Ухвала

від 12.11.2024 по справі 420/33858/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33858/24

УХВАЛА

12 листопада 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/33858/24, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.

11.11.2024 року до суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову в адміністративній справі №420/33858/24, в якій він просить суд застосувати забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1157/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що 10.10.2024 року йому надійшло рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1157/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року, згідно до якого реєстрація у якості платника єдиного податку 3 групи із ставкою 5% без сплати ПДВ анулюється з 30.09.2024 року. Тобто, у разі незупинення дії оскаржуваного рішення у позивача не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування єдиного податку та перейти до сплату податку на дохід фізичних осіб та податку на додану вартість (ПДВ).

Позивач також зазначив, що більшість його абонентів не є платниками ПДВ, а основні його витрати полягають у сплаті орендної плати особам неплатникам ПДВ та у виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, що, як наслідок, призведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20% від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5% від суми доходу, викличе у позивача додаткове навантаження у розмірі 15% від всієї суми доходів. Ставши платником ПДВ позивач почне генерувати податковий кредит для контрагентів (абонентів), який, відповідно буде впливати на фінансові та податкові результати контрагентів, а у разі скасування оскарженого рішення, зазначені контрагенти, втратять право на податковий кредит за весь період розгляду справи №420/33858/24 та будуть змушені подавати до податкового органу численні уточнюючі декларації з ПДВ. Таким чином, у разі незастосування забезпечення постраждають від фінансової та податкової невизначеності додатково контрагенти (абоненти) позивача.

За твердженням позивача, незастосування мір щодо зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1157/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року призведе до того, що позивач буде зобов`язаний весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на доходи фізичних осіб та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення, а також робить неефективним захист та поновлення його порушених прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Також позивач в заяві посилається на очевидну протиправність оскаржуваного рішення.

Дослідивши вказану заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи та керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Наведені правові висновки щодо застосування положень КАС України є сталими та послідовними й підтверджуються, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №300/5005/22 та від 21.09.2023 у справі №600/1531/23-а.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління ДПС в Одеській області №1157/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024 року.

За п.299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно п.п.3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

За п.5 пп. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України , платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за передбачених ПК України підстав та може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, він буде зобов`язаний весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на доходи фізичних осіб та ПДВ замість єдиного податку, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5% від суми доходу викличе у позивача додаткове навантаження у розмірі 15% від всієї суми доходів.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, про які йдеться у його заяві, суд зазначає, що рішення чи дії контролюючих органів мають певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть мати наслідки, які позивач оцінює негативно та є небажаними для нього. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову також не вказано жодних конкретних очевидних перешкод, які були б визнані достатніми для висновків, що невжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову перешкоджає провадженню господарської діяльності позивача, як і не наведено жодних мотивів необхідності та співмірності відповідно до заявлених позовних вимог вжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі.

Крім того суд зазначає, що зупинення дії оскаржуваного в адміністративному позові рішення за своїм характером буде фактично вирішенням вказаного спору по суті до прийняття судом рішення, що, на думку суду, не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.

Щодо посилання заявника на очевидну протиправність рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1157/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року, то такі посилання потребують з`ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою, недоведеною належними доказами, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 19, 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/33858/24 відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.