Рішення

від 10.10.2024 по справі 759/2826/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2826/23

пр. № 2/759/327/24

10 жовтня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Хвостенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко», третя особа: Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжана Сергіївна, державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьора Вікторія Ярославівна, НПП «Голосіївський», КП «Святошинське ЛПГ» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Святошинська окружна прокуратура міста Києва, яка діє в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Затишок і Ко», третя особа: Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжана Сергіївна, державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьора Вікторія Ярославівна, НПП «Голосіївський», КП «Святошинське ЛПГ» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, в якому просить: -усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 шляхом скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) від 28.04.2016 (індексний номер рішення: 29464343) та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913667080000) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього; - усунути перешкоди власнику -територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 шляхом визнання недійсним Акту оцінки і передачі майна до Статутного капіталу ТОВ «Затишок і Ко», серія та номер: б/н, виданий 15.12.2016 року, видавник ОСОБА_1 ; - усунути перешкоди власнику-територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори В.Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.02.2017 (індексний номер рішення: 33731105) та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «Затишок і Ко» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913667080000) з одночасним припиненням права власності ТОВ «Затишок і Ко» на нього; - усунути перешкоди власнику-територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 за адресою: м. Київ, Святошинський район, 112-й квартал Святошинського лісництва шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко» (вул. Зодчих, буд. 34-А, м. Київ, 03194, код ЄДРПОУ 40949907) знести об`єкт самочинного будівництва- приміщення закладу громадського харчування площею 332, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; - усунути перешкоди власнику- територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1058 га з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко» (вул. Зодчих, буд. 34-А, м. Київ, 03194, код ЄДРПОУ 40949907) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ву. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,1058 га шляхом приведення в придатний для використання стан, звільнивши її від тимчасових споруд та оздоблення, а саме: дерев`яного паркану, доріжок з бруківкою та бетонним покриттям, дерев`яних альтанок, бетонних стежок.

Позов мотивований тим, що Святошинською окружною прокуратурою міста Києва встановлено підстави для застосування визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повноважень з представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, встановлено факт порушення прав територіальної громади міста Києва через позбавлення її можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки площею 0,1058 га у Святошинському районі міста Києва під об`єктом природно-заповідного фонду. Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30.10.2008 № 976/2008) на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський»). Встановлено площу земель зазначеного парку у розмірі 4524,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (далі - КО «Київзеленбуд») та надаються НПП «Голосіївський» в постійне користування, а також 2646,09 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком. Указом в.о. Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 територію парку було розширено на 6462,62 га за рахунок земель КП «Святошинське ЛПГ» КО «Київзеленбуд» без вилучення у землекористувача. Так, у 2014 році до складу НПП «Голосіївський» увійшла й земельна ділянка площею 22,5048 га, в межах якої перебуває виділ 2 кварталу 112 Святошинського лісництва КП «Святошинське ЛПГ». На підставі охоронного зобов`язання № 1 від 07.06.2022 6462,62 га цінних природних територій, які включені до складу НПП «Голосіївський» без вилучення у постійного землекористувача і входять до складу природно-заповідного фонду України, в тому числі 112 квартал Святошинського лісництва з метою збереження і охорони передані під охорону КП «Святошинське ЛПГ». Разом з тим, Святошинською окружною прокуратурою міста Києва встановлено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 (м. Київ, Святошинський район, 112-й квартал Святошинського лісництва) розташовано самочинно побудоване нерухоме майно.

Так, в ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42022102080000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.04.2016 (первинна реєстрація права власності на будівлю загальною площею 332,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 913667080000, відбулась за ОСОБА_1 на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області № 2-2027 від 25.11.2010. У подальшому рішенням державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори В.Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.02.2017 на підставі Акту оцінки і передачі майна до Статутного капіталу від 15.12.2016 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цопіной Н.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 2236, 2237) вказану нежитлову будівлю ОСОБА_1 передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТИШОК І КО» (далі - ТОВ «ЗАТИШОК І КО»). Разом з тим, під час досудового розслідування встановлено, що будівництво вказаного об`єкту нерухомості відбулось на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, без дозволу власника земельної ділянки, без дозволів відповідного органу контролю на виконання будівельних робіт, а тому відповідно до положень ст. 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом. Вважають, що з матою усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1058 га, правочин, оформлений актом оцінки підлягає визнанню судом недійсним, реєстрація права власності підлягає скасуванню, самочинно побудований об`єкт нерухомого майна та інші розміщені на ній тимчасові споруди підлягають знесенню, а земельна ділянка поверненню.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.02.2023 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача Лінер О.М. на вимогах позову наполягала та просила задвольнити в повному обсязі.

Представник Київської міської ради - Плаксивий О.В. в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи КП «Святошинське ЛПГ» - Глузд О.В. в судовому засіданні не заперечувавала проти задоволення позову.

В судовому засідання представник третьої особи НПП «Голосіївський» - Рибіцька Ю.Б. вимоги позову пітдримала.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату та місце судовго розгляду повідомлялись належним чином, представник позивача направив заяву про перенесення судового засідання.

В судове засідання представник відповідача ТОВ «Затишок і Ко» не з`явився про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Треті особи Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжана Сергіївна, державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьора Вікторія Ярославівна в судове засідання не з`явились про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України (ст. 2 Закону України «Про охорону земель»).

Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30.10.2008 № 976/2008) на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» (т.1 а.с. 44-45).

Встановлено площу земель зазначеного парку у розмірі 4524,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (далі - КО «Київзеленбуд») та надаються НПП «Голосіївський» в постійне користування, а також 2646,09 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком.

Указом в.о. Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 територію парку було розширено на 6462,62 га за рахунок земель КП «Святошинське ЛПГ» КО «Київзеленбуд» без вилучення у землекористувача (т. 1 а.с. 46).

Так, у 2014 році до складу НПП «Голосіївський» увійшла й земельна ділянка площею 22,5048 га, в межах якої перебуває виділ 2 кварталу 112 Святошинського лісництва КП «Святошинське ЛПГ».

На підставі охоронного зобов`язання № 1 від 07.06.2022 6462,62 га цінних природних територій, які включені до складу НПП «Голосіївський» без вилучення у постійного землекористувача і входять до складу природно-заповідного фонду України, в тому числі 112 квартал Святошинського лісництва з метою збереження і охорони передані під охорону КП «Святошинське ЛПГ» (т. 1 а.с. 47-48).

Згідно рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 року у справі №2-2027 позов ОСОБА_1 до ПП «Протехніка», треті особи: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Солом`янська районна в м. Києві державна адмвіністрація, позов задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності зокрема на: нежитлову сопруду, загальною площею 332, 3 кв.м. та земельну ділянку на якій розташований об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 136-139).

Згідно відповіді ДП «Інформаційні судові системи», станом на 08.07.2022 року, у відповідності до зазначеного номеру судової справи у листі, судового рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 року по судовій справі №2-2027 у реєстрі не знайдо (т. 1 а.с. 66).

Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація відповіддю від 06.01.2023 року повідомила позивача, що інформація про спір та рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 року у справі №2-2027 - відсутня (т. 1 а.с. 152).

20.01.2023 року з Солом`янської окружної прокуратури м. Києва на запит Святошинської окружної прокуратури м. Києва №44-195вих-23 від 12.01.2023 року надійшла копія елктронного листа Снегірьова В.А. від 25.07.2020 року, зі змісті якого, рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 року у справі №2-2027 суддею Снегірьовим В.А. ніколи не виносилось, підпис, який містить вказаний документ-підроблений (т. 1 а.с. 153, 154).

Постановою про закриття кримінального провадження від 15.07.2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100090000798 від 04.02.2020 року закрити у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 27-28).

Разом з тим, постановою заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенко М.В. від 23.11.2022 року постанову слідчого слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві Тхоренко М.М. від 15.07.2021 року про закриття кримінального провадження №12020100090000798 від 04.02.2020 року скасовано, здійснення досудового розслідування кримінльних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадження №120201000900000798 від 04.02.2020 року іншому органу досудового розчлудвання - слідочму відділу Святошинського УП ГУНП у м. Києві.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.01.2023 року № 319774966, встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяяжень (з відкриття розділу) від 28.04.2016 року (індексний номер рішення: 29464343) первинна реєстрація права власночсті на будівлю загальною площею 332, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна- 913667080000 відбулась за відповідачем ОСОБА_1 на підставі рішення Брянківського міського сулу Луганської області №2-2027 від 25.11.2010 року (т. 1 а.с. 33-37).

На замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Центр будівництва та будівельних експертиз» проведено технічну інвентаризацію вказаної нежитлової будівлі та 29.04.2016 виготовлено технічний паспорт нежитлової будівлі, відповідно до якого площа нежитлової будівлі становить 332,3 кв.м. (т. 1 а.с. 142-143).

Відповідно до акту оціну і перадчі майна до статутного капіталу ТОВ «Затишок І Ко» від 15.12.2016 року, учасник ТОВ «Затишок і Ко» ОСОБА_1 відповідно до статуту передає, а уповноважена особа ОСОБА_6 на підставі повноважень, наданих протоколом №02 від 15.12.2016 року, приймає у власність ТОВ «Затишок і Ко» шляхом зарахування на баланс товариства зокрема наступне майно: нежитлова будівля, загальною площею 332, 3 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 913667080000 (т1 а.с. 140). У подальшому рішенням державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори В.Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.02.2017 (індексний номер рішення: 33731105) на підставі акту оцінки і передачі майна до статутного капіталу від 15.12.2016 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цопіной Н.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 2236, 2237) вказану нежитлову будівлю ОСОБА_1 передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишк і Ко» (т. 1 а.с. 144).

Святошинським управлінням поліції Головного управління поліції Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42022102080000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2022 року за ознакми кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 19701 КК України (т.1 а.с. 32).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.01.2022 року, на сайті інтернет-видання «ОBOZREVATEL» опубліковано інформацію щодо функціонування незаконно збудованих об`єктів підприємницької діяльності, які знаходяться на території Голосіївського національного природного парку у Святошинському районі м. Києва, та які використовуються невстановленою особою (особами).

Як з`ясовано в судовому засіданні, під час досудового розслідування встановлено, що будівництво вказаного об`єкту нерухомості відбулось на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, без дозволу власника земельної ділянки, без дозволів відповідного органу контролю на виконання будівельних робіт, а тому відповідно до положень ст. 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом.

Вказаний факт самочинного будівництва нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 встановлено під час огляду земельної ділянки у ході розслідування кримінального провадження № 42022102080000003 від 26.01.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України та зафіксовано у протоколах огляду від 15.09.2022, 04.10.2022 та 03.11.2022 (т. 1 а.с. 70-73, 86-88, 93-97).

Зокрема, 15.09.2022 року в межах вказаного кримінального провадження дізнавачем Святошинського УП ГУНП у м. Києві- Штуль Ю.О. із залучення спеціаліста Святошинського УП ГУНП у м. Києві- Боровича Т., спіціалістів Державної екологічної інспеції Столичного округу - Берадзе Л.Л., Лень Р.С. та лісничого КП «Святошинське лісопаркове господарство - Колоти С.Г. проведено огляд земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами огляду встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, шляхом огородження дерев`яним парканом замельної ділянки площею 972,74 кв.м. для функціонування закладу громадського харчування «Хінкальняі Тандир House», що належить ТОВ «Затишок і Ко».

Окрім того, інженером-землевпорядником, залученим для участі у оглядах земельної ділянки 04.10.2022 та 03.11.2022, виконано геодезичну зйомку за результатами якої встановлено, що територія, яка фактично використовується ТОВ «Затишок і Ко», в тому числі під вказаним об`єктом нерухомості становить 0,1058 га, з яких 0,0892 га розташовується в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 та 0,0166 га розташовується на землях не наданих у власність або користування в межах населених пунктів.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.12.2022 НВ-99055160002022, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 (м. Київ, Святошинський район, 112-й квартал Святошинського лісництва) загальною площею 22,5048 га з цільовим призначенням: землі лісогосподарського призначення (09.03 для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду) відбулась 23.07.2021 на підставі розробленої КП «Київський інститут земельних відносин» технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 75:669, в межах кварталу 112 Святошинського лісництва КП «Святошинське лісопаркове господарство» у Святошинському районі міста Києва (т.1 а.с. 38-41).

Згідно рішення ІІ сесії ІХ скликання Київської міської ради №3977/5018 від 25.08.202 2року вулиця Бударіна у Святошинськом урайоні м. Києва перейменована на вулицю Українського відродження (т. 1 а.с. 58).

Як вбачається з відповіді Департамента земельних ресурсів, працівниками Департаменту під час проведення у 2021 році обстежень виявлено 2 земельні ділянки у Святошинському районі (облікові коди у МЗК - 75:669:0002, 75:225:0005), які використовуються без документів, що посвідчують право користування (власності) відповідно до виомг ст. 125,126 ЗК України (т. 1 а.с. 55-60).

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 28.07.2021 року №21-0562-08, відповідно до даних Міського земельного кадастру земельна ділянка (код 75:669:0002) площею 9, 1863 га обліковується за комунальним підприємством «Святошинське лісопаркове господарство» за адрсою: Житомирське шосе, 17 км у Святошинському районі. За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у користування (власність) Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі інформації щодо державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку відстуня. Під час обстеження вказаної земельної ділянки (код 75:669:0002) встановлено, що на території земельної ділянки розташовано нежитлову будівлю (заклад громадського харчування) та альтанки, які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно площею 332, 3 кв.м. на праві приватної власності зареєстрована за ТОВ «Затишок і Ко» за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином земельна ділянка використовується без документів, передбачених ст. 125 та ст. 126 ЗК України (т. 1 а.с. 61).

