Постанова

від 18.11.2024 по справі 560/5313/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5313/24

Головуючий у І інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

18 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 453796-2405-2209 від 08.06.2021 та № 940668-2409-2209 від 16.09.2022.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позовні вимоги задоволено:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №453796-2405-2209 від 08.06.2021;

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №940668-2409-2209 від 16.09.2022.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначив, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), визначається ч. 2 ст. 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ХМ №047364 від 26.12.2001, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1719 кв.м. належить ОСОБА_1 на праві власності.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення- рішення №453796-2405-2209 від 08.06.2021 та №940668-2409-2209 від 16.09.2022, якими ОСОБА_1 нараховано земельний податок за 2021 рік в сумі 13425,22 грн. та за 2022 рік в сумі 14767,59 грн. за земельну ділянку яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтовність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини третьої статті 123 КАС України, а також згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

Так, 26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».

Таким чином, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Отже, з урахуванням зміни судової практики, платник податків може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк оскарження податкового повідомлення-рішення з урахуванням приписів пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України становить 1095 днів.

Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 12 липня 2024 року у справі № 440/3740/23.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Матеріали справи не містять відомостей про дату отримання ОСОБА_1 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Однак, як стверджує позивач, податкові повідомлення-рішення № 453796-2405-2209 сформоване та направлене йому податковим органом 08.06.2021, а податкове повідомлення-рішення № 940668-2409-2209 -16.09.2022. При цьому, останній зазначає, що після отримання вказаних повідомлень-рішень, він 20.03.2023 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання інформації про дату затвердження та термін дії технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель с.Жванець, Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, вартість земель житлової та громадської забудови.

Тобто, згідно тверджень ОСОБА_1 йому 20.03.2023 вже було відомо про існування спірних податкових повідомлень-рішень. Однак до суду з даним позовом останній звернувся лише 11.04.2024, оскільки вважав, що процесуальний строк на оскарження податкових повідомлень-рішень складає 1095 днів.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що до прийняття Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду рішення у справі від 26.11.2020 №500/2486/19, судами при вирішенні питання щодо процесуальних строків застосовувалися норми статті 102 ПК України. При цьому, зміна судової практики може розглядатися як поважна причина пропуску строку, однак з огляду на дати прийняття податкових повідомлень-рішення та її співвідношення із датою формулювання висновку Верховного Суду, колегія суддів не може вважати таку підставу достатньою для поновлення строку звернення до суду.

Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №640/11650/21, відповідно до якого не можна вважати порушенням правової визначеності як елементу принципу верховенства права сам факт зміни судової практики в тому числі і в питанні правозастосування норм щодо строків звернення до суду у бік їх скорочення, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду у розумний строк, якщо він є об`єктивно достатнім для реалізації цього права.

У цій постанові Верховний Суд також зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справ №580/3400/20 (постанова від 27.07.2021), та №640/12898/21 (постанова від 03.04.2023).

У справі, що розглядається, судом встановлего, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті 08.06.2021 та 16.09.2022.

10.12.2020 відбулося офіційне оприлюднення постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, де Верховний Суд виклав новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань.

09.02.2022 відбулося офіційне оприлюднення постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, де Верховний Суд конкретизував підхід щодо процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах про оскарження податкових повідомлень-рішень за умов, коли платником податків не застосовується процедура досудового вирішення спору.

При цьому, звернення позивачем до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень мало місце лише 11.04.2024, що не може бути демонстрацією позивачем прояву належної зацікавленості щодо їх оскарження, та вчинення юридично значущих дій без зайвих зволікань.

Щодо посилання позивача, як у заяві про поновлення процесуального строку, поданій до суду першої інстанції, так і у відзиві на апеляційну скаргу, на те, що з 2018 року він безперервно перебуває в судовому процесі щодо скасування незаконних ППР, і останній судовий процес (справа №560/9944/23) закінчився 07.03.2024, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки перебування на апеляційному та касаційному перегляді справ за позовами ОСОБА_1 щодо скасування податкових повідомлень-рішень, що є предметом спору у інших справах, не було перешкодою для звернення останнім до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду у даній справі.

Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до переконання про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від його волі, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про залишення вказаних позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Сторчак В. Ю.