Рішення

від 13.11.2024 по справі 620/12929/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/12929/24

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого суддіКлопота С.Л.,

за участю секретаряШевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та просить наступне:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не видання наказу про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби у зв`язку з набранням відносно нього законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військової служби у зв`язку з набранням відносно нього законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що не видання військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку з набранням відносно нього законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, є протиправним та порушує його права.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232- ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Разом з цим, відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України, на чому наголошує Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25 вересня 2024 року по справі № 380/28775/23, Волинський окружний адміністративний суд від 08 квітня 2024 року по справі № 140/34973/23, Восьмий апеляційний адмінстративний суд у постанові від 05 серпня 2024 року по справі № 140/34973/23.

Щодо військовослужбовців Національної гвардії України, таким порядком є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до п. 246 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, яким за вироком суду призначено покарання, не пов`язане з позбавленням або обмеженням волі (крім військовослужбовців, притягнутих до кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини або місця служби чи за дезертирство із Збройних Сил України), та ті, яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, можуть бути залишені на військовій службі за рішенням командирів (начальників), яким надано право звільнення таких осіб з військової служби, на підставі клопотання командира (начальника) військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу, в порядку, визначеному цим Положенням.

Вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2023 року по справі № 731/678/23, визнано Позивача винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити Позивача від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України суд вирішив зобов`язати засудженого не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини; повідомляти командира військової частини про зміну місця проживання, служби; періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини.

На виконання вимог КК України, КВК України, Позивача у військовій частині було поставлено на облік військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробовуванням, де останній перебуває по сьогодні.

27.06.2024 Позивачу було відмовлено у задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби згідно з підп. в п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі), враховуючи п. 246 Положення № 1153/2008).

Оскільки пункт дислокації підрозділу Позивача знаходиться за межами військової часини НОМЕР_1 , рапорт з відповідною резолюцією було передано Позивачу його прямим командиром, заступником командира 2 стрілецького батальйону по роботі з особовим складом майором ОСОБА_2 , зі слів останнього в кінці липня 2024 року.

Відповідно до Наказу Командувача Національної гвардії України «Про затвердження методичних рекомендацій з питання виконання в Національній гвардії України Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 02.11.2015 № 626, командир полку має право щодо призначення та звільнення осіб сержантського складу.

Командиром військової частини НОМЕР_1 , якому надано право щодо звільнення Позивача з військової служби, було прийнято рішення про залишення Позивача на військовій службі, зі здійсненням подальшого нагляду за його поведінкою на виконання вимог ч. 4 ст. 76 КК України, ст. 163 КВК України.

З наведеного суд дійшов висновку, що набрання законної сили вироком, із одночасним звільненням позивача від відбування покарання, не є фактичною обставиною, яка унеможливлює проходження позивачем військової служби в подальшому, та не створює правової підстави для звільнення позивача з військової служби.

Додатково суд звертає увагу, що у тексті Закону №2232-ХІІ законодавець вказує на «осіб, які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання» (зокрема, частини дев`ята, десята статті 14, частина перша статті 18).

Водночас, у підпункті «в» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (аналогічне формулювання міститься в підп В п 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ) йдеться про військовослужбовців, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, без вказівки «у тому числі із звільненням від відбування покарання».

Така конструкція цієї правової норми дає підстави дійти висновку про те, що військовослужбовці, яким призначено покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання, не можуть бути звільнені з військової служби.»

Отже, відмова командування військової частини щодо звільнення Позивача з військової служби є правомірною.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