Рішення

від 14.11.2024 по справі 520/16904/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 листопада 2024 року № 520/16904/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИЛА" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИЛА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 №00316160713, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість всього на суму 229870,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про незгоду з висновками контролюючого органу щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 52 912 грн, та завищення податкового кредиту у сумі 176 958 грн. за лютий 2024 року в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, шо зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на суму 229 870 грн, у т. ч. за лютий 2024 року на суму 229 870 гривень. Стверджує, що реалізація ТОВ «ВЕТСИЛА» продукції протягом листопада 2023 - лютого 2024 року відбулась за ринковою ціною, обумовлена об`єктивними обставинами, що зважаючи на ризики підприємницької діяльності відповідає діловій меті підприємства.

Ухвалою суду від 10.07.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Зазначає, що ним було правомірно встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та у зв`язку з цим винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 №00316160713, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість всього на суму 229870,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИЛА", код ЄДРПОУ 40196732, зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТСИЛА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №20515/20-40-07-13- 05/40196732 від 03.05.2024. (т. 1 а.с. 12-44)

За висновками акту перевірки зазначено про порушення товариством вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, шо призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 52 912 грн, та завищення податкового кредиту у сумі 176 958 грн. за лютий 2024 року в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, шо зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на суму 229 870 грн, у т. ч. за лютий 2024 року на суму 229 870 гривень.

При цьому податковий орган посилається на встановлений у ході проведення перевірки факт реалізації товариством продукції за ціною нижчою, собівартості продукції, що відображено в таблиці акта.

На підставі зазначеного акта перевірки, за результатами адміністративного оскарження та з огляду на наведені порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00316160713 від 05.06.2024, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість всього на суму 229 870,00 грн. (т. 1 а.с. 77)

Позивач, не погоджуючись із прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівліпродажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп. 200.1, 200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: - у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; - у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

В свою чергу, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 200/14552/19-а, від 15.03.2023 у справі № 200/4942/20-а.

Так, згідно з абзацом першим пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За змістом абзацу другого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

За визначенням підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим. При цьому, суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 по справі № 200/12345/18-а зазначив, що в таких справах особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 в справі №200/14542/19-а, від 17.07.2023 в справі №640/16890/20, від 03.10.2023 в справі №300/15635/22, від 29.08.2024 року в справі № 300/3949/23.

Також у постанові від 25 травня 2023 року у справі №200/465/21-а Верховний Суд висловив позицію про те, що відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.

Поряд із цим, Верхoвний Суд у складі судoвoї палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративнoгo суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 200/773/20-а підтримав правову позицію про те, що суб`єкти гoспoдарювання реалізують прoдукцію за цінами, самoстійнo визначеними стoрoнами дoгoвoру. Відповідно до тлумачення нoрм Пoдаткoвoгo кoдексу України звичайнoю цінoю для здійснення рoзрахунку бази oпoдаткування ПДВ oперацій з пoстачання самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг є ціна, визначена зацікавленими стoрoнами у цивільнo-правoвoму дoгoвoрі, яка, свoєю чергoю, відпoвідає ринкoвій ціні (ціні, щo склалася на ринку тoварів/пoслуг). Факт дoведення реалізації самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відпoвідають ринкoвим, пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни дoгoвoру рівню звичайних цін пoкладається на кoнтрoлюючий oрган.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності ТОВ «ВЕТСИЛА» є 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Між позивачем та ТОВ «ВЕТСИНТЕЗ» (Виконавець) було укладено Договір №ДВ-05 від 03.01.2024 року на переробку давальницької сировини, за умовами якого позивач доручає Виконавцю, а Виконавець зобов`язується на своїх виробничих площах виготовити з наданої Замовником давальницької сировини та передати Замовникові готову продукцію (ветеринарні препарати, кормові добавки, тощо). Замовник зобов`язується прийняти виготовлену продукцію й оплатити вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 1-5).

На підтвердження виконання договору, позивачем, як і до перевірки, так і до суду надавались: договори на переробку давальницької сировини, специфікації, акти надання послуг з переробки; звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника; звіти про перероблену сировину, документи передачі готової продукції. (т. 2 а.с. 20-49).

В акті перевірки вказано, що в бухгалтерському обліку операції з формування собівартості готової продукції було відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 231- Кт 801, 206 Дт 231 Кт 84 Дт 26 - Кт 231.

Судом також встановлено, що в жовтні 2023 року до ТОВ «ВЕТСИЛА» звернулись з комерційною пропозицією його комісіонери, які від свого імені за дорученням і за рахунок Комітента (ТОВ «Ветсила») по встановленим цінам, здійснюють за плату правочини з продажу третім особам продукції, що належить Комітенту а саме: ветеринарних препаратів.

Дослідивши зміст комерційних пропозицій судом встановлено, що пропозиції комісіонери вказували на зміну ціни реалізації на певні ветеринарні препарати з посиланням на вивчення ними кон`юнктури ринку в обраному торговому сегменті товарів, (шляхом моніторингу ринку, інформації від крупних холдингів при проведенні ними тендерів на тендерних площадках) та проханням встановити ціни реалізації Товару в рамках укладених договорів комісії по наступним позиціям та в наступному ціновому діапазоні.

Так, ПП «ВЕТМЕДА» пропонувало переглянути ціни реалізації Товару в рамках укладеного договору комісії по наступним прогнозованим цінам: для товару Метацин 50 пор. 1 кг. орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 1 100,65; для товару Гентавет 10 % ор. 1 л. орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 763,40; для товару SL - 44 пор. 1000 г орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 381,45-384,75. (т. 2 а.с. 52)

ПП «БІОВЕТ» пропонувало переглянути ціни реалізації Товару в рамках укладеного договору комісії по наступним прогнозованим цінам: для товару Шотадін-ВС ін. 100 мл орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 155,00; для товару Коцефен 200 ін. 100 мл орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 275,00; для товару Амоксивет 500 пор. 1 кг орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 900,00; для товару Гентавет 10 % ор. 1 л орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 936,55 -1040,60 (т. 2 а.с. 51).

ПП «НАНОВЕТ» пропонувало переглянути ціни реалізації Товару в рамках укладеного договору комісії по наступним прогнозованим цінам: для товару Окситоцинвет ін. 100 мл (10 од.) орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 25,65-38,90; для товару Тіамун 10% ін. 100 мл орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 47,50; для товару Фловет 5% ор. 1 л орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 277,80; Кальтрім ін. 100 мл орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 40,00; для товару Активіл-3 Добавка кормова 10 кг орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 400,00-579,60; для товару SL - 44 пор. 1000 г орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 366,80. (т. 2 а.с. 53).

ПП «СПЕЦВЕТ» пропонувало переглянути ціни реалізації Товару в рамках укладеного договору комісії по наступним прогнозованим цінам: для товару Шотадін-ВС ін. 100 мл орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 186,00; для товару Кетоніл ін. 100 мл орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 112,50 - 120,00; для товару Турил 5% ор 1 л орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 1019,15; для товару Дорамакс ін. 100 мл орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ)- 478, 80; для товару Гентавет 10 % ор. 1 л орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 1186,30. (т. 2 а.с. 54).

ПП «ТЕХНОВЕТ» пропонувало переглянути ціни реалізації Товару в рамках укладеного договору комісії по наступним прогнозованим цінам: для товару Шотадін-ВС ін. 100 мл орієнтована ціна за 1 од., грн. (без ПДВ) - 211,80. (т. 2 а.с 50).

З метою реалізації Товару по конкурентної вартості та підтримання товарообсягу, Товар був переданий комісіонерам для реалізації по запропонованій ціні на підставі наступних договорів комісії на реалізацію продукції, а саме:

1. ПП «БІОВЕТ» №3 від 04.01.2023 та №6 від 16.01.2024; (т. 2 а.с. 55-61, 75-82)

2. ПП «ВЕТМЕДА» №5 від 04.01.2021 та №9 від 16.01.2024; (т. 2 а.с. 92-98, т. 2 а.с. 112-119)

3. ПП «НАНОВЕД» №10 від 04.01.2021 та №7 від 16.01.2024; (т. 2 а.с. 132-138, 160-167).

4. ПП «СПЕЦВЕТ» №11 від 04.01.2021 та №8 від 16.01.2024; (т.2 а.с. 186-192, 223-230)

5. ПП «ТЕХНОВЕД» №12 від 04.01.2021. (т. 3 а.с. 3-9).

Договори ідентичні за змістом.

За умовами договорів комісії на реалізацію продукції Комісіонер зобов`язувався від свого імені за дорученням і за рахунок Комітента здійснити за плату правочини з продажу третім особам продукції, що належить Комітенту, а саме: ветеринарних препаратів (п. 1.1).

В акті перевірки вказано, що в бухгалтерському обліку операції з реалізації за договорами комісії відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 283- Кт26, Дт 701- Кт 361, Дт 901-Кт 283.

На виконання умов вищезазначених договорів, Комісіонерами були надані звіти про продажі:

1. ПП «БІОВЕТ»: Звіт комітенту №8 від 30.11.2023: найменування товару Амоксивет 500 пор.1 кг, Коцефен 200 ін. 100 мл., Шотадін ВС 200 ін. 100 мл.; Звіт комітенту №2 від 29.09.2024: найменування товару Гентавет 10 % ор. 1 л.; (т. 2 а.с. 63-64, 83-84).

2. ПП «ВЕТМЕДА»: Звіт комітенту №10 від 30.11.2023: найменування товару Метацин 50 пор.1 кг; Звіт комітенту №1 від 29.09.2024: найменування товару SL - 44 пор. 1000 г, Гентавет 10 % ор. 1 л; (т. 2 а.с. 100-101, а.с. 120-121)

3. ПП «НАНОВЕД»: Звіт комітенту №11 від 30.11.2023: найменування товару Кальтрім ін. 100 мл., Окситоцинвет ін. 100 мл. (10 од.), Тіамун 10% ін. 100 мл, Фловет 5% ор. 1 л; Звіт комітенту №2 від 29.09.2024: найменування товару SL - 44 пор. 1000 г, Активіл-3 Добавка кормова 10 кг, Окситоцинвет ін. 100 мл (10 од.); (т. 2 а.с. 139-140, а.с. 168-169)

4. ПП «СПЕЦВЕТ»: Звіт комітенту №8 від 30.11.2023: найменування товару Кетоніл ін. 100 мл., Турил 5% ор 1л, Шотадін ВС 200 ін. 100 мл.; Звіт комітенту №2 від 29.09.2024: найменування товару Гентавет 10 % ор. 1 л., Дорамакс ін. 100 мл; (т.2 а.с. 193-196, а.с. 231-235)

5. ПП «ТЕХНОВЕД»: Звіт комітенту №11 від 30.11.2023: найменування товару Шотадін-ВС ін. 100 мл. (т. 3 а.с. 10-12)

Відповідачем вказано, що основним чинником виникнення від?ємного значення з податку на додану вартість в перевіряємому періоді є наявність значних залишків сировини та матеріалів (залишки станом на 29.02.2024 року по рах. 20 «Запаси» становлять 56547488,39 грн.) та готової продукції (залишки станом на 29.02.2024 року по рах. 26 «Готова продукція» становлять 36667942,45 грн.

Відповідно до рядка 21 та Додатка 2 Декларації за лютий 2024 року відповідачем встановлено формування від?ємного значення з ПДВ за рахунок наступних звітних періодів:

Листопад 2023 рік 281 033 грн.

Лютий 2024 рік 179 149 грн.

Всього 460 182 грн.

Відповідачем зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 9 Б за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 у загальній сумі 5 506 713 грн. та за період з 01.11.2023 по 30.11.2023, у загальній сумі 5 340 749грн. та на підставі наданих документів, а саме договорів комісії на реалізацію продукції, договорів поставки, звітів комітенту, актів надання послуг, видаткових накладних, виданих податкових накладних, ЄРПН, рахунків - фактур, товарно транспортної документації, банківських документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, встановлено заниження задекларованих у рядку 1.1 колонки Б «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» показників у сумі 229 869,65 грн. в т.ч. за лютий 2024 року у сумі 52 911,68 грн. та листопад 2023 року у сумі 176 957,97 грн, тобто встановлено заниження задекларованих ТОВ «ВЕТСИЛА» показників ряд. 1.1 колонки Б Декларації за лютий 2024 року на суму 52 911,68 грн, та показників рядка 16.1 Б Декларації за лютий 2024 року на суму 176 957,97 грн., що призвело до завищення на суму 229 869, 65 грн. показника рядка 19 Декларації, за рахунок наступного.

Тобто, на думку відповідача, собівартість готової продукції ТОВ «ВЕТСИЛА» фактично складається із собівартості сировини, переданої на переробку (рах. 801, 206) виконавцю та вартості отриманих (оплачених) пакувальних робіт та послуг з переробки сировини (рах. 84).

Відтак, відповідач, роблячи висновок про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1. ст. 188 ПК України, виходив з того, що позивач здійснював реалізацію продукції за ціною, нижчою від собівартості продукції, що в свою чергу було встановлена податковим органом шляхом аналізу бухгалтерського обліку ТОВ «ВЕТСИЛА».

При цьому, судом встановлено, що при проведенні перевірки контролюючим органом аналіз цін на продукцію в період з листопада 2023 по лютий 2024 року не здійснювався.

Натомість, як зазначав позивач в обґрунтування рівня ціни на продаж продукції і не спростував відповідач, реалізація ТОВ «ВЕТСИЛА» продукції протягом листопада 2023 - лютого 2024 року відбулась за ринковою ціною, обумовлена об`єктивними обставинами, що зважаючи на ризики підприємницької діяльності відповідає діловій меті підприємства.

Позивач, як і в наданих під час проведення перевірки поясненнях, так і в позовній заяві вказував, що для аналізу та прогнозування цін на ринках товарів та послуг, планування для здійснення закупівель, для планово-економічної діяльності, підприємство здійснює постійний моніторинг цін на ринку ветеринарних препаратів. Шляхом визначення попиту, оцінки витрат і аналізу цін товарів конкурентів приймається рішення про встановлення остаточної ціни. Утримання клієнтів іноді вибудовується на позиції демпінгування ціни конкурентів на одній або двох позиціях, але збереження обсягів поставок та заробітку на інших позиціях.

На підтвердження чого, позивачем надавалась до перевірки інформація про моніторинг цін на препарати, перелік, яких вказано в поясненнях №147 від 26.04.2024 року, в період з 01.11.2023 по 01.03.2024. (т. 1 а.с. 65-67)

Крім того, на підтвердження того, що товар був реалізований за ціною, що відповідає рівню ринкових цін, позивач у травні 2024 року звернувся з запитом до комісіонерів з проханням надати підтвердження відповідності рівня цін товарів на реалізацію покупцям, запропонованих у комерційних пропозиціях, ринковим цінам за період з листопада 2023 р. по лютий 2024р. включно, що підтверджується листом від 14.05.2024 року (т. 3 а.с. 26).

У відповідь на запит позивача, було надано лист ТОВ «Ветсинтез-ВІП» про надання інформації, в якому наведений перелік препаратів та ціна, за якою здійснювалась реалізація ветеринарних препаратів на торгах кінцевому споживачу за період з листопада 2023р. по лютий 2024р. включно, на підтвердження чого було також надано специфікації (т. 3 а.с. 27-36).

Під час розгляду справи у суді, на підтвердження своєї позиції, позивачем також було надано листи інших контрагентів ПП «Аграрна компанія 2004», ТОВ «ВІОЛА+», ПРАТ «АПК - Інвест», ТОВ «Партнерагро 2016», які придбавали у вищезазначений період у позивача ветеринарні препарати, перелік яких зазначено судом вище.

Суд зазначає, що надані до суди листи контрагентів підтверджують, що ветеринарні препарати були придбані у позивача за ринковими цінами (т. 3 а.с. 227-230).

При цьому, заниження ціни реалізації виробленої ТОВ «ВЕТСИЛА» ветпрпаратів відбулось після аналізу ринку подібних товарів, на підставі даних (листів) комітентів.

Висновки ж відповідача, сформовані без урахування зазначених факторів ціноутворення, без аналізу ринкових цін на ветеринарні препарати.

Разом із тим, ТОВ «ВЕТСИЛА» 24.06.2024 звернулось до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. з заявою про проведення експертного дослідження.

За результатом дослідження, Старшим судовим експертом О.Г. Мисяк Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» складено Висновок експерта №731 за результатами проведення експертного економічного дослідження від 08.08.2024, яким на підставі наданих документів, в межах компетенції експерта-економіста, висновки Акту ГУ ДПС у Харківський області №20515/20-40-07-13-05/40196732 від 03.05.2024 в частині заниження податкових зобов?язань податку на додану вартість на загальну суму 52912 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 176 958 грн. за лютий 2024 року та завищення суми від?ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 229870 грн. у т.ч. за лютий 2024 року на суму 229870 грн., документально не підтверджується.

З урахуванням викладеного, висновки відповідача про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 52 912 грн, та завищення податкового кредиту у сумі 176 958 грн. за лютий 2024 року в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, шо зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на суму 229 870 грн, у т. ч. за лютий 2024 року на суму 229 870 гривень є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі наведених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00316160713 від 05.06.2024, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість всього на суму 229870,00 грн.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИЛА".

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, представником позивача разом із позовними вимогами було заявлено клопотання про покладення судових витрат на відповідача. При цьому, у позовній заяві позивачем вказано, що судові витрати позивача складають витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 3448,05 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Представником відповідача через канцелярію суду подано додаткові пояснення у справі, в яких наведено заперечення проти задоволення клопотання позивача про стягнення на його користь витрат зі сплати вартості професійної правничої допомоги з огляду на не надання позивачем до суду жодних доказів в обґрунтування такого клопотання окрім договору про надання правничої допомоги. Так позивачем не додано розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, акти прийняття передачі виконаних робіт, обґрунтування щодо складності справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), звітів про виконану роботу, розрахунку чи акту здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії, будь-яких інших документів, із яких можливо було б установити обсяг наданих послуг та їх вартість. Отже, ані заявою, ані документами не доведено фактичність та неминучість заявлених вимог у розмірі 15000,00 грн, який взагалі не обґрунтований та значно завищений.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню представника позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст.26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Під час, розгляду справи встановлено, що на підтвердження обґрунтованості вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача представником позивача було надано копії: ордеру серії АХ №1193474, сформованого 18.06.2024 року та договору №09-05/24 від 09.05.2024 року про надання правової допомоги.

Так, зі змісту поданого до суду договору №09-05/24 від 09.05.2024 року про надання правової допомоги вбачається, що останній укладено між позивачем та Адвокатським бюро "Ольги Єрьоміної" про таке: адвокатське бюро зобов`язується надавати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором адвокатське бюро надає клієнту правову допомогу щодо оскарження в адміністративному та/або судовому порядку результатів документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВЕТСИЛА», які відображено в акті від 03.05.2024 №20515/20-40-07-13-05/40196732.

Згідно із положеннями п. 1.3 договору за цим договором адвокатське бюро надає клієнту наступну правову допомогу: надання усної та/або письмової консультації, телефонної консультації, складання юридичних висновків, довідок, адвокатських запитів; здійснення захисту та представництва у господарських, цивільних, адміністративних та кримінальних справах; складання процесуальних та інших документів; представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, в тому числі у справах про банкрутство, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної податкової служби України, Пенсійному фонді України, а також їхніх територіальних органах та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань; вчинення інших юридично значущих дій від імені та в інтересах Клієнта.

У пункті 2.2 договору сторони передбачили, що безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені адвокатського бюро за цим договором здійснює адвокат Єрьоміна Ольга Юріївна (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №001041 від 26.06.2018 р.). Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Згідно із п.3.1 договору порядок оплати послуг адвокатського бюро з надання правової допомоги клієнту (гонорар) в межах цього договору, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Суд, надаючи оцінку поданим до суду позивачем доказів на підтвердження понесення витрат, зазначає, що за змістом п.1 ч.3 ст.134, ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Враховуючи викладене суд зазначає, що сторонами у договорі №09-05/24 від 09.05.2024 року не визначено розмір оплати професійної правничої допомоги адвоката, а передбачено, що порядок оплати послуг адвокатського бюро з надання правової допомоги клієнту (гонорар) в межах цього договору, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Своєю чергою позивачем не надано до суду додаткової угоди або додатку до договору, в яких би було визначено суму розміру оплати вартості послуг на професійну правничу допомогу або гонорар адвоката, як і не надано акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги або будь-яких інших доказів в обґрунтування клопотання про покладення судових витрат на відповідача.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 (№ провадження К/9901/95/20), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відтак, хоча в договорі №09-05/24 від 09.05.2024 року і наведений попередній перелік послуг, які надаються адвокатом позивача в рамках договору, проте суд позбавлений можливості оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Також суд зазначає, що позивачем не надано до суду заяви або клопотання в порядку ч.7 ст.139 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відтак, враховуючи викладене вище суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат в частині витрат на оплату вартості правничої (правової) допомоги.

Своєю чергою на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3448,05 грн.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИЛА" (вул. Л. Пастера, буд. 2, м. Харків, 61075) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 №00316160713, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість всього на суму 229870,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИЛА" (вул. Л. Пастера, буд. 2, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ 40196732) сплачену суму судового збору у розмірі 3448 (три тисячі чотириста сорок вісім) грн 05 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.