Постанова

від 18.11.2024 по справі 140/7291/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Стецик Н.В.

18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/7291/24 пров. № А/857/23990/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі № 140/7291/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІТСТОП" до Волинської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІТСТОП" (далі по тексту ТзОВ "ПІТСТОП") звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення від 15.01.2024р. №UA205050/2024/000002/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000032.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2016р. ТзОВ Пітстоп (покупець) та фірма Denckermann Sp. z o.o. (продавець) уклали контракт №D-P-102-17, згідно якого продавець продає, а покупець купує продукцію, далі названу товар. Товар поставляється на умовах FCA-Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах. Оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання.

За умовами додаткової угоди №5 до контракту №D-P-102-17 від 01.04.2019р. валютою договору визначено євро.

Додатковою угодою від 05.01.2023р. №11 до вказаного договору внесені зміни, зокрема, сторони погодилися, що товар поставляється на умовах FCA- Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах, вказаних в інвойсі. Ціна товару трактується згідно з умовами поставки, визначених в інвойсі. Вартість тари, упаковки та навантаження входять у ціну товару.

12.01.2024р. для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (25 товарних позицій запасних частин для легкових автомобілів) декларант позивача подав МД №24UA205050004781U5.

Фактурна вартість імпортованого товару становить 79202,88 євро (еквівалентно 3306007,40 грн), митну вартість визначено на рівні 3393662,40 грн. (з урахуванням транспортних витрат у сумі 87655,00 грн).

З метою підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт від 16.02.2016р. №D-P-102-17; додаткові угоди до цього контракту №10 від 05.01.2023р., №11 від 05.01.2023р., №12 від 20.01.2023р. , №5 від 01.04.2019р., №9 від 26.11.2021р.; угоду від 13.05.2019р.; інвойс від 04.01.2024р. №2024/FVE/G/000004; автотранспортну накладну від 11.01.2024р. №125334; митну декларацію країни відправлення від 11.01.2024р. №24PL445010E0078210; договір №10/05/23-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 10.05.2023р.; заявка на перевезення вантажу №10/01/24-1 від 10.01.2024р.; рахунок на оплату №12/01/24-02 від 12.01.2024р.; довідку № 12/01/24-2 від 12.01.2024р. про транспортні витрати; сертифікат про походження товару №DK/PT/24004 від 05.01.2024р.; договір доручення №94 на декларування та митне оформлення товарів від 16.10.2019р..

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи:

1) додаткові угоди до контракту від 16.02.2016р. №D-P-102-17;

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

6) виписку з бухгалтерської документації;

7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів (а. с. 2 зворот том 2).

На електронне повідомлення митного органу, позивач надав додаткову угоду №12 від 20.01.2023р. до контракту від 16.02.2016р. №D-P-102-17 та заяву від 15.01.2024 №15/01 в якій просив підтвердити митну вартість відповідно до наданих документів та повідомив відповідача, що додаткові документи по даному запиту надаватись не будуть.

15.01.2024р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000002/2 та сформувала картку відмови №UA205050/2023/000080 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Із змісту графи 33 оскаржуваного рішення, видно, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності.

Вартість товарів згідно інвойсу від 04.01.2024р. № 2024/FVE/G/000004 не відповідає вартості товарів за митною декларацією країни відправлення від 11.01.2024р. №24PL445010E0078210.

Банківський рахунок продавця, вказаний в прайс-листі б/н, відмінний від банківського рахунку продавця, вказаному в інвойсі від 04.01.2024р. № 2024/FVE/G/000004.

Декларант не надав жодних відомостей щодо страхування оцінюваних товарів, хоча витрати на страхування є невід`ємною складовою митної вартості згідно умов поставки FCA.

В графі 44 МД декларант вказав додаткову угоду від 20.01.2023р. №12, яку фактично не надано.

Декларант на вимогу митного органу надав додаткову угоду №12 від 20.01.2023р. до контракту.

Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 15.01.2024р. №15/01.

Пояснення наявних розбіжностей в товаросупровідних документах позивач не надав.

Відомостей щодо страхування оцінюваних товарів також не надав. Хоча. витрати на страхування є невід`ємною складовою митної вартості згідно умов поставки FCA.

Отже, як зазначено у рішенні, декларант не забезпечив надання відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме:

товар №4 - 6,3556 євро за кг (МД від 03.01.2024р. №UA205050/2024/003881);

товар №5 - 7,4672 євро за кг (МД від 14.12.2023р. №UA100320/2023/041875);

товар №8 - 7,3654 євро за кг (МД від 28.12.2023р. №UA205140/2023/108071);

товар №9 - 3,9429 євро за кг (МД від 28.12.2023р. №UA205140/2023/108071);

товар №12 - 6,0013 євро за кг (МД від 23.12.2023р. №UA205030/2023/022353);

товар №13 - 8,5067 євро за кг (МД від 27.09.2023р. №UA205050/2023/065107);

товар №14 - 5,9741 євро за кг (МД від 27.09.2023р. №UA205050/2023/065107).

Товар випущено у вільний обіг за МД №24UA205050004997U9 від 15.01.2024р.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4 ,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду першої інстанції ТзОВ «ПІТСТОП» надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній митну вартість товару: контракт від 16.02.2016р. №D-P-102-17; додаткові угоди до цього контракту №10 від 05.01.2023р., №11 від 05.01.2023р., №12 від 20.01.2023р. , №5 від 01.04.2019р., №9 від 26.11.2021р.; дистрибуційну угоду від 13.05.2019р.; інвойс від 04.01.2024р. №2024/FVE/G/000004; автотранспортну накладну від 11.01.2024р. №125334 ; митну декларацію країни відправлення від 11.01.2024р. №24PL445010E0078210; договір №10/05/23-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 10.05.2023р.; заявку на перевезення вантажу №10/01/24-1 від 10.01.2024р.; рахунок на оплату №12/01/24-02 від 12.01.2024р.; довідку № 12/01/24-2 від 12.01.2024р. про транспортні витрати; сертифікат про походження товару №DK/PT/24004 від 05.01.2024р.; договір доручення №94 на декларування та митне оформлення товарів від 16.10.2019р.

Додатково на вимогу митного органу надано додаткову угоду №12 від 20.01.2023р. до контракту від 16.02.2016р. №D-P-102-17.

Так, контрактом від 16 лютого 2016 року №D-P-102-17 та додатками до нього визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу від 04.01.2024р. №2024/FVE/G/000004 загальна вартість товару становить 79202,88 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Ціна товару в інвойсі від 04.01.2024р. №2024/FVE/G/000004 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050004781U5 від 12.01.2024р. (графа 22).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (87 655,00 грн.), що не заперечується контролюючим органом.

Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про наявність розбіжностей у поданих документах, які зазначені в оскаржувану рішенні з огляду на наступне.

Як в оскаржуваному рішенні так і в апеляційній скарзі митний орган покликається на те, що вартість товарів згідно інвойсу від 04.01.2024р. № 2024/FVE/G/000004 не відповідає вартості товарів згідно копії митної декларації країни відправлення від 11.01.2024р. №24PL445010E0078210.

Відповідно до додаткової угоди №5 від 01.04.2019р. до контракту №D-P-102-17 валютою договору є Євро. Незважаючи на те, що в декларації країни відправлення від 11.01.2024р. №24PL445010E0078210 вартість товару визначена у валюті Республіка Польща злотих, згідно наданим до митного оформлення інвойсом від 04.01.2024р. № 2024/FVE/G/000004 вартість товару визначена в євро, тобто вартість товарів у польських злотих сторонами контракту взагалі не визначалась.

Колегія суддів зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Однак, відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Також не є розбіжністю у поданих документах відмінність банківського рахунка продавця, вказаного в прайс-листі б/н, та зазначеного в інвойсі від 04.01.2024р. 2024/FVE/G/000004, оскільки банківські реквізити постачальника/продавця жодним чином не впливають на митну вартість товарів, які ввозяться на митну територію України.

Крім того, в постанові від 23.10.2020р. у справі №810/690/17 Верховний Суд вказав, що прайс-лист: не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; фактично прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на недоліки у ньому як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок викладено Верховним Судом в постановах від 02.06.2022р. у справі №460/2674/20 та від 01.03.2023р. у справі №420/18880/21.

Суд апеляційної інстанції звертає Увагу апелянта на ту обставину, що ТзОВ «ПІТСТОП» надав митному органу додаткову угоду №9 від 26.11.2021р. до контракту №D-P-102- 17 від 16.02.2016, в п. 3 якої визначено реквізити банківського рахунку компанії Denckermann Sp. z o.o., а саме PL59 1050 0099 7694 0000 0000 0032. Цей же банківський рахунок зазначений в інвойсі від 04.01.2024р. № 2024/FVE/G/000004.

Отже, мотиви митного органу в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що декларант не надав жодних відомостей щодо страхування оцінюваних товарів, хоча витрати на страхування є невід`ємною складовою митної вартості згідно умов поставки FCA.

Як видно з матеріалів справи, товар поставляється за базисом поставки FCA Інкотермс-2010. Поставка товару на умовах FCA Інкотермс-2010 передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме завантаження та митне очищення в країні експорту. Відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Умови поставки за базисом FCA не передбачають обов`язку страхування товару ні постачальником, ні покупцем. Страхування не здійснювалося ні покупцем відповідно до умов контракту від 16.02.2016р. №D-P-102-17 та додаткових угод до нього, ні перевізником згідно умов договору №10/05/23-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 10.05.2023р.

Враховуючи вказані обставини, відповідно до умов вказаних контрактів така складова митної вартості як витрати на страхування не потребує додаткового підтвердження. Тобто, вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на митну вартість ввезеного позивачем товару.

Як зазначалося вище, додатково на вимогу митниці позивач надав додаткову угоду №12 від 20.01.2023р. до контракту.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Апеляційний суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Колегія суддів також наголошує, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у ч.3-ч.4 ст.53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, за обставин цієї справи митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Також безпідставною є вимога митного органу надати банківські платіжні документи, оскільки відповідно до умов контракту від 16.02.2016р. №D-P-102-17 оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання (п. 4.2). Тобто, на момент розмитнення товару банківські платіжні документи були відсутні у позивача.

Ненадання додаткових документів (інших платіжних та/або бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами ч.2 ст.53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Тому, апеляційний суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, висновки у оспорюваному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, митний орган не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновків, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги ч.3,ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати декларацій (МД від 03.01.2024р. №UA205050/2024/003881, від 14.12.2023р.№UA100320/2023/041875, від 28.12.2023р. №UA205140/2023/108071, від 28.12.2023р. №UA205140/2023/108071, від 23.12.2023р. №UA205030/2023/022353, від 27.09.2023р. №UA205050/2023/065107, від 27.09.2023р. №UA205050/2023/065107), на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Отже, сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Стосовно покликань апелянта в апеляційній скарзі на значно завищений розмір витрат на правову допомогу, колегія суддів звертає увагу апелянта на таке.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано копії таких документів: договір про надання правничої допомоги і здійснення представництва від 29.04.2024р., рахунок №3 від 29.04.2024р., платіжну інструкцію від 01.05.2024р. №1262, акт №1 приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва) від 12.07.2024р. (а.с. 153-157 том 1), з яких видно надання позивачу адвокатом Матвіївим В.М. у цій справі правової допомоги у фіксованій сумі 15000,00 грн (п.4.4.1 договору, акт №1 приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва) від 12.07.2024р.).

На підтвердження понесення витрат, пов`язаних із залученням перекладача позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав копії рахунку-фактури №7/2024/1 від 02.07.2024р., акта прийняття-передачі наданих послуг №7/2024/7 від 02.07.2024р., платіжної інструкції від 02.07.2024р. №1366 в сумі 15000,00грн., акта приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 09.07.2024р. (т.1 а.с.158-160).

З акта приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 09.07.2024р., який укладено між ТзОВ Пітстоп (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець), видно, що Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги офіційного перекладу: 1.Рахунок-фактура №2024/FVE/G/000004 від 04.01.2024р.; 2.Прайс-лист до рахунка-фактури №2024/FVE/G/000004 від 04.01.2024р.; 3.Сертифікат походження №DR/PT/24004 від 05.01.2024р.; 4.Митна декларація 24PL445010E0078210 від 11.01.2024р.; 5. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №125334 від 11.01.2024р.

З огляду на ту обставину, що такі документи, як прайс-лист до рахунка-фактури №2024/FVE/G/000004 від 04.01.2024р., сертифікат походження №DR/PT/24004 від 05.01.2024р., митна декларація №24PL445010E0078210 від 11.01.2024р., міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №125334 від 11.01.2024р. як докази не мають значення в цілях визначення митної вартості у межах цього спору, а також зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (обсяг тексту на сторінці), апеляційний суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні. Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути понесені витрати у розмірі 2000,00 грн.

З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірною компенсацією вартість виконаної роботи в розмірі 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі, які суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з суб`єкта владних повноважень в користь позивача 2000,00 грн. за надання послуг перекладача.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі № 140/7291/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель