Рішення

від 14.11.2024 по справі 560/12499/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/12499/24

РІШЕННЯ

іменем України

14 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області про визнання дій, бездіяльності протиправними.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області викладеного керівником апарату суду ОСОБА_2 у листі №5/43/2024 від 13 серпня 2024 року та скасувати його;

- визнати протиправною бездіяльність Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, яка виражається у бездіяльності керівника апарату суду ОСОБА_2 при надходженні заяви про відвід судді;

- зобов`язати Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області повторно з дотриманням чинного законодавства та з врахуванням думки суду розглянути заяву від 22 липня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 22 липня 2024 року надіслав заяву про неправомірне здійснення діловодом Кам`янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області автоматизованого розподілу справи. 13 серпня 2024 року листом №5/43/2024 Кам`янець - Подільський міськрайонний суд Хмельницької області надав письмову відповідь на заяву, з якою позивач не погоджується та вважає, що керівник апарату вводить його в оману. Зазначає, що посадова особа перевищила свої службові повноваження та протиправно внесла інформацію про заяву про відвід судді до системи автоматизованого розподілу справ. Керівник апарату протиправно бездіяла, оскільки зобов`язана була прийняти вмотивовану постанову.

Копія ухвали про відкриття провадження від 09.09.2024 року вручена відповідачу 09.09.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відзиву на позов від відповідача не надходило.

Оскільки відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву, керуючись положеннями частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

II. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

III. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Кам`янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області про неправомірне здійснення діловодом Кам`янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області автоматизованого розподілу справи між суддями у цивільній справі №676/4300/24.

13 серпня 2024 року листом №5/43/2024 Кам`янець - Подільський міськрайонний суд Хмельницької області повідомив, що з метою перевірки обставин, викладених у заяві від 22 липня 2024 року, керівництвом суду проведено службове розслідування. За результатами розслідування комісія дійшла висновку про те, що дії діловода Кам`янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області не суперечать чинному процесуальному законодавству, не мали наслідком порушення прав заявника та відповідно встановлено відсутність у діях складу дисциплінарного порушення. Враховуючи викладене - службове розслідування завершено. Крім того, не встановлено будь-яких підстав вважати, що діловодом суду було вчинено будь - яке інше правопорушення, в тому числі і передбачене статтею 186 КУпАП.

Позивач, не погоджуючись із відповіддю Кам`янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, викладену у листі від 13 серпня 2024 року №5/43/2024, звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа №800/206/15) вказав на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а, від 03.08.2018 у справі №808/967/17, від 28.02.2019 у справі №683/182/17, від 24.04.2019 у справі №803/1184/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач оскаржує доводи Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області при наданні відповіді від 13.08.2024 №5/43/2024. Фактично оскаржуються не дії і не рішення відповідача, як суб`єкта владних повноважень щодо забезпечення права позивача на отримання інформації на звернення, а безпосередньо зміст відповіді, тобто правова позиція відповідача на поставлене питання.

Проте, відповідь Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.08.2024 №5/43/2024 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що створює певні наслідки, в тому числі, для позивача. А тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області викладеного керівником апарату суду ОСОБА_2 у листі №5/43/2024 від 13 серпня 2024 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, яка виражається у бездіяльності керівника апарату суду ОСОБА_2 при надходженні заяви про відвід судді, суд зазначає наступне.

Позивач, посилаючись на ч. 7 ст. 33 ЦПК України зазначає, що керівник апарату протиправно бездіяла, оскільки у випадку надходження заяви про відвід судді, та неможливості розгляду даної заяви суддею по справі була зобов`язана прийняти вмотивовану постанову (розпорядження), і лише на підставі вмотивованої постанови (розпорядження) керівника апарату діловод мала ( ОСОБА_3 ) мала право/обов`язок внести інформацію до системи автоматизованого розподілу справ та визначити новий склад суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 ЦПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Суд звертає увагу позивача, що дана норма ЦПК України стосується саме невирішених судових справ, які перебувають на розгляді, однак в даному випадку надійшла заява про відвід судді.

Згідно із ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

У пункті 2.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 02.04.2015 №25, зазначено, що розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Пункти 2.3.44 - 2.3.46 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передбачають категорії справ (клопотань, заяв), які передаються раніше визначеному в судовій справі головуючому судді. Пункт 2.3.47 цього ж Положення встановлює, що у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.44-2.3.46 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутня протиправна бездіяльність керівника апарату при надходженні заяви про відвід судді. А тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Як наслідок, немає підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 22.07.2024.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області про визнання дій, бездіяльності протиправними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області (вул. Шевченка, 29,м. Кам`янець-Подільський,Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл.,32302 , код ЄДРПОУ - 26515078)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап