Рішення

від 13.11.2024 по справі 440/11241/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11241/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про стягнення коштів у розмірі 30736,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор, Позивач) вказала, що Постановою №880 від 08.05.2024 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ» (далі КП «Полтававодоканал», Відповідач) за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, здійснення заходів державного регулювання застосовано відповідальність у вигляді накладення штрафу в сумі 15368,00 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. Постанова №880 Відповідачем отримана 21.05.2024. Враховуючи вимоги статті 22 Закону про НКРЕКП, Відповідач мав сплатити штраф до 20.06.2024 включно. Водночас, зазначена сума штрафу Відповідачем сплачена не була, документи, що підтверджують сплату штрафу до НКРЕКП не надходили. Згідно статті 22 Закону про НКРЕКП, розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Позивача, тобто становить 15368,00грн. Отже, загальна сума позову становить: 15368,00 грн + 15368,00 грн = 30736,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 відкрите провадження в адміністративній справі.

30.09.2024 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог. З урахуванням отримання інформації про сплату відповідачем суми штрафу в розмірі 15368,00 грн, зменшений заявлений до стягнення розмір пені, який станом на 20.08.2024 склав, за розрахунком позивача, 13831,20 грн.

Відповідач 11.10.2024 подав до справи відзив на адміністративний позов, де проти задоволення вимог про стягнення пені в сумі 13831,20 грн заперечував. Вказав про отримання постанови №880 із повідомленням, що сума штрафу має бути сплачена до державного бюджету України у 30-тиденний строк з дня одержання копії постанови (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»). При цьому, постанова №880 конкретних реквізитів для сплати вказаного штрафу дана постанова не містила. Відповідач 23.05.2024 платіжною інструкцією №26592 сплатив штраф у повному обсязі, при цьому, зважаючи що в постанові не зазначено було конкретних реквізитів для оплати штрафу, його було сплачено за реквізитами, розміщеними за посиланням на офіційному сайті НКРЕКП (https://www.nerc.gov.ua).

Листом від 24.05.2024 р. № 5/1941, направленим на електронну адресу, відповідач повідомив позивача про сплату вказаного штрафу та надав копію платіжної інструкції №26592 від 23.05.2024. Вказаний лист був отриманий та зареєстрований позивачем 27.05.2024 за №4226/2-24, що підтверджується листом позивача №10947/14.2Л/7-24 від 27.09.2024.

За викладеного, з урахуванням обставин вчасної сплати позивачем суми штрафу та повідомлення про це позивача, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.

КП «Полтававодоканал» до справи надане клопотання про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Вивчивши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою №880 від 08.05.2024 до КП «Полтававодоканал» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, здійснення заходів державного регулювання застосовано відповідальність у вигляді накладення штрафу в сумі 15368,00 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн.

Постанова №880 Відповідачем отримана 21.05.2024, що не заперечується сторонами.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач стверджує про несвоєчасну сплату відповідачем суми штрафу, а саме із простроченням на 60 днів, що зволікає вимогу про стягнення пені в сумі: 1,5 відсотка суми штрафу = (1,5% * 15368,00 грн)/100% = 230, 52 грн, станом на 20.08.2024 пеня = 230,52 грн х 60 днів = 13831,20 грн.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі Закон про НКРЕКП), визначає правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Відповідно до статті 1 Закону про НКРЕКП Регулятор є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 2 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до статті 3 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.

Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

Водночас, відповідно до абзацу другого статті 5 Закону про НКРЕКП, рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

При цьому, згідно зі статтею 19 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Статтею 22 Закону про НКРЕКП передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:

1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;

2) накладення штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

Суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За заявою суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою №880 застосований штраф до відповідача в сумі 15368,00 грн /а.с.10-12/.

В постанові №880 вказано, що зазначена сума штрафу має бути сплачена до державного бюджету України у 30-тиденний строк з дня одержання копії постанови (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції») /а.с.12/.

Відповідач зазначив, що конкретних реквізитів для сплати вказаного штрафу дана постанова не містила.

КП «Полтававодоканал» 23.05.2024 платіжною інструкцією №26592 сплатив зазначений штраф у повному обсязі /а.с.32/.

При цьому, відповідач наголошує на тій обставині, що за відсутності в постанові конкретних реквізитів для оплати штрафу, штраф було сплачено за реквізитами, розміщеними за посиланням на офіційному сайті НКРЕКП (https://www.nerc.gov.ua) /а.с.33-34/.

Розміщення на сайті посилання саме із такими реквізитами позивачем не спростоване.

Листом від 24.05.2024 р. № 5/1941, направленим на електронну адресу, відповідач повідомив позивача про сплату вказаного штрафу та надав копію платіжної інструкції №26592 від 23.05.2024 /а.с.35/.

Вказаний лист було отримано та зареєстровано позивачем 27.05.2024 за № 4226/2-24, що підтверджується листом позивача № 10947/14.2Л/7-24 від 27.09.2024 /а.с.36-37/.

Тобто, з матеріалів справи встановлено про сплату відповідачем суми штрафу за платіжною інструкцією №26592 від 23.05.2024 /а.с.35/, повідомлення про це позивача.

Позивачеві станом на 27.05.2024 було відомо про сплату КП «Полтававодоканал» штрафу в повному обсязі і відомо за якими саме реквізитами така сплата з боку відповідача проведена.

Листом 27.09.2024 НКРЕКП повідомило КП «Полтававодоканал» про прийняття інформації про сплату штрафу /а.с.36-37/.

При цьому, позивач не повідомляв відповідача про відсутність надходження суми штрафу в розмірі 15368,00 грн до державного бюджету.

З 27.05.2024 КП «Полтававодоканал» мало документальне підтвердження з боку позивача (лист від 27.05.2024 /а.с.36-37/) про виконання обов`язку зі сплати штрафу.

Водночас, згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку.

У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №921/580/19, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, Верховний Суд при вирішенні питання про зменшення розміру пені і штрафу, зокрема вказав: "Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін" (висновок, викладений у пункті 5.4 постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 ).

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року),державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000- I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-ХІІ, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

Отже, сплачуючи штраф за реквізитами, розміщеними за посиланням на офіційному сайті НКРЕКП (https://www.nerc.gov.ua) відповідач обґрунтовано сподівався, що зазначені реквізити є вірними.

При цьому, позивач, за наявності інформації про сплату відповідачем штрафу за реквізитами, розміщеними на сайті НКРЕКП, які не відповідали призначенню платежу до державного бюджету, проігнорував принцип належного урядування в частині дотримання своїх власних процедур, не можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

За вказаного, суд приходить до висновку про виконання обов`язку відповідачем щодо своєчасної сплати штрафних санкцій в сумі 15368,00 грн і протиправне і безпідставне, з урахуванням обставин сплати відповідачем штрафу, вчасного про це повідомлення позивача, невжиття останнім заходів для своєчасної перевірки надходження сум до бюджету, застосування пені до КП «Полтававодоканал».

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім`ї Бродських, буд. 19, м. Київ 57, 03057, код ЄДРПОУ 39369133) до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. Пилипа Орлика, буд. 40-а, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ ,3361661) про стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва