Рішення

від 18.11.2024 по справі 209/7733/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/7733/24

Провадження № 2-а/209/30/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Погрібної О.В.,

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (надалі також ГУНП у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову поліцейського відділення поліції №1 (м.Кам`янське) Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області сержанта поліції Іванішин Давида Олександровича від 10 вересня 2024 року серії ЕНА №3023024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався 10 жовтня 2024 року із Єдиного порталу електронних послуг «Дія», коли постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на його рахунки було накладено арешт, в рамках виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3023024 від 10 вересня 2024 року. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що 10 вересня 2024 року о 17 год. 54 хв. у м. Кам?янське, на вул. Мальовничій, 10, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , керував мопедом vin 2007060674, який був не зареєстрованим в законному порядку, не користувався шоломом безпеки, не мав поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не отримував посвідчення водія відповідної категорії «Al», чим порушив п.2.1.а ПДР - керування Т3 особою, яка не має права керування таким Т3.

Позивач зазначає про десятиденний строк оскарження постанови, однак просить суд врахувати, що такий строк ним не пропущений, оскільки про оскаржувану постанову йому стало відомо 10 жовтня 2024 року. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 10 вересня 2024 року за кермом мопеду перебував не він, а його рідний брат ОСОБА_1 , який раніше вже неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху та позбавлений права керування, однак при зупинці працівниками поліції, він, намагаючись уникнути відповідальності, не надав працівникам поліції жодного документу, який посвідчує особу, а лише в усному порядку повідомив недостовірну інформацію про себе, назвавшись ім?ям ОСОБА_1 . В свою чергу, на переконання позивача, працівники поліції, проявивши недбалість, не встановили особу правопорушника, згідно документів, які, відповідно до Розділу 2 ПДР України повинен при собі мати кожен водій транспортного засобу, записали дані водія з його слів і притягнули до адміністративної відповідальності іншу невинувату особу, тобто позивача. Також зазначає, що на нього, ОСОБА_1 , 10 вересня 2024 року було складено не тільки оскаржувану постанову, але й протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при тому, що він жодного разу раніше не притягувався до адміністративної відповідальності.

Також просить суд врахувати, що ознайомившись з відеозаписом з боді-камери працівника поліції, який отриманий ним в межах розгляду справи №209/7036/24 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, стає очевидним, що до вчинення правопорушень він не має жодного відношення. Вважає, що був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності, виключно на підставі припущень працівників поліції, а не на підставі належних і достовірних доказів, що є грубим порушенням чинного законодавства і змушує його захищати свої права у судовому порядку. Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, а саме сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження та розгляд адміністративної справи призначено на 08 листопада 2024 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року розгляд адміністративної справи відкладено на 18 листопада 2024 року.

08.11.2024 на адресу суду надійшов відзив ГУНП в Дніпропетровській області, у якому відповідач вказав, що оскаржувана позивачем постанова є законною та складена з урахуванням норм діючого законодавства, з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395. Зазначає, що із змісту постанови від 10.09.2024 року серії ЕНА №3023024, яка складена поліцейським відділення поліції №1 (м.Кам`янське) Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області сержантом поліції ОСОБА_2 зафіксовано, що 10.09.2024 о 17 год.54 хв. у м. Кам`янське, на вул.Мальовничій, водій ОСОБА_1 керував мопедом vin 2007060674, який був не зареєстрованим в законному порядку, без шолома безпеки, та на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 126 КУпАП. Відповідно до п.п. «а» н. 2.1 ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, відповідач вважає, що у діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони у справі про судовий розгляд повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву у якій просить справу розглядати без його участі. Зазначив, що заперечує проти поданого відзиву та вважає, що обставини наведені у ньому спростовуються відеозаписом, який наявний в матеріалах справи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач у поданому відзиві просив розгляд справи проводити за відсутності представника ГУНП в Дніпропетровській області.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглянувши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.09.2024 о 17:54 год. поліцейським відділення поліції №1 (м.Кам`янське) Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області сержанта поліції Іванішин Давидом Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3023024 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 10.09.2024 о 17 год.54 хв. у м. Кам`янське, на вул.Мальовничій, водій ОСОБА_1 керував мопедом vin 2007060674, який був не зареєстрованим в законному порядку, не користувався шоломом безпеки, не мав поліса обов`язкового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не отримував посвідчення водія категорії відповідної категорії «Al», чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», п.2.1.а ПДР - керування Т3 особою, яка не має права керування таким Т3 /а.с.9-10/. Водій транспортного засобу від отримання копії постанови відмовився.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №76244622 від 09.10.2024 року державним виконавцем Дніпровського відділу ДВС у місті Кам`яньке Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови серії ЕНА №3023024 від 10.09.2024 про стягнення з ОСОБА_1 6800 грн штрафу /а.с.11/.

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Кам`яньке Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №76244622 від 09.10.2024 накладено арешт на грошові кошти кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, які належать боржнику, в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 7847,81 грн /а.с.12-13/.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015р. №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.

Статтею 15Закону України«Про дорожнійрух» визначено,що кожнийгромадянин,який досягвизначеного цимЗаконом віку,не маємедичних протипоказаньта пройшовповний курснавчання завідповідними програмами,може вустановленому порядкуотримати правона керуваннятранспортними засобамивідповідної категорії. Правона керуваннямототранспортними засобамиі мотоколясками(категоріїA1,A)може бутинадано особам, які досягли 16-річного віку і таке право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Згідно з ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Пунктами 2.1 (а, ґ) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, крім іншого - посвідчення водія відповідної категорії, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Згідно з вимогами п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП особа, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постанова серії ЕНА №3023024 складена відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по адресі: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , який керував транспортним засобом: інші 2007060674.

Позивач звертаючись із даним адміністративним позовом надав до суду відеозапис, який міститься на CD-R диску /а.с.14/, копію якого ним отримано в межах розгляду справи №209/7036/24 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копію паспорта громадянина України, який виданий 07.06.2021 та витяг з реєстру територіальної громади про адресу місця проживання та реєстрації, сформований 11.10.2024. Також позивачем долучено копію постанови Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року у справі №209/7036/24.

Суд дослідив надані позивачем докази, зокрема відеозапис, та не встановив обставин, які підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення. З оглянутого в судовому засіданні відеозапису ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу та розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності взагалі відсутній, що дає суду дійти висновку, що ОСОБА_1 не керував мопедом vin НОМЕР_2 .

В силу положень ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Також, суд при розгляді цієї адміністративної справи, враховує постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року у справі №209/7036/24, яка набрала законної сили, та за якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст.130КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, з мотивувальної частини вказаного судового рішення у справі №209/7036/24 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з`явився в судове засідання та щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №126734 від 10.09.2024 на відеозаписі відсутній.

Суд встановив, що особою, яка керувала транспортним засобом було повідомлено персональні дані ОСОБА_1 , а працівники патрульної поліції в порушення вимог закону не вжили заходів для належного встановлення особи правопорушника та склали протокол про адміністративне правопорушення на особу, яка не керувала транспортним засобом мопедом vin НОМЕР_2 .Суд обґрунтував своє рішення показами свідка, зокрема поліцейського ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Іванішина Давида Олександровича, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385КК України та який пояснив, що 10.09.2024 перебував на чергуванні у складі екіпажу. Під час патрулювання вулиць міста помітили мопед, який їхав по АДРЕСА_2 , водій якого рухався без шолома. Після зупинки, на вимогу надати посвідчення водія, особа, яка керувала транспортним засобом повідомив, що посвідчення водія з собою не має, документи, які підтверджують його особу також у нього при собі відсутні. Під час з`ясування особи водія, останній назвався ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказав своє місце проживання АДРЕСА_1 . Особу водія було встановлено проведеними заходами, за допомогою даних бази, у якій було наявне посвідчення водія із фотографією. В подальшому водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки були ознаки такого сп`яніння, однак останній відмовився від такого проходження та зазначав, що йому спочатку потрібно поїхати додому для того щоб помитись, оскільки його зовнішній вигляд є дуже неохайним та брудним.

Також суд зазначив, що ОСОБА_2 , після перегляду в судовому засіданні відеозапису, який здійснювався на боді камеру поліцейського під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та долучений до матеріалів про адміністративне правопорушення, вказав про те, що особа, яка керувала 10.09.2024 мопедом та щодо якої складено адміністративні матеріали за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, та ОСОБА_1 , який присутній в судовому засіданні дійсно не схожі, однак звернув увагу на те, що під час встановлення особи, у базі даних було наявне посвідчення водія із фотографією, особа яка керувала мопедом дійсно була схожа на фото з водійського посвідчення ОСОБА_1 , назвала усі особисті дані та місце реєстрації, а тому не виникало підстав вважати, що дані не достовірні.

Суд дійшов висновку, що докази, які містяться в матеріалах справи, не доводять обставин правопорушення, зазначених в протоколі, оскільки сам по собі протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може бути безумовним доказом вчинення особою правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, без об`єктивного підтвердження даних, зазначених у ньому та інших доказів, які наявні в матеріалах справи, та які повністю спростовуються відеозаписом, який не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мопедом.

Враховуючи наведене, суд при розгляді цього адміністративного позову констатує, що судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено відсутність доказів керування 10.09.2024 року гр. ОСОБА_1 транспортним засобом мопедом vin НОМЕР_2 .

Відповідно абз.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Також, ч. 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Суд також зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Зі змісту частини 3 ст. 62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Основною умовою під час розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (правова позиція Верховного Суду, яка викладена в постановах від 29.04.2020 року по справі №283/2460/16-а та від 17.03.2020 року по справі № 334/8803/16-а).

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи, окрім оскаржуваної постанови поліцейського, належних та допустимих доказів щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, не містять, а сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вина вчинення позивачем адміністративного правопорушення жодним чином не підтверджена, відтак постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА №3023024 від 10 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

З урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС, суд також приходить до висновку про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, згідно п.1 ст.247 КУпАП України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн та витрат за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 132КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать:1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5). пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн, а тому дані витрати у відповідності до ч. 1 ст.139КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Також позивач просить стягнути на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Так, частиною сьомою статті 139КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст.134КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому частиною 5 статті 134КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом у акті приймання виконаних робіт вартості наданих послуг (2000 грн.), суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2024 року між позивачем та адвокатом Кущ Ольгою Миколаївною укладено договір про надання правничих послуг.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано Договір про надання правничих послуг №39 від 15.10.2024, Акту приймання виконаних робіт за договором №39 від 15.10.2024 в якому вказано, що адвокатом виконано послуги правничої допомоги у вигляді складання адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зазначено, що вартість виконаних робіт складає 2000 грн. Розрахунок проведений у повному обсязі.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV судизастосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правничу допомогу адвоката, у сумі 2000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ч.1 ст.126, ст.ст. 247, 251, 280, 283, 288, 293 КУпАП, ст.ст.9, 72, 74,77, 139, 229, 241, 246, 257-262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА №3023024 від 10.09.2024,яка булавинесена поліцейським відділення поліції №1 (м.Кам`янське) Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області сержантом поліції Іванішин Давидом Олександровичем, згідно якої на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.126КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області на корить ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області, місцезнаходження: вул. Троїцька, буд. 20-а, м. Дніпро, ЄДРПОУ:40108866, адреса електронної пошти: vdz@dp.police.gov.ua.

Суддя Н.В. Левицька