Рішення

від 12.11.2024 по справі 420/9123/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9123/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 рік. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,2 гривень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України). При цьому суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач стосовно нього допустив протиправну бездіяльність в частині ненарахування та невиплати грошової компенсації у повному розмірі ОСОБА_1 за неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 рік. При остаточному розрахунку при звільненні йому не була виплачена така грошова компенсація.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) з 22.03.2022 р. по 20.10.2023р. та відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 317 від 20.10.2023 року звільнений з військової служби та виключений з усіх видів забезпечення. Позивачу при звільненні з військової служби, відповідно поданого ним рапорту, начальником речової служби частини проведено розрахунок вартості речового майна, що належить йому до видачі на загальну суму 10 053,11 грн. (десять тисяч п`ятдесят три грн., 11 коп.), однак відповідну довідку, встановленого зразка видано не було, оскільки позивач за нею не прибув до речової служби. Довідка про вартість неотриманого речового майна солдатом ОСОБА_1 за період з 22.03.2022 по 20.10.2023 була зареєстрована повторно. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є державною установою, що фінансується з Державного бюджету України та проводить розрахунки в межах бюджетних призначень та відповідного фінансування визначеного Головним управлінням Національної гвардії України. Відповідно п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2021 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» - виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міністерством внутрішніх справ на відповідний рік.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що за змістом п. 5 Порядку № 178, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. На думку позивача, право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) з 22.03.2022 р. по 20.10.2023 р..

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) № 43 від 19.10.2023 р. відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» ОСОБА_1 звільнено з військової служби з 20.10.2023 р.

Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 317 від 20.10.2023 року позивач звільнений з військової служби та виключений з усіх видів забезпечення, при цьому в наказі відсутні дані щодо нарахування йому до виплати спірної компенсації.

При звільненні з військової служби ОСОБА_1 не була виплачена грошова компенсація вартості недоотриманого майна, що належить до видачі в період перебування на військовій службі з 22.03.2022р. по 20.10.2023р.

12.10.2023р. до звільнення зі служби позивач подав рапорт на видачу довідки про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі мобілізованому, молодшому сержанту ОСОБА_1 видачі в період перебування на військовій службі з 22.03.2022р. по теперішній час (а.с.11)

10.11.2023р. у зв`язку з відсутністю відомостей щодо результатів розгляду рапорту, позивач знов склав та подав заяву про видачу довідки (а.с.12).

05.12.2023р. (вих. № 3/12/10/1/1-2975) відповідач надав відповідь позивачу, в якій зазначив про відсутність підстав для нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (а.с. 13).

11.01.2024р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі колишньому мобілізованому, молодшому сержанту ОСОБА_1 за період часу з 22.03.2022р. по 22.10.2023р. (а.с. 14-15).

30.01.2024р. Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) за результатами розгляду вищевказаного звернення повідомлено, що відповідно до п. 8 розділу 5 Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства

внутрішніх справ України № 475 від 07.06.2017 р., під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим майном, яким вони користувалися. Речі, які не були отримані з будь-яких причин, за період служби, під час звільнення не видаються (а.с. 16).

Згідно Довідки (а.с.62) без дати, без номеру ОСОБА_1 не нарахована компенсація за неотримане речове майно.

Згідно Довідки №24 від 02.04.2024 року, доданої до відзиву на позов, вартість неотриманого позивачем речового майна становить 10053,11грн. (а.с.46).

З даними цієї довідки стосовно кількості предметів бойового обмундирування позивач не згоден (а.с.59), але суд констатує, що позивач оспорює бездіяльність відповідача у вигляді ненарахування взагалі та невиплати компенсації, предмет та підстави позову у зв`язку з оформленням цієї довідки він не змінював.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (далі по тексту - Закон №2011-XII).

Стаття 1 Закону №2011-XII передбачає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом першим ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок №178; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з п.15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 (далі по тексту - Інструкція №475; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.

Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, (дія якого відповідно до ч.3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2018 року у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Відповідач зазначив, що грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу не виплачувалась у зв`язку з відсутністю підстав для її нарахування згідно пункту 8 розділу V Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний та особливий період.

Так, відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 року №475, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яким вони користувалися. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 8 розділу V Інструкції №475, оскільки такий передбачає лише обмеження права військовослужбовців під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону №2011-ХІІ.

Так, судом встановлено, що під час звільнення з військової служби відповідач не виплатив позивачу компенсацію за неотримане речове майно за період служби в лавах Збройних Сил України, що підтверджується в матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Отже, виходячи з нормативно-правового регулювання у відповідній сфері правовідносин та встановлених обставин у справі, суд вважає, що позивач має законне право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, однак відповідач не вжив заходів, спрямованих на реалізацію такого права позивача, відтак наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 рік.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 рік. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 є обґрунтованими, а відтак, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідач не довів правомірність оскаржуваної бездіяльності, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20 грн., проте суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» та ці кошти можуть бути повернуті позивачу за ухвалою суду у разі подання відповідної заяви.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна, до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя М.М. Аракелян