Рішення

від 18.11.2024 по справі 480/4742/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року Справа № 480/4742/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4742/24 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариста з обмеженою відповідальністю "М`ясо-молочний комплекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо-молочний комплекс", у якій просить:

- стягнути з відповідача на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб із інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення poбoчого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 142420,07 грн;

- стягнути з відповідача на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 640,89 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, відповідно до ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач повинен у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, розраховані виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві. Оскільки відповідачем не було створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів, у відповідача утворилася заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій з невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 142420,07 грн та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій розмірі 640,89 грн. Позивач скористався наданим йому законом правом на звернення з цим позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, які у добровільному порядку сплаченими не були.

Ухвалою суду вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив, у якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначає, що позивачем не дотримано встановленої законом процедури проведення перевірки та нарахування адміністративно-господарських санкцій, а саме позивачем не подано доказів на підтвердження того, що до або після формування розрахунку Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надало до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік. Внаслідок недотримання відповідної процедури не було з`ясовано дійсні обставини справи, відповідно, позивач передчасно і безпідставно, без дотримання встановленої законом процедури, звернувся із даним позовом до суду.

Також у відзиві зазначив, що населений пункт, де зареєстрований та веде свою діяльність відповідач (с. Земляне) входить до складу Краснопільської селищної територіальної громади. Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ», починаючи з 25.05.2022 і по теперішній час Краснопільська територіальна громада Сумського району Сумської області відноситься до території можливих бойових дій. В умовах знаходження відповідача у визначеній законом зоні можливих бойових дій, а також за умов періодичних обстрілів території з боку країни-агресора, повноцінне функціонування підприємства, а також створення робочого місця для особи з інвалідністю, із забезпеченням для неї необхідних та безпечних умов праці, є фактично неможливим.

Відтак, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом № 875-ХІІ передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, а тому, на думку представника відповідача, позовні вимоги заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Крім того у відзиві просив здійснити розподіл судових витрат зі стягненням на користь відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи за професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6000,00 грн.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясо-молочний комплекс" (код ЄДРПОУ 40899406) зареєстровано 18.10.2016 та здійснює господарську діяльність.

Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій середня облікова чисельність працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо-молочний комплекс" у 2023 році становила 17 осіб. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 (а.с. 5).

Вважаючи, що відповідачем не виконаний встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції та пеня, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991.

В редакції на 01.01.2022 статтею 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлювався норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Такі підприємства були зобов`язані самостійно розрахувати кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу і забезпечити працевлаштування осіб з інвалідністю. Також такі роботодавці повинні були самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць. Виконанням нормативу робочих місць вважалося працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Цією ж нормою встановлювався обов`язок реєстрації роботодавців (в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб) у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Статтею 20 Закону №875-XII (у відповідній редакції) передбачалося, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягнуло за собою нарахування пені. Пеня обчислювалася виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Стаття 20 Закону № 875-XII наразі діє в аналогічній редакції.

На виконання вимог статей 19, 20 Закону №875-XII постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 затверджено, зокрема, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

На момент прийняття вказаної Постанови, зазначений Порядок визначав механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок роботодавців, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Предметом проведення таких перевірок були: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05.06.2019 було внесено зміни до постанови №70 від 31.01.2007, якими Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, викладено в новій редакції.

У силу вказаних змін, перевірки суб`єктів господарювання, що використовують найману на предмет дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" проводять Держпраці та її територіальні органи.

Відповідно до пункту 2 такого Порядку, предметом проведення перевірки є, зокрема, виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 16 Порядку у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 вказаного Порядку визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства, посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

Повноваження Держпраці по здійсненню державного контролю за додержанням підприємствами, установами та організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема у частині виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачені підпунктом 11 пункту 4 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015.

Таким чином, після набрання постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05.06.2019 чинності, Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць, оскільки на підставі відповідних змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

Також 06.11.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» №2682-IX від 18.10.2022, яким скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПН. Тобто, за 2022 рік роботодавцями такі звіти вже не подавалися.

Цим Законом були внесені і відповідні зміни до Закону №875-XII, зокрема стаття 19 була викладена в новій редакції, відповідно до якої, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Також, цими змінами встановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Крім того, передбачено, що порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Зазначена норма не входила в суперечність з нормами вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007, в редакції постанови №466 від 05.06.2019 і з нормами постанови Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015.

02.06.2023 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання організації працевлаштування осіб з інвалідністю» №553, якою затвердив Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю та вніс зміни до постанов № 70 від 31.01.2007 та №96 від 11.02.2015.

Що стосується Постанови №70 від 31.01.2007, то ними назву Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого зазначеною постановою викладено в такій редакції: «Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування». Також до вказаного порядку внесені відповідні зміни.

Зокрема, предметом проведення перевірки за чинною редакцією є лише виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування. При цьому, позапланова перевірка проводиться Держпрацею чи її територіальним органом в тому числі, за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Під час проведення такої перевірки роботодавець повинен надати: штатний розпис; особові картки, трудові книжки (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання; інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (форма №3-ПН); звіти з праці (форма № 1-ПВ); копії документів, що підтверджують інвалідність працівників; накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо; трудові договори (контракти), укладені суб`єктом господарювання з особами з інвалідністю (у разі їх укладення в письмовій формі); табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені); договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке входить до складу господарського об`єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг); платіжні доручення за такими договорами, розрахунки витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації осіб з інвалідністю та включення до зазначених витрат заробітної плати осіб з інвалідністю, які працюють на відповідному підприємстві.

Відповідно до наведеного вище, обставини щодо невиконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, а відповідно і для накладення на такого роботодавця адміністративно- господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, повинні бути підтверджені актом перевірки органу Держпраці.

У постанові від 21.11.2022 по справі №400/3957/21 Верховний Суд зазначив, що саме Держпраці та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У вказаній постанові колегія суддів Верховного Суду зазначила, що сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Таким чином до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.11.2022 по справі №400/3957/21.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Таким чином, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Також позивачем суду взагалі не надано жодного доказу на підтвердження того, що у 2023 році у відповідача середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю була меншою, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону №875-XII. Відсутні будь-які дані про штатну чисельність найманих робітників відповідача за 2023 рік, в тому числі в розрізі кожного місяця; про осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання; про кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих такими особами.

До матеріалів справи долучено лише сам розрахунок, який здійснений виключно на підставі даних податкової звітності відповідача, який сам по собі не доводить невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Більше того, позивачем не надано і жодних доказів того, що ним від Пенсійного фонду України отримана інформація про ознаки порушень відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання підприємством відповідача нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Суд зазначає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Водночас, такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 06.11.2024 по справі № 520/15789/24.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення у сфері законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні, а отже, відсутні правові підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача як учасника господарських відносин.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо стягнення витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Сумській області на надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-5 ст. 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано ст. 139 КАС України, частинами першою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №640/3098/20, від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21, від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 2 червня 2022 року № 380/3142/20, від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: копією договору про надання правової допомоги № 41 від 20.06.2024, копією платіжної інструкції про оплату № 6537 від 25.06.2024 (а.с.21, 23).

Також суду було надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3432/10 (а.с. 22) та копію ордеру Серії АІ № 1642112 (а.с.20).

Відповідно до п. 2 договору про надання правової допомоги № 41 від 20.06.2024, правова допомога за договором включає в себе:

- ознайомлення з матеріалами позову у справі № 480/4742/24 та наявними у Клієнта документами з вказаного в п.1 цього Договору питання;

- правовий аналіз матеріалів позову у справі № 480/4742/24 та наявних у Клієнта документів з вказаного в п.1 цього Договору питання, в т.ч. судової практики вирішення - подібних спорів;

- консультування Клієнта за результатами аналізу матеріалів позову у справ №480/4742/24 та наявних у Клієнта документів з вказаного в п.1 цього Договору питання:

- підготовка та подання до Сумського окружного адміністративного суду заяв по суті у справі №480/4742/24;

- консультування Клієнта протягом розгляду справи №480/4742/24 Сумським окружним адміністративним судом.

Розмір гонорару за надання правової допомоги відповідно до п. 2 цього Договору, становить 6000,00 грн, які Клієнт сплачує протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього Договору.

Згідно постанови Верховного Суду від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Проте, у даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо-молочний комплекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясо-молочний комплекс" (вул. Молодіжна, буд. 46, с. Земляне, Краснопільський район, Сумська область, 42453, код ЄДРПОУ 40899406) за рахунок бюджетних асигнувань Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Горького, 2, м. Суми, Сумська область, 40011, код ЄДРПОУ 14004771) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько