Постанова

від 12.11.2024 по справі 320/7431/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7431/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Командитного товариства "Забєліна-Філковська Тетяна Сергіївна і Компанія київська нотна фабрика" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Командитного товариства "Забєліна-Філковська Тетяна Сергіївна і Компанія київська нотна фабрика" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А

Командитне товариство « Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 349390417 від 11.05.2021, № 626860417 від 19.08.2021, № 780250417 від 27.10.2021, № 955470417 від 28.12.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Від представника відповідача по справі надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 позовну заяву Командитного товариства «Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика» - залишити без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувшись 10.02.2024 до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 349390417 від 11.05.2021, № 626860417 від 19.08.2021, № 780250417 від 27.10.2021, № 955470417 від 28.12.2021, пропустив строк звернення до суду, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримані ним 19.05.2021, 28.05.2021, 08.11.2021 та 05.01.2022 відповідно.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направленні відповідачем засобами поштового зв`язку та відповідно до наявних в матеріалах справи зворотних повідомлень вручені позивачу.

Дослідивши адміністративний позов, додані матеріали, а також доводи позивача про те, що податкові повідомлення-рішення вручено не уповноваженій особі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення № 349390417 від 11.05.2021, № 626860417 від 19.08.2021, № 780250417 від 27.10.2021, № 955470417 від 28.12.2021 надсилались за адресою місцезнаходження позивача: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 51-А, яка відповідає даним ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ: 02475492.

На підтвердження доводів контролюючого органу, до відзиву були додані копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 349390417 від 11.05.2021, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0410717626358), вказане ППР вручено 19.05.2021, тож шестимісячний строк на оскарження сплинув 22.11.2021.

Щодо податкового повідомлення-рішення ПР № 626860417 від 19.08.2021, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0410717926980), вказане ППР вручено 28.05.2021, тож шестимісячний строк на оскарження сплинув 29.11.2021.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 780250417 від 27.10.2021, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0410717612241), вказане ППР вручено 08.11.2021, тож шестимісячний строк на оскарження сплинув 09.05.2022.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 955470417 від 28.12.2021, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0410718500315), вказане ППР вручено 05.01.2022, тож шестимісячний строк на оскарження сплинув 06.07.2022.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач вказую, що оскаржувані податкові повідомлення рішення позивачем не були отримані та про існування останніх стало відомо лише після отримання відповіді на адвокатський запит представника 10.08.2023 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Від представника відповідача по справі надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 позовну заяву залишено без розгляду.

Надаючи правову оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як встановлено матеріалами справи після відкриття провадження у справі, відповідач разом з відзивом на позовну заяву та клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, на підтвердження того, що Позивач отримав оскаржувані податкові повідомлення рішення надав копії зворотніх повідомлень.

З аналізу цих зворотніх повідомлень встановлено, що вони надсилались за адресою місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1 , яка відповідає даним ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ: 02475492.

Відповідно до зворотніх повідомлень вказані ппр були отримані

- 19.05.2021 -гр. ОСОБА_2 (вказано тільки прізвище, підпис особи, що отримана відсутній);

- 25.08.2021 -гр. ОСОБА_3

- 08.11.2021 -не вказано прізвища особи, що отримала, наявний тільки підпис;

- 05.01.2022 - ОСОБА_4 .

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертаємо увагу суду, що уповноваженою особою на отримання усіх видів поштової кореспонденції, в тому числі рекомендованих листів з повідомленням надісланої на адресу Командитного товариство « Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика» - дирекотор Забєліна-Фільковська Т.С .

Колегія суддів зазначає, що жодних трудових відносин та/або довірчих відносин з -гр. Шачковським та ОСОБА_4 КТ « Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика» немає.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання про те, що було правомірно отримано податкові повідомлення-рішення невідомими особами КТ «Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика».

Відповідно до п. 96 Правил реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку.

Як встановлено матеріалами справи та поясненнями позивача єдиним представником КТ «Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика» для отримання поштової кореспонденції є Забєліна-Фільковська Т.С .

Також, позивачем вказано, що жодних інших фізичних осіб Товариство не уповноважувало на отримання поштової кореспонденції.

Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг визначає Закон України «Про поштовий зв`язок», статтею 2 якого передбачено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із абзацами 12, 16 та 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про поштовий зв`язок», національний оператор поштового зв`язку (національний оператор) - це оператор, який в установленому законодавством порядку надає універсальні послуги поштового зв`язку на всій території України і якому надаються виключні права на провадження певних видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку; пересилання поштових відправлень - сукупність операцій з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень; послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

Однією з основних засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку є, зокрема, забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості (стаття 3 Закону України «Про поштовий зв`язок»).

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про поштовий зв`язок» національний оператор, яким є Акціонерне товариство «Укрпошта» ( відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 10-р від 10 січня 2002 року «Про національного оператора поштового зв`язку»), забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв`язку за переліком.

Відповідно до пункту 94 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» N 270 від 05 березня 2009 року (далі - Правила), порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Відправлення «EMS», адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата.

Відповідно до абзацу 1 пункту 105 Правил одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.

Поштові відправлення, в тому числі прості, адресовані «До запитання», видаються тільки адресату на підставі пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус.

Так само, порядок приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень визначає Порядок пересилання поштових відправлень (далі - Порядок), затверджений наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» № 211 від 12 травня 2006 року, дія якого, згідно з пунктом 1.2 поширюється на національного оператора поштового зв`язку, виконання функцій якого покладене на Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта».

Відповідно до підпункту 3.5.2.3 Порядку Поштові відправлення з повідомленням про вручення вручаються адресатам відповідно до вимог п. 121 Правил надання послуг поштового зв`язку.

Після вручення поштового відправлення на зворотному боці бланка повідомлення про вручення у відведених для цього місцях зазначається, коли видане поштове відправлення під розписку одержувача із зазначенням прізвища. У разі видачі поштового відправлення повнолітнім членам сім`ї зазначаються родинні зв`язки (батько, мати, син, донька тощо).

У разі вручення уповноваженому юридичної особи реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, працівник поштового зв`язку на бланку повідомлення робить позначку «Уповноваженому» і зазначає його прізвище.

На бланку повідомлення зазначається прізвище працівника поштового зв`язку, який здійснював оформлення повідомлення в місці видачі.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що зокрема рекомендовані листи адресовані юридичним особам, видаються (вручаються) їх представникам, уповноваженим на одержання пошти на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. При цьому копія такої довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

Тобто, юридична особа, на підставі довіреностей, уповноважує своїх представників або інших осіб на отримання поштової кореспонденції.

Аналогічна правова позиціч викладена у постанові Верховного Суду у справі №807/1671/16.

Загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого пошгового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку.

Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано. Відповідне тлумачення зазначених правових норм міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №'222/1402/16.

З аналізу наведених норм слідує, що поштову кореспонденцію адресат може отримати в об`єкті поштового зв`язку або через використання абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором між юридичною особою та AT «Укрпошта».

Як встановлено матеріалами справи, що в зворотних повідомленнях наявних в матеріалах справи останні містять лише підпис та прізвище (одне взагалі без прізвища), натомість жодних позначок щодо статусу особи, яка отримала поштове відправлення такі повідомлення не містять.

Таким чином порушення допущене працівниками AT «Укрпошта» правил вручення рекомендованих поштових відправлень унеможливило КТ «Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика» отримати податкові повідомлення рішнення № 349390417 від 11.05.2021, № 626860417 від 19.08.2021, № 780250417 від 27.10.2021, № 955470417 від 28.12.2021 відповідача та оскаржити їх у строки, встановлені чинним законодавством.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів вказує, що сам лише підпис невідомої для позивача особи не може бути достатнім доказом отримання КТ «Забєліна-Фільковська Тетяна Сергіївна і Компанія Київська нотна фабрика» податкових повідомлень-рішень № 349390417 від 11.05.2021, № 626860417 від 19.08.2021, № 780250417 від 27.10.2021, № 955470417 від 28.12.2021.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтвердженими відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення у справі оскільки судом першої інстанції належним чином не витребувано підтвердження направлення, відсутнє підтвердження про вручення податкових повідомлень рішень № 349390417 від 11.05.2021, № 626860417 від 19.08.2021, № 780250417 від 27.10.2021, № 955470417 від 28.12.2021 позивачу.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналізуючи оскаржувані рішення, колегія суддів вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).

У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та матеріали справи у зв`язку із чим суд прийшов до прмилуового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду адміністративного позову, чим порушив норми процесуального права.

За таких обставин керуючись ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Київського кружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Командитного товариства "Забєліна-Філковська Тетяна Сергіївна і Компанія київська нотна фабрика" - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено «18» листопада 2024 року.