Постанова

від 14.11.2024 по справі 461/6895/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 461/6895/24 пров. № А/857/23787/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Обрізка І.М.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м.Львова (головуючий суддя Мисько Х.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні м.Львів 10 вересня 2024 року у справі №461/6895/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

21.08.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської, просила скасувати постанову серії РАП №662988739 від 01.07.2022 року, винесену інспектором з паркування, управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктуру Львівської міської ради Гренюх Романом Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.152-1 КУпАП та провадження у справі закрити.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 10 вересня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування уповноважена щодо адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), зобов`язана розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Суд першої інстанції вказав, що неналежне виконання інспектором зазначених положень закону щодо розміщення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про те, що позивач фактично була необізнана про початок адміністративного провадження щодо неї. Суд першої інстанції вважає, що встановлені під час розгляду даної справи факти є порушенням права на захист, адже таким чином позивача фактично позбавлено можливості подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Суд першої інстанції виснував, що позбавлення позивача можливості реалізації прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчить про наявність законних підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 вересня 2024 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що гарантії передбачені ст. 268 КУпАП не поширюються на осіб які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки чи паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки. Скаржник вказує, що винесення постанови без участі позивача не обмежувало його права на захист. Скаржник зазначає, що інспектором дотримано вимоги ч.4 ст.283 КУпАП та розміщено зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення на веб-сайті. Скаржник звертає увагу, що постанова по справі про адміністративне правопорушення містить всі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення статті 286 та 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.

Як встановлено судом першої інстанції, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії РАП №662988739 від 01.07.2022 року яка винесена відповідно до повідомлення серії ЛВ №00065206 від 16 червня 2022 року 11 год 52 хв ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300,00 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 16.06.2022 року об 11 год. 52 хв водієм транспортного засобу марки «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1007, м. Львів, вул. Гнатюка, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більше як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів. затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342.

Не погоджуються з вказаною постановою, вважаючи її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та соціальні основи дорожнього руху визначені Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 3353-XII) відповідно до статті 14 якого учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з статтею 53 Закону № 3353-XII юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до положень статті 52-2 Закону № 3353-XII при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення.

Аналогічні положення закріплені пунктами 26, 29 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1342, якими встановлено, що користувач зобов`язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; у разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування через паркувальний автомат або шляхом придбання паркувального талона - розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Згідно з пунктом 29 Правил №1342 факт сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується платіжним документом, за винятком випадків надання послуги «мобільне паркування», коли факт такої сплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою.

Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Відповідно до примітки до статті 152-1 КУпАП під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Так, відповідно до положень статті 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектор з паркування зобов`язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Водночас, частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до статті 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та долучених до матеріалів справи скриншотів телеграм каналу «Оповіщення ЦЗ» (ар.с. 16), 16.06.2022 року в період з 10 год. 40 хв. до 11 год 21 хв. у м. Львові оголошена «повітряна тривога», під час якої, як це зазначено позивачем вона перебувала в укритті в приміщенні Львівського національного Університету імені Івана Франка, після закінчення якої позивач попрямувала до свого автомобіля.

Так, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 3 Конструкції України життя і здоров`я людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Враховуючи загрозу життю у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, в м.Львові позивач мав підставу для негайного проходження до укриття, що можна розглядати як обставину непереборної сили та крайньої необхідності.

Слід зазначити, що оголошення повітряної тривоги є обставиною яка виплаває на здатність особи виконувати свої обов`язки, в тому числі і щодо дотримання правил користування майданчиком для платного паркування. Дії позивача в даному випадку, на переконання суду апеляційної інстанції, мають виправданий характер, оскільки були спрямовані на забезпечення особистої безпеки.

Апеляційний суд звертає увагу, що в умовах повітряної тривоги особиста безпека громадян є пріоритетною, оскільки життя і здоров`я громадян є найвищою соціальною цінністю. У зв`язку з чим держава зобов`язує громадян при оголошенні повітряної тривоги дотримуватися заходів безпеки.

Отже слід констатувати, що фіксування уповноваженими особами факту користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1007, м. Львів, вул. Гнатюка, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більше як за 10 хвилин, мало місце в проміжку до 30 хв. по закінченню повітряної тривоги до моменту прибуття позивачки, яка перебувала в укритті в приміщенні Львівського національного Університету імені Івана Франка. Протилежного відповідачем не доведено.

Статтею 18 КУпАП передбачено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині що стосуються порушення процедури притягнення позивачки до відповідальності як підставу скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, то суд апеляційної інстанції зауважує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у Постанові ВС у справі №825/2328/16.

Згідно з положеннями статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи фактичні обставини справи, та надаючи оцінку доказам, які суд першої інстанції залишив поза увагою, суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст. 18 КУпАП, доходить висновку, що правопорушення, яке інкриміновано позивачу не є адміністративним правопорушенням, оскільки вчинене не з умислом, а в часі військової агресії рф проти України, з дотримуватися заходів безпеки під час оголошення повітряної тривоги та мають виправданий характер, оскільки були спрямовані на забезпечення особистої безпеки, що на переконання суду апеляційної інстанції за вищеописаних умов є станом крайньої необхідності, що є наслідком зміни судового рішення в частині мотивів.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що рішення суду першої слід змінити в частині мотивів задоволення позові.

Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 317, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 вересня 2024 року у справі №461/6895/24 - змінити в частині мотивів задоволення позову.

В решті рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 вересня 2024 року у справі №461/6895/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Н. М. Судова-Хомюк