Відповіддю Департмаента земельних ресурсів встановлено, що під час обстеження земельної ділянки (код 75:669:0002) на АДРЕСА_1 встановлено, що на території земельної ділянки розташовану нежитлову будівлю (заклад громадського харчування) ТОВ «Затишок і Ко». Відповідно до даних Міського земельного кадастру земельна ділянка перебуває в комунальній власності та обліковується за комунальним підприємством «Святошинське лісопаркове господарство» за адресою: Житомирське шосе, 17 км. Рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у користування (власність) Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі інформація щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку відсутня (т. 1 а.с. 62).

Відповіддю КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 01.09.2022 року №062/14-7545 (И-2022), встановлено, що згідно з даними реєстрових книг КП Київської міської Ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому фонду за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 нерухоме майно на праві власності не реєструвалося (т. 1 а.с. 67).

Відповіддю Депатамента з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва №073-2391 від 07.09.2022 року встановлено, що департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав об`єкти будівництва в експлуатацію за адресами, зокрема АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 68).

Як вбачається з листа Департамента містобудування та архітектури, до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва працівниками Служби містобудувного кадастру не вносилась інформація про присвоєння об`єктам будівництва адреса по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 69).

Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація листом повідомила, що поштові адреси об`єктам нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та 3/2 у Святошинському районі не присвоювалась та відповідні документи не надавалися (т. 1 а.с. 89).

Департамент земельних ресурсів у відповідь на запит Святошинської окружної прокуратури міста Києва від 26.10.2022 року №10.58-44-4086ВИХ22 стосовно вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо земельної ділянки на АДРЕСА_5 , повідомив, що Київської міською радою не вчинялись заходи цивільно-правового характеру щодо порушених питань та з метою захисту інтересів територіальної громади м. Києва та недопущення подвійного звернення з позовною заявою просять звернутись до суду в інтересах Київської міської ради (т. 1 а.с. 98).

Згідо технічного звіту щодо вишукувальних робіт при здійснення моніторингу земель та контролю за їх використанням і охроною- матеріали топографо-неодезичних та вишукувальних робіт земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 встановлено натсупне: - перший день огляду земельної ділянки відбувся 04.10.2022 року , яким встановлено, що об`єктом огляду являється земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_6 . На момент огляду встановлено, що дана земельна ділянка огороджена дерев`яним парканом. На момент огляду також встановлено, що зі сторони Житомирського шосе у дерев`яному паркані присутні пошкодження у вигляді відсутності дерев`яних штахетів; - другий день огляду земельної ділянки відбувся 03.11.2022 року, відповідно до якого вхід до земельної ділянки здійснюється через металеві ворота чорного кольору. Встановлено, що від входу до приміщення (будівлі) одноповерхової, яка розташована по ліву сторону від входу розміщена доріжка з бруківкою та бетонним покриттям. Дана доріжка протягується до одноповерхової соруди (дерв`яної) в якій візуально розміщується мангал. В ходу огляду встановлено, що на території огородженної дерев`яним парканом розміщено одна від одної (через 100м) дерев`яні альтанки до яких розташовані бетонні стежки. Крім цього, встановлено, що за одноповерховою капітальною спорудою зеленого кольору розташована огороджена територія парканом та альтанкою, яка ззовні схожа на господарський двір. Оглянувши території господарського двору, встановлено, що знаходяться різного характеру побутові роечі, а також зелені насадження у кількості 7 штук дерева різного сорту. Крім цього виявлено пеньок у кількості 1 штука. Крім цього встановлено, що на території огородженної парконом, ресторану Хінкальня Тандир Youse, виявлено зелені насадження у кількості 17 штук різного сорту дерев, а також 2 пні невідмого походження сорту дерев. На земельній ділянці встановлено, що верхній шар грунту застелений штучною травою, зелена зона (т. 1 а.с. 104-107).

Як вбачається з листа Департаменту земельних ресурсів, в рамках реалізації програми земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 площею 22, 5048 га (112-й квартал Святошинського лісництва) сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі розробленої КП «Київський інститут земельних відносин» технічної документації із землеустрою щодо інвнтаризації земель з видом цільвого призначення - 09.03. для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збережння та використання земель природно-заповідного фонду (т. 1 а.с. 150-151).

Згідно вказаного листа, департаментом підготовлено проєкт рішення «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель» (справа-контейнер 609755387, який 18.08.2022 року передано до Київської міської ради для розгляду.

Згідно інформації Департаменту земельних ресурсів, земельна ділянка на Житомирському шосе 15 км. У Святошинськом урайоні м. Києва площею 91763, 21 кв.м. обліковується за комунальним підприємством «Святошинське лісопаркове господарство» (код ділянки 75:669:0002). Також, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 в Сіському земельному кадастрі не зареєстрована та не обліковується (т. 1 а.с. 158).

Ухвалою Господарського суду м. Києва аід 20.03.2012 року у справі №5011-57/2563-2012 провадження припинено (т. 1 а.с. 214-215).

Як вбачається з листа КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 06.12.2019 року №064/239-960, КП «Святошинське лісопаркове господарство» погоджує здійснення рекреаційної діяльності на баланосованих територіях, які відносяться до зони регульованої рекреації у складі національного природного парку «Голосіївський» за умовами суоврого дотримання вимог чинного законадавтсва України, у тому числі з можливістю залучення третіх осбі- суб`єктів реакреаційної діяльності, будь-якої форм власності, для надання рекреаційних послуг після укладання відповідного договору з НП «Голсіївський» (т.1 а.с. 219-223).

01.02.2020 року між НПП «Голосіївський» та ТОВ «Затишок і КО» укладеного договір про організацію рекреаційної діяльності», відповідно до якого сторона організовує рекреаційну діяльність у межах наступних «Цсвятошинське» ЛРГ Святошинське лісництво - виділ 2 квартал 112 зона (т.1 а.с. 224-231).

Листом КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 30.08.2021 року №077/239-798, останнє повідомляє, що на території Святошинського району м. Києва у кварталі №112 виділ 2 Святошинського лісництва продовжується лісопорушення, а саме самовільне зайняття території лісового фонду та будівництво кафе «Чудо мангал» (т. 2 а.с. 169).

Протколами №21, 14, 6 КП «Святошинське лісопаркове господарства» про лісопорушення, встановлено порушення в кварталі 112 вид 2 Святошинського лісництва, шляхом самовільного заняття території лісового фонду будівництва кафе «Щедрийц вечір «Гурман» та «Чудо мангал» (т. 2 а.с. 170, 172, 174).

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища належать до природно-заповідного фонду України. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. Таким чином, згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України, яким законодавець надав особливий, виключний статус. Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво та експлуатацію кафе або ресторанів. Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі. За ст. 3 указаного Закону екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні. Збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі (ст. 4 вказаного Закону). Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Відповідно до пункту 5 Розділу 8 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Аналогічна правова позиція про те, що з урахуванням норм пункту 5 розділу 8 Прикінцевих положень Лісового кодексу України планшет лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування лісогосподарським підприємством спірною земельною ділянкою та що остання належить до земель лісогосподарського призначення міститься в постанові Верховного Суду у справі № 368/1158/16-ц від 30.05.2018, в постановах Верховного Суду України у справі № 6-212цс14 від 24.12.2014, у справі № 6-224цс14 від 21.01.2015, у справі № 6-50цс15 від 01.07.2015, у справі № 6-2510цс15 від 16.12.2015. Згідно наданих КП «Святошинське ЛПГ» планово-картографічних матеріалів квартал 112 Святошинського лісництва є частиною лісового фонду КП «Святошинського ЛПГ». Також, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.12.2022 НВ-99055160002022, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 (м. Київ, Святошинський район, 112-й квартал Святошинського лісництва) загальною площею 22,5048 га з цільовим призначенням: землі лісогосподарського призначення (09.03 для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду) відбулась 23.07.2021 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29.04.2020, розробленої комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин». Крім того, у 2021 році до Державного земельного кадастру внесено відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель № НВ-80001256142021 від 10.02.2021, назва обмеження: 10.1 Національні парки (Національний природний парк Голосіївський). Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 у межах НПП «Голосіївський» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, перебування під особливою охороною держави та заволодіння якою всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц). Як встановлено в ході судовго розгляду, працівниками Департаменту під час проведення у 2021 році обстежень виявлено земельну ділянку у Святошинському районі міста (обліковий код: 75:669:002), яка використовується без документів, що посвідчують право користування відповідно до вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Так, згідно акту обстеження земельної ділянки № 21-0562-08 від 28.07.2021, складеного посадовою особою Департаменту, під час обстеження земельної ділянки (обліковий код: 75:669:002), що обліковується за КП «Святошинське ЛПГ» встановлено, що на території земельної ділянки розташовано нежитлову споруду (заклад громадського харчування) та альтанки, яка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площею 332,3 кв.м на праві приватної власності зареєстрована за ТОВ «ЗАТИШОК І КО» за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка огороджена. Крім того, згідно листа Департаменту № 0570202/2-1292 від 03.02.2023, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 в Міському земельному кадастрі не зареєстрована та не обліковується. За поданням Департаменту рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) Київська міська рада не приймала. Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України в редакції, чинній як на час первісної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, так і на даний час, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Законом України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (ст. 5 Закону). Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно- господарського устрою (ч. 1 ст. 21 Закону). Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов?язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на неї. Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Частиною 2 статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України). Як вже зазначалось вище, Київська міська рада, як власник землі, рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам, у тому числі ОСОБА_1 та ТОВ «Затишок і Ко», у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймала. При цьому, згідно позиції Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження таким майном. Крім того, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації. При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. Таким чином, укладення правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, правовий статус нерухомості, яка самочинно забудована, не змінюють. Отже, в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ «Затишок і Ко» по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 набув право власності, зокрема, на нежитлову сопруду, загальною площею 332,3 кв.м. та земельну діялнку, на якій розташований об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 року у справі №2-2027. Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України). Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла на час проведення реєстрації. Подібна норма законодавства відображена у п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону в нинішній редакції. За ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Підставами для реєстрації права власності є відповідні документи (свідоцтво про право власності, цивільно-правові угоди тощо), які встановлюють набуття особою відповідних прав на майно (зокрема, ст.ст. 18, 20, 21, 22, 26, 27 Закону). З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що необхідною умовою для вчинення реєстраційних дій є наявність нерухомого майна, а також підтвердження особою факту виникнення у неї відповідного права на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності. Тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації неможливо. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16).

В ході розгляду справи встановлено, що первинна реєстрація права власності на будівлю загальною площею 332,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913667080000) відбулась 28.04.2016 за ОСОБА_1 на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 у справі № 2-2027 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Промтехніка», треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання договору дійсним, визнання права власності на нежитловий будинок, споруди та земельні ділянки.

В ході судового розгляду встановлено, що вказана справа розглядалась без залучення власника земельної ділянки - Київської міської ради, на якій розташовано майно площею 332,3 кв. м, право власності на яке було визнано судом за ОСОБА_1 .

Крім того, згідно листа Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.01.2023 № 107-183 у адміністрації відсутня інформація про судовий спір та рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 у справі № 2-2027 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Промтехніка», зі змісту якого Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація була залучена в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та була належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц дійшла висновку, що ухвалене у справі судове рішення за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, відносно якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

Крім того, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За загальним правилом судове рішення не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності), а лише підтверджує наявне право власності, набуте на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тотожний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

Так, згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто положення ст. 392 ЦК України застосовуються у випадку, коли захищається існуюче право власності, набуте на законних підставах.

Наведене свідчить, що набуття права власності регулюється окремими нормами законодавства, відтак зазначений вище позов ОСОБА_1 заявлено формально не для визнання, а для набуття (встановлення) права власності. Тобто, метою звернення до суду у останнього було фактично не захист порушеного права власності на майно, а визнання судом виникнення у ОСОБА_1 права власності на майно.

Таким чином, беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав ОСОБА_1 , пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням вказаним вище майном, є момент набуття права власності, яке ним на майно площею 332,3 кв. м у встановленому законом порядку не набуте, вимоги позивача щодо визнання його власником майна не ґрунтувалися на законі та рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 у справі № 2-2027 не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності) на вказане нерухоме майно.

Окрім цього, згідно інформації Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 07.02.2023 року №293-4-04.01-2023 за результатами проведеного геоінформаційного аналізу даних ДЗЗ за запитом окружної прокуратури встановлено, що на кіонець 2009 року за адресою: АДРЕСА_1 (112 квартал Святошинського лісництва Кп «Святошинське ЛПГ», що є територією національного пприродного парку «Голосіївський») відстуня будівля. В 2011-2013 роках будівля мала контури даху.

Щодо тверджень представника відповідача ОСОБА_1 щодо недійсності інофрмації Національного центру управління та випробувань космічних засоіб від 07.02.2023 року, осквльки 02.04.2013 року Київська міська рада видала довідку про фунціональне призначення тимчасової споруди, за адресаою розташування: АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Так з копії довідки про функціональне призначення тимчасової споруди серії ТС №1078 від 18.04.2013 року, вбчається, що суб`єкт господарювання ФОП ОСОБА_9 розмістив тимчасову споруду-павільйон, торговельною площею 15 кв.м. (додатково 8,6 кв.м.) для продажу продовольчих товарів.

Згідно з ч.2 ст. 28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на 05.01.2013 року) тимчасова споруда торговельного, побутового, осціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будвільних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, ьуз улаштуванн яфундаменту.

Отже, довідка про функціональне призначення тимчасової споруди серії ТС «1078 від 18.04.2013 року не спростовує інформацію, надану Національним центром управління та випробувань космічних засобів, факт відсутності будівлі загальною площею 332,2 кв.м. заадресою: АДРЕСА_1 кінець 2009 року та її будівництво в подальшому.

Суд приходить до висновку, що враховуючи, що нежитлової будівлі площею 332,3 кв.м. по АДРЕСА_1 станом на момент укладення між ОСОБА_1 та ПП «Промтехніка» договору від 01.06.2009 року, який був предметом позову у справі №2-2027 фактично не існувало, вона не може стати об`єктом цивільних прав та обов`язків сторін правочину у розумінні положень ст.ст. 177, 181 ЦК України.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що рішення Брянківського міського суду Луганської області № 2-2027 від 25.11.2010 за результатами розгляду спору щодо нерухомого майна по АДРЕСА_1 , не може породжувати права та обов`язки та не може бути підставою для виникнення права власності у ОСОБА_1 на спірне майно.

