Ухвала

від 24.10.2024 по справі 753/13617/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5917/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 753/13617/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року, -

за участю:

представника власника майна ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24.07.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 12024100020003175, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24.07.2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити.

Разом з тим, прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки з оскаржуваним рішенням був ознайомлений лише 08.08.2024 року,

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час розгляду вищевказаного клопотання в суді першої інстанції.

Автомобіль марки «DAF XF105.460» д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 EНОМЕР_3 ) визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.

У ході проведення досудового розслідування заплановано проведення ряду експертиз, для проведення яких потрібно надати експертам зазначений транспортний засіб.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду. На адресу Київського апеляційного суду направив клопотання про розгляд його апеляційної скарги в режимі відеоконференцзв`язку. Однак останній на зв`язок не вийшов.

Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумних строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, що СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100020003175 від 17.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

17.07.2024 року слідчим ВРЗСТ СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 транспортний засіб марки «DAF XF105.460» д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 EНОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , визначено речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024100020003175.

17.07.2024 року прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до Дарницького районного суду м. Києва про накладення арешту на транспортний засіб марки «DAF XF105.460» д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 EНОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користуванням ним.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24.07.2024 року залишено без задоволення клопотання прокурора.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на транспортний засіб марки «DAF XF105.460» д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 EНОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на транспортний засіб, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 12024100020003175, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3