Ухвала

від 12.11.2024 по справі 538/2128/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2128/24 Номер провадження 11-кп/814/2142/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12024170560000551 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2024 року,

встановила:

Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Піски, Лохвицького району, Полтавської області, громадянину України, не одруженому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрованого, судимому 12.10.2015 Кременчуцьким районним судом за ст. ст. 115, 72 ч. 5 КК України до 10 років позбавлення волі, звільненому 18.01.2024 за закінченням строку відбуття покарання,

обвинуваченому за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 26.12.2024 включно.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України, у тому, що він 30.07.2024 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння зайшов без запрошення в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходилася неповнолітня ОСОБА_7 2007 року народження, діючи з прямим умислом, із застосуванням фізичної сили, що виразилася в стисканні руками шиї, штовхнув потерпілу на диван з метою придушення її фізичного опору, притиснув її до дивану та почав здійснювати непристойні дотики руками до тіла потерпілої, зняв з неї та себе шорти і нижню білизну та намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним та оральним проникненням в тіло неповнолітньої без її добровільної згоди. Проте свої дії не довів до кінця, так як потерпіла чинила фізичний опір та з метою захисту нанесла ОСОБА_6 ножем тілесні ушкодження, в результаті чого змогла вирватися та залишити приміщення будинку через вікно.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 152 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що не зменшилися та продовжують існувати на момент розгляду.

На ухвалу суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України прокурором не доведено. Відсутні докази його впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Не надано доказів і наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Зазначає, що суд не врахував наявність у нього неповнолітньої доньки та матері пенсійного віку, не офіційної роботи.

Крім цього вказує, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення не доведена. На вчинення ним кримінального правопорушення вказують лише показання потерпілої та свідків, але не доведено іншими доказами. Його доводи судом не взяті до уваги.

Вказує, що стороною обвинувачення не надано доказів доцільності продовження строку тримання під вартою та того, що ризики не зменшилися.

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Оскільки учасники провадження не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, тому розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, відповідно до положень ч.4 ст.422-1 КПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12024170560000551 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 152 КК України. В судовому засіданні 28 жовтня 2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26.12.2024 включно.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.

Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення судом перевірялася під час обрання та продовження запобіжного заходу. 23.10.2024 було складено обвинувальний акт, який направлений до суду та справа розглядається судом першої інстанції. Тому, кваліфікація дій та всі доводи щодо наявності або відсутності вини обвинуваченого, чи його причетність до кримінального правопорушення, а також допустимість доказів мають вирішуватися судом під час судового провадження. На даному етапі судового розгляду суди позбавлені можливості вирішувати ці питання до розгляду справи по суті.

У своїй апеляційній скарзі, необхідність застосування запобіжного заходу обвинуваченим не оспорюються, так як апелянт просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, всупереч доводам обвинуваченого, належним чином мотивував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , а саме особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі, те, що кримінальне правопорушення вчинено щодо неповнолітньої, із застосуванням до неї фізичної сили, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не закінчено, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому правопорушенні.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений проживає в одному населеному пункті з потерпілою та свідками, знає їх місце проживання, а тому може чинити на них тиск з метою змусити змінити свої показання, раніше був судимим за злочин проти життя іншої особи та знову обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства до іншої особи через невеликий проміжок часу після відбуття показання за попереднім вироком, що вказує на його суспільну небезпечність та схильність до вчинення злочинів.

Більше того ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину не визнає, а тому може вчиняти дії спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.

Будь-яких доказів наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків чи інших обставин, які б свідчили, що більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, колегією суддів не встановлено та обвинуваченим не надано.

Твердження обвинуваченого про те, що він працював не підтверджені, як і доводи про перебування на його утриманні неповнолітньої дитини та матері пенсійного віку.

Тобто, обвинуваченим не зазначено переконливих підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який або доказів, які б вказували, що більш м`який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4