Ухвала

від 11.11.2024 по справі 580/11172/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 листопада 2024 року справа № 580/11172/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/11172/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Ватутінське автотранспортне підприємство - 2362» (вул. Транспортна 2, м. Богачеве, Черкаська область, 20250, ЄДРПОУ 01350417) до судді Господарського суду Черкаської області ОСОБА_1 (бульвар Шевченка 307, м.Черкаси, 18005, ЄДРПОУ 03500051) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

11.11.2024 вх.№52821/24 позивач у позовній заяві просить:

- визнати незаконними дії/бездіяльність судді Господарського суду Черкаської області ОСОБА_1 щодо не надання інформації на запит ПрАТ «Ватутінське АТП - 2362»;

- визнати незаконним повернення без розгляду запиту на інформацію ПрАТ «Ватутінське АТП - 2362» від 14.10.2024 №28;

- зобов`язати суддю Господарського суду Черкаської області ОСОБА_2 здійснити розгляд запиту на інформацію у встановлений законом строк та спосіб.

Позивач не обгрунтував сплату судового збору у сумі 3028 грн у зв`язку із формуванням одночасних вимог щодо дій та бездіяльності.

Відповідно до висновку Верховного Суду в ухвалі від 23.01.2019 у справі №9901/35/19 під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

У Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» закріплена заборона втручання у здійснення правосуддя у будь-який спосіб. Вплив на суддів у будь-який спосіб заборонений (рішення Конституційного Суду від 1.12.2004 №19-рп/2004). Основні принципи незалежності судових органів, закріплені в резолюціях №№40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН, рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 13.10.94 №(94)12 та від 17.11.2010 №CM/Rec (2010) вимагають від держав-учасниць ужиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту та сприяння незалежності й неупередженості суддів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У матеріалах адміністративного позову навний ордер адвоката Кенчадзе Тимура Тимуровича серії СА №1102660 та фотокопія ухвали Господарського суду Черкаської області від 22.10.2024 у справі № 17-14-01/1494 (925/61/21) у складі головуючої судді Зарічанської З.В., суддів Гладуна А.І. та Скиби Г.М., де суд ухвалив: запит (на інформацію) Приватного акціонерного товариства «Ватутінське автотранспортне підприємство - 2362» повернути без розгляду.

Відповідно до ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, що не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 (провадження №11-669апп18) Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства. У цій справі фізична особа звернулася до суду з позовом, в якому, зокрема, просила визнати дії/бездіяльність посадових осіб Печерського районного суду Києва незаконними, оскільки розгляд її справи безпідставно відкладався і тривав поза межами розумного строку. У рішенні Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: згідно з приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ЦПК України, дотримання вимог процесуального закону є обов`язками суду під час здійснення правосуддя у конкретній справі; закони України не передбачають можливості розгляду в суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність пов`язані з розглядом судової справи навіть після його завершення; вирішення в суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом; вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені в ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені; усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені; оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (https://sud.ua/ru/news/blog/140426-pro-pozovi-yaki-ne-pidlyagayut-sudovomu-rozglyadu).

Оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них. Законодавством передбачено апеляційний та касаційний порядок оскарження судових рішень, а тому зауваження щодо діяльності судді чи суду або посадової особи суду, що пов`язані зі здійсненням правосуддя, у тому числі щодо доступу до приміщення суду, участі у судових засіданнях, подання заяв та клопотань тощо, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення. Оскарження дій суду або судді, що пов`язані зі здійсненням правосуддя не може відбуватися шляхом ініціювання проти них судового процесу.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду, що стосуються здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Спір щодо рішень, дій та бездіяльності суду, суддів, посадових осіб суду щодо здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки для оскарження таких рішень, дій та бездіяльності встановлений інший порядок оскарження.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц зазначено, що відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у частині вказаних вимог позивача, які не можуть бути розглянуті в окремому судовому провадженні.

Верховний Суд у справі № 580/5292/21 ЄДРСР 105358987 висновує: встановивши, що спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, адміністративні суди не мають розглядати питання щодо встановлення факту порушення прав позивача, а зобов`язані відмовити у відкритті провадження у справі.

Верховний Суд у постанові КГС ВС від 12 вересня 2024 року у cправі № 922/2145/21 висловився щодо виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ на затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства та неприпустимості втручання суду в господарсько-управлінську діяльність товариства.

Позивач без обгрунтованого клопотання визначив третіми особами у позовній заяві: суддів Господарського суду Черкаської області Гладуна Андрія Ігоровича, Скибу Григорія Миколайовича та Господарський суд Черкаської області.

ВПВС у справі №999/222/23 висновує: зазначення у вступній частині позовної заяви особи, яка, на думку позивача, має брати участь у судовому розгляді в якості третьої особи не тягне за собою автоматичного залучення цієї особи в якості третьої особи під час відкриття суддею провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. Можливість залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, обумовлена рішенням суду, яке може вплинути на її права, свободи, інтереси та обов`язки. Обов`язковою умовою залучення особи до участі у справі в якості третьої особи є доведення можливості впливу рішення у справі на права, свободи, інтереси та обов`язки такої особи.

Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

У постанові Пленуму ВАС України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено: не є розпорядниками публічної інформації у розумінні Закону № 2939-VI народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, голови районних, обласних рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо.

Розпорядники - це установи, а не люди. За Законом України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (https://dostup.org.ua/explainers/publications/znaidy-rozporiadnyka-do-koho-zvertatys-po-publichnu-informatsiiu).

Суддя (як відповідач та/або третя особа) під час відправлення правосуддя не виконує владних управлінських функцій з розгляду запитів на інформацію, скерованих установі суду.

Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб`єкта владних повноважень, вказати суб`єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).

Верховний Суд у справі № 640/16224/19 (провадження № К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Враховуючи гарантії незалежності суду та недопустимість тиску/впливу на суд, предмет спору і підстави адміністративного позову, зміст позовних вимог, виявлені обставини (оскільки суддя під час відправлення правосуддя не розглядає запити осіб на публічну інформацію і не може бути відповідачем та/або третьою особою у спірних правовідносинах) щодо розгляду запиту на інформацію до установи суду, зважаючи на процесуальну можливість апеляційного оскарження у разі незгоди з ухваленим судовим рішенням від 22.10.2024 у справі №17-14-01/1494 (925/61/21) відповідно до правил ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Згідно з частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесений розгляд справи.

Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду у справі № 580/5292/21 ЄДРСР 105358987, зважаючи на предмет спору та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про достатні підстави відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України для відмови у відкритті провадження з роз`ясненням позивачу, що даний спір з урахуванням обраного відповідача - судді щодо розгляду запиту на інформацію не віднесений до юрисдикції жодного суду - не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 170, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Ватутінське автотранспортне підприємство - 2362» (ЄДРПОУ 01350417) до судді Господарського суду Черкаської області ОСОБА_1 (бульвар Шевченка 307, м.Черкаси, 18005, ЄДРПОУ 03500051) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлена ухвала про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА