Рішення

від 11.11.2024 по справі 620/12573/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Чернігів Справа № 620/12573/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівської обласної прокуратури до Бобровицької міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівська обласна прокуратура (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Бобровицької міської ради Чернігівської області (далі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Бобровицької міської ради щодо непроведення інвентаризації та не виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки площею 3,6611 га, яка розташована у східній околиці села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади;

зобов`язати Бобровицьку міську раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 3,6611 га, яка розташована у східній околиці села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади, та виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації).

Свої вимоги мотивує тим, що бездіяльність органу місцевого самоврядування не сприяє реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.

У відзиві відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач зазначає, що 08.11.2023 до Бобровицької міської ради надійшов лист Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 року № 02/998 стосовно прийняття рішення щодо можливості віднесення заліснених земельних ділянок площею 3861,2103 га до самозаліснених земель з додаванням файлу*.geojson. Однак під час відкриття даного файлу було отримано повідомлення про помилку «Не вдається відкрити тип файлу geojson». У зв`язку із відсутністю у Бобровицькій міській раді програмного забезпечення, яке б дало змогу визначити місце розташування земельних ділянок згідно координат, наданих в додатку до листа, для детального вивчення та обстеження місця розташування земельних ділянок на предмет самозалісення. 30.11.2023 Бобровицькою міською радою направлено лист до Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства за вих.№03-19/4082 з проханням надати викопіювання з картографічних матеріалів з позначенням місця розташування ділянок окремо по кожному старостинському округу. Відповідь із запитуваною інформацією надано Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Бобровицької міської ради, в порушення всіх термінів розгляду, лише в травні 2024 року. Відповідач наголошує, що лише після отримання відповідної інформації, рішенням виконавчого комітету Бобровицької міської ради від 19.06.2024 року №217 створена постійно діюча робоча комісія по виявленню та обстеженню самозалісених земельних ділянок на підвідомчій території Бобровицької міської ради. Зазначеним рішенням, також, затверджено Положення про постійно діючу комісію, затверджено її склад та бланк Акту виявлення та обстеження земельних ділянок на предмет самозалісення. Протягом червня та липня 2024 року комісією було проведено обстеження зазначених земельних ділянок. За результатами перевірки комісією складено відповідний Акт обстеження. Актом обстеження земельних ділянок комунальної власності на предмет самозалісення від 30 липня 2024 року встановлено, що запропонована для обстеження земельна ділянка площею 3,6611 га розташована в східній околиці с. Озеряни і межує з ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7420685200:05:004:0007. Ділянка належить до земель запасу с. Озеряни, які не надані у власність, користування, згідно картографічного матеріалу с. Озеряни ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення, склад угідь лісові землі, вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю з основною функцією використання для захисної, природоохоронної та біологічної мети. Матеріали обстеження земельних ділянок, картографічні матеріали та проект рішення були розглянуті на засіданні постійної комісії з питань сільського господарства та земельних відносин Бобровицької міської ради та на засіданні 38 сесії Бобровицької міської ради 8 скликання, яке відбулось 05.09.2024. За результатами розгляду прийнято відповідне рішення 8 сесії Бобровицької міської ради 8 скликання від 05.09.2024 року №2252-38/VIII «Про недоцільність віднесення земельних ділянок до самозалісених».

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому заперечує щодо доводів відповідача та просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує про відсутність у його діях бездіяльності, зокрема у частині виконання вимог земельного та лісового законодавства щодо визначення самозалісених земель. При цьому, Бобровицька міська рада зазначає про створення 19.06.2024 комісії по виявленню та обстеженню самозалісених земельних ділянок на території Бобровицької міської ради, проведення комісією обстежень таких ділянок та виконання іншої роботи, спрямованої на виявлення таких земель. Поруч з цим, поза увагою відповідача залишився предмет спору та вимога прокурора, сформульована у прохальній частині позову. Зокрема, предметом позову у даному випадку є бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо невиготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки площею 3,6611 га, яка розташована в адміністративних межах села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади. Так, позивач наголошує, що на спростування вказаної вимоги відповідачем не надано жодного документа, який би підтверджував проведення робіт щодо виготовлення документації із землеустрою (інвентаризації) щодо вказаної земельної ділянки. Цільове призначення, місцезнаходження, точна площа, категорія та інші відомості щодо земельної ділянки визначаються виключно на підставі технічної документації із землеустрою та не може установлюватися на підставі будь-яких інших документів.

Представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, у яких не погоджується з твердженнями позивача та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі № 620/12573/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (вул. П`ятницька, 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44943013).

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства пояснення чи заперечення по справі не надходили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Матеріалами справи встановлено, що Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства на підставі статтей. 57, 57-1 Земельного кодексу України звернулося до Бобровицької міської ради з поданням № 02/998 щодо ухвалення рішення про віднесення залісених земельних ділянок площею 3861,2103 га до самозалісених земель.

Листом від 30.11.2023 № 03-19/4082 Бобровицька міська рада Чернігівської обалсті повідомила про неможливість самостійного опрацювання наданих управлінням електронних документів, та висловлено клопотання про надання викопіювання з картографічних матеріалів з позначенням місця розташування ділянок окремо по кожному старостинському округу.

Листом від 29.05.2024 № 02-466 Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Бобровицької міської ради Чернігівської області надіслано для ідентифікації та встановлення місця розміщення викопіювання ймовірно залісених 12 земельних ділянок на території громади.

Зокрема, надіслано викопіювання несформованої земельної ділянки площею 3,6611 га, яка розташована в східній околиці с. Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади. З викопіювання вбачається, що зазначена ділянка є лісовкритою, а відтак у розумінні статті 1 Лісового кодексу України може відноситися до земель лісового фонду.

Рішенням виконавчого комітету Бобровицької міської ради Чернігівської області від 19.06.2024 № 217 з метою організації роботи з виявлення та обстеження земельних ділянок комунальної власності на предмет їх самозалісення створено постійно діючу комісію.

Комісією Бобровицької міської ради Чернігівської області 30.07.2024 обстежено земельну ділянку в східній околиці с. Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади площею 3,6611 га та зазначено, що вказана земельна ділянка межує з ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7420685200:05:004:0007 і належить до земель запасу с. Озеряни, які не надані у власність, згідно з картографічними матеріалами с. Озеряни віднесена до земель лісогосподарського призначення, склад угідь лісові землі, вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, з основною функцією використання для захисної, природоохоронної та біологічної мети, тому відповідно до рекомендацій комісії відповідно до пункту 1 статті 57-1 Земельного кодексу України ділянка не може бути віднесена до самозалісених земель.

Зі змісту протоколу від 30.07.2024 № 1 засідання постійної робочої комісії по виявленню та обстеженню земельних ділянок комунальної власності на предмет їх самозалісення на підвідомчій території Бобровицької міської ради земельна ділянка площею 3,6611 га вкрита деревною та чагарниковою рослинністю і згідно картографічних матеріалів Озерянської сільської ради (технічна документація з встановлення меж населених пунктів, Проекти паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств від 1993-1996 років) належить до земель лісогосподарського призначення, склад угідь лісові землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю з основною функцією використання для захисної природоохоронної та біологічної мети і відповідно до пункту 1 статті 57-1 Земельного кодексу України ця ділянка не може бути віднесена до самозалісених земель.

Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Бобровицької міської ради Чернігівської області із листом від 12.07.2024 №12-668ВИХ-24, у відповідь на який відповідач листом від 19.07.2024 № 03-16/2371 повідомив, що рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених та рішення щодо відмови у віднесенні ділянок до самозалісених за поданням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері лісового господарства та за самостійною ініціативою Бобровицькою міською радою не приймались.

Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства із листом від 12.07.2024 № 12-669ВИХ-24, у відповідь на який Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства листом від 19.07.2024 № 02/627 повідомило, що у 2023 році Управлінням направлено листа до Бобровицької міської ради з проханням прийняти рішення щодо можливості віднесення ймовірно залісених земельних ділянок площею 3861,2103 га до самозалісених земель. На що отримали відповідь від міської ради з проханням надати викопіювання з картографічними матеріалами. У зв`язку з цим, Управлінням надано відповідь з наданням викопіювань з ймовірно залісеними ділянками для ідентифікації та встановлення місця розміщення.

Рішенням тридцять восьмої сесії восьмого скликання Бобровицької с\міської ради Чернігівської області від 05.09.2024 № 2252-38/VIII визнано недоцільним віднесення 11 земельних ділянок кумунальної власності загальної площею 94,4548 до самозалісених та переведення їх у вкриті рослинністю землі у зв`язку з невідповідністю пункту 1 статті 57-1, статті 59, пункту г статті 164 Земельного кодексу України, оскільки обстежені земельні ділянки відповідно до картографічних матеріалів Бобровицької міської ради, Озерянського та Рудьківського старостинського округів відносяться до земель водного фонду болота низинні вкриті типовою болотною рослинністю, прибережні захисні смуги вздовж ставків у м. Бобровиця та с. Рудьківка, земель лісогосподарського призначення лісові ділянки, вкриті лісовою та чагарниковою рослинністю, частково до земель сільськогосподарського призначення сіножаті заболочені та багаторічні насадження (сади).

Поруч з цим, таке рішення органу місцевого самоврядування не сприяє реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України», порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів та не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері землеустрою, тому вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Частиною 2статті 1 Лісового кодексу Українивизначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до частини 12статті 1 Лісового кодексу України, самозалісена ділянка це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зістаттею 7 Лісового кодексу Україниліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно доЗакону України від 20.06.2022 №2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», внесені зміни доЗемельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначений порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Відповідно до вимогстатті 57-1 Земельного кодексу Українисамозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського, призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Частиною 2статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частин 3, 4статті 57-1 Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Відповідно достатті 21 Закону «Про Державний земельний кадастр»відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який, відповідно достатті 22 Земельного кодексу Україниприймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей13,16 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

У даному випадку органом уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з врахуванням статтей57-1,122 Земельного кодексу Українита частиною 4статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Бобровицька міська рада Чернігівської області.

Невжиття Бобровицькою міською радою Чернігівської області належних заходів щодо зміни угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення на угіддя самозалісених земель, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання спірної земельної ділянки, можливого її поділу та передачу у приватну власність у порядку безоплатної приватизації.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, то суд останні не приймає до уваги та зазначає, наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються.

Пунктом 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, в електронній формі подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22 (1); документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки (2); електронний документ (3).

Таким чином, законодавством визначена процедура для реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, якою зокрема, визначається вид угідь земельних ділянок та їх цільове призначення.

Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, несформованих як об`єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою та подати її до Державного земельного кадастру для вчинення дій по реєстрації відповідної ділянки, її виду угідь та ін.

Будь-який інший нормативно-правовий акт, крім статті 57-1 Земельного кодексу України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених.

Стеттею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (стаття 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються (стаття 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Землі в межах державного кордону України є об`єктами Державного земельного кадастру (ст. 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену у частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Як встановлено судом раніше, згідно статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель за результатами інвентаризації земель.

Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.

З огляду на вказане, суд зазначає, що виключно на підставі технічної документації із землеустрою до Державного земельного кадастру вносяться відомості щодо меж земельної ділянки, її площі, цільового призначення, виду цільового призначення в межах певної категорії земель та інші ідентифікуючі дані конкретної земельної ділянки.

При цьому чинне законодавства не визначає можливості встановлення наведених вище даних щодо земельної ділянки та внесення їх до Державного земельного кадастру на підставі будь-яких інших документів.

Стаття1 Закону України «Про землеустрій» закріплює, що Землеустрій сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом. Землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (стаття 22 Закону України «Про землеустрій»).

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» визначено види документації із землеустрою. Серед них зокрема виділяють: проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Замовниками документації із землеустрою за статтею 26 Закону України «Про землеустрій» можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

При здійсненні землеустрою з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування проводиться інвентаризація земель (стаття 35 Закону України «Про землеустрій»).

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок або за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Рішення про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається у порядку, визначеному статті 35 цього Закону.

При цьому, за частиною 2 цієї статті земельна ділянка може бути сформована за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель. Таким чином, орган місцевого самоврядування може бути замовником документації із землеустрою та на підставі його рішень може здійснюватися землеустрій. Більше того, саме за рішенням органів місцевого самоврядування розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 8 вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року № 1423-IX, що набули чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, з дня набрання чинності яким землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зазначених у підпунктах «а» - «е» даного пункту Перехідних положень. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Тобто з 27.05.2021 розпорядниками земель, які знаходяться за межами населених пунктів, у т.ч. які перебувають в оренді, право державної власності на які у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано за державою, є відповідні територіальні громади, а такі землі комунальною власністю.

Ураховуючи наведене, фактичним власником земель за межами с. Рудьківка є Бобровицька об`єднана територіальна громада, а реалізацію повноважень власника здійснює відповідний орган місцевого самоврядування Бобровицька міська рада.

Відтак, для проведення інвентаризації та виготовлення технічної документації із землеустрою земельної ділянки у даному випадку достатньо лише волевиявлення власника та прийняття відповідного рішення.

Суд наголошує, що саме до повноважень Бобровицької міської ради відноситься прийняття рішення щодо інвентаризації земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою, якою буде встановлено місце розташування конкретної земельної ділянки, її межі, розміри, правовий статус, кількісні та якісні характеристики, необхідні для ведення Державного земельного кадастру, що необхідно для забезпечення здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, прийняття на їх основі відповідних рішень уповноваженими на те органами.

Однак, як вбачається з інформації Бобровицької міської ради від 28.08.2024 № 03-16/2867 заходи щодо проведення інвентаризації чи замовлення документації із землеустрою щодо визначеної земельної ділянки, органом місцевого самоврядування не вживалися.

Натомість, відсутність відповідної технічної документації із землеустрою, у якій буде визначено її цільове призначення та інші характеристики, може мати наслідком прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу всієї ділянки у користування для ведення товарної сільськогосподарської діяльності або ж у приватну власність у порядку безоплатної приватизації, що позбавляє права держави від можливості впливу на збереження дерев у межах цієї ділянки.

З урахуванням наведеного, така бездіяльність Бобровицької міської ради є протиправною та суперечить інтересам держави в цілому та територіальної громади зокрема. Відсутність документації з інвентаризації щодо визначеної земельної ділянки є перешкодою для забезпечення здійснення державного контролю за її використанням та охороною, позбавляє реальної можливості визначення норм законодавства, які підлягають застосуванню до правовідносин з використання цієї земельної ділянки.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами 1-3статті 90 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Чернігівської обласної прокуратури до Бобровицької міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Бобровицької міської ради Чернігівської області щодо непроведення інвентаризації та не виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки площею 3,6611 га, яка розташована у східній околиці села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади.

Зобов`язати Бобровицьку міську раду Чернігівської області вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 3,6611 га, яка розташована у східній околиці села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади, та виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Чернігівська обласна прокуратура, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 02910114.

Відповідач: Бобровицька міська рада Чернігівської області, вул. Незалежності, 46, м. Бобровиця, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 17400, код ЄДРПОУ 04061990.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, вул. П`ятницька, 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44943013.

Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2024 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА