Рішення

від 24.10.2024 по справі 752/4863/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4863/24

Провадження № 2/752/3899/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Державне підприємство «Наш дім» про визнання права на приватизацію житлового приміщення в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

у березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: Державне підприємство «Наш дім», в якому просить:

- визнати за нею право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

На мотивування позовних вимог, позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_2 .

Після його смерті залишилося єдине майно - квартира АДРЕСА_1 , яку він отримав 09.01.2002 року на підставі ордера № 560 від заводу «Радар».

Позивач зауважує, що ОСОБА_2 отримав вказане житлове приміщення з правом приватизації, однак, за життя не приватизував спірну квартиру, хоча неодноразово усно звертався до ДП «Наш дім», на баланс якого передано будинок АДРЕСА_1 , яке відмовляло, через те, що перебувало в той час на стадії банкрутства.

Оскільки, її син, як спадкодавець, за життя не встиг набути права власності на цю квартиру, через те, що не розпочав процедуру приватизації, позивач, вважає, правильним і ефективним способом захисту своїх прав визнання права на приватизацію цього житлового приміщення, враховуючи, що вказана нерухомість перебуває в державній власності.

На підставі зазначеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 11.03.2024 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 23-24).

29.05.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому представник ОСОБА_3 просить ухвалити рішення згідно з нормами чинного законодавства (а.с. 34-34 зворот).

07.06.2024 року до суду від третьої особи ДП «Наш дім» надійшли пояснення на позовну заяву, в яких в.о. директора Андрушко А. просить у позові відмовити, посилаючись на те, що за життя ОСОБА_2 не виявив волі на приватизацію займаної квартири та набуття на неї права власності, до уповноваженого органу із заявою на приватизацію не звертався, тобто, в установленому порядку не набув права власності на спірне житлове приміщення (а.с. 44-46).

Ухвалою суду від 27.08.2024 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні (а.с. 59).

В судовому засіданні позивач та її представник - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Відповідач Київська міська рада, та третя особа ДП «Наш дім» про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку, в судове засіданні не з`явилися, своїх представників не направили. Кожен зокрема направив заяву, в якій просить справу слухати за його відсутності.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_2 (а.с. 11,12).

Згідно з ордером № 560 від 09.01.2002 року ОСОБА_2 , як працівнику заводу «Радар», надано право на заняття жилого приміщення в сімейному гуртожитку: кімнати АДРЕСА_1 (а.с. 14-14 зворот).

Відповідно до ордера № 009281 серія Б від 27.01.2014 року на жиле приміщення, ОСОБА_2 отримав право на заняття квартири АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України № 443 від 28.12.1999 року створено ДП «Наш дім», яке від заводу «Радар» прийняло на баланс, в тому числі, й гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47,48-50).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г.О. від 12.02.2024 року № 25/02-31 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 . Підстава прийнятого рішення - ненадання нотаріусу документа, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 17-18).

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що була сусідкою ОСОБА_2 в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Їх будинок був відомчим гуртожитком, який перейшов до держпідприємства. До 2012 року їм давали можливість приватизувати квартири, а після 2012 року не дають. Лист про надання можливості приватизувати квартири підписало більше 37-ми людей. До Мінекономіки зверталися неодноразово.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що був сусідом ОСОБА_2 в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У 2013 році він намагався приватизувати свою квартиру. В 2018 році подавав позов до суду до ДП «Наш дім» і Голосіївської РДА. Свою квартиру приватизувати не зміг, а тому не уявляє як це міг зробити ОСОБА_2 . Чи був створений орган приватизації йому не відомо. Сусіди приватизували свої квартири до 2012 року, після цього не дають приватизувати житло та на даний час немає можливості цього зробити.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (ст. 1218 ЦК України).

За правилами ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У ч. 3 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року в справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29.04.2020 року в справі № 755/17528/17, від 24.05.2021 року в справі № 296/2566/18, від 31.08.2022 року в справі № 758/9406/19, від 19.06.2023 року в справі № 295/2637/20.

Згідно з п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (далі - Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи:

- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак, вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11.12.2013 року у справі № 6-121цс13.

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що ОСОБА_2 за свого життя не висловив волі на приватизацію займаного ним з 2002 року житлового приміщення, та не розпочав процедуру приватизації квартири АДРЕСА_1 , при цьому, відсутні належні та допустимі докази того, що він звертався до органу приватизації з належним чином оформленою заявою відповідно до чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність у позивача, як спадкоємиці ОСОБА_2 , права вимагати визнання за нею права на приватизацію цього житлового приміщення.

При цьому, суд зазначає, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

За змістом ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

За громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Частинами 1-3 ст. 8 цього ж Закону визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Отже, приватизація є індивідуальним актом реалізації у визначеному порядку, і перехід такого права в порядку спадкування від особи, яка не виявила за життя бажання приватизувати займане нею житло та не розпочала процедуру приватизації, законом не передбачено.

Таким чином, правові підстави для визнання права за позивачем на приватизацію житлового приміщення в порядку спадкування, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 , відсутні, отже, в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Державне підприємство «Наш дім» про визнання права на приватизацію житлового приміщення в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко