Рішення

від 12.11.2024 по справі 420/17817/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17817/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м.Одеси, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Малиновського районного суду м.Одеси (далі - відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправними дії Малиновського районного суду м.Одеси щодо винесення наказу від 05.03.2024 р. №73-ос/а щодо встановлення надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, за стаж державної служби понад 17 років з 22.01.2024 р. на період дії Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 р. № 3460-ІХ ОСОБА_1 головному спеціалісту (з питань персоналу) Малиновського районного суду м.Одеси;

- скасувати наказ від 05.03.2024 р. № 73-ос/а "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 ", яким встановлено надбавку ОСОБА_1 за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, за стаж державної служби понад 17 років з 22.01.2024 р.;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до ст.52 Закону України "Про державну службу" та наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2023 р. № 40-ос/а "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 " з 22.01.2024 р.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працює на посаді головного спеціаліста (з питань персоналу) у Малиновському районному суді м.Одеси. Наказом Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2023 р. № 40-ос/а "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 " позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, як такій, що вислуга років на державній службі становить 17 років. Із набранням з 01.01.2024 р. чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", яким розмір надбавки за вислугу років обмежено 30 відсотками посадового окладу, Малиновським районним судом м.Одеси прийнято наказ від 05.03.2024 р. № 73-ос/а про встановлення надбавки за вислугу років з 22.01.2024 р. у розмірі 30 відсотків посадового окладу. Вважає, що спірним наказом порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані ст.ст.50, 52 Закону України "Про державну службу". Застосування відповідачем-1 норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" щодо перерахунку надбавки за вислугу років, якими звужується обсяг прав, пільг, компенсацій і гарантій державних службовців, передбачених спеціальним законом у сфері державної служби - Законом України "Про державну службу", суперечить нормам, закріпленим в ст.6, ч.2 ст.19, ст.130 Конституції України. Крім того, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону України "Про державну службу", а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" вважати загальними нормами.

Ухвалою від 11.06.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.06.2024 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що при розрахунку позивачу надбавки за вислугу років на державній службі Малиновським районним судом м.Одеси застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 р. № 3460-IX, а саме: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Тобто, позивачу відповідно до вимог діючого Закону встановлена надбавка за вислугу років на державній службі в максимально допустимому розмірі. Враховуючи, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, є чинними, не конституційним не визнавались, підстави для їх незастосування відповідачем наразі відсутні. Щодо порядку виконання судового рішення, зазначає, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи ч.1 ст.2, ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів. Таким чином, зобов`язання відповідача-2 вчинити певні дії зобов`язального характеру є неналежним способом захисту порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови з задоволенні вказаної позовної вимоги, оскільки належним способом захисту в даному випадку є вимога про стягнення відповідної суми коштів з затвердженої бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Також у відзиві вказує на порушення позивачем строку звернення до суду.

Відповідач-1 відзив на позовну заяву не надав.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста (з питань персоналу) в Малиновському районному суді м.Одеси.

Наказом керівника апарату Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2023 р. № 40-ос/а "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 " консультанту Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 % посадового окладу, стаж державної служби якої становить 17 років.

Наказом керівника апарату Малиновського районного суду м.Одеси від 04.10.2023 р. № 213-ос/а призначено ОСОБА_1 на вакантну посаду державної служби головного спеціаліста (з питань персоналу) Малиновського районного суду м.Одеси, тимчасово, без конкурсного відбору у період дії воєнного стану в Україні за строковим трудовим договором до призначення на цю посаду переможця конкурсу або спливу давності дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану, встановлено позивачу надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з 10.10.2023 р. стаж державної служби якої, станом на 10.10.2023 р., становить 17 років 01 місяць 06 днів.

Згідно з наказом керівника апарату Малиновського районного суду м.Одеси від 05.03.2024 р. № 73-ос/а, відповідно до ст.115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. № 229 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби", у зв`язку з проведенням класифікації посад державної служби Малиновського районного суду м.Одеси, яка погоджена Національним агентством України з питань державної служби 22 січня 2024 року, ОСОБА_1 , головному спеціалісту (з питань персоналу) Малиновського районного суду м.Одеси, встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, за стаж державної служби понад 17 років з 22 січня 2024 року на період дії Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до преамбули Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно ст.4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 150 Закону № 1402-VIII передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

За приписами ст.3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється на державних службовців: […] 8) інших державних органів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно ч.1 ст.46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

Частинами 1-2, 4-5, 8 статті 50 Закону № 889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Поряд із цим, пунктами 10, 12 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 р. № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. […]

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Також листом Національного агентства України з питань державної служби від 19.01.2024 р. № 926/92-24 надано роз`яснення, що "пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.

Отже, у 2024 році оплата праці державних службовців державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" з урахуванням пункту 12 Прикінцевих положень Закону.

Державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу".

Поряд із цим, до Закону № 889-VIII будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі у зв`язку із проведенням класифікації посад, не вносилось.

З викладеного слідує, що на теперішній час діють дві норми щодо визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям, це пункт 12 "Прикінцеві положення" Закону № 3460-IX, який поширюється на державних службовців органів, у яких проведено класифікацію посад, та ч.1 ст.52 Закону № 889-VIII, яка поширюється на усіх без виключення державних службовців, оскільки жодних застережень з цього приводу ця норма не містить.

При цьому, пункт 12 "Прикінцеві положення" Закону № 3460-IX зменшує граничний розмір надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто запроваджує менший розмір спірної надбавки, ніж це передбачено ч.1 ст.52 Закону № 889-VIII.

У рішенні від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 Верховний Суд вказав на те, що "надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а виснувала, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд зауважує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання є колізією норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Під юpидичною кoлізією (від лaтинського "collisio" зіткнення) слід розуміти cyпepeчніcть aбo poзбіжніcть між нормативно-правовими актами, якими врегульовано одній й ті ж aбo спорідненні правовідносини.

У пункту 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori), "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali), "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Виходячи із засад теорії права, оскільки Закон № 889-VIII та Закон № 3460-IX мають однакову юридичну силу, при цьому Закон № 3460-IX прийнятий пізніше, у спірних правовідносинах має місце змістовна та темпоральна колізії.

У випадку одночасного існування змістовної та темпоральної колізії між більш ранньою cпeціaльнoю нopмoю і пізнішoю зaгaльнoю нopмoю пepeвaгy мaє paнішe пpийнятa cпeціaльнa нopмa, тобто ч.1ст.52 Закону № 889-VIII у спірних правовідносинах.

Поряд із цим, у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) (254к/96-ВР ).

У свою чергу роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним способом захисту є визнання протиправним та скасування наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 05.03.2024 р. № 73-ос/а про встановлення ОСОБА_1 , головному спеціалісту (з питань персоналу) Малиновського районного суду м.Одеси, надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Що стосується зобов`язальної частини позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.

Аналогічну норму також містить пункт 3 Положення про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 р. № 141/0/15-19 (далі - Положення №141/0/15-19).

Статтею 154 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Крім того, відповідно до пункту 5 Положення № 141/0/15-19 основними завданнями ДСА України є, зокрема, організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з підпунктом 4.3 пункту 4 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 25.09.2015 р., територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ТУ ДСА України в Одеській області та місцевих загальних судів Одеської області.

Таким чином, повноваження щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати державним службовцям місцевих загальних судів Одеської області належать територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Одеській області, як розпорядник коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності Малиновського районного суду м.Одеси.

Відтак, саме ТУ ДСА України в Одеській області уповноважений здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років позивачу.

З огляду на зазначене, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити з 22 січні 2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 , головному спеціалісті (з питань персоналу) Малиновського районного суду м.Одеси, відповідно до ст.52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, та наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2023 року № 40-ос "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ".

Щодо посилання відповідача-2 у відзиві на те, що належним способом захисту в даному випадку є вимога про стягнення відповідної суми коштів із затвердженої бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", то суд вказує, що питання, пов`язані з виконанням судового рішення, у разі виникнення ускладнень з його виконанням, вирішуються судом у порядку, визначеному розділом IV КАС України.

Стосовно доводів відповідача-2 про порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

В той же час, питання оплати праці врегульовано ст.233 КЗпП України, згідно ч.ч.1, 2 якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, строк звернення до суду у даному випадку становить три місяці з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Надбавка за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 обмежена 30 % посадового окладу наказом Малиновського районного суду м.Одеси від 05.03.2024 р. № 73-ос/а.

З даною позовною заявою позивач звернулася до суду 03.06.2024 р. (згідно відомостей Укрпошти про відправлення), тобто в межах тримісячного строку, а тому ОСОБА_1 не пропущено строк звернення до суду.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнена від сплати судового збору, інших витрат не понесла, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Щодо заявленої позивачем у позовній заяві вимоги допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

З аналізу наведених норм вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Разом з тим, КАС України не передбачено негайне виконання всіх судових рішень. Більш того, ст.371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно.

Приймаючи рішення у даній справі суд дійшов висновку про протиправність наказу відповідача-1 про встановлення позивачу надбавки за вислугу років на державній службі та необхідність зобов`язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату позивачу з 22.01.2024 р. надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до ст.52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, та наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2023 року "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ".

Тобто, суд не присудив до стягнення на користь позивача ніяких грошових сум, натомість зобов`язавши Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести належне нарахування надбавки за вислугу років на державній службі та здійснити відповідну виплату.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Малиновського районного суду м.Одеси (65033, м.Одеса, вул.Василя Стуса, буд.1а, код ЄДРПОУ 05383419), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м.Одеса, вул.Бабеля, буд.2, код ЄДРПОУ 26302945) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Малиновського районного суду м.Одеси від 05 березня 2024 року № 73-ос/а "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 ", яким встановлено з 22 січня 2024 року надбавку за вислугу років на державній службі головному спеціалісту (з питань персоналу) ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м.Одеса, вул.Бабеля, буд.2, код ЄДРПОУ 26302945) здійснити з 22 січня 2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту (з питань персоналу) Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) відповідно до ст.52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, та наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2023 року № 40-ос/а "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ".

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко