Рішення

від 29.10.2024 по справі 620/2940/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/2940/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Краснової О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' (вул. Кільцева, буд. 7, м. Чернігів, Чернігівська область, 14007, код ЄДРПОУ - 38672465) до Київської митниці (Бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А, 03124, код ЄДРПОУ - 43997555) про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ +» звернулось до суду з позовом до Київської митниці, в якому просить:

-визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2023/000041/2 від 25.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000507.

27.02.2024 матеріали справи, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Поліщук Л.О.

На підставі розпорядження керівника апарату Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 № 90 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» матеріали справи, у зв`язку з відпусткою судді Поліщук Л.О. для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

10.04.2024 зазначені матеріали справи, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Падій В.В.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.04.2024 прийнято матеріали справи за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ +» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, до свого провадження.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.04.2024 прийнято позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі. Справа буде розглядатися одноособово суддею Падій В.В. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечує проти позову та вказує, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 24.08.2023 №UA100330/2023/149057, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України у зв`язку із недотриманням положень щодо застосування заявленого декларантом методу визначення митної вартості, а саме частин 2, 10, 22 статті 58 Митного кодексу України. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Для підтвердження транспортних втрат до митного органу потрібно було надати документи щодо ціни на такі витрати саме від виконавця перевезення, проте до митного оформлення подано рахунок на оплату транспортних послуг від 21.08.2023 № СФ-000459 та Заявку договір від 17.08.2023 № 23-0922 надані ТОВ "В АЛЬЯНС". Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 21.08.2023 № 23082101, безпосереднім перевізником товару є ФОП " ОСОБА_1 ". Отже відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості. Також наявні розбіжності у відомостях стосовно реквізитів банку продавця, а саме банківські реквізити зазначені у інвойсі не відповідають реквізитам у наданому до митного оформлення контракті від 15.03.2019 № 1. Декларант надав прайс, за яким відсутні телефони, адреса та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення. Отже, він може бути використаний лише певним покупцем та не поширюється на будь-якого бажаючого. Даний прайс суперечить визначеній у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року «дійсній вартості». Також, позивач є дистриб`ютором торгівельної марки ARDON виробник ARDON SAFETY s.r.o., що підтверджується з контракту від 15.03.2019 № 1 та додатків до нього, а також відповідно до документів зазначених в 44 графі декларації. Тобто позивач відповідно до дистриб`юторського договору зобов`язаний в ДМВ зазначити суму та включити ліцензійні платежі до митної вартості спірного товару. Відповідач також заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 26.06.2024 вирішено провести розгляд справи №620/2940/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙТ +» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - за правилами загального позовного провадження.Ухвалою суду від 05.08.2024 задоволено заяву представника Київської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечено проведення судових засідань, в тому числі, що призначено на 05.08.2024 о 14:00 год, у справі в режимі відеоконференції за участю представника Київської митниці; проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалами суду від 05.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати, занесеними секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки позов поданий вчасно; закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 19.08.2024.

Ухвалою суду від 20.08.2024 задоволено заяву представника Київської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечено проведення судових засідань, в тому числі, що призначено на 29.08.2024 на 14:00 год, у справі в режимі відеоконференції за участю представника Київської митниці; проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою суду від 08.10.2024 задоволено заяву представника Київської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечено проведення судових засідань, в тому числі, що призначено на 10.10.2024 о 10:00 год, у справі в режимі відеоконференції за участю представника Київської митниці; проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові, а представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити позивачу в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Судом встановлено, що 15.03.2019 між ТОВ «Інсайт +» (дистриб`ютор), який зареєстрований на території України та ARDON SAFETY S.R.O (постачальник), який зареєстрований на території Чеської Республіки, було укладено Ексклюзивний дистриб`юторський контракт №1, відповідно до п.1.1. якого Постачальник (ARDON SAFETY S.R.O) передає, а Дистриб`ютор (ТОВ «Інсайт +» ) приймає на себе ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України.

З метою митного оформлення позивачем 24.08.2023 подано до відповідача митну декларацію № UA100330/2023/149057 та документи, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод розрахунку, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 15.03.2019;

- доповнення №16 від 12.05.2022, №18 від 24.04.2023, №19 від 18.08.2023 до зовнішньоекономічного Договору;

- рахунок-фактура (інвойс) №6230213331 від 18.08.2023;

- CMR №23082101 від 21.08.2023;

- копію митної декларації країни відправлення №23CZ58000025NCT2K4 від 18.08.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-000459 від 21.08.2023;

- договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №23-0922 від 17.08.2023;

- договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №23-0922-1 від 17.08.2023;

- Акт про проведення огляду (перегляду) товарів…. №23UA100330148967U4 від 23.08.2023;

- прейскурант (прайс-лист) постачальника;

- сертифікат походження товарів №772347 від 18.08.2023;

- договір про надання послуг митного брокера та рахунок №01/11/2022 від 01.11.2022;

- документ, що підтверджує вартість перевезення від 21.08.2023.

Проте Київською митницею 25.08.2023 винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2023/000041/2, згідно з яким митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу з розрахунку: товар №1 - 16,52 EUR/шт, №8 - 16,59 EUR/шт, №9 - 13,24 EUR/шт, №12 - 27,30 EUR/шт, №14 - 34,00 EUR/шт, №24 - 6,96 EUR/шт, №27 - 1,39 EUR/шт. (т. 1 а.с.140).

Підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив: митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження , вивантаження та обробку оцінюваних товарів, повязані з їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. До митного оформлення подано рахунок на оплату транспортних послуг від 21.08.2023 № СФ-000459 та Заявку договір від 17.08.2023 № 23-0922 надані ТОВ "В АЛЬЯНС". Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 21.08.2023 № 23082101, безпосереднім перевізником товару є ФОП " ОСОБА_1 ", отже відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості. Також наявні розбіжності у відомостях стосовно реквізитів банку продавця, а саме банківські реквізити зазначені у інвойсі не відповідають реквізитам у наданому до митного оформлення контракті від 15.03.2019 № 1. Декларант надав прайс, за яким відсутні телефони, адреса та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення. Отже він може бути використаний лише певним покупцем та не поширюється на будь-якого бажаючого. Даний прайс суперечить визначеній у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року «дійсній вартості».

У митному оформленні (випуску) товарів позивачу було відмовлено, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000507 з підстав, що митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 №UA100330/2023/000041/2 (т. 1 а.с. 37-38).

Вважаючи оскаржуване рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до статті 57 частин 1-3 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 6статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналіз норм Митного кодексу України дозволяє стверджувати, що вищенаведеними нормами законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення складових митної вартості товару і її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребувати всі перелічені документи - які саме документи витребувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик товару, що декларується.

З матеріалів справи слідує, що Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 № UA100330/2023/000041/2 та митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (на підставі опису товару, країн його походження) та за результатом аналізу зазначених критеріїв обрано митні декларації: джерело інформації товар №1 митної декларації від 06.07.2023 №100120/2023/615753 «Взуття спеціальне для захисту ніг від певних небезпечних впливів, з верхом з натуральної шкіри. Черевики робітничі» (для товару №1 «Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, черевики із розрахунку 17,86 дол.США/пару); джерело інформації товар №2 митної декларації від 28.06.2023 № 100320/2023/018306 «Взуття, носову частину якого закрито захисним металевим підноском захисні робочі сандалі, ЗАХИСНІ РОБОЧІ НАПІВЧЕРЕВИКИ (для товару №8 «Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, підошвою - із полімерних матеріалів, з носовою частиною захищеною всередині металевим підноском: черевики зварювльника, черевики, напівчеревики робочі» із розрахунку 17,9354 дол.США/пару); джерело інформації товар №7 митної декларації від 24.03.2023 «взуття робоче напівчеревики» № 100110/2023/523108 (для товару №9 «Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, підошвою - із полімерних матеріалів, унісекс, напівчеревики робочі» із розрахунку 14,3138 дол.США/пару); джерело інформації товар № 18 митної декларації від 06.07.2023 № 100360/2023/507537 «Взуття, що не

можна визначити як чоловіче або жіноче, 24 см або більше: захисне взуття» (для товару № 12 «Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, підошвою - із полімерних матеріалів, унісекс, що закриває щиколотку: черевики утеплені» із розрахунку 29,5140 дол.США/пару); джерело інформації товар №50 митної декларації від 29.06.2023 №100320/2023/018544 «Водонепроникне взуття з підошвою i верхом з пластмаси, що закриває щиколотку, але не закриває коліно з пластмасовим верхом: Черевики забродні» (для товару №14 «Взуття водонепроникне робоче для дорослих, що закриває щиколотку, але не закриває коліно з довжиною устілки більше ніж 24 см, з верхом та підошвою виготовленою із полімерних матеріалів, чоботи» із розрахунку 36,7574 дол.США/ пару); джерело інформації товар № 22 митної декларації від 29.05.20223 № 100130/2023/702678 «Одяг для чоловіків або хлопців (мотоекіпірування): куртка» (для товару 24 «Вироби для дорослих робочі, призначені для захисту: костюм вологостійкий; плащ вологостійкий» із розрахунку 7,52 дол.США/кг); джерело інформації товар № 2 митної декларації від 08.07.2023 № 100060/2023/415501 «Товарні каталоги, друковані, ілюстровані» (для товару № 27 «товарні каталоги» із розрахунку 1,5 дол.США/кг).

Митним органом взята в якості джерела митна декларація від 28.06.2023 №100320/2023/018306 опис графи 31 якої, а саме : «Взуття, носову частину якого закрито захисним металевим підноском захисні робочі сандалі, ЗАХИСНІ РОБОЧІ НАПІВЧЕРЕВИКИ» аналогічний/подібний опису графи 31 «Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, підошвою - із полімерних матеріалів, з носовою частиною захищеною всередині металевим підноском: черевики зварювальника, черевики, напівчеревики робочі» товару №8 митної декларації від 24.08.2023 №23UA100330149057U8 .

Отже для декларування із використанням шостого метода митний орган взяв митні декларації №100120/2023/615753 від 06.07.2023 (товар 1), 100320/2023/018306 від 28.06.2023 (товар 8), №100110/2023/523108 від 24.03.2023 (товар 9), №100360/2023/507537 від 06.07.2023 (товар 12), №100320/2022/018544 від 29.06.2023 (товар 14), №100130/2023/702678 від 29.05.2023 (товар 24) та №100060/2023/415501 від 08.07.2023 (товар 27) по попереднім поставка, прте ні у жодній з наведених декларацій, на які для порівняння посилається відповідач, товари задекларовані позивачем під номером №1, №8, №9, №12, №14, №24 та №27, а саме: (товар 1) Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, підошвою із полімерних матеріалів, унісекс, що закриває щиколодку: Черевики FIRSTY O1, шкіряні, колір чорний, р.39 арт.G1181/39; (товар 8) Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, підошвою із полімерних матеріалів, з носовою частиною захищеною всередині металевим підноском: черевики зварювальника INTEGRAL S 1P, арт. 1028/45; черевики FIRSTY S1Р, шкіряні, колір чорний, р.39 арт.G1185/39; напівчеревики робочі FIRLOW S 1P, шкіряні, колір чорний, р.37 арт.G1186/37; (товар 9) Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, підошвою із полімерних матеріалів, напівчеревики робочі FIRLOW 01, шкіряні, колір чорний, р.45 арт.G1182/45, р.47 арт.G1182/47; (товар 12) Взуття робоче з верхом виготовленим із натуральної шкіри, підошвою із полімерних матеріалів, унісекс, що закриває щиколотку: черевики утеплені KINGWIN S3, шкіряні, колір чорний: р.39 арт.G3289/39; (товар 14) Взуття водонепроникне робоче для дорослих, що закриває щиколотку, але не закриває коліно з довжиною устілки більше ніж 24 см, з верхом та підошвою виготовленою із полімерних матеріалів, чоботи NIGHTFISH OB, арт.G9Night/45; (товар 24) Вироби для дорослих робочі, призначені для захисту: костюм вологостійкий CLEO арт.Н9204/L, плащ вологостійкий NICK арт.Н9206/ L; (товар 27) Товарні каталоги ARDON 2023-2024 арт.N1190/EN-AR взагалі відсутні.

При цьому суд враховує, що ТОВ «Інсайт+» являється єдиним ексклюзивним постачальником товарів фірми «ARDON SAFETY s.r.o.» на території України. Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач навіть теоретично не зміг би знайти аналогічні товари для порівняння ціни та/або застосування шостого методу визначення митної

вартості, окрім як у деклараціях самого ТОВ «Інсайт+», поданих ним раніше.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначені лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати, що таке рішення є обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Верховний суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована: що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Крім того суд звертає увагу на той факт, що у графі (товар 8) позивачем задекларовано 3 різних товари черевики зварювальника INTEGRAL S 1P, арт.G1028/45; черевики FIRSTY S1Р; напівчеревики робочі FIRLOW S 1P, арт.G1186/37, проте у декларації, яку відповідач надає для порівняння зазначено 4 товари (рукавички, сандалі, взуття на підошві з пластмаси), серед яких немає аналогічних товарів, і при цьому відповідач не зазначає, який із задекларованих позивачем товарів, він взагалі порівнює/переоцінює; у графі (товар 24) позивачем також задекларовано 2 різних товари: костюм вологостійкий CLEO арт.Н9204/L, плащ вологостійкий NICK арт.Н9206/ L, проте у декларації, яку відповідач вказує для порівняння виділено 4 товари (прилади візуальної сигналізації, куртки, сорочки, мотоекіпірування), серед яких також немає аналогічних товарів, відповідач також не зазначає, який із задекларованих, позивачем товарів він порівнює/ переоцінює.

Згідно з частиною 3 статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що інформація про вантажні митні декларації, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, оскільки база даних митних органів не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Разом з тим відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Слід зазначити, що навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі № 815/5398/17 та від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

У постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 у справі № 826/8797/16 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного пакету документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

В даному випадку відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваних рішеннях, не обґрунтовані у розумінні статті 53 МК України, а отже відповідач не спростував такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому відповідачем у оскаржуваних рішеннях та картках відмови не обґрунтовано необхідність застосування ним саме шостого (резервного) методу для визначення митної вартості товару.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.02.2020 у справі №825/3763/15-а, від 24.12.2020 у справі №825/462/16 та від 24.05.2016 у справі №825/298/19.

Однак у відповідності до пункту 3 частини 2 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, тобто приймати рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У свою чергу, ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за таким другорядним методам, як резервний, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно митний орган повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригуванні митної вартості.

Таким чином митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також і порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів та коригування її за другорядним методом за резервним здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що скасування судом рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Доводи та аргументи відповідача щодо не надання відповідачу документів на підтвердження транспортних витрат саме від виконавця перевезення, а також наявність на думку, митного органу розбіжностей у відомостях стосовно реквізитів банку продавця та відсутність телефонів та адреси у прайсі не спростовують висновків суду, оскільки згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також відхиляє посилання відповідача на той факт, що позивач зобов`язаний в ДМВ зазначити суму та включити ліцензійні платежі до митної вартості спірного товару, оскільки графа 33 оскаржуваного рішення не містить такої вимоги.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані відповідні документи (т. 2 а.с.24-32), суд зазначає таке.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з неспівмірністю.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 6000 грн.

За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 №UA100330/2023/000041/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000507.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' витрати на правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченістаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2024 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' (вул. Кільцева, буд. 7, м. Чернігів, Чернігівська область, 14007, код ЄДРПОУ - 38672465).

Відповідач: Київська митниця (Бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А, 03124, код ЄДРПОУ - 43997555).

Суддя В.В. Падій