Ухвала

від 12.11.2024 по справі 420/32356/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32356/24

УХВАЛА

12 листопада 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просять суд:

визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2016 року № 52690028 та від 21.10.2016 року № 52715846.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року адміністративний позов залишено без руху та зазначено, що позивачу необхідно надати суду докази, які підтверджують звернення до суду з цією позовною заявою в межах строку, встановленого КАС України, або надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з доказами на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

На виконання ухвали, представником позивачів надано заяву про усунення недоліків разом із заявою про поновлення строку для її подання в якій зазначено, що 29 серпня 2024 року позивачі дізналися про арешт їх майна, накладений на підставі оскаржуваних постанов. З метою з`ясування фактичних підстав цього арешту представником позивачів 09.09.2024 року був здійснений адвокатський запит та 20.09.2024 року (в заяві від 14.10.2024 року було помилково вказано 09.09.2024 року) була отримана відповідь, яка підтвердила отриману 29.08.2024 року інформацію про накладення арешту на їх майно на підставі оскаржуваних постанов. 06.11.2024 року представником позивачів шляхом направлення на відкрите вікно відповідача заяви була отримана відповідь за №87036 від цього ж числа, з якої вбачається, що у нього (відділу ДВС) відсутні відомості щодо направлення та, відповідно, отримання, боржниками (позивачами за даним позовом) матеріалів ВП, в т.ч. й постанов про відкриття цих проваджень. З наведеного вбачається, що з часу відкриття цих ВП (19.10.2016 р. та 21.10.2016 р.) до 29.08.2024 року позивачі не знали про їх існування, та відповідно, про накладенні на їх майно обмеження. Дізнавшись про це 29.08.2024 року та пересвідчившись в цьому при отриманні відповіді на адвокатський запит від 20.09.2024 року, вже 14.10.2024 року, тобто через 1,5 місяці позивачі звернулися до суду за захистом своїх порушених прав суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1 і 2статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З наданих до суду матеріалів адміністративного позову вбачається, що оскаржувані постанови прийняті 19.10.2016 року та 21.10.2016, проте з адміністративним позовом позивачі звернулась лише 14.10.2024.

Отже в даному випадку для обчислення строку звернення до адміністративного суду слід керуватися нормами КАС України та застосовувати десятиденний строк звернення до суду.

В клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач посилається на те, що вони дізнались про оскаржувану постанову лише 20 вересня 2024 року.

Щодо наведених обставин суд зазначає, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем 19.10.2016 року та 21.10.2016 року, натомість як позивачі звернулись до суду з позовом про їх оскарження через вісім років, тобто з пропуском встановленого десятиденного строку.

Суд зауважує, що дату коли позивачі дізнались (повинні були дізнатись) про своє порушене право було зазначено ними самостійно в позовній заяві 29 серпня 2024 року.

Крім того, позивачі почали вчиняти активні дії лише 09.09.2024 року (направлення адвокатського запиту).

Та навіть при взятті до уваги доводів позивача щодо їх дізнання про порушене право 29 серпня 2024 року, строк звернення до суду з цим позовом сплинув 09 вересня 2024 року, натомість як позивачі звернулись до суду 14.10.2024 року.

Виконавчі провадження №52690028 та № 52715846 відкриті у зв`язку з виконанням рішення Ізмаїльського міськрайнного суду Одеської області по справі 500/7735/13-ц.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що позивачі брали участь у справі №500/7735/13-ц. (крім іншого подавали заяву про перегляд заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 21 січня 2015 року, апеляційну скаргу).

Відтак, позивачі обізнані з результатами розгляду справи та наслідками ухваленого судом рішення, що, на думку суду, вимагає від позивачів виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо ходу виконання рішення суду.

За змістом частини 1 статті123, частини 6 статті161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справіВАТ«Нафтова компаніяЮкос» проти росії).

Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) «Устименко проти України» (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений «особливими і непереборними» обставинами.

У пункті 47 Рішення Суду зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Суд звертає увагу позивача, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).

Суд констатує, що заява про поновлення строку звернення не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, а доводи позивачів не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду десятиденним строком.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачі не обґрунтували дотримання строків звернення до суду щодо заявлених позовних вимог та не подали належні і допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви з наведеними позовними вимогами у межах строку, встановленого процесуальним законом.

Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом.

Згідно з п. 1 ч.4ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що станом на 12.11.2024 року вимоги суду, викладені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 169, 248, 294, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов повернути без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Суддя Д.К. Василяка