Судом встановлено, що 06.02.2017 рішенням державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори В.Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 33731105) на підставі Акту оцінки і передачі майна до Статутного капіталу б/н від 15.12.2016 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цопіной Н.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 2236, 2237) право власності на вказану нежитлову будівлю зареєстровано за ТОВ «Затишок і Ко». Згідно вказаного акту оцінки, учасник ТОВ «Затишок і Ко» ОСОБА_1 відповідно до статуту передає, а уповноважена особа - ОСОБА_6 на підставі повноважень, наданих протоколом № 02 від 15.12.2016, приймає у власність ТОВ «Затишок і Ко» шляхом зарахування на баланс товариства майно, зокрема, нежитлову будівлю, загальною площею 332,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 913667080000). За частинами 1-4 статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Акт оцінки і передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Затишок і Ко» від 15.12.2016 б/н за своєю суттю є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отримання майна як вкладу до статутного капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства. Отже такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідним обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В силу приписів ст. ст. 317, 319 ЦК України право розпорядження майном будь-яким чином, у тому числі, шляхом передачі цього майна до статутного капіталу господарського товариства, належить власнику. Водночас ОСОБА_1 , як встановлено вище, право власності на спірне майно не набув, а отже не міг розпоряджатись ним та передавати його до статутного капіталу ТОВ «Затишок І Ко». Тобто правочин, оформлений актом оцінки і передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Затишок і Ко» від 15.12.2016 б/н, є таким що не відповідає вимогам ст.ст. 317, 319 ЦК України, а отже підлягає визнанню недійсним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсним акту оцінки і передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Затишок і Ко» підлягають до задоволення. Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та припинення права власності суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на дату первинної реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За ч. 4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.

Таким чином, сама по собі реєстрація права за відповідачами не є підставою виникнення у них права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації права власності, також визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 9 Порядку (в редакції станом на дату первинної реєстрації) разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав. За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Згідно п. п. 40, 41 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Так, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта ; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки).

Враховуючи, що на момент первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості площею 332, 3 кв. м у ОСОБА_1 відсутні були документи, необхідні для такої реєстрації (документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт будівнцитва, а також документи, що підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси), суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог діючого законодавства.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 916/3674/19 до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, державна реєстрація прав на нерухоме майно не призводить. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно на підставі судового рішення, яке не є підставою виникнення права власності, будівництво вказаного об`єкту нерухомості відбулось на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, а також без дозволу власника земельної ділянки та відповідного органу контролю на виконання будівельних робіт.

Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна -нежитлову будівлю загальною площею 332,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913667080000) за ОСОБА_1 , а в подальшому за ТОВ «Затишок і Ко», є перешкодою в реалізації державою речових прав на земельну ділянку природно- заповідного фонду.

Посилання відповідачів, на договір паро організацію рекреаційної діяльності б/н від 01.02.2020 року, укладений між НПП «Голосіївський» в особі директора Потапенка В.Г. та ТОВ «Затишок і Ко» в особі директора Микоалйця Д.А. як на правову підставу використання відповідачами земельної ділянки - виділ 2 кварталу 112 Святошинського лісництва Кп «Святошинське ЛПГ» для розміщення та функціонування закладу громадського харчування та альтанок, суд оцінію критично, оскільки вказаним договором ПП «Голосіївський» не надавав права користування земельною ділянкою для будівництва та розміщення капітальної споруди- нежитлової будівлі загальною площею 332,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.04.2016 (індексний номер рішення: 29464343) на будівлю загальною площею 332,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913667080000) за ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Разом з тим, враховуючи неправомірність первісної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , а також незаконність Акту оцінки і передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Затишок і Ко» від 15.12.2016 б/н з огляду на відсутність в учасника товариства права власності на об`єкт нерухомого майна, рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори В.Я. від 06.02.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 33731105) за ТОВ «Затишок І Ко» також підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог про усунення перешкод шляхом зобов`язання ТОВ «затишок і Ко» знести об`єкт самочинного будівництва, а саме прмміщення закладу громадського харчування площею 332,3 кв.м. Використання земель природно-заповідного фонду є обмеженим і цей факт загальновідомий. Вказані землі перебувають під особливою охороною держави та заволодіння ними всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц). За змістом приписів ч. 3 ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 46-1 ЗК України будівництво на землях природно-заповідного фонду заборонено. Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012, роз`яснено, що позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення. Як роз`яснив Верховний Суд у постанові № 369/221/17 від 28.05.2020 при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові № 295/1866/18 від 05.02.2020 р., розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15ЦК, частина перша статті 3Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Отже, чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об`єктом правового захисту, крім передбаченого ч.3ст.376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва в разі звернення до суду відповідного органу є або знесення такого будівництва або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, і відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Тобто, виходячи із аналізу вищевказаної норми закону, орган державної влади або орган місцевого самоврядування може заявити позов про перебудову і тільки у разі відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, здійснити таку перебудову, за позовом органу державної влади або органу місцевого самоврядування суд може винести рішення про його знесення. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. Під час розгляду справи судом встановлено, що нерухоме майно за адресою: м. Київ, Святошинський район, 112-й квартал Святошинського лісництва є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянкці комунальної власності, яка під будівництво не відводилась, за відсутності документа, що посвідчує речове право на неї, а також яка відноситься до земель природно-заповідного фонду а отже суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ «Затишок і Ко» знести об`єкт самочинного будівництва - приміщення закладу громадського харчування площею 332,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Частинами 1, 2 ст. 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.Отже, з вищевикладеного встановлено, що самочинне будівництво - приміщення закладу громадського харчування площею 332,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 проведено за рахунок земельної ділянки комунальної власності Київської міської ради, яка ОСОБА_1 , а вподальшому ТОВ «Затишок і Ко» у власність або користування, для будівництва споруди, не передавалась. Отже вимога про звільнення земельної ділянки площею 0,1058 га з приведенням її у придатний для подальшого використання стан також підлягає задоволенню. Вирішуючи питання щодо заяв відповідачів про застосування позовної давності, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки належить до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування у приватній власності з цільовим призначенням для розміщення самочинно збудованого нерухомого майна та інших тимчасових споруд.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, враховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

У такому разі позовні вимоги зобов`язати повернути земельні ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок лісового фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункти 70-71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункти 96-97), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14 (пункти 45-46), від 02.09.2020 у справі № 619/3263/18, від 03.09.2020 у справі № 911/344/17), та земель природно-заповідного фонду (постанова ВС від 16.09.2022 у справі №752/3090/19).

Перебування спірної земельної ділянки у приватній власності, свідчать про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

Наведене є порушенням права власності держави на земельну ділянку, оскільки позбавляє її можливості здійснювати належний контроль за використанням земель природно-заповідного призначення за їх цільовим призначенням, своєчасно вживати заходів з їх охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів, створює стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

З огляду на викладене, позов у даній справі пред`явлений власником майна в інтересах Київської міської ради і є негаторним, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведені та обґрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачів на користь Київської міської прокуратури понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 6710, 00 грн. з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 368 ЦПК України, , суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко», третя особа: Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжана Сергіївна, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьора Вікторія Ярославівна, НПП «Голосіївський», КП «Святошинське ЛПГ» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду- задовольнити. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 шляхом скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) від 28.04.2016 (індексний номер рішення: 29464343) та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913667080000) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього. Усунути перешкоди власнику -територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 шляхом визнання недійсним Акту оцінки і передачі майна до Статутного капіталу ТОВ «Затишок і Ко», серія та номер: б/н, виданий 15.12.2016 року, видавник ОСОБА_1 Усунути перешкоди власнику-територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори В.Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.02.2017 (індексний номер рішення: 33731105) та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «Затишок і Ко» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913667080000) з одночасним припиненням права власності ТОВ «Затишок і Ко» на нього. Усунути перешкоди власнику-територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 за адресою: м. Київ, Святошинський район, 112-й квартал Святошинського лісництва шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко» (вул. Зодчих, буд. 34-А, м. Київ, 03194, код ЄДРПОУ 40949907) знести об`єкт самочинного будівництва- приміщення закладу громадського харчування площею 332, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Усунути перешкоди власнику- територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1058 га з кадастровим номером 8000000000:75:669:0001 шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко» (вул. Зодчих, буд. 34-А, м. Київ, 03194, код ЄДРПОУ 40949907) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ву. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,1058 га шляхом приведення в придатний для використання стан, звільнивши її від тимчасових споруд та оздоблення, а саме: дерев`яного паркану, доріжок з бруківкою та бетонним покриттям, дерев`яних альтанок, бетонних стежок. Стягнути з ОСОБА_1 ((РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 ) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02190019, р/р НОМЕР_2 ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) судовий збір у ромірі 6710 грн. 00 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко» (вул. Зодчих 34-А, м. Київ, 03914, код ЄДРПОУ 40949907) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02190019, р/р НОМЕР_2 ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) судовий збір у ромірі 6710 грн. 00 коп. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення буде виготовлено 21.10.2024 року. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда