Рішення

від 14.11.2024 по справі 500/4848/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4848/24

14 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Дружба-Нафтопродукт" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2024 №616/33-00-07-05, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дружба-Нафтопродукт» (далі також «позивач», «платник податків», «ПП «Дружба-Нафтопродукт») пред`явило позов до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі також «відповідач», «контролюючий орган»), в якому просило суд: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 17.06.2024 № 616/33-00-07-05 прийняте Західним Міжрегіональним Управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/ або пені, у тому числі за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 595 283,71 гривень».

Позиції сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що норми національного законодавства України не забороняють зарахування зустрічних позовних вимог у зовнішньоекономічних операціях. Зокрема, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов?язує застосування інституту зарахування односторонніх зустрічних вимог виключно з певними видами договорів, як обов?язковою умовою припинення зобов?язання у такий спосіб. У спірних правовідносинах, крайнім строком поставки за зовнішньоекономічним контрактом є 1 лютого 2024 року. Під час проведення позапланової перевірки відповідач встановив, що по бухгалтерському обліку взаєморозрахунки ПП «ДРУЖБА-НАФТРОПРОДУКТ» з компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) по договору від 26 травня 2023 року №02/05/2023 відображено по рахунку 632. Втім, по даному рахунку станом на 14 травня 2024 року обліковується дебіторська заборгованість в сумі 32000 євро. Але, між цими ж сторонами контракту, укладено договір про відступлення права вимоги від 30 січня 2024 року. За цією угодою, ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» відступає право вимоги, а саме право вимагати від компанії «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» належного виконання наступних обов?язків: отримання товару (автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 ) згідно з договором поставки №02/05/23 від 26.05.2023 між ПП «ДРУЖБА-НАФТРОПРОДУКТ» з компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO». У зв?язку із чим, контролюючий орган дійшов передчасних висновків про порушення платником податків вимог ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову покликався виключно на не допустимість договору про відступлення права вимоги від 30 січня 2024 року, укладеного між ПП «ДРУЖБА-НАФТРОПРОДУКТ» та компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO», в якості засобу доказування у справі. Відповідач вважає, що платник податків підписав акт проведення перевірки без заперечень, заперечень на акт перевірки не подавав, податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржував і договір про відступлення права вимоги контролюючому органу не надав. Отже платник податків, погодився із усіма встановленими під час проведення перевірки обставинами та їх правовою кваліфікацією. З цих підстав, контролюючий орган вважає, що прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками порушення платником податків вимог ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Розгляд справи в суді.

05.08.2024 позивач звернувся до суду із позовною заявою через «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

05.08.2024 проведено автоматизований розподіл судової справи та визначено головуючого суддю у справі суддю Мандзія О.П.

09.08.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.08.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

17.09.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

08.10.2024 судом постановлено ухвалу про продовження процесуального строку розгляду справи. Продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць.

15.10.2024 відповідачем подано додаткові пояснення у справі.

Обставини, встановлені судом з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками від 09.04.2024 №72, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" (код ЄДРПОУ 34042478) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.06.2023 по 14.05.2024 щодо контракту від 26.05.2023 №02/05/2023 (дата авансового платежу 13.06.2023), відповідно до отриманої інформації ДПС України від 12.02.2024 №3624/7/99-00-07-05-02-07 про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.01.2024, наданої уповноваженим банком ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" (МФО 322313).

Копію наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.04.2024 року №72 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" (код ЄДРПОУ 34042478)» та повідомлення про перевірку від 09.04.2024 №27/33-00-07-05, відповідно до вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відправлено 11.04.2024 поштою на адресу ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" (код ЄДРПОУ 34042478) з повідомленням про вручення (дата вручення 17.04.2024).

Підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є лист ДПС України від 12.02.2024 №3624/7/99-00-07-05-02-07 щодо інформації, наданої уповноваженим банком ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" (МФО 322313), у відповідності до розділу ІІ Інструкції НБУ «Про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту та валютні операції».

У вищезазначеному листі ДПС України міститься інформація щодо порушення ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" (код ЄДРПОУ 34042478) строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 26.05.2023 №02/05/2023 (дата авансового платежу 13.06.2023).

ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" (Покупець) та компанія «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) (Продавець) укладено Договір від 26.05.2023 №02/05/2023, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар автоцистерна Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 . Умови поставки DAP Львів (Україна), згідно Інкотермс-2010. Умови оплати Покупець може проводити 100% авансову оплату загальної вартості товару згідно виставленого рахунку/інвойсу. Валюта платежу євро. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 15.06.2023 та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою №1 від 26.05.2023 до Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 сторони продовжили термін дії договору до 15.08.2023 та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою №2 від 12.01.2024 до Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 сторони домовились про наступне:

Максимальний термін поставки до 01.02.2024, в протилежному випадку Продавець оплачує Покупцю штраф в розмірі 10 000,00 євро. У випадку не поставки товару до 01.02.2024, Продавець сплачує Покупцю додатково штраф в розмірі 100 євро за кожен день прострочки. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.02.2024 та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) виставлено проформу №PRO/2/2023/05 від 26.05.2023 на суму 32 000,00 євро.

Відповідно до умов Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 та на підставі проформи №PRO/2/2023/05 від 26.05.2023 ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" здійснено 13.06.2023 переказ валютних коштів в сумі 32 000,00 євро з рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (МФО 322313) на рахунок №PL59102028920000510208557557 в банку PKO BANK POLSKI S.A. компанії «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) (платіжна інструкція в іноземній валюті №86 від 29.05.2023, свіфт-повідомлення №460198810.130623). Граничний термін надходження товару 09.12.2023, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 10.12.2023.

Товар по імпорту на суму 32 000,00 євро по Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 на адресу ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" від компанії «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) не надійшов.

По бухгалтерському обліку взаєморозрахунки ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" з компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) по Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 відображено по рахунку 632. Згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку 632 станом на 14.05.2024 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 32 000,00 євро.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2024 №378/33-00-07-05/34042478, яким встановлено порушення вимог ч.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", а саме: по авансовій оплаті 13.06.2023 в сумі 32 000,00 євро граничний термін надходження товару 09.12.2023, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 10.12.2023. Товар по імпорту на суму 32 000,00 євро по Договору від 26.05.2023 №02/05/2023 на адресу ПП "ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ" від компанії «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Польща) станом на 14.05.2024 не надійшов.

На підставі акта від 22.05.2024 №378/33-00-07-05/34042478 винесено податкове повідомлення рішення від 17.06.2024 року №616/33-00-07-05, яким за порушення ч.3 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції, на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та згідно з ч.5 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції застосовано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 595 283,71 грн.

Позивач не погодився із правомірністю винесено податкового повідомлення-рішення від 17.06.2024 року №616/33-00-07-05 і пред?явив позов до відповідача. Серед засобів доказування, котрі, на думку платника податків, свідчать про правомірність його поведінки, з однієї сторони, та протиправність рішення податкового органу з іншої, наявний договір про відступлення права вимоги від 30 січня 2024 року.

Даний договір укладено між Приватним підприємством «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» (Кредитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «EUROPA AIRON» (Кредитор 2) на наступних умовах:

- сторони домовились, що Кредитор 1 (позивач у цій справі) відступає Кредитору 2, а Кредитор 2 набуває право вимоги, належне Кредитору 1, і стає кредитором за договором поставки №02/05/2023 від 26.05.2023 між Кредитором 1 та компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Боржник) (п.1);

- за цим договором Кредитор 2 набуває право вимагати від Боржника автоцистерну Cysterna INDOX S.X.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 ; це права переходить до Кредитора 2 в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення даного договору; право вимоги, що відступається Кредитору 2 засвідчується договором поставки від №02/05/2023 від 26.05.2023 між Кредитором 1 та компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (п.п.2-3 цього договору).

Відповідно до додаткової угоди 1 від 30 січня 2024 року до договору № 01/05/2023 від 26.05.2023, Приватне підприємство «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» (Сторона 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «EUROPA-AIRON» (Сторона 2), домовились про те, що Сторона 2 прощає борг в розмірі 10 500 євро та жодних претензій сторони один до одної по укладеному договору від 26.05.2023 №01/05/2023 не мають.

30 січня 2024 року між ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» (Сторона 1), компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» (Сторона 2) та ТОВ «EUROPA-AIRON» (Сторона 3) складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з цим актом, Сторона 2 укладено із Стороною 1 договір поставки товару № 02/05/2023 від 26.05.2023 щодо поставки автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 .

За договором від 26.05.2023 №01/05/2023 Сторона 1 має заборгованість перед Стороною 3 в сумі 10 500 євро за поставлений товар, а саме MAN TGX 18580, 2018 року випуску, строк зобов?язання щодо сплати боргу за товар минув.

За договором про відступлення права вимоги від 30.01.2024 Сторона 1 поступається Стороні 3 правом вимоги до Сторони 2 за договором №02/05/2023 від 26.05.2023 товару, автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 або за грошові кошти в сумі 10500 євро, які є заборгованістю Сторони 1 перед Стороною 3 згідно з договором від 26.05.2023 № 01/05/2023.

Даним актом сторони підтверджують, що Сторона 2 погасила зобов?язання перед Стороною 1 шляхом укладення Стороною 1 договору відступлення права вимоги від 30 січня 2024 року із Стороною 3, яким Сторона 1 отримала грошові кошти (погасила грошовий борг перед Стороною 3) від Сторони 3 та передала право вимоги отримати товар або повернути за нього кошти від Сторони 2.

Обставини, які викладені в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, підтверджуються угодою від 26 травня 2023 року № 01/05/2023. Згідно з договором, Товариство обмеженою відповідальністю «EUROPA-AIRON» (Продавець) та Приватне підприємство «ДРУЖБА-НАФТОПРДУКТ» уклали договір купівлі-продажу тягача сідлового MAN TGX 18580, 2018 року випуску, номер VIN: НОМЕР_3 .

Умови іншого договору від 26 травня 2023 року № 02/05/2023, який сторони цитують в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, розкрито судом вище в описовій частині рішення суду.

За викладених обставин, позивач пред?явив позов до відповідача.

Мотиви, з яких виходить суд і закон, що застосовує до спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» (далі - № 2473-VIII), який встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі Постанова 18), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків здійснюється відповідно до Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі Інструкція), затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція).

Згідно з цією Інструкцією уповноважений банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією. Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).

Із фактичної та правової підстав цього позову, а також із заперечень, проти доводів та аргументів позивача, викладених у відзиві на позов видно, що питання застосування пені, як форми фінансової відповідальності платника податків за порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи, не є спірним. Як не є спірним питання права відповідача проводити позапланову документальну перевірку платника податків із підстав, що названі в раніше цитованому наказі.

Більше того, у позові, платник податків фактично в повній мірі визнав обставини, які контролюючий орган установив під проведення згаданої перевірки.

Разом з тим, позивач вважає, що податковий орган під час прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення-рішення прийшов передбачених висновків про порушення ТОВ «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» приписів частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII.

Аргумент платник податків зводиться до того, що внаслідок укладення договору від 30 січня 2024 року між ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» та ТОВ «EUROPA-AIRON», відбулось припинення зобов?язання в повному обсязі між позивачем (ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ») та компанією «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO», яке виникло на підставі договору від 26 травня 2023 року № 02/05/2023, що став об?єктом перевірки зі сторони контролюючого органу. При відступленні права вимоги, ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» поступається ТОВ «EUROPA-AIRON» правом вимоги до товару «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» за договором №02/05/2023 від 26.05.2023, автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 або грошових коштів в сумі 10500 євро, які є заборгованістю ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» перед ТОВ «EUROPA-AIRON».

На підтвердження викладеного позивачем подано докази: договір від 30 січня 2024 року, договір від 26 травня 2023 року №02/05/2023, договір від 26 травня 2023 року №01/05/23, акт №1 від 30 січня 2024 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, оборотно-сальдову відомість по рахунку №632 за січень 2024 року.

Відповідач у справі не спростовуючи суті господарської операції із зарахування зустрічних однорічних вимог, однак заперечив щодо врахування поданих засобів доказування при вирішенні спору. Вважає, що платник податків не скористався своїм правом на подання заперечень щодо акту перевірки (п.86.7 ст.86 ПК України) та оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку (ст.56 ПК України, Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляд контролюючими органами, затв. наказом МФУ від 21.10.2015 № 916, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062). Тому позивач втратив можливість висловити свої заперечення у формі визначені податковим законодавством проти доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні.

Надаючи правову оцінку позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі №200/6156/20-а).

Відповідач у поданих по суті заперечив тільки щодо права платника податків посилатись на вказані засоби доказування у судовому процесі. Втім, податковий орган не заперечив щодо змісту господарської операції щодо «зарахування зустрічних однорідних вимог», не висловлюючи жодних застережень з цього приводу.

Суд приймає вказані засоби доказування платника податків, які подані в судовому процесі та оцінює їх правову спроможність виходячи з такого.

Той факт, що відповідач не заперечив щодо змісту господарської операції в результаті, якої відбулось «зарахування зустрічних однорідних вимог» не становить безумовну підставу для задоволення позову.

Так, відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

З цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц).

Аналогічні висновки, викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 420/5969/19.

Згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» 16 квітня 1991 року № 959-XII (далі - Закон № 959-XII) всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Зазначені норми однозначно вказують на те, що суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог строк, встановлений нормами ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII, п.14-2 Постанови №18, то підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні (див. схожі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суд від 17 липня 2024 року у справі № 420/5969/19, від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15).

Як вже зазналось раніше, предметом договорів поставки товару №02/05/2023 від 26 травня 2023 року та №01/05/2023 від 26 травня 2023 року виступає однорідний товар: сідловий тягач MAN TGX 18580, 2018 року випуску VIN: НОМЕР_3 (№01/05/2023) та автоцистерна Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 (№02/05/2023).

Так, ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» поступилась ТОВ «EUROPA-AIRON» правом вимоги до товару «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» за договором №02/05/2023 від 26.05.2023, автоцистерни Cysterna INDOX S.C.3, 2004 року випуску, номер VIN: НОМЕР_1 або грошових коштів в сумі 10500 євро, які є заборгованістю ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» перед ТОВ «EUROPA-AIRON».

Згідно із угодою №02/05/2023 строк виконання зобов?язання настав, станом на 30 січня 2024 року, що встановлено податковим органом під час проведення перевірки. Оскільки за наслідками здійсненої оплати ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ», компанія «EUROPA AIRON RUSLAN MINKO» не виконала свого зустрічного обов?язку з поставки товару. А в угоді №01/05/2023, ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ», отримавши товар від ТОВ «EUROPA-AIRON», не здійснило його оплати.

Зарахування зустрічних однорідних вимог у спірних правовідносинах відбулось 30 січня 2024 року, тобто до 01 лютого 2024 року, а відтак у строки, передбачені валютним законодавством.

Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а сам виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом, шляхом зарахування зустрічних вимог, за наявності належним чином оформлених документів, суд дійшов висновку, що відповідач дійшов передчасних висновків про нарахування позивачу пені за порушення ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 17.06.2024 № 616/33-00-07-05, прийняте Західним Міжрегіональним Управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами третьою, шостою статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то судовий збір сплачений ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРДУКТ» за звернення до суду з позовною заявою в розмірі 9084 (дев?ять тисяч вісімдесят чотири) грн підлягає стягненню з Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.

За надання правничної допомоги ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ», відповідно до платіжної інструкції № 12473 від 10 липня 2024 року, сплатила на рахунок АО «Центральне адвокатське бюро» суму в розмірі 15 000 (п?ятнадцять тисяч) грн.

Адвокат мотивуючи суму гонорару, виходить з того, що загальна сума витраченого часу на підготовку позовної заяви, реєстрацію позовної заяви, підготовку письмових доказів, вивчення нормативних актів, підготовки відповіді на відзив, та участі в десяти судових засіданнях становить 223 години.

Суд критично оцінює такі доводи адвоката, вважає, що їх надмірними і недобросовісними.

Розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників (223-10=213 годин). 213 годин затраченого часу еквівалентно 27 робочим дням. Згідно з розрахунком, адвокат затратив на підготовку позовної заяви 39,30 години, що еквівалентно 5 робочим дням. Проте, позовна заява складається із 6 аркушів, зважаючи на регламентні відступи, що запроваджені адміністратором ЄСІТС при заповненні шаблонів процесуальних документів. Позов не містить, а ні застосування «великої кількості нормативних правових актів», про які згадується у розрахунку, а ні останніх і релевантних правових висновків Верховного Суду.

Окремо суд звертає увагу на час затрачений для «підготовки письмових доказів до позову» - 23,30 години, що еквівалентно 3 робочим дням. До позовної заяви додано: ордер; копію ППР; копію розрахунку пенсі до ППР; копія акту про неможливість підисання акту перевірки; копію акту про результати позапланової документальної перевірки; копія акту наданих послуг перекладача; копію платіжної інструкції про сплату судового збору; копію попереднього розрахунку суми судових витрат; копію договору від 30.01.2024; копію конверту; копію виписки про зарахування коштів.

Таким чином, переважна більшість доказів утворена суб?єктом владних повноважень під час проведення та оформлення результатів перевірки.

Разом з тим, адвокатом підготовлено позовну заяву і разом із вказаними додатками загружено до електронного кабінету в ЄСІТС.

З огляду на встановлені обставини, які свідчать про недобросовісний розрахунок адвокатських витрат, суд, дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

У задоволені понесених витрат на переклад документів необхідно відмовити повністю, з таких міркувань.

Акт наданих послуг від 5 липня 2024 року, яким підтверджується факт надання послуг із перекладу документів та їх вартість не містить підпису та печатки замовника позивача ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки акт від 05 липня 2024 року не відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», то суд не враховує оформлену ним господарську операцію для цілей стягнення понесених судових витрат на переклад документів.

В підсумку, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню наступні судові витрати:

- сплачений судовий збір за звернення до суду із позовом, в розмірі 9084 (дев?ять тисяч вісімдесят чотири) грн;

- витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

У стягненні решти судових витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 17.06.2024 №616/33-00-07-05 прийняте Західним Міжрегіональним Управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/ або пені, у тому числі за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Стягнути з Західного Міжрегіонального Управління ДПС по роботі з великими платника податків на користь ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» понесені судові витрати у витрати у справі:

- 9084 (девять тисяч вісімдесят чотири) грн сплаченого судового збору за звернення до суду із позовною заявою;

- 2000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні стягнення решти судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне підприємство "Дружба-Нафтопродукт" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шевченка, 65,с-ще Нагірянка,Тернопільська обл., Чортківський р-н,48543 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження/місце проживання: вул. Стрийська, 35,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79026 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

Головуючий суддяМандзій О.П.