Постанова

від 12.11.2024 по справі 154/5192/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 154/5192/23 Головуючий у 1 інстанції: Лутай А. М. Провадження № 22-ц/802/1063/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Черняк О. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720510404:04:001:0102 загальною площею 0,3000 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у селі Тростянка Володимирського району Волинської області.

Вказану земельну ділянку вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину.

Позивачка також зазначала, що у 2019 році на її замовлення була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з присвоєнням цій земельній ділянці кадастрового номера 0720510404:04:001:0102. Разом з тим після смерті одного із суміжних землекористувачів ОСОБА_6 його спадкоємиця відповідачка у цій справі ОСОБА_3 восени 2023 року захопила частину належної їй земельної ділянки площею 0,0960 га та використовує цю частину земельної ділянки для своїх потреб, стверджуючи, що вона має право на неї.

Позивачці стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720510400:00:001:0742, що належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акта серії ІV-ВЛ № 029914 від 10 травня 2000 року, внесена до Державного земельного кадастру 30 жовтня 2022 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яку виготовила фізична особа-підприємець ОСОБА_4 . Позивачка вважає, що саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 при виготовленні технічної документації на земельну ділянку була допущена помилка, а тому саме фізична особа-підприємець ОСОБА_4 повинна виправити допущену помилку.

Покликаючись на зазначені обставини, позивачка ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідачку ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності частиною земельної ділянки площею 0,0960 га, яка розташована в с. Тростянка Володимирського району Волинської області (кадастровий номер 0720510404:04:001:0102) шляхом припинення права користування цією частиною земельної ділянки, а також просила суд зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 внести в Державний земельний кадастр зміни щодо конфігурації земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (кадастровий номер 0720510400:00:001:0742), шляхом виключення відомостей про частину земельної ділянки розміром 0,0960 га, яка знаходиться в селі Тростянка, Володимирського району Волинської області (кадастровий номер 0720510404:04:001:0102) і належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 серпня 2024 року у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалено зобов?язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 частиною земельної ділянки площею 0,0960 га, що належить їй на праві приватної власності та розташована у селі Тростянка Володимирського району Волинської області (кадастровий номер 0720510404:04:001:0102), шляхом припинення права користування цією частиною земельної ділянки.

Зобов?язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 внести в Державний земельний кадастр зміни щодо конфігурації земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (кадастровий номер 0720510404:04:001:0742), шляхом виключення відомостей про частину земельної ділянки площею 0,0960 га, яка знаходиться в селі Тростянка Володимирського району Волинської області (кадастровий номер 072051404:04:001:0102) і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 вересня 2024 року у цій справі постановлено виправити описку у рішенні суду, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції.

Зобов?язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 внести в Державний земельний кадастр зміни щодо конфігурації земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (кадастровий номер 0720510400:00:001:0742), шляхом виключення відомостей про частину земельної ділянки площею 0,0960 га, яка знаходиться в селі Тростянка Володимирського району Волинської області (кадастровий номер 0720510404:04:001:0102) і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволення позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , відповідачка ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Смоляр Є. І. апеляційну скаргу заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Апеляційний суд відповідно до принципу диспозитивності не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини рішення суду ні в мотивувальній ні в резолютивній частині судового рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_4 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 з таких підстав.

Відповідно до статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За положеннями частин 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

Судом за матеріалами справи встановлено, що позивачці у цій справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0720510404:04:001:0102 площею 0,3000 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована у селі Тростянка Володимирського району Волинської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 198248854 від 30 січня 2020 року (а. с. 11).

Також судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720510400:00:001:0742, яка межує із земельною ділянкою позивачки ОСОБА_1 і яка належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі Державного акта IV-ВЛ № 029914 від 10 травня 2000 року, внесена до Державного земельного кадастру 30 жовтня 2022 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої підприємцем ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_6 вказану земельну ділянку успадкувала ОСОБА_3 , 29 серпня 2023 року зареєстровано речове право власності, про що у своєму листі на адресу адвоката Смоляр Є. І. повідомив начальник відділу головного управління Держгеокадастру у Волинській області (а. с. 17).

07 березня 2024 року відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подала суду заяву про визнання позову, в якій зазначила, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 і яку успадкувала відповідачка у цій справі ОСОБА_3 , нею була допущена технічна помилка, в результаті якої частина належної ОСОБА_6 земельної ділянки у розмірі 0,0960 га накладається на частину земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 , право власності у якої було первинним (а. с. 61).

Таким чином, судом встановлено, що частина земельної ділянки, яка належить відповідачці ОСОБА_3 , яка набула право власності на земельну ділянку 30 жовтня 2022 року, накладається на земельну ділянку позивачки ОСОБА_1 , яка набула право власності на свою земельну ділянку 30 січня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 90 Земельного Кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим кодексом та іншими законами (стаття 153 ЗК України).

Стаття 152 ЗК України дає право власнику земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці права не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статей 386, 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, та право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , суд першої інстанції зобов?язав фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 внести в Державний земельний кадастр зміни щодо конфігурації земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , шляхом виключення відомостей про частину земельної ділянки розміром 0,0960 га і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі Порядок).

Цей Порядок визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Суб?єкт надання адміністративної послуги у сфері Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор, адміністратор центру надання адміністративних послуг, уповноважена посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування (пункт 2 частини 2 Порядку).

За положеннями частини 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або надання відомостей.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об?єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених Законом України «Про державний земельний кадастр».

Отже, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не відноситься до суб?єктів надання адміністративної послуги у сфері Державного земельного кадастру і не має повноважень вносити зміни щодо конфігурації земельної ділянки в Держаний земельний кадастр.

Верховний Суд у своїй постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20) зробив такі висновки.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визнає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язане з позбавленням його володільця можливості здійснювати (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб?єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов?язаний з?ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина 2 статті 48 ЦПК України).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб?єкта порушила, не визнала чи оспорила суб?єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв?язку з позовною вимогою, яка пред?являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов?язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов?язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов?язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред?явленим позовом за наявності даних про те, що обов?язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Тобто визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов?язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076-16-ц.

У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як до відповідача про зобов?язання внести в Державний земельний кадастр зміни щодо конфігурації земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Крім того апеляційним судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на замовлення іншої відповідачки у цій справі ОСОБА_3 розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_3 , та подала її на державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі через електронні сервіси Держгеокадастру (кабінет сертифікованого інженера землевпорядника) в порядку статті 21 Земельного Кодексу України.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просила суд зобов?язати відповідачку ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності частини земельної ділянки шляхом припинення права користування цією частиною земельної ділянки, а також просила суд зобов?язати іншого відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 внести в Державний земельний кадастр зміни щодо конфігурації земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов?язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Речове право на нерухоме майно (земельну ділянку) зареєстроване за ОСОБА_3 .

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позов про зобов?язання внести в Державний земельний кадастр зміни до конфігурації земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , пред?явлений до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні пред?явленого позову до неналежного відповідача.

За положеннями пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що із-за порушення судом норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача фізичноїособи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Володимир-Волинськогоміського судуВолинської областівід 21серпня 2024року уцій справів частинізадоволення позовупро зобов`язанняфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 внести вДержавний земельнийкадастр змінищодо конфігураціїземельної ділянки,яка належитьна правіприватної власності ОСОБА_3 (кадастровийномер 0720510404:04:001:0742),шляхом виключеннявідомостей прочастину земельноїділянки розміром0,0960га,яка знаходитьсяв с.Тростянка,Володимиського районуВолинської області(кадастровийномер 0720510404:04:001:0102)і належить ОСОБА_1 направі приватноївласності, скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 внести в Державний земельний кадастр зміни щодо конфігурації земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (кадастровий номер 0720510404:04:001:0742), шляхом виключення відомостей про частину земельної ділянки розміром 0,0960 га, яка знаходиться в с. Тростянка, Володимиського району Волинської області (кадастровий номер 0720510404:04:001:0102) і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді