Постанова

від 07.11.2024 по справі 380/16950/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16950/24 пров. № А/857/23427/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаряКулабухвової М.М.,

представника апелянта Болотіна М.С.,

представника позивача Пендерецького В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (постановлену головуючим суддею Желік О.М. у м. Львові) про забезпечення позову у справі № 380/16950/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Маркіяна Шашкевича» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 3979 від 01.08.2024;

зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області на підставі незаконності рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 3979 від 01.08.2024, виключити ТОВ «Імені Маркіяна Шашкевича» з переліку ризикових платників податків.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

02.09.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Маркіяна Шашкевича» до суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову, у якій просив суд зупинити дію рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ «Імені Маркіяна Шашкевича» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість №3979 від 01.08.2024 до набрання законної сили рішенням суду.

Заява обґрунтована тим, що прийняття оскаржуваного рішення створює перешкоди в господарській діяльності всіх контрагентів. До ТОВ «Імені Маркіяна Шашкевича» звернулись із претензіями щодо безпідставного блокування накладних ТОВ «Буське СНП» з претензією № 4/2 від 24.07.2024. З контрагентом ТОВ «Буське СНП» заблоковані накладні № 26, 27 від 18.12.2023, накладні № 28, 29, 30, 31 від 19.12.2023, накладні № 32, 33 від 20.12.2023. У всіх у квитанції про зупинення реєстрації накладних зазначено однакову підставу: «ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку)».

Також зазначав, що з контрагентом ПП «Агрофірма «Лугове» заблокована накладна № 35 від 31.12.2023 з аналогічної підстави: «ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку)». ТОВ «Галич Екофрукт» звернулось із претензією від 03.06.2024, щодо перешкод пов`язаних із віднесенням позивача до переліку ризикових та як наслідок, неможливістю подальшого виконання договірних зобов`язань до моменту виключення позивача з переліку ризикових платників податків. Компанія «Кернел-Трейд» змушена судитись про розблокування податкових накладних по взаємовідносинах із позивачем, - справа 160/31872/23, що унеможливлює майбутні поставки продукції. ТОВ «Кременчанка» з котрим укладено та виконується договір поставки сільськогосподарської продукції № СГ-Р/196, не проводить повного розрахунку за поставлену продукцію, оскільки, згідно умов договору та специфікації № 1 від 22.07.2024 (пункт 8) оплата здійснюється у розмірі 86% вартості поставленої продукції після поставки, а 14% вартості продукції оплачується протягом 2-х робочих днів з моменту реєстрації податкової накладної. Крім того, договором в пунктах 6.9 і 6.10 передбачено неустойку за несвоєчасну реєстрацію/не реєстрацію податкових накладних. На виконання зазначеного вище договору було поставлено сільськогосподарську продукцію - Ріпак 1 класу врожаю 2024 року, і на виконання вимог Податкового кодексу подано на реєстрацію податкову накладну № 4 від 25.07.2024, проте, реєстрацію податкової накладної було заблоковано через перебування позивача в переліку ризикових. Несвоєчасна реєстрація податкових накладних, згідно договору № СГ-Р/196 та специфікації до нього тягне за собою неоплату 14% вартості поставленої позивачем продукції та застосування неустойки в розмірі 14% від вартості поставленого товару. Аналогічні умови оплати передбачає договір із ТОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів» № З.047 від 22.07.2024 та специфікація № 1 до договору. Так в пункті 4 Специфікації № 1 передбачено, що 86% вартості поставленої продукції після поставки, а 14% вартості продукції оплачується протягом 2-х банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної та надання інших документів згідно договору. В договорі із ТОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів» також передбачено відповідальність за несвоєчасну реєстрацію/не реєстрацію податкових накладних у пунктах 7.12-7.14. Такі умови договорів поставки сільськогосподарської продукції є звичними для сільгоспвиробників та трейдингових компаній, а відсутність можливості реєструвати податкові накладні фактично зупиняє можливість виконання як раніше укладених договорів так і підписання договорів з новими контрагентами.

Так, деякі компанії повідомляють про припинення оплати відвантаженого товару, інші вимагають компенсувати вартість заблокованого податкового кредиту з ПДВ. ТОВ «Прімаойл» взагалі відмовилось від постачання паливо-мастильних матеріалів, мотивувавши це перебуванням ТОВ «Імені Маркіяна Шашкевича» в переліку ризикових платників податків. Прийняття такого очевидно безпідставного та протиправного рішення фактично блокує роботу заявника та створює суттєву загрозу нормальної роботи його контрагентів. Ще частина контрагентів відмовляється від укладення договорів мотивуючи свої дії перебуванням позивача в переліку ризикових. ТОВ «Імені Маркіяна Шашкевича» звернулось із позовом про визнання рішення № 3979 від 01.08.2024 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку протиправним і зобов`язання вчинити дії внаслідок протиправності рішеннявиключити ТОВ «Імені Маркіяна Шашкевича» з переліку ризикових платників податків. Проте, судовий розгляд справи є досить тривалим та становить щонайменше 4-6 місяці, і протягом цього часу робота позивача фактично є заблокованою.

Також у заяві вказано, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між підприємством та контрагентами і, як наслідок, займатись господарською діяльністю та застосування контрагентами позивача штрафних санкцій відповідно до умов договорів. Таким чином, на думку позивача, вказані підстави застосування заходів забезпечення позову у своїй сукупності доводять необхідність тимчасового зупинення дії оскаржуваного рішення. Припинення діяльності підприємства та неотримання прибутку призведе до того, що у позивача будуть відсутні кошти на виплату заробітної плати, сплати митних та податкових платежів.

Окрім того вказав, що оскаржувані рішення самі по собі значно погіршують правове становище позивача, такі наслідки несуть для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується. Невжиття заходів забезпечення позову тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником, які мають негативний характер для позивача з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на підприємство покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між підприємством та контрагентами. Наслідком цього є неотримання позивачем прибутку, а відтак невжиття заходів забезпечення позову може спричинити припинення діяльності позивача.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Маркіяна Шашкевича» про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.08.2024 №3979 про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Маркіяна Шашкевича» критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки факт віднесення позивача до переліку ризикових платників податків згідно із оскаржуваними рішеннями зумовило настання для нього негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що передбачає покладення додаткового обов`язку щодо надання пояснень та документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, призводить до збільшення строку їх реєстрації, що також негативно впливає на господарську діяльність позивача та його взаємовідносини із контрагентами, ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами.

Крім того, суд врахував і ту обставину, що спірне рішення впливає на права та обов`язки не тільки заявника, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, контрагенти заявника позбавлені можливості формувати податковий кредит, що свідчить про те, що у разі задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Маркіяна Шашкевича», без вжиття заходів забезпечення позову, поновлення оспорюваних прав заявника, в тому числі і щодо реєстрації податкових накладних, може бути ускладнено.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та винести ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що ані в заяві Позивача, ані в Ухвалі від 03.09.2024 про забезпечення позову не наводиться жодних змістовних (конкретних) економічних та будь-яких інших обґрунтувань (розрахунків) та доказів, що в наслідок прийняття ГУ ДПС у Львівській області Рішення Товариство зазнало яких-небудь негативних наслідків як-то скорочення обсягів виробництва та реалізації, відмови контрагентів від співпраці.

Також, вказує, що доводи позивача, викладені ним у заяві про забезпечення позову, зводяться лише до того, що зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань буде мати виключно негативні для ТОВ «Імені Маркіяна Шашкевича» наслідки та він буде позбавлений можливості нормально здійснювати діяльність, проте не наведено жодних доводів, що у випадку задоволення позову виконання рішення суду буде неможливим або ускладненим.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та винести ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Також, колегія суддів зазначає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Крім цього, відповідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім цього, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Згідно з Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з цим заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Тому, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що предметом спору в цій справі є визнання протиправним та скасування рішення від 01.08.2024 № 3979 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Маркіяна Шашкевича» критеріям ризиковості платника податку, а також зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

При вирішенні заяви про забезпечення позову судом першої інстанції правильно враховано правові висновки Верховного Суду у постановах №420/10012/22 від 27.09.2023, №160/24752/23 від 28.02.2024.

Апеляційний суд також враховує положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

01.02.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджено «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок № 1165).

Пунктом 6 Порядку № 1165, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Так, прийняття оскаржуваного рішення призводить до блокування реєстрації податкових накладних і, як наслідок, позбавлення права займатись господарською діяльністю, зокрема контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковоюнакладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між підприємством та контрагентами. Наслідком цього є неотримання позивачем прибутку.

Припинення діяльності Товариства, матиме насідком неотримання прибутку та можливості виплати заробітної плати, сплати митних та податкових платежів.

В свою чергу, суд зауважує, що застосування заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер та не є вирішенням спірних правовідносин чи наданням будь-якої попередньої оцінки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №420/10012/22.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами Товариства, щопісля віднесення платника податку до категорії ризикового реєстрація всіх без виключення складені ним податкові накладні/розрахунки коригування будуть зупинені, що підтверджує доводи позивача про фактичну неможливість вести господарську діяльність до часу винесення рішення у даній справі, оскільки без вибірково всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадають під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що забезпечення позову визначеним способом не позбавляє відповідача можливості здійснювати перевірку окремо поданих податкових накладних/розрахунків коригування, тобто реалізовувати свої контролюючі функції за наявності обґрунтованих сумнівів щодо певної господарської операції, проте невжиття заходів забезпечення позову очевидно істотно ускладнить виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог) в частині поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки всі вчинені до того часу господарські операції та контрагенти будуть піддані негативному впливу, можливої дискредитації, як такі, що фактично мали взаємовідносини з ризиковим платником податку на додану вартість.

Також суд враховує, що рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, відповідно до пунктів 6, 10, підпункту 2 пункту 11 Порядку № 1165, є підставою для безумовного зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником.

З урахуванням зазначеного, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки факт віднесення позивача до переліку ризикових платників податків згідно із оскаржуваного рішення зумовило настання для нього негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що передбачає покладення додаткового обов`язку щодо надання пояснень та документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, призводить до збільшення строку їх реєстрації, можливого судового оскарження відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, що також негативно впливає на господарську діяльність позивача та його взаємовідносини із контрагентами, ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами.

Отже, оскаржуване рішення впливає на права та обов`язки не тільки заявника, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, контрагенти заявника позбавлені можливості формувати податковий кредит.

Ба більше, під час апеляційного розгляду справи представниками учасників справи було надано пояснення та такі підтверджуються матеріалами справи, що фактично підставою для прийняття рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність платника податку, а саме позивача, на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 3979 від 01.08.2024 слугувало те, що придбання товари (послуг) здійснювалось у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платка податків.

При вирішенні питання про вжиття заході забезпечення позову суд також звертає увагу на ділову репутацію позивача, а саме на те, що такий є добросовісним платником податків, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні, а також і те, що Товариство раніше не було включене до переліку ризикових, хоча тривалий період здійснює господарську діяльність.

Відтак, колегія суддів вважає, що з огляду на обставини справи, характер спірних правовідносин буде справедливим та збалансованим застосування заходів забезпечення позову з метою недопущення негативних наслідків для позивача та його контрагентів.

Оскільки правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та водночас вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки перебуваючи в статусі ризикових підприємств позивач не зможе здійснювати свій основний вид господарської діяльності.

Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваного рішення буде встановлюватися судом в межах цієї адміністративної справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та підставами такого позову, а виконання оскаржуваного рішення до ухвалення рішення в цій адміністративній справі створює очевидні труднощі та істотно ускладнює, ба навіть унеможливлює виконання рішення судута, відповідно, унеможливлює ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення позову, про які просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки є тимчасовими.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі № 380/16950/24 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року