Рішення

від 18.11.2024 по справі 440/6499/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6499/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Шишацької селищної ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шишацької селищної ради (надалі також відповідач) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: гідротехнічну споруду - (гребля), яка призначена для створення ставка та створення напору (підпору) води, довжиною 94 метри, шириною - 7 метрів, висотою 6,89 метрів, що розташована на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області за межами с. Сагайдак Сагайдацького старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області;

- зобов`язати Шишацьку селищну раду Миргородського району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації, а саме: гідротехнічну споруду (гребля), яка призначена для створення ставка та створення напору (підпору) води, довжиною 94 метри, шириною - 7 метрів, висотою 6,89 метрів, що розташована на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області за межами с. Сагайдак Сагайдацького старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач допускає протиправну бездіяльність не вчиняючи дій щодо набуття права власності на безхазяйне майно, а саме гідротехнічну споруду (гребля), яка призначена для створення ставка та створення напору (підпору) води, довжиною 94 метри, шириною - 7 метрів, висотою 6,89 метрів, що розташована на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області за межами с. Сагайдак Сагайдацького старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області. Вищевказана бездіяльність загрожує життю населення, затопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь під час проходження льодоходу, весняної повені та дощових паводків.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Копію ухвали суду від 04.06.2024 відповідач отримав 07.06.2024, однак відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом. Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що за межами с. Сагайдак Сагайдацького старостинського округу Шишацької селищної ради Полтавської області розміщена гідротехнічна споруда ставка, площею 2,9691 га у складі: греблі, стан гідротехнічної споруди задовільний /а.с.8-12/

Згідно з листа Шишацької селищної ради Полтавської області від 05.02.2024 № 02-21, наданої на лист Шишацького відділу Миргородської окружної прокуратури від 54-915вих-24, щодо вжиття заходів у разі виявлення безхазяйного майна, повідомлено, що на території об`єднаної територіальної громади не виявлено та не передано на баланс безхазяйних гідротехнічних споруд (дамб) водних об`єктів (водосховищ і ставків), Виконавчим комітетом Шишацької селищної ради не подавалися відповідні заяви до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо взяття на облік безхазяйних нерухомих речей./а.с. 7/.

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 22.04.2024 № 618/10-06, питання щодо взяття на баланс територіальними громадами гідротехнічних споруд водних об`єктів (ставків, водосховищ), що розташовані територіях територіальних громад, та виготовлення для цього паспортів. гідроспоруд, визначені розпорядженням голови облдержадміністрацї 25.02.2019 № 127 «Про стан гідротехнічних споруд водних об (водосховищ і ставків) на території Полтавської області». Контроль за виконанням розпорядження на Офіс не покладався. Доручення, які були надані Офісу зазначеним вище розпорядженням виконані в повному обсязі. Облдержадміністрацією та Офісом матеріали і роз`яснення по всіх водних об`єктах і їх гідротехнічних спорудах необхідні для виконання вимог і рекомендацій розпорядження в повному обсязі надіслані райдержадміністраціям та територіальним громадам. Але ці важливі питання залишилися не виконаними /а.с. 26/.

З копії паспорта водного об`єкту гідротехнічної споруди ставка площею 2,9691 га який розташований за межами села Сагайдак на території Шишацької селищної об`єднаної територіальної громади Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області Миргородського району Полтавської області у складі: греблі (довжиною 94 метри, шириною - 7 метрів, висотою 6,89 метрів).

Таким чином, як зазначив позивач, окружною прокуратурою було встановлено, що на території Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавській області перебуває гідротехнічна споруди ставка, що розташована за межами села Сагайдак на території Шишацької селищної об`єднаної територіальної громади Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області Миргородського району Полтавської області у складі: греблі (довжиною 94 метри, шириною - 7 метрів, висотою 6,89 метрів) та має ознаки безхазяйного майна.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невчинення дій, спрямованих на набуття права власності на безхазяйне майно, а саме на гідротехнічну споруду ставка з площею водного дзеркала 2,9691 га який розташований за межами села Сагайдак на території Шишацької селищної об`єднаної територіальної громади Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області Миргородського району Полтавської області у складі: греблі (довжиною 94 метри, шириною - 7 метрів, висотою 6,89 метрів), позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням частини першої статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, необхідно дослідити наявність підстав для звернення прокурора до суду, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 дійшов таких висновків:

69. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06. 2019 у справі № 587/430/16-ц.

У постанові від 01.12.2022 у справі № 340/5914/21, в якій, зокрема розглядалося питання права прокурора на звернення до суду для захисту інтересів держави у сфері збереження водних об`єктів для загального та спеціального водокористування, а також запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об`єктах, Верховний Суд зазначив:

… водні об`єкти є важливою частиною екосистеми та елементом довкілля, що забезпечує існування людей, тваринного і рослинного світу. Для належного використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту відповідних територій від шкідливого впливу вод на водних об`єктах усіх форм власності можуть зводитися гідротехнічні споруди; забезпечення безаварійності та безперебійності експлуатації таких споруд є завданням власників або користувачів водних об`єктів, на яких розміщена гідротехнічна споруда.

На цій підставі колегія суддів доходить висновку про те, що не взяття на баланс гідротехнічної споруди водного об`єкта водосховища площею 88,1212 га, розташованого на річці Мала Вись, невжиття заходів щодо охорони та збереження гідротехнічної споруди, може спричинити виникнення аварій та інших надзвичайних ситуацій, у тому числі повеней, зумовлених шкідливою дією вод. Зазначене може свідчити про наявність загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об`єктах.

Аналогічна позиція була підтримана Верховним Судом і у постанові від 29.05.2024 у справі №320/6482/21.

Вищенаведені справи стосувалися представництва прокурором інтересів держави, однак ці висновки можуть бути застосовані у цій справі з огляду на те, що вони стосуються загального питання права прокурора на звернення до суду у схожих правовідносинах.

Так, Керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області зазначав, що звертається до суду з метою захисту порушених інтересів територіальної громади, зазначаючи, що в цьому випадку порушення допущено самою Великобагачанською селищною радою Миргородського району Полтавської області, що є й уповноваженим органом, позивач і відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем або відповідачем, то Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області в цьому випадку може бути виключно відповідачем.

Також позивач посилається на те, що бездіяльність відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері збереження інженерної інфраструктури водних об`єктів і комунальної власності, а також створює реальну загрозу настання надзвичайної ситуації техногенного характеру, що є законною підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру у відповідності до ст. 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд повинен перевірити наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави у суді у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Суд також враховує, що у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №922/3272/18 було зазначено, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна місцева рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Висновок про відсутність органу, уповноваженого здійснювати контроль за діяльністю органу місцевого самоврядування, зокрема шляхом звернення до суду з позовом до такого органу про оскарження його рішень, дій або бездіяльності у разі порушення останнім інтересів територіальної громади, міститься й у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.

Суд вважає необхідним звернути увагу також на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №340/5914/21, в якій заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Маловисківської МР щодо незвернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме гідротехнічної споруди, що знаходиться в м. Мала Виска Новоукраїнського району Кіровоградської області. У цій постанові Суд зазначив:

" 96.Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".

Крім того, у постанові від 29.11.2022 у справі № 240/401/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так: прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.

Суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як забезпечення екологічної безпеки та безпеки життя та здоров`я людей, а тому прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи вищезазначені законодавчі приписи та практику Верховного Суду, враховуючи предмет та підстави позову, суд приходить до висновку, що прокурор у цій справі має право на звернення до суду.

У свою чергу, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", частиною другою статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 25 цього Закону визначає загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У частині другій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказано, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Поняття безхазяйного майна визначене статтею 335 Цивільного кодексу України, відповідно до якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Стаття 2 зазначеного Закону встановлює, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

У розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною чотирнадцятою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку. За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

Законодавство визначає поетапну процедуру передання у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, яка включає звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, звернення органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, до суду за переданням нерухомого майна за рішенням суду у комунальну власність.

Доказів звернення до державного реєстратора із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - греблі, відповідач до суду не подав.

За визначенням стаття 1 Закону України "Про аквакультуру, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Гідротехнічні споруди є потенційно небезпечними та можуть загрожувати життю населення, затопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь під час проходження льодоходу, весняної повені та дощових паводків.

Відсутність власника протягом тривалого часу створює потенційну загрозу інтересам територіальної громади.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.

Зважаючи на вищенаведене, з метою уникнення загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічних споруд, саме Шишацька селищна рада зобов`язана вживати дії, спрямовані на визначення правового статусу греблі (довжиною 94 м, шириною 7 м, висотою 6,89 м). Якщо її власник невідомий, Шишацька селищна рада має обов`язок взяти вищезазначену гідротехнічну споруду на облік як безхазяйне майно шляхом звернення із відповідною заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Аналогічні правові висновки зазначені в постанові Верховного суду від 21.06.2024 по справі № 420/19870/21.

За таких обставин позов Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Шишацької селищної ради належить задовольнити.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Кашинського, 1, Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 0291006024) в інтересах держави до Шишацької селищної ради (вул. Соборності, 2, смт. Шишаки, Миргородський район, Полтавська область, 38000, ідентифікаційний код 21048749) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: гідротехнічну споруду - (гребля), яка призначена для створення ставка та створення напору (підпору) води, довжиною 94 метри, шириною - 7 метрів, висотою 6,89 метрів, що розташована на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області за межами с. Сагайдак Сагайдацького старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області;

Зобов`язати Шишацьку селищну раду Миргородського району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації, а саме: гідротехнічну споруду (гребля), яка призначена для створення ставка та створення напору (підпору) води, довжиною 94 метри, шириною - 7 метрів, висотою 6,89 метрів, що розташована на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області за межами с. Сагайдак Сагайдацького старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко