Рішення

від 13.11.2024 по справі 520/15599/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 р. № 520/15599/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Національного агентства з питань запобігання корупції внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, шляхом виключення з цього реєстру даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, викладену у письмовому повідомленні Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.03.2024 №49-09/19476;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, шляхом виключення з цього реєстру даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, шляхом виключення з цього реєстру даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, викладену у письмовому повідомленні Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.03.2024 №49-09/19476, є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Зазначає, що збереження у Реєстрі відомостей про нього як про особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення суперечить ч. 1 ст. 56 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки на даний час він не є такою особою в силу положень ст. 39 КУпАП, ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 8 КУпАП.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Зазначає, що оскільки перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, є вичерпним, у Національного агентства відсутні підстави для вилучення з реєстру відомостей стосовно позивача як про особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2019 по справі №953/17271/19, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-6 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн в дохід держави.

Згідно змісту вищезазначеної постанови склад адміністративного правопорушення полягав у тому, що 06.11.2018 позивач уклав угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , отримав дохід від продажу нерухомого майна (квартири) у розмірі 168 000 гривень, та в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» не подав декларацію про зміну у майновому стані.

На підставі цієї постанови відомості про ОСОБА_1 були внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення (далі Реєстр), як про особу яка притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, що підтверджується листом Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції НАЗК від 16.01.2020 №20-19/1620/20. Також ці відомості заходяться у вільному доступі у мережі Інтернет на сайті НАЗК: http://corruptinfo.nazk.gov.ua/.

24 лютого 2024 року позивач звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач) із заявою, у якій просив вилучити з Реєстру відомості щодо нього як про особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.

У відповідь на дане звернення керівником Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій надано лист від 26.03.2024 №49-09/19476-24, у якому зазначено про відмову у задоволенні звернення позивача. Відмова вмотивована тим, що підстави для вилучення з Реєстру відомостей визначені у п. 8 Положення про єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, затверджені рішенням НАЗК від 09.02.2018 №166 (далі - Положення №166), та є вичерпними. Підставою для вилучення з Реєстру є зокрема скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (пп.4 п.8 розд. II Положення №166). Станом на 26.03.2024 до Національного агентства не надходила ухвала суду про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі №953/17271/19 стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим підстави для вилучення відомостей з Реєстру відсутні.

Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у вилученні відомостей щодо ОСОБА_1 з Реєстру як про особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національне агентство у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та іншими законами, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно до ст. 4 Закону Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону до повноважень Національного агентства належить, зокрема, забезпечення ведення Реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону, відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Реєстру, що формується та ведеться Національним агентством.

Згідно п. 2 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797 (далі - Положення про Реєстр), Реєстр - електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

У п.п. 1 п. 3 Положення про Реєстр визначено, що метою ведення Реєстру є забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

У п. 2 розділу II Положення про Реєстр встановлено, що підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, є:

1) електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень;

2) засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

Електронна копія рішення суду про притягнення до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності особи за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення надсилається Реєстратору відповідно до порядку надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та щодо юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Імперативними приписами п. 5 розділу II Положення про Реєстр встановлено, що Реєстратор вносить до Реєстру відомості протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень та засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення чи скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

Також, нормами п. 8 розділу II Положення про Реєстр визначено перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, який є вичерпним.

Як було зазначено вище, постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2019 у справі № 953/17271/19, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019, до ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1726 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 гривень.

В подальшому, постанова Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 стала підставою для внесення відомостей стосовно позивача як про особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, до Реєстру. Факт внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до Реєстру останнім не оскаржувався і відповідно не був визнаний у судовому порядку протиправним, доказів протилежного до суду не надано.

Таким чином, дії відповідача повністю узгоджуються із положеннями чинного законодавства, яке покладає на нього прямий обов`язок вносити до Реєстру відомості про осіб яких притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

В свою чергу п. 8 розділу II Положення про Реєстр визначено чіткий перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, зокрема, такими підставами є:

- ухвала суду про скасування вироку,

- винесення виправдувального вироку,

- відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження;

- скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення,

- розпорядчий документ або судове рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення;

- заява особи, яка з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, є вичерпним та подвійному тлумаченню не підлягає.

Відповідач у відзиві на позов наголошує, що вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, з підстав, не передбачених Положенням про Реєстр, не допускається. Суд не може перебирати на себе повноваження щодо визначення додаткових підстав для вилучення відповідних відомостей з Реєстру та як наслідок зобов`язувати Національне агентство вчиняти дії, що прямо суперечать законодавству, яким врегульоване дане питання.

Правовідносини, пов`язанні із внесенням вищезазначених відомостей до Реєстру чи вилученням з нього таких відомостей врегульовані виключно Законом та Положенням про Реєстр, норми яких, у даному питанні, встановлюють чіткі та послідовні дії Національного агентства. Застосування при цьому будь-яких інших положень законодавства, в тому числі й норм КУпАП, є неприпустимим.

Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 09.02.2018 № 166 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797.

Як вбачається із п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає, у тому числі, у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Метою проведення державної реєстрації є недопущення застосування незаконних нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Тобто, правова експертиза і державна реєстрація нормативно-правового акта гарантує його відповідність Конституції України та актам чинного законодавства. Нормативно-правові акти, які видані з перевищенням повноважень чи обмежують, порушують права, свободи й законні інтереси громадян або підприємств відповідно не можуть бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Отже, факт реєстрації Положення про Реєстр Міністерством юстиції України, яким було проведено його правову експертизу на відповідність чинному законодавству та Конституції України, безумовно свідчить про те, що вказаний нормативно-правовий акт виданий на основі Закону, для виконання його положень та у межах повноважень Національного агентства, його виконання та дотримання є обов`язковим, а його порушення є протизаконним.

Єдиною підставою, відповідно до якої відомості стосовно ОСОБА_1 можуть бути вилучені з Реєстру, є скасування в судовому порядку постанови Харківського апеляційного суду від 03.12.2019.

Разом з тим відповідна обставина не настала ні на момент звернення позивача із заявою до Національного агентства, ні на момент подання до суду даного позову. При цьому факт того, що ОСОБА_1 протягом року з дня закінчення виконання стягнення за вказаною постановою, не вчиняв нового адміністративного правопорушення жодним чином не впливає на спірні правовідносини.

У зв`язку з чим у Національного агентства відсутні законні підстави для вилучення відомостей стосовно позивача з Реєстру.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що він на підставі ст. 39 КУпАП він вважається таким, що не був підданим адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 1726 КУпАП не є обґрунтованими.

Суд зазначає, що сфера дії норм КУпАП не поширюється на спірні правовідносини.

Формування та ведення Реєстру здійснюється Національним агентством виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме Законом та Положенням про Реєстр, яким в свою чергу визначений порядок вилучення з нього відомостей.

Ні Закон, ні Положення про Реєстр не пов`язують підстави для вилучення відомостей з Реєстру з нормами КУпАП, зокрема, з обставинами, при яких особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

В той час як Реєстр ведеться Національним агентством з метою:

1) забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення;

2) забезпечення в установленому порядку проведення спеціальної перевірки відомостей стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком;

3) аналізу відомостей про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, з метою визначення сфер державної політики та посад, пов`язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, з найбільш корупційними ризиками, а також формування та реалізації державної антикорупційної політики;

4) аналізу відомостей про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Ведення Реєстру спрямоване на фіксацію факту притягнення особи до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, з метою забезпечення єдиного обліку відповідних даних.

В Реєстрі обліковуються відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення, тобто ключовою ознакою в даному питанні є визнання в судовому порядку особи винною у вчиненні правопорушення, що прямо випливає із норм Закону та Положення про Реєстр. При цьому Закон та Положення про Реєстр жодним чином не диференціюють осіб в залежності від періоду чи строку притягнення до юридичної відповідальності, а також не розмежовують осіб, яких притягнуто до відповідальності та осіб, які не вважаються такими.

Положеннями ст. 39 КУпАП, на яку безпосередньо посилається позивач, як на підставу для задоволення позову про зобов`язання Національного агентства вилучити стосовно нього відомостей з Реєстру, встановлено строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Зокрема, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Стаття 39 КУпАП регулює правовідносини, які виникають під час застосування цього Кодексу. Адже відповідна норма встановлює строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню для належного застосування інших положень цього кодексу. По-перше, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, визнається обставиною, яка обтяжує адміністративну відповідальність. По-друге, законодавство про адміністративні правопорушення досить часто розглядає повторність як кваліфікуючу обставину.

Тобто, ст. 39 КУпАП слугує кваліфікуючою ознакою для застосування деяких статей КУпАП, які передбачають накладення стягнення за повторне вчинення правопорушення.

Більш того, у вказаному випадку позивач помилково ототожнює поняття «адміністративної відповідальності» з поняттям «адміністративного стягнення» та вважає, що він є особою, яка не була притягнута до адміністративної відповідальності.

Так, адміністративна відповідальність є самостійним інститутом адміністративного права, потреба в застосуванні засобів якої виникає у разі порушення законодавчо закріпленого і законодавчо захищеного права, реалізація якого відбувається не тільки у рамках владно-управлінських, а також у межах інших суспільних відносин.

Адміністративна відповідальність - це різновид правової відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім, адміністративних проступків), згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноважним державним органом за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку.

Адміністративною відповідальністю є накладення на порушників загальнообов`язкових правил, які діють у державному управлінні та інших сферах, адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб обтяжуючі наслідки матеріального або морального характеру.

Не потрібно ототожнювати адміністративний примус та адміністративну відповідальність. Остання - це різновид юридичної відповідальності, відносини, які виникають між органами виконавчої влади й фізичними та юридичними особами з приводу вчинення ними передбачених законодавством протиправних діянь, і які полягають у застосуванні до винних осіб відповідних стягнень.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, «адміністративна відповідальність» - це поняття, за змістом значно ширше «адміністративного стягнення».

Суд зауважує, що стаття 39 КУпАП встановлює строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, а не такою, що взагалі не притягувалася до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення. Тобто, дана норма не нівелює відповідних обставин. В той час як вже неодноразово зазначалося, Реєстр - це електронна база даних, що містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Таким чином, із вищенаведеного вбачається, що внесення відомостей стосовно позивача до Реєстру не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із встановленим ст. 39 КУпАП строком, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Норми КУпАП не регулюють порядок формування та ведення Реєстру, що відповідно виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 39 КУпАП, як підставу для вилучення з нього відомостей про особу, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що доводи позивача про те, що наразі відсутні підстави для перебування відомостей про нього у Реєстрі, у зв`язку з тим, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за діяння передбачене ч. 2 ст. 52 Закону, що було виключене згідно з Законом України № 1079-ІХ, якому передувало прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 у справі № 13-р/2020, є безпідставними. Вказані твердження є його власним трактуванням спірних правовідносин, що не узгоджуються з положеннями законодавства та дійсними обставинами справи, відтак не можуть бути враховані судом.

Як було зазначено вище, постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2019 у справі № 953/17271/19 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1726 КУпАП.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 вказану вище постанову було залишено без змін, на підставі чого відомості стосовно позивача відповідачем внесено до Реєстру.

При цьому, Закон України № 1079-ІХ на який, в обґрунтування своїх доводів посилається позивач, набрав чинності 30.12.2020, тобто зазначені вище постанови суду першої та апеляційної інстанцій набрали законної сили до прийняття відповідного Закону - 03.12.2019.

Окрім того, ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення про зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі, які можуть бути застосовані за аналогією закону на підставі ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вказані твердження позивача, не можуть бути взяті судом до уваги, з огляду на те, що положення ч. 6 ст. 7 КАС України передбачають, що суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону) виключно за відсутності закону що регулює спірні правовідносини.

В даному конкретному випадку, правовідносини, пов`язанні із внесенням відомостей до Реєстру чи вилученням з нього таких відомостей врегульовані Законом та Положенням про Реєстр, норми яких, у даному питанні, встановлюють чіткі та послідовні дії Національного агентства, що в свою чергу виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень, як КУпАП, так і КК України.

Підсумовуючи вищевикладене, у спірних правовідносинах дії відповідача повністю узгоджуються із положеннями законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини.

Таким чином вищевикладені обставини в сукупності беззаперечно доводять, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та Національним агентством, як адміністратором Реєстру, в межах даного спору врегульовані виключно антикорупційним законодавством, яким передбачена чітка процедура вилучення відомостей з Реєстру.

Незгода ОСОБА_1 зі змістом Положення про Реєстр та довільне трактування його пунктів не може бути доказом незаконної відмови Національного агентства у вилученні відомостей з Реєстру та, відповідно, слугувати правовою підставою для задоволення поданого ним позову.

ОСОБА_1 у позовній заяві, стверджуючи про наявність суперечностей між п. 8 розділу II Положення про Реєстр, Закону та положеннями Конституції України, посилається на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). яка стосується принципу правової визначеності.

Суд зауважує, що принцип правової визначеності є елементом принципу верховенства права, що визнається і діє в Україні згідно зі ст. 8 Конституції України.

Зміст цього принципу розкривається, зокрема, у доповіді Венеціанської комісії «Верховенство права». У цьому контексті ключова вимога полягає у тому, що закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку; такий же підхід характерний і для практики ЄСПЛ. Якщо не самостійно, то принаймні з допомогою юриста особа має зрозуміти зміст норми права.

У рішенні у справі «Sunday Times проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що «відповідні наслідки не потрібно передбачувати з абсолютною точністю: досвід показує, що це недосяжно. Хоча визначеність є дуже бажаною, вона може принести надмірну ригідність, а право повинно мати можливість йти в ногу з часом. Відповідно, у багатьох законах неминуче застосовуються терміни, які більшою чи меншою мірою є розпливчатими і тлумачення та застосування яких є питанням практики».

Крім самого формулювання норми права, для її відповідності принципу правової визначеності вона має також і застосовуватись у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю.

На момент виникнення спірних правовідносин у Законі та Положенні про Реєстр не існувало, як і наразі не існує, жодної невизначеності, у тому числі й у питанні пов`язаному із вилученням відомостей про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення з Реєстру, а, отже, принцип правової визначеності, що є складовою частиною принципу верховенства права, не порушено.

У спірних правовідносинах Законом та Положенням про Реєстр встановлено послідовні дії Національного агентства, вони відповідають принципу правової визначеності та сформульовані достатньо чітко і зрозуміло, аби надати змогу виокремити правомірну поведінку особи від неправомірної, а практичне застосування відповідних положень є передбачуваним. В свою чергу твердження ОСОБА_1 про суперечність Положення про Реєстр іншим законам не можуть бути взяті судом до уваги.

Більш того, факт реєстрації Положення про Реєстр Міністерством юстиції України, яким було проведено його правову експертизу на відповідність чинному законодавству та Конституції України, безумовно свідчить про те, що вказаний нормативно-правовий акт виданий на основі Закону, для виконання його положень та у межах повноважень Національного агентства, його виконання та дотримання є обов`язковим, а його порушення є протизаконним.

На момент виникнення спірних правовідносин державна реєстрація цього Положення не скасована.

Відтак, у позовній заяві позивач посилаючись на практику ЄСПЛ, не навів жодного належного правового обґрунтування, на підставі якого можна впевнено стверджувати про те, що норми Положення про Реєстр ставлять його у стан правової невизначеності.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульв. Миколи Міхновського, 28, м. Київ, 01103, ЄДРПОУ 40381452) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов