Рішення

від 14.11.2024 по справі 500/5168/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5168/24

14 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом до ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Києві № 961050122844 від 29 березня 2024 року про відмову в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду У країни в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію в разі втрати годувальника та призначити ОСОБА_1 нарахування пенсії у разі втрати годувальника, починаючи з дня звернення за призначенням даного виду пенсії - 21.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зі заявою від 21.03.2024 про перехід на інший вид пенсії по втраті годувальника, однак отримала рішення про відмову мотивоване недоцільністю такого переведення оскільки розмір пенсії внаслідок перерахунку буде меншим.

Проте позивач вказує, що не погоджується із таким рішенням, вважає його протиправним оскільки за життя її чоловік починаючи з липня 2022 отримував пенсію в розмірі 12322,13 грн, що є досить високою пенсією, якої їм цілком вистачало на проживання, що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за матеріалами справи, без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Також даною ухвалою до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

17.09.2024 до суду Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 29.03.2024 №961050122844 позивачці відмовлено а переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на те, що при розрахунку пенсії в разі втрати годувальника розмір пенсії зменшується.

05.09.2024 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, який суд в силу ст.165 КАС України, розцінює як пояснення третьої особи, в яких зазначено, що під час призначення пенсії позивачці у зв`язку із втратою годувальника розмір пенсійної виплати зменшиться, що є недоцільним.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 21.03.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зі заявою про перехід на інший вид пенсії по втраті годувальника.

За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві прийняло рішення від 29.03.2024 №961050122844, яким відмовило в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із недоцільністю.

Як слідує із змісту рішення, при розрахунку пенсії в разі втрати годувальника розмір пенсії зменшується.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058- ІV) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частинами 2 та 3 статті 36 закону №1058- ІV регламентуються поняття непрацездатних членів сім`ї, які були на утриманні годувальника. Зокрема, непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону №10258-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Пунктом 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації);9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Відповідно до пункту 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що члени сім`ї померлого годувальника, які самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови позивачці у переведенні її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, стало те, що після перерахунку розмір пенсії позивачки зменшується.

При цьому, судом встановлено, що позивачка є непрацюючою пенсіонеркою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії позивачки становить 3240,00 грн.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, за життя її чоловік починаючи з липня 2022 отримував пенсію в розмірі 12322,13 грн, що є досить високою пенсією, якої їм цілком вистачало на проживання.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону №1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Оскільки розмір пенсії позивачки у зв`язку з втратою годувальника прямо пов`язаний з розміром пенсії померлого чоловіка, то при вирішенні витання про переведення її на пенсію по втраті годувальника, відповідач мав би врахувати те, що пенсійна виплата померлого чоловіка становила - 12332,03 грн, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.05.2024 №1852/05-16, і у відповідачів відсутні правові підстави для її перерахунку (зміни розміру).

Тому, суд критично оцінює покликання відповідача на те, що при розрахунку пенсії в разі втрати годувальника розмір пенсії позивачки зменшується, оскільки 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника становитиме 6166,015 грн (12332,03/2), тоді як розмір пенсії, яку позивач отримує становить 3240,00 грн.

У своїх поясненнях ("Відзив на позовну заяву") від 05.09.2024 представник третьої особи вказує на те, що в блок "заробіток" для обчислення пенсії за віком померлому годувальнику внесено період з 01.01.2001 по 31.12.2001 із зазначенням суми чистого доходу від підприємницької діяльності 19203,00 грн, яка значиться у довідці ДПА у Заліщицькому районі від 15.01.2022 №12, виданій ОСОБА_2 , що не відповідає особистим даним померлого годувальника.

Детальних пояснень яким саме особистим даним померлого годувальника не відповідає довідка ДПА у Заліщицькому районі від 15.01.2022 №12, однак суд припускає, що вказані обставини пов`язані з невідповідністю у вказані найменування померлого у свідоцтві про одруження та свідоцтві про смерть: " ОСОБА_2 " та " ОСОБА_3 " відповідно.

Поряд з цим Заліщицьким районним судом Тернопільської області здійснювався розгляд в порядку окремого провадження цивільної справи №597/2220/23 за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Так, при розгляді справи №597/2220/23, судом було встановлено наступне:

" ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серія НОМЕР_1 від 12.01.2007, знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 23 листопада 1967 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме земельну ділянку, згідно державного акту на земельну ділянку серії ЯА №492233.

З метою спадкування належного майна, заявниця звернулася до приватного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка. Оскільки нотаріус виявив розбіжності, а саме: в свідоцтві про одруження, чоловік записаний ОСОБА_2 , а в свідоцтві про смерть чоловік записаний: ОСОБА_3 , що унеможливлює оформлення спадщини на ім`я спадкоємиці.".

За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30.01.2024 у справі №597/2220/23, яке набрало законної сили 01 березня 2024 року, встановлено юридичний факт між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже з наведеного слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є однією особою.

Крім цього, слід зазначити, що вказана довідка ДПА у Заліщицькому районі від 15.01.2022 №12 була підставою для призначення, обчислення та виплати пенсії за віком померлому годувальнику (чоловіку позивачки) з 07.02.2002 по день його смерті. Будь-яких доказів неналежності чи недостовірності вказаної довідки пенсійним органом не надано, як і не надано доказів проведення перевірки чи службового розслідування вказаних обставин і прийнятого рішення за його результатами.

Враховуючи наведене, у пенсійного органу були відсутні підстави не враховувати вказаний заробіток померлого чоловіка при призначенні (переведенні) та обчисленні пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника.

Тому, суд приходить до переконання, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 29.03.2024 №961050122844 про відмову у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про переведення позивача на пенсію в разі втрати годувальника, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

Враховуючи наведене, оскільки інших підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію у разі встати годувальника відповідачем не наведено і судом не встановлено, а наведені визнано протиправними, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 % пенсії померлого чоловіка, з дня її звернення із відповідною заявою, а саме, - з 21.03.2024.

Обраний спосіб захисту є належним та достатнім для ефективного відновлення порушеного права позивача.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 29.03.2024 №961050122844 про відмову у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 % пенсії померлого чоловіка з 21.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) .

Головуючий суддяБаб`юк П.М.