Постанова

від 14.11.2024 по справі 345/3100/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 345/3100/24 пров. № А/857/26585/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року у справі № 345/3100/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Якимів Р.В. в м. Калуш-Франківської області 23.09.2024 о 14:51 год.), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ НП) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 26.04.2024 року серії БАД № 883659 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., а також закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення..

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова винесена на підставі належних і допустимих доказів.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Учасники справи, які були належним чином, згідно положень частин першої та другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Представники позивача та відповідача заявили клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Дані клопотання ухвалами суду були задоволені.

Однак учасники справи до участі у судовому засіданні не підключилися.

При цьому суд мав технічну можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до частини п`ятої статті 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відтак судове засідання проводилося за відсутності представників позивача та відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.04.2024 року серії БАД № 883659 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП. Позивач визнаний винуватим у тому, що 26.04.2024 року о 19год 03 хв. в м. Калуш на вул. Тихого він керував транспортним засобом марки «Хюндай Соната», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, за що передбачена відповідальність частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на те, що під час перегляду відеозапису судом не знайдено фактів на підтвердження керування транспортним засобом саме позивачем.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи, а саме з доданого відеозапису встановлено, що працівники поліції після переслідування наздогнали автомобіль під керуванням позивача. Після цього позивач, закривши авто (що підтверджується характерним сигналом аварійного сигналу автомобіля), почав бігти в протилежну сторону від працівників поліції. Після затримання порушника, останній в категоричній формі заперечував керування автомобілем марки «Хюндай Соната», д.н.з. НОМЕР_1 , однак з відеозапису нагрудних камер встановлено, що при розмові по телефону позивач зазначав, що його догнали та зупинили працівники поліції.

Обставини, зафіксовані на відеозаписах свідчать про те, що дійсно на момент зупинки автомобіля водієм був саме ОСОБА_2 .

Щодо покликання суду першої інстанції на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30.08.2024 року у справі № 345/2914/24 колегія суддів зазначає, що обставини, встановлені даним судовим рішенням, а саме недоведеність перебування за кермом автомобіля марки «Хюндай Соната», д.н.з. НОМЕР_1 , саме позивача, не можуть братися до уваги, оскільки з наявних у справі та досліджених апеляційним судом відеоматеріалів чітко встановлено, що саме позивач був за кермом, інші особи в даний момент (крім працівників поліції) відсутні.

Як визначено положеннями частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для адміністративного суду лише в частині правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду.

Як видно із спірних правовідносин, події щодо складання протоколу відносно позивача за статтею 130 КУпАП та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП відбувалися одночасно (паралельно). Скоєння позивачем правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, не пов`язане із наявністю чи відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 30.08.2024 року у справі № 345/2914/24, з урахуванням положень частини шостої статті 78 КАС України, не є обов`язковою під час розгляду вказаної справи.

До того ж, згідно частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відтак, правова оцінка, надана судом правовідносинам у справі № 345/2914/24 не є преюдиційною обставиною та не є обов`язковою для врахування при вирішенні даної адміністративної справи.

Судом апеляційної інстанції також відкидаються покликання позивача на покази свідка ОСОБА_3 , які також взяв до уваги суд першої інстанції, оскільки, виходячи з оглянутого відеозапису фіксації вчиненого правопорушення чітко вбачається, що від автомобіля марки «Хюндай Соната», д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився, відбігав саме позивач. Інших осіб, які б могли керувати даним транспортним засобом, на відеозаписі не зафіксовано.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції помилково погодився з твердженнями позивача про невчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірної постанови. Дана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин 1 та 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції у справі, що розглядається, не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 229, 241, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року у справі № 345/3100/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 14.11.24