Ухвала

від 12.11.2024 по справі 560/21175/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/21175/23

УХВАЛА

12 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І., розглянувши в письмовму провадженні клопотання представника відповідача по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь-К» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Хмельницькій області від 21.01.2022 №3689742/30247167 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18.10.2021 №399/2 та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Либідь-К» від 18.10.2021 №399/2.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.12.2023 позовну заяву Товариства залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), та надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду (заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску).

Ухвалою суду від 15.12.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 07.02.2024 повернув позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії особі, яка її подала.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2024 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 560/21175/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь-К» задоволено. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №560/21175/23 скасовано, а справу направлено до суду першої для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

На момент отримання Хмельницьким окружним адміністративним судом справи №560/21175/23 для продовження розгляду, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі від 15.12.2023.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 суд продовжив Товариству з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.12.2023 на 5 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали представником позивач надано до суду заяву про усунення недоліків та заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що директор ТОВ «Либідь-К» з 21 лютого 2022 по 25 жовтня 2023 року постійно перебував за межами України, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 09.10.2020, що вплинуло на час обізнаності про наявність оскаржуваного рішення, який розтягнувся у часі. Через великий обсяг зупинених податкових накладних і процес їх розблокування шляхом подання пояснень та документів, судового оскарження, директору ТОВ «Либідь-К» ОСОБА_1 не було відомо про відсутність факту реєстрації податкових накладних №447/2 від 24.11.2021р., №452/2 від 26.12.2021р., №399/2 від 18.10.2021, №506/2 від 31.12.2021, оскільки задані питання відповідає бухгалтер товариства. На початку квітня 2023 року ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» звернулось до директора ТОВ «Либідь-К» за інформацію щодо вжитих заходів щодо реєстрації чотирьох податкових накладних, зокрема і податкової накладної №399/2 від 18.10.2021. На вимогу позивача ТОВ «Либідь-К» та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» 05.04.2023 складено акти звірки взаєморозрахунків за 2021 - 2022 роки, з якого директором товариства було виявлено відсутність реєстрації чотирьох податкових накладних періоду кінця 2021 року складених на ТОВ «СІЛЬПО-ФУД». Тобто, саме після проведення звірки ТОВ «Либідь-К» та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» 05.04.2023, директор ТОВ «Либідь-К» дізнався про відсутність реєстрації 4 податкових накладних зокрема і №399/2 від 18.10.2021. З позовом у справі №560/6120/23 ТОВ «Либідь-К» звернулось в квітні 2023 року, тобто одразу як тільки директор виявив факт відсутності реєстрації податкової накладної №399/2 від 18.10.2021. Саме дані обставини позивач вважає повинні бути належним чином враховані судом для прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надіслав до суду заяву про залишення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" без розгляду, в обґрунтування якої зазначає, що позивач пропустив тримісячний строк на подання позовної заяви до суду.

Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2019 справа № 640/20468/18 вказав, що строки, в які можуть бути оскаржені у судовому порядку рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання досудового порядку вирішення спору застосування процедури адміністративного оскарження (абз. 3 п. 56.18 ПКУ):

- тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПКУ. Такий строк обчислюють із дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

- шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПКУ. Такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

За даною справою Товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" оскаржувало спірне рішення до ДПС України щодо відмови у реєстрації в ЄРПН поданої підприємством податкової накладної, тобто скористалось правом на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, відповідно строк звернення до суду із даним позовом для позивача є три місяці, який обчислюється із дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу, строк для позивача сплинув 14.05.2022, позов подано до суду 11.12.2023.

Враховуючи зазначені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає та враховує наступне.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказане узгоджується із правовими висновкам Верховного Суду викладені у постанові від 31.07.2023 у справі № 24/7127/23.

Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суд вважає необхідним врахувати те, що за період з листопада 2021 року по червень 2022 року, що не заперечується відповідачем, було зупинено реєстрацію значної кількості податкових накладних ТОВ «Либідь-К» складених за результатами господарських операцій, зокрема, із ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», що підтверджується відповідними квитанціями.

На вимогу позивача ТОВ «Либідь-К» та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» 05.04.2023 складено акти звірки взаєморозрахунків за 2021 - 2022 роки.

Представник позивача зазначає, що після проведення звірки ТОВ «Либідь-К» та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» 05.04.2023, позивачу стало відомо про відсутність реєстрації податкових накладних, зокрема і №399/2 від 18.10.2021.

З позовом позивач звернувся в квітні 2023 року.

Підлягає врахуванню судом також те, що директор ТОВ «Либідь-К» з 21 лютого 2022 по 25 жовтня 2023 року перебував за межами України, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 09.10.2020, що також вплинуло на обізнаність про наявність оскаржуваного рішення.

Отже, враховуючи обставини, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд вважає можливим визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк, а в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" без розгляду.

Керуючись ст. 5, 118, 121, 122, 123, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "Либідь-К" строку звернення до суду та поновити цей строк.

В задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяІ.І. Тарновецький