Рішення

від 01.11.2024 по справі 580/8495/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року справа № 580/8495/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський торговий дім» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський торговий дім» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.05.2024 №0062530403.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не отримував акт перевірки від 29.03.2024, чим порушено процедуру прийняття ППР та право на подання заперечення на акт.

29.01.2021 ТОВ «КТД» зареєстровано податкову накладну №16 від 22.01.2020, але дану податкову накладну зареєстровано помилково, оскільки господарської операції 22.01.2020 за наслідком якої б мала бути складена ПН не було на дату 22.01.2020. Така операція з тим же самим контрагентом (ТОВ «АПК Співдружність Україна», ІПН 378177826591) і з тими ж самими даними (соя урожаю 2020 року в кількості 57,9 т. на суму 109165934 грн, в т.ч. ПДВ 181943,22 грн) мала місце 22.01.2021.

Позивач подав розрахунок коригування №3 від 29.01.2021, з урахуванням додатків №2 і №3 від 29.01.2021 з кодом причини 301, реєстраційний № 9013993009 від 04.02.2021, в якій зазначено «від`ємний» розрахунок коригування до податкової накладної від 22.01.2020, яка визначена ним як зайво складена. Отже, позивач вважає, що до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції за неіснуючу податкову накладну.

Позивач зазначив, що штрафи за розрахунки коригування на «мінус» нараховані незаконно, оскільки строки реєстрації визначені не з дати отримання позивачем таких РК, а безпідставно з дати їх складення. Усі зазначені в акті перевірки розрахунки коригування зареєстровані вчасно, протягом 15 (в період воєнного стану 18) днів з дня їх отримання, а не складення.

За твердженням позивача на момент складання акту камеральної перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення вже набули чинності зміни внесені Законом України від 12.01.2023 року №2876-ІХ до ПК України, в частині доповнення підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктами 89 та 90, які зокрема пом`якшили відповідальність платника на період дії воєнного стану, який введений в Україні з 24.02.2022 року, тобто в цій частині вказаний вище закон має зворотну дію в часі.

Позивач вважає, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

На думку позивача, приймаючи спірне ППР, відповідач діяв з порушенням презумпції правомірності рішення платника податків, встановленої в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, який повинен бути застосований беручи до уваги наявність правової колізії між нормами Податкового кодексу України.

Податкова накладна №81 від 29.11.2022 дійсно зареєстрована з простроченням, але враховуючи те, що вона зареєстрована 21.03.2021, тобто під час вищезазначених змін в строках реєстрації і штрафів, та враховуючи, що порушення виявлене в 2024 році коли діяли зменшені розміри штрафів, то штраф може складати не 40 %, а 10%.

На підставі наведеного позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач у визначений судом час подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує повністю. Позиція відповідача зводиться до того, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) ТОВ «Катеринопільський торговий дім» та встановлено, що платником несвоєчасно зареєстровано 24 податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН періодом виписки січень 2020 року, квітень 2022 року - листопад 2022 року, квітень 2023 року та серпень 2023 року, чим порушено п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Акт камеральної перевірки ТОВ «Катеринопільський торговий дім» від 29.03.2024 №3333/23-00-04-03-04/32316860 складено та направлено 02.04.2024 за юридичною адресою платника: 20505 Черкаська обл. Катеринопільський р-н смт. Єрки вул. Звенигородська, буд. 1. Однак зазначений акт не отримано позивачем і повернуто за закінченням терміну зберігання 19.04.2024.

Згідно ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Таким чином, відсутність факту особистого отримання вищезазначеного листа платником податків, повернення листа «за закінченням терміну зберігання» не є підставою для звільнення такого платника податків від відповідальності, передбаченої законодавством.

Відповідач зазначив, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану що вводиться в Україні зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ (п. 102.9 ст.102 ПКУ у редакції Закону № 2120-ІХ). Водночас, п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Контролюючий орган має право провести таку камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадав на період дії карантину та/або воєнного стану (до 01.08.2023), враховуючи період зупинення такого строку давності з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно).

Також відповідач звернув увагу, що тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022, переважають норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов`язків у випадках та за умов, передбачених п. 69 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України.

Тому норма п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо мораторію (зупинення) застосування: штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану.

Відповідач наголосив, що штрафи у розмірах, встановлених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПКУ, застосовуються у разі порушення платником податку передбачених пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПКУ граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН із датою складання починаючи з 16 січня 2023 року.

При цьому порушення платником податків граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, які припадають на період до дати набрання чинності Закону №2876-IX, тягне за собою накладання на такого платника податків штрафу у розмірах, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПКУ.

Позивач не подав до ГУ ДПС у Черкаській області заяву у довільній формі та відповідні документи (копії документів), що підтверджують неможливість своєчасної реєстрації податкових накладних відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 за №225, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за №967/38303 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження»

На підставі наведеного відповідач вважає, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський торговий дім» щодо дотримання строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), якою встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2024 №3333/23-00-04-03-04/32316860, яким встановлено, що на підставі аналізу даних ЄРПН перевіркою встановлено, що платником несвоєчасно зареєстровано 24 податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН періодом виписки січень 2020 року, квітень 2022 року - листопад 2022 року, квітень 2023 року та серпень 2023 року, чим порушено п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2024 №0062530403 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 136702,27 грн., застосованих відповідно до ст. 120-1 ПК України за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки не погоджується із рішенням контролюючого органу.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Органи державної податкової служби згідно п.75.1 ст.75 ПК України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно ст.102 Кодексу, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З наведеного правового регулювання вбачається, що камеральна перевірка з питань реєстрації податкових накладних проводиться без попередження платника податків, без його згоди та не потребує присутності під час її проведення. При цьому, період за який проводиться перевірка становить 1095 днів.

Відповідно до п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.

При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ). Законом № 2120- ІХ статтю 102 Кодексу було доповнено пунктом 102.9.

Пунктом 102.9 ст.102 ПКУ у редакції Закону № 2120-ІХ визначено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану що вводиться в Україні зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ.

Водночас, п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності з 01.08.2023 року, пункт 102.9 статті 102 виключено.

З наведеного правового регулювання вбачається, що контролюючий орган має право провести таку камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадав на період дії карантину та/або воєнного стану (до 01.08.2023), враховуючи період зупинення такого строку давності з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно).

Отже, камеральна перевірка ТОВ «Катеринопільський торговий дім» проведена в межах строків визначених законодавством, відповідно твердження позивача про їх порушення є помилковим.

Вирішуючи питання про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, суд виходить з таких обставин.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для ПН/РК до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для ПН/РК до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених ПН та/або РК коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 ПКУ, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

За правилами пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу в залежності від пропущеного строку реєстрації.

Законом України від 12 січня 2023 року №2876-ІХ Про внесення змін до розділу XX Перехідні положення ПК України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування (далі - Закон №2876-ІХ), який набрав чинності 08.02.2023, підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення ПКУ доповнено пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану та протягом шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, збільшено граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування (далі - ПН/РК) до податкових накладних в ЄРПН, встановлені пунктом 201.10. ст. 201 ПКУ, та зменшено розміри штрафів за їх порушення, які встановлено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПКУ.

Відповідно, визначені пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПКУ строки реєстрації в ЄРПН застосовуються до ПН/РК, граничний термін реєстрації в ЄРПН яких припадає на період з дати набрання чинності Законом №2876-ІХ та діють тимчасово протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, та становлять:

для ПН/РК до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для ПН/РК коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Згідно з пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПКУ передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:

2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/РК, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/РК, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/РК, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/РК, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/РК, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів (п. 90 підрозділу 2 розділу XX ПКУ).

З аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що штрафи у розмірах, встановлених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПКУ, застосовуються у разі порушення платником податку передбачених пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПКУ граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

На переконання суду, наведений закон допускає неоднозначне тлумачення прав та обов`язків платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних у період дії воєнного стану, оскільки містить норму яка визначає застосування у зменшеному розмірі штрафів протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022. Разом з тим, визначає, що пом`якшення відповідальності стосується тільки податкових накладних з датою реєстрації після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Суд звертає увагу, що вимога щодо «якості закону» та можливості незастосування судом такого закону ґрунтуються, у першу чергу, на положеннях частини першої статі 57 Конституції України, яка встановлює, що «кожному гарантується право знати свої права і обов`язки». З цієї конституційної норми слідує те, що у випадку встановлення судом факту того, що закон сформульований у спосіб, який не дозволяє особі знати свої права і обов`язки, застосування (тлумачення) такого закону повинно відбуватися судом на користь особи, яку позбавили (звузили) на підставі цього закону певного права або встановили (розширили) для неї нові обов`язки.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України у справі від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства можна зустріти приклади застосування принципу in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), який запозичено з кримінального судочинства та загальноприйнято розуміти наступним чином: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 14.01.2011 у справі Щокін проти України, № 23759/03 та № 37943/06 зазначає про «закон» та його критерії у контексті забезпечення захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права. Розуміється якість закону, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі Beyeler проти Італії, 28.05.2002, №33202/96).

Однією з основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку, яка закріплена пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України та передбачає: правомірність рішень платника податків в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Касаційним адміністративним судом неодноразово застосовано тлумачення якості Закону з метою захисту суб`єкта приватного права у його спорі з суб`єктом владних повноважень, зокрема, у постановах від 09.07.2020 у справі № 823/647/17, від 17.06.2020 у справі № 826/17578/15, від 29.04.2020 у справі № 826/2338/17, від 29.04.2020 у справі №826/18792/16 та від 11.02.2020 у справі № 816/502/16.

В контексті наведених висновків Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що положення Закону від 12 січня 2023 року №2876-ІХ, якими внесено зміни до Податкового кодексу України, не відповідають критерію «якості закону», оскільки позбавили платників податків можливості спрогнозувати свою поведінку та передбачати юридичні наслідки такої поведінки.

Зважаючи на ту обставину, що зміни внесені вищенаведеним Законом зменшують відповідальність платника податків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та надають платникам додатковий час для реєстрації податкових накладних на період воєнного стану, який введено 24.02.2022, тому з урахуванням презумпції правомірності рішень платника податків та «якості закону», на дату винесення податкового повідомлення-рішення від відповідач повинен був їх врахувати. Отже, застосування до позивача штрафних санкцій у період дії воєнного стану в розмірах, визначених нормами пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України є несправедливим.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, наданий позивачем щодо реєстрації 24 податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, суд дійшов висновку, що він здійснений виходячи з розмірів штрафних санкцій, які визначені в розмірах встановлених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, тому сума штрафних санкцій, яка застосована до позивача обрахована помилково.

Спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача обов`язку із сплати штрафу, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми такого штрафу. При цьому, суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа №826/15139/16), від 17.04.2018 (справа № 2а-10031/12/2670), від 06.05.2022 (справа №826/14188/16).

Слід зазначити, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, змінюючи замість нього кваліфікацію правопорушення та змінюючи норму, на підставі якої позивача має бути притягнуто до відповідальності.

Таким чином, навіть за можливості обчислити суму штрафу відповідно до зменшених розмірів, суд позбавлений можливості за власної ініціативи змінити кваліфікацію правопорушення та застосувати до позивача інше нормативне регулювання ніж те, яке застосовано спірним рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі №580/12409/23.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №16 від 22.01.2020, суд виходить з таких обставин.

Податкова накладна №16 на суму ПДВ 181943,22 грн. зареєстрована 29.01.2021.

Позивач подав на реєстрацію розрахунок коригування №3 від 29.01.2021, реєстраційний № 9013993009 від 04.02.2021, в якому зазначено «від`ємний» розрахунок коригування до податкової накладної №16 від 22.01.2020.

31.01.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №16 з вірною датою 22.01.2021 (замість попередньої невірної 22.01.2020) з тими ж показниками (найменування і кількість товару, сума, розмір ПДВ).

Отже, після проведення коригування позивач фактично анулював показники податкової накладної №16 від 22.01.2020, які жодним чином не впливають на розмір податкових зобов`язань позивача з ПДВ. Як наслідок, у межах спірних правовідносин має місце недоведеність складу податкового правопорушення, покладеного в основу застосування податковим органом до Позивача штрафних санкцій, передбачених п. 120-1 ст. 120-1 ПК України.

Зазначений висновок щодо неможливості застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН помилково виписаних податкових накладних узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.03.2019 у справі №809/1420/17, від 05.03.2019 у справі №806/2975/16, від 06.08.2018 у справі №802/1198/16-а, від 26.06.2018 у справі № 813/4556/16, від 22.08.2018 у справі №804/1366/17, від 27.11.2018 у справі №821/676/17, від 29.01.2019 у справі № 825/2102/18, від 05.03.2019 у справі № 806/2975/16, від 28.03.2019 у справі № 809/1420/17.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.05.2024 №0062530403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський торговий дім» (вул. Звенигородська, буд. 1, смт. Єрки, Звенигородський р-н, Черкаська обл., 20505, код ЄДРПОУ 32316860) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО