Рішення

від 18.11.2024 по справі 480/3899/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 р. Справа № 480/3899/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу під час прийняття рішення від 03.04.2024 №183450030835 про призначення позивачу пенсії за віком періоду отримання допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 та періоду трудової діяльності в СП «ІнтехСервіс» (після перереєстрації ТОВ Компанія «Інтехсервіс»), код ЄДРПОУ 14010545 з 02.03.1995 по 31.12.1997;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 та період трудової діяльності в СП «ІнтехСервіс» (після перереєстрації ТОВ Компанія «Інтехсервіс»), код ЄДРПОУ 14010545 з 02.03.1995 по 31.12.1997 та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з дня її призначення, з урахуванням виплачених сум.

Свої вимоги мотивувала тим, що перебуває у відповідача на обліку як отримувач пенсії за віком. Втім, при призначенні пенсії їй протиправно не було враховано відповідачем до страхового стажу період отримання нею допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 та період роботи в СП «ІнтехСервіс» (у подальшому - ТОВ Компанія «Інтехсервіс») з 02.03.1995 по 31.12.1997, у зв`язку з чим звернулася до відповідача із відповідною заявою, однак відповідач відмовив у задоволенні такої заяви. Позивач вважає, що дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо не зарахування певних періодів до страхового стажу, є протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують її права та законні інтереси, оскільки впливають на розмір пенсійних виплат.

Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Крім того, вказаною ухвалою суду у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, які на виконання вимог ухвали представником ГУ ПФУ в Сумській області не було надано, у зв`язку з чим такі докази витребовувалися повторно ухвалою суду від 13.06.2024, та на виконання вимог якої відповідач подав витребувані докази. При цьому, відзиву на позовну заяву надано не було.

Втім, у поясненнях до наданих доказів відповідач вказав, що за результатами розгляду звернення позивача про призначення пенсії страховий стаж склав 35 років 2 місяці 18 днів.

При призначенні пенсії за віком до страхового стажу не зарахований період отримання допомоги по безробіттю, оскільки в уточнюючій довідці від 26.04.1993 № 11/707С, виданій Сумським міським центром зайнятості, відсутні накази та їх дати про початок та закінчення отримання допомоги по безробіттю.

Також до страхового стажу не зарахований і період роботи у СП "ИнтехСервис", оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_1 у записі №8 наявний запис лише про початок роботи з 01.03.1995, а про звільнення інформація відсутня. Крім того, не був наданий і трудовий договір, як це передбачено статтею 56 Закону №1788-ХІІ.

Зважаючи на зазначене, для зарахування періодів отримання допомоги по безробіттю та роботи ОСОБА_1 було рекомендовано надати уточнюючі довідки про період отримання допомоги по безробіттю відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи та трудовий договір, як це передбачено статтею 56 Закону № 1788-ХІІ.

Втім уточнюючі довідки, стосовно вищезазначених періодів страхового стажу заявницею не надавалися.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з позову та підтверджується матеріалами справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 років, 25.03.2024 звернулася до Сумського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії (а.с.39), до якої додала паспорт РНОКПП, трудову книжку, уточнюючу довідку, архівну довідку (а.с.40).

Рішенням Сумського об`єднаного управління ПФУ від 03.04.2024 позивачу з 03.03.2024 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.16).

Відповідно до розрахунку стажу позивача згідно форми РС-право, наданого відповідачем (а.с.47), до страхового стажу позивача було враховано періоди навчання та роботи по 29.02.2024, що склало у загальному обчисленні 35 років 02 місяці та 18 днів.

Втім позивач, вважаючи, що їй при призначенні пенсії протиправно не було враховано до страхового стажу період по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 згідно довідки від 26.04.1993 №11/707С та період роботи в СП "Інтехсервіс" з 01.03.1995 по 31.12.1997 згідно записів у трудовій книжці, звернулася до відповідача із відповідною заявою через Вебпортал електронних послуг ПФУ (а.с.51), у відповідь на яку листом ГУ ПФУ в Сумській області від 06.05.2024 №1800-0202-8/21656 було повідомлено ОСОБА_1 про те, що до страхового стажу не зарахований період отримання допомоги по безробіттю, оскільки в уточнюючій довідці від 26.04.1993 № 1І/707С, виданій Сумським міським центром зайнятості, відсутні накази та їх дати про початок та закінчення отримання допомоги по безробіттю. Крім того, не зарахований і період роботи у СП "ИнтехСервис", оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_1 у записі № 8 наявний запис лише про початок роботи з 01.03.1995, а про звільнення інформація відсутня. Крім того, ОСОБА_1 не подала трудовий договір, як це передбачено статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХII.

Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 було рекомендовано для врахування періодів отримання допомоги по безробіттю та роботи надати уточнюючу довідку про період отримання допомоги по безробіттю відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи та трудовий договір, як це передбачено статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХII (а.с.18-19).

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

Судом встановлено, що позивач з 03.03.2024 є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV (а.с.16). Відповідно до розрахунку стажу позивача згідно форми РС-право, наданого відповідачем (а.с.47), до страхового стажу позивача було враховано періоди навчання та роботи по 29.02.2024, що склало у загальному обчисленні 35 років 02 місяці та 18 днів.

Поряд з цим, спірним у цій справі питанням є не врахування відповідачем при призначенні пенсії позивачу періоду отримання нею допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 та періоду роботи в СП «ІнтехСервіс» (у подальшому - ТОВ Компанія «Інтехсервіс») з 02.03.1995 по 31.12.1997.

Як вбачається з листа відповідача від 06.05.2024 (а.с.18-19), пояснення відповідача (а.с.38), розрахунку стажу по формі РС-право (а.с.47), період отримання допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 не зарахований до страхового стажу через те, що в уточнюючій довідці Сумського міського центру зайнятості від 26.04.1993 №11/707С відсутні посилання накази з посиланням на дати початку та закінчення отримання допомоги по безробіттю, а період роботи у СП "ИнтехСервис" не зарахований до страхового стажу через те, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 у записі №8 наявний запис лише про початок роботи з 01.03.1995, а про звільнення інформація відсутня. Крім того, ОСОБА_1 не подала трудовий договір, як це передбачено статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХII.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч.2,3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Так, з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.20-27, 42-45) та довідки Сумського міського центру зайнятості від 26.04.1993 №11/707С (а.с.28) судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.10.1992 по 18.04.1993 отримувала допомогу по безробіттю, про що до трудової книжки позивача внесено запис за №5 на підставі вказаної довідки Сумського міського центру зайнятості від 26.04.1993 №11/707С.

Також, з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.20-27, 42-45) судом встановлено, що позивач у період з 01.03.1995 прийнята на роботу в СП "ІнтехСервіс" на посаду начальника відділу експортно-імпортних операцій (контракт від 01.03.1995).

У подальшому СП «ІнтехСервіс» перереєстровано у Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «ІнтехСервіс» реєстр.№2419 від 09.10.1997 згідно наказу №23/3 від 10.10.1997, про що міститься запис у трудовій книжці позивача на сторінках 8,9.

Згідно запису №9 трудової книжки позивача ОСОБА_1 31.01.2002 була звільнена у порядку переводу на інше підприємство згідно ст.36 п.5 КЗпП України (наказ №1 від 31.01.2002).

При цьому у відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці в і д с у т н і необхідні з а п и с и або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Всі записи виконані чітко, містять початок і кінець періодів, інформацію про займану посаду, підписи відповідальних осіб та засвідчені печаткою.

Щодо не врахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю, суд вказує, що частиною 4 статті 29 Закону "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-XII (чинного на час отримання позивачем допомоги по безробіттю), визначалося, що в період отримання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається неперервний трудовий стаж.

Як вказувалось вище, з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.20-27, 42-45) та довідки Сумського міського центру зайнятості від 26.04.1993 №11/707С (а.с.28) судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.10.1992 по 18.04.1993 отримувала допомогу по безробіттю, про що до трудової книжки позивача внесено запис за №5 на підставі вказаної довідки Сумського міського центру зайнятості від 26.04.1993 №11/707С.

Відповідачем не вказано, що на підставі якого саме нормативно-правового акту у довідці про отримання позивачем допомоги має бути вказано номери наказів та їх дати про початок та отримання допомоги по безробіттю.

Поряд з цим, суд вказує, що перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на особу є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії (постанова Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19).

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні особі пенсії (постанова ВС від 21.02.2020 року у справі №291/99/17).

Відтак за обставин цієї справи суд доходить висновку, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Стосовно спірного періоду роботи позивача з 02.03.1995 по 31.12.1997 та посилань на те, що у трудовій книжці наявний лише запис про початок роботи, а запис про звільнення відсутній, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України зміна організаційно-правової форми юридичної особи є перетворенням юридичної особи. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

При цьому, стаття 36 КЗпП України (в редакції на час внесення запису до трудової книжки) містить положення про те, що у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Відтак реорганізація підприємства (зміна організаційно-правової форми зі «спільного підприємства» на «товариство з обмеженою відповідальністю», тобто перетворення) не потребує звільнення працівників та прийняття їх за новим місцем роботи.

Записи в трудовій книжці свідчать, що 01.03.1995 позивач була прийнята на роботу в СП «ІнтехСервіс» на посаду начальника відділу експортно-імпортних операцій. В подальшому підприємство СП «ІнтехСервіс» змінило організаційно-правову форму та було перереєстровано в ТОВ Компанія «ІнтехСервіс» і позивач продовжувала в ньому працювати, а 31.01.2002 - була звільнена з ТОВ Компанія «ІнтехСервіс» в порядку переводу на інше підприємство.

Щодо посилання ГУ ПФУ в Сумській області на не надання позивачем трудового договору, як це передбачено статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХII, суд вказує наступне.

Стаття 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХII визначає види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Зокрема, згідно вказаної статті до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При цьому, стаття 56 вказаного Закону не містить жодних вимог щодо надання пенсійному органу трудового договору з метою зарахування до стажу періоду роботи на його підставі.

Суд наголошує, що згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд наголошує, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Поряд з цим, суд враховує, що частину періоду роботи позивача на підприємстві СП «ІнтехСервіс» (у подальшому - ТОВ Компанія «ІнтехСервіс») відповідачем при призначенні пенсії позивачу було враховано до її страхового стажу, зокрема, з 01.01.1998 по 31.01.2002 (а.с.47), що вбачається з розрахунку стажу позивача згідно форми РС-право, наданого відповідачем (а.с.47). Цей період не є спірним та позивачем не оскаржується.

Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, суд доходить висновку, що період роботи позивача на підприємстві СП «ІнтехСервіс» (у подальшому - ТОВ Компанія «ІнтехСервіс») з 02.03.1995 по 31.12.1997 має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, з огляду на наявність трудової книжки позивача та довідки Сумського міського центру зайнятості від 26.04.1993 №11/707С в ГУ ПФУ в Сумській області при призначенні позивачу пенсії, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Сумській області протиправно не здійснило перерахунок та виплату пенсії з 03.03.2024 з урахуванням періодів отримання допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 та період роботи в СП «ІнтехСервіс» (у подальшому - ТОВ Компанія «Інтехсервіс») з 02.03.1995 по 31.12.1997, така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд вважає необхідним визнати протиправною таку бездіяльність відповідача та зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області провести з 03.03.2024 (з дати призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії позивача, з урахуванням раніше проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу позивача зазначені періоди.

При цьому, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу. Однак, суд зазначає, що не врахування періодів до страхового стажу позивача є пасивною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, а тому належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у не вчиненні дій щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів отримання допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 та періоду роботи в СП «ІнтехСервіс» (у подальшому - ТОВ Компанія «Інтехсервіс») з 02.03.1995 по 31.12.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 03.03.2024 перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю з 19.10.1992 по 18.04.1993 та період роботи в СП «ІнтехСервіс» (у подальшому - ТОВ Компанія «Інтехсервіс») з 02.03.1995 по 31.12.1997.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн.20коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18.11.2024.

Суддя І.Г. Шевченко