Постанова

від 14.11.2024 по справі 344/12708/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/12708/24

Провадження № 33/4808/834/24

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Борсука Д.Я.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 до державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07.07.2024 року о 23 год. 31 хв. по вул. Вагилевича, 6 в м. Івано-Франківськ водій керував транспортним засобом марки Renault Clio Symbol номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 05.08.2024 року. Винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає зазначену постанову суду необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також його прав та охоронюваних законом інтересів.

Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до розгляду справи.

Вважає, що матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що законних підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням у працівників поліції не було і в матеріалах справи немає документального підтвердження законності такої зупинки. Повідомляє, що сів за кермо на прохання працівників поліції для того, щоб перепаркувати автомобіль, оскільки його сусід висловлювався у грубій формі, що не може заїхати до свого двору. Після того, як він сів за кермо транспортного засобу, працівник поліції пішов по прилад Драгер, що свідчить про те, що працівники поліції знали про те, що він може перебувати у стані сп`яніння.

Вважає, що постанова суду не може залишатися в силі через те, що суд не перевірив і не дав правової оцінки правомірності зупинки.

Крім того, повідомляє, що у матеріалах справи відсутній акт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. У зв`язку із цим вважає, що протокол по даній справі є неналежним і недопустимим доказом, оскільки складений працівником поліції із порушенням вимог чинного законодавства, а саме відсутністю акта огляду на стан сп`яніння.

Звертає увагу на те, що він не погодився із результатами, які були зазначені пристроєм Драгер, а тому виявив намір пройти огляд у медичному закладі. У медичному закладі йому запропонували ще раз пройти огляд за допомогою Драгера, хоча він хотів здати відповідні аналізи. Опісля їх здачі, повернувся лікар і повідомив, що підготує висновок де все опише. Вважає, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння є недійсним, оскільки у лікарні йому не повідомили результати огляду, а також у самому висновку не вказано на підставі яких ознак в особи виявлено стан алкогольного сп`яніння та не визначено ступінь сп`яніння проміле алкоголю.

Крім того, на думку апелянта, поліцейськими порушено порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме стверджує, що поліцейськими, всупереч положенням ст. 256 КУпАП, йому не роз`яснено його права та обов`язки, що підтверджується відеозаписом. Внаслідок невиконання поліцейськими зазначеного обов`язку, він був необізнаний з тим, що він має право висловити незгоду із результатами огляду та пройти огляд в медичній установі МОЗ України.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.

Зі змісту доводів захисника адвоката Борчука Д.Я. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Борсук Д.Я. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважав, що дії працівників поліції носили провокаційний характер, оскільки останні, маючи підозру, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння, свідомо запропонували йому перепаркувавати транспортний засіб та в подальшому провели огляд на стан сп`яніння та склали протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах провадження відсутні належні та достатні докази на підтвердження його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №613039 від 08.07.2024 (а.с. 1) встановлено, що ОСОБА_1 07.07.2024 о 23 год. 31 хв. у місті Івано-Франківську, по вул. Вагилевича, 6 керував транспортним засобом марки Renault Clio Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога за адресою с. Чукалівка, вул. Медична, 15. Результат позитивний, що підтверджується довідкою-висновком № 38. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факту керування транспортним засобом та посилається виключно на порушення процедури огляду на стан сп`яніння, складання адміністративних матеріалів, не роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, невручення копії протоколу щодо нього.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

За змістом ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою поліцейським взводу 1 роти ТОР УПП в Івано-Франківській обл. старшим сержантом поліції Рошаковським В.Я. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_2 , що стверджено власноручним підписом останнього.

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено що ОСОБА_1 пояснює чому керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (дослівно): «працівниками поліції зупинений не був, попросили перепаркувати авто, що і зробив, в стані алкогольного сп`яніння не почувався», що свідчить про розуміння ним висунутого обвинувачення та заперечення факту перебування у стані сп`яніння.

На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був під власноручний підпис ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що зміст висунутого обвинувачення було доведено ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення в сукупності з даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.07.2024 (а.с. 4), роздруківки приладу «Alcotest Drager 6810» (а.с. 2), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.07.2024 (а.с. 5), а також іншими даними, що містяться в матеріалах провадження, в їх сукупності.

Згідно даних направлення в КНП «ПОК ЦПЗ ІФОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 07.03.2024 року о 23 год. 38 хв., внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд проводився за допомогою Драгер 6810, 0026. Результати огляду 0,71 % проміле (а.с. 4).

Відповідно до роздруківки приладу «Alcotest Drager 6810", огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на стан сп`яніння проведений 07.07.2024 о 23:38 год. за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810», прилад № ARВН - 0026, дата калібрування 07.05.2024, принтер № ARВН - 5323, тест № 1311, результат 0, 71% проміле. Роздруківка приладу «Alcotest Drager 68510" підписана поліцейським (а.с. 2).

Згідно з даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.07.2024 р. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 5).

З метою перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційний суд витребував у КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» копію акту медичного огляду від 08.07.2024 р. та копію результатів лабораторних досліджень.

Згідно даних акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №438 від 08.07.2024 р. щодо ОСОБА_1 : зовнішній вигляд охайний, одяг чистий, видимих пошкоджень не виявлено. Поведінка обстежуваної особи млява, скарг не висловлює. Свідомість ясна, у часі, просторі та власній особі орієнтований вірно. Мова зв`язна, тиха, монотонна. Гіпорефлексія. Міміка млява. хода з похитуванням. У позі Ромберга похитується. Пальце-носову пробу виконав не чітко. Наявний тремор пальців рук. Зі слів особи: «алкоголь вживав вчора, горілку… скільки не пам`ятаю». Наявний легкий запах алкоголю з рота. Використовуючи технічний засіб Драгер Алкотест №04163, дата останньої повірки 10.10.2023 р., результат обстеження 0,69%. Висновок та діагноз за результатами: алкогольне сп`яніння. РПЛ внаслідок вживання алкоголю, інтоксикація. Результат лабораторних тестів: у сечі етанолу 0,77% проміле. (а.с.47-48).

Відповідно до результатів токсилогічного дослідження №1668 КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» щодо ОСОБА_1 , при токсилогічному дослідженні біологічного матеріалу: сечі, виявлено етанол, концентрація етанолу 0,77 г/л (%), наркотичних речовин не виявлено, дата видачі аналізу 17.10.2024 р, аналіз виданий цитоморфологом ОСОБА_3 (а.с.49).

Крім того, апеляційним судом були досліджені відеозаписи, які долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення (а.с. 6).

Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції перевіряють документи ОСОБА_1 , просять перепаркувати автомобіль та повідомляють останнього що на нього буде складено постанову за ч. 3 ст. 122 КУпАП, роз`яснюють права, передбачені законодавством України. Далі відеозаписом зафіксовано, як водій ОСОБА_1 перепаковує автомобіль. Після цього, працівники поліції повідомляють водія транспортного засобу про те, що вбачають в нього наявність ознак сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота та пропонують йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу. Водій повідомляє, що він не здійснював рух у громадських місцях, а лише перепарковував автомобіль. Однак, в подальшому водій погоджується пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою Драгера. В результаті проведення тесту № 1311 працівником було отримано позитивний результат 0,71%. З результатом водій не погодився, а тому працівниками поліції повідомлено, що наступний огляд на стан сп`яніння відбудеться у медичному закладі лікарем наркологом. У лікарні ОСОБА_1 роз`яснили, що його відмова від проходження медичного огляду буде прирівнюватися до стану алкогольного сп`яніння. Відеозаписом зафіксовано проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. Зокрема, ОСОБА_1 пройшов повторний огляд за допомогою приладу Драгер та отримав позитивний результат, який складав 0,69 % проміле. Працівниками лікарні надана ємність, для здачі біоматеріалу для медичного огляду. Після проведення огляду лікарем медичного закладу складено висновок та надано копію ОСОБА_1 . В подальшому , ОСОБА_1 разом із працівниками поліції проїