Рішення

від 11.11.2024 по справі 580/8426/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року справа № 580/8426/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/8426/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (бульвар Шевченка 307, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 37853109) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

23.08.2024 вx.№40326/24 позивач у позовній заяві просить:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 державної допомоги сім`ям з дітьми - допомоги під час народження дитини ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначити та виплатити з дати подання заяви ОСОБА_1 державної допомоги сім`ям з дітьми - допомоги під час народження дитини ОСОБА_2 .

Додатково просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.

26.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). 28.10.2024 здійснив перехід від спрощеного до загального провадження, підготовче судове засідання призначене на 31.10.2024, 06.11.2024 у судовому засіданні ОСОБА_1 (мати двох дітей) пояснила поважні причини пропуску звернення протягом 12 місяців у зв`язку із вимушеним переселенням за допомогою волонтерів під час дії режиму воєнного стану задля безпеки та найкращих інтересів дитини в Україні - суд закрив підготовче та призначив розгляд справи по суті на 11.11.2024.

30.10.2024 вх.№50709/24 , 06.11.2024 вх. №51986/24 сторони звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Після отримання свідоцтва про народження дитини та ставши на облік як внутрішньо-переміщена особа у м.Черкаси, ОСОБА_1 для забезпечення потреб дитини звернулась до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про отримання допомоги під час народження дитини ОСОБА_2 . 16.07.2024 відповідач повідомленням про відмову в призначенні соціальної допомоги №Б/Н зазначив, що оскільки дитині більше 12 календарних місяців - законні підстави призначити допомогу при народженні дитини відсутні (отримання цієї допомоги є безперечним правом громадянина на соціальний захист, неможливість своєчасного звернення одним із батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини). Позивач вважає відмову необґрунтованою (не перевірені доводи про поважність причин пропуску звернення), немотивованою (не врахований час і підстави переміщення по території України) та звернулась до суду із адміністративним позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, 11.09.2024 вх. №42918/24 подав до суду відзив на позовну заяву, зазначив: рішенням від 16.07.2024 позивачу відмовлено у призначені допомоги, позаяк звернення надійшло із пропуском 12 календарних місяців після народження дитини, Закон України №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» не передбачає продовження або поновлення строків звернень. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою від 20.05.2024 №7102-5003291139 про взяття на облік внуштрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає за адресом: вул. Благовісна 148, м. Черкаси, Черкаська область, 18001 ; згідно з довідкою від 03.07.2024 №7102-5003350019 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 (законний представник, що супроводжує малолітню дитину - ОСОБА_1 ).

У позивача на території тимчасово окупованої території в м. Луганськ народилась 18.03.2023 донька ОСОБА_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

Заявник 16.07.2024 звернулась до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, проте відповідач 16.07.2024 відмовив у призначенні соціальної допомоги, позаяк звернення надійшло через більше ніж 12 місяців після народження дитини.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), що ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 №2811-XII (далі - Закон № 2811) у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначається державна допомога сім`ям з дітьми, зокрема допомога при народженні дитини. Згідно статті 10 Закону № 2811 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Згідно частини 7 Закону № 2811 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Відповідно до пункту 2 частини 1 Закону № 2811 при народженні дитини призначається державна допомога. Згідно з ч.1 статті 10 Закону № 2811 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Відповідно до статті 6 Закону № 2811 документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу. Статтею 11 Закону № 2811 встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Згідно з пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 (далі - Порядок № 1751) допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Відповідно до пункту 13 Порядку № 1751 виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев`ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. Відповідно до пункту 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Згідно пункту 13 Порядку № 1751допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Згідно з абз.15 пункту 13 Порядку № 1751 виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; виникнення інших обставин.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 3-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац 7 частини 9 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII, з наступними змінами, згідно з якими виплата допомоги при народженні дитини припиняється «у разі виникнення інших обставин». Конституційний суд зазначив, що дискреційні повноваження органу державної влади щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини мають бути однозначно визначені у Законі. Натомість існування в ньому нечітко визначеного переліку підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини і наявність у органів соціального захисту населення таких дискреційних повноважень без визначення їх меж у Законі може призвести до порушення права особи на отримання допомоги при народженні дитини. Законодавче врегулювання підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини, передбачене в абзаці 7 частини 9 статті 11 Закону, свідчить про недотримання принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, гарантованого частиною 1 статті 8 Основного Закону України.

Згідно з ч.2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 р. № 2073-IX (далі - Закон № 2073) адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21 Закону № 2073). Особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов`язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу (ч.1 ст.38 Закону № 2073). Заява подається в усній чи письмовій формі (ч.1 ст.39 Закону № 2073). Заява в письмовій формі може бути подана до адміністративного органу шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (ч.2 ст.41 Закону № 2073).

У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними ( ОСОБА_4 . З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України та статей 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актами цивільного стану є події та дії, що нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до Меж та Переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затверджених Указом Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» № 32/2019 від 07.02.2019 місто Луганськ відноситься до тимчасово окупованих територій Луганської області.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення народження особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Заяви про поновлення актових записів цивільного стану приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану під час пред`явлення паспорта громадянина України.

Дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах зупинено у відносинах з Російською федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону №2783-ІХ від 01.12.2022.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього. Згідно ч.1 ст.12 Закону внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально.

Порядок поновлення втраченого актового запису цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 12.01.2011 № 96/5 (далі - Правила). Поновлення актових записів цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої було складено актовий запис; одного з батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальника неповнолітнього та опікуна малолітнього; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. (п. 3.3. Правил). Поновлення втрачених актових записів про шлюб, зміну прізвища, розірвання шлюбу, смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду (пункт 3.5 Правил). Відповідно до п. 3.12. Правил, у разі відмови в поновленні актового запису цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва чи консульської установи України вказуються: коли і ким подана заява про поновлення актового запису; який конкретно актовий запис необхідно поновити; які документи були подані заявником та зібрані відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України (перелічити документи); що встановлено за результатами перевірки; причини відмови в поновленні актового запису; роз`яснення про можливість оскарження відмови в судовому порядку. Відповідно до абз. 3 п. 3.13 Правил, у разі якщо неможливо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану у зв`язку зі зберіганням актових записів цивільного стану на тимчасово окупованій території України, актовий запис цивільного стану поновлюється у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано відповідну заяву громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї; у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання громадянина України, яке знаходиться за межами тимчасово окупованої території України. Згідно з п. 3.9 Розділу III Правил, для правильного написання відомостей у поновлених актових записах цивільного стану здійснюється необхідна перевірка, під час якої з`ясовуються число, місяць і рік народження заявника, а також ті відомості про його батьків, які істотно впливають на цивільно-правові відносини. На підтвердження достовірності поданих заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України до матеріалів справи додаються повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану. У разі якщо неможливо витребувати копії актових записів цивільного стану або підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, державна реєстрація актів цивільного стану підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію актів цивільного стану, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, якщо вони не містять не застережених виправлень, дописок чи явних ознак підробки.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд установив і позивач не заперечує, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача поза межами строку, визначеного відповідно до статті 11 Закону №2811, проте з поважних причин, що не враховані відповідачем стосовно найкращих інтересів дитини, яка переміщена під час дії режиму воєнного стану.

Суд, перевірив доводи відповідача, що Закон №2811-XII та Порядок №1751 не передбачає можливості поновлення строку, проте правила загальної адміністративної процедури за Законом №2073 передбачають: обов`язок органів влади мотивувати негативні рішення і роз`яснювати особам причини їхнього прийняття та порядок оскарження; право особи бути вислуханою та надати пояснення у разі загрози прийняття негативного (відмовного) рішення; менше бюрократичних вимог до громадян; можливість усунення недоліків у поданій особою заяві зі збереженням первинної дати подання; залучення чітко визначеного кола заінтересованих осіб, законні інтереси яких зачіпаються, що дозволяє приймати збалансовані рішення.

Суд встановив, що поза увагою відповідача залишена практична реалізація права дитини на отримання грошової допомоги, що поставлена у залежність від волі та своєчасних дій одного із батьків дитини, позаяк відповідач не перевірив наявність в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про народження 18.03.2023 ОСОБА_2 та не сприяв ОСОБА_1 у реалізації права дитини на отримання коштів.

Відповідно до Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959) та Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991) запроваджене правило якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Суд дійшов висновку, що донька ОСОБА_1 ОСОБА_2 має право на соціальний захист, зокрема з реалізації права на отримання матір`ю допомоги при народженні дитини, яка народилась і проживає в Україні.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, і в даному випадку відмова відповідача, в першу чергу, призводить до порушення інтересів дитини. Аналогічний висновок сформований у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 223/859/16-а ЄДРСР 76306504 (п.31).

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а).

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, що: 1) не суперечить закону і 2) забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів.

Суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом №2811-XII та іншими законами України.

Суд дійшов висновку, що допомога при народженні дитини за своєю правовою природою призначена для покращення умов функціонування самої дитини. Виплата коштів батькам дитини не змінює правової природи та призначення грошової допомоги. Несвоєчасне ініціювання одним з батьків процедури виплати цієї грошової допомоги з будь-яких причин (як поважних і непереборних, так і неповажних, унаслідок безвідповідального чи недбалого ставлення тощо) призводить до порушення життєвих інтересів дитини.

Відповідач не мотивував підстав неврахування часу переміщення сім`ї (матері з дитиною) у інше місце проживання під час дії режиму воєнного стану, не зважав на час звернення матері щодо обліку як ВПО.

Якщо особа звертається до органу влади з проханням/заявою/зверненням призначити виплату, залучити до розгляду питання, рішення щодо якого може негативно вплинути на інтереси її дитини - такі правовідносини регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру».

10 жовтня 2024 року Верховна Рада України схвалила в другому читанні та у цілому Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» (реєстр. № 10161): вносяться зміни до 196 законодавчих актів з метою їх приведення у відповідність до Закону України «Про адміністративну процедуру»; усуваються колізії із Законом України «Про адміністративну процедуру» в спеціальних законодавчих актах; уніфіковано підходи щодо процедури прийняття, виконання та оскарження адміністративних актів та термінологію законодавчих актів у відповідності до положень Закону України «Про адміністративну процедуру» (https://www.rada.gov.ua/news/razom/254494.html), 18.10.2024 - закон направлений/ переданий на підпис Президенту України (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43026).

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України). Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/415/18 вважає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

У повідомленні від 16.07.2024 (акті індивідуальної дії) не йдеться про статус ОСОБА_1 як ВПО, не зазначена дата народження дитини ОСОБА_2 і не вказані відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (актовий запис від 18.06.2024 №10) - свідоцтво про народження від 18.06.2024 серії І-СР відділу ДРАЦС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), не зазначені та не оцінені довідки від 09.05.2024 №3037, 3036 евакуаційного пункту про перетин державного кордону через тимчасовий пункт пропуску «Покровка» до місця проживання (евакуаційний марштрут Суми-Київ) та час перебування у дорозі матері з дитиною, яка народилась 18.03.2023, не враховані виправлення у заяві щодо перебування/не перебування у шлюбі з особою від якої є дитина (а.с.9-10, а.с.15, а.с.24-26), час лікування дитини у стаціонарі КНП «Черкаська міська інфенкційна лікарня» (22.06.2024-25.06.2024 - а.с.11), договір про найм ліжка-місця/кімнати з 15.05.2024 (а.с.12-13).

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17) під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень варто розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухилився від виконання обов`язків в реалізації логічної і зрозумілої адміністративної процедури розгляду заяви від 16.07.2024 суб`єктом публічної адміністрації (триваюча протиправна бездіяльність) з урахуванням усіх обставин для сприяння у забезпеченні потреб дитини з метою призначення державної допомоги матері при народженні дитини, проте протиправних дій (з урахуванням наслідків згідно з п.3 ст. 5 КАС України -утриматися від таких дій) Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради суд не встановив, тому у цій частині позовної вимоги належить відмовити.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах - ВП ВС у справі № 522/1528/15-ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

У задоволенні вимоги у частині зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради виплатити ОСОБА_1 державної допомоги сім`ям з дітьми - допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 належить відмовити за відсутності доказів нарахування як передчасній

Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАс України).

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду (ч.1 ст.2 КАС України) у контексті ефективного способу захисту порушеного права позивача знати і бути почутою та отримати мотивований індивідуальний акт у формі повідомлення про сприяння в реалізації найкращих інтересів дитини, суд доходить висновку про визнання протиправним немотивованого повідомлення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 від 16.07.2024 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 державної допомоги сім`ям з дітьми - допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , яке належить скасувати та вважає за доцільне - зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 з дотриманням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» та інших нормативно-правових актів з ухваленням індивідуального акта у формі повідомлення (та/або мотивованого рішення) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні, згідно з яким належать обов`язковій перевірці обставини подання зацікавленою особою заяви про призначення допомоги з урахуванням часу (календарної дати) та з`ясування поважності причин щодо звернення матері задля забезпечення потреб дитини ОСОБА_2 , враховуючи звернення за результатом якого надана довідка від 20.05.2024 №7102-5003291139 про взяття на облік внуштрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та складенням 18.06.2024 відповідного актового запису №10 з оформленням свідоцтва від 18.06.2024 серії І-СР відділом ДРАЦС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)(а.с.14) про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач сплатив 1211, 20 грн (квитанція від 23.08.2024 №9352-2378-4136-8564), позовні вимоги задоволено частково, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 258, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 (при народженні дитини ОСОБА_2 ) від 16.07.2024.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (бульвар Шевченка 307, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 37853109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістосот п`ять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Департамент соціальної політики Черкаської міської ради [бульвар Шевченка 307, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 37853109].

Рішення суду складене 11.11.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА