Ухвала

від 11.11.2024 по справі 183/4096/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3426/24 Справа № 183/4096/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_6 ,

року народження,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання до 13 грудня 2024 року включно.

Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали, скасувати її та змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали суду, захисник посилається на те, що повний текст судового рішення ним дотепер не отримано.

Свої вимоги про скасування ухвали захисник обґрунтовує недоведеністю встановлених судом ризиків. Адвокат зазначає, що до клопотання прокурора не було додано доказів на підтвердження їх існування, в той час як суду не врахував, що обвинуваченого затримали у суді та він не ухилявся від правоохоронних органів та суду. При цьому, ОСОБА_6 має сталі зв`язки та постійне місце проживання.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу скасувати та змінити йому запобіжний захід на більш м`який або визначити розмір застави.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_6 посилається на недоведеність встановлених судом ризиків. Обвинувачений зазначає, що суд не врахував його наміру продовжити проходження військової служби, підтвердженого відповідною заявою, що міститься у матеріалах провадження. При цьому, за умови поновлення військової служби ризик впливу на свідків виникнути не може. Що стосується ризику переховування, то він відсутній, оскільки грошових коштів він не має та в такому разі буде позбавлений можливості їх заробити та, відповідно, існувати в умовах переховування. Серед іншого, ОСОБА_6 вказує, що пропустив строк апеляційного оскарження ухвали через те, що отримав її повний текст лише 28.10.2024.

Перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення апелянтам строку апеляційного оскарження судового рішення, колегія суддів керується тим, що оскаржувану ухвалу було постановлено 16 жовтня 2024 року, однак оголошено учасникам провадження лише її резолютивну частину.

За цих умов, враховуючи те, що матеріали провадження не містять відомостей про отримання обвинуваченим та його захисником повного тексту судового рішення, колегія суддів не вважає строк апеляційного оскарження ухвали суду пропущеним.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг по суті заявлених у них вимог, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону не повною мірою.

Як встановлено апеляційним судом та що знайшло своє підтвердження у матеріалах контрольного провадження, 16 жовтня 2024 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.

Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу, суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та погоджується з тим, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду та здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, оскільки останній обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, вчиненого в період воєнного стану, тоді як розгляд кримінального провадження наразі триває.

Колегія суддів не може вважати необґрунтованим подальше тримання обвинуваченого під вартою та погоджується з твердженням суду про те, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 , тому приходить до висновку, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою останнього відповідає вимогам ст. 199 КПК України.

Доводи обвинуваченого та його захисника про недоведеність ризиків не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , обставини його вчинення, з урахуванням оголошеного на території України воєнного стану, беззаперечно доводить їх існування.

Що стосується доводів апелянтів про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, то ці обставини хоча і мають місце, проте підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу суду не дають, як такі, що не перешкодили діям обвинуваченого.

Водночас, колегія суддів вважає, що з огляду на стадію розгляду провадження, а також тривалість строку ув`язнення ОСОБА_6 , його намір продовжити проходження військової служби, зазначені ризики не зникли, однак суттєво зменшились, а тому не може погодитись з висновками суду в частині відсутності підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Так, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402, 405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. (рішення у справі «Осипенко проти України»)

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).

Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, вимоги ст. 183 КПК України, які наділяють суд дискреційними повноваженнями щодо питання визначення застави, однак при цьому зобов`язують суд визначити розмір застави застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, беручи до уваги стадію розгляду провадження, тривалість строку ув`язнення обвинуваченого, його особу, а також ризики, що суттєво зменшились, апеляційний суд вважає, що в даному випадку можливо визначити заставу.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.

Європейський суд з прав людини, у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 одружений, має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності притягується вперше, перебував на військовій службі та виконував завдання, пов`язані з захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період 04 травня 2022 року та до 09 січня 2023 року та має намір продовжувати службу і надалі.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого та його майновий стан, беручи до уваги обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які суттєво зменшились, колегія суддів вважає за можливе визначити обвинуваченому розмір застави у 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, внесення якої зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, запобігти ризикам та не буде завідомо непомірною для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисника слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України постановити нову, якою продовжити щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до 13 грудня 2024 року, з визначенням застави у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн., яку обвинувачений або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду (отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р НОМЕР_1 , та надати документи, що це підтверджує прокурору.

У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, звільнити його з-під варти та покласти обов`язки, передбачені п.п 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з`являтись за викликом прокурора, суду; не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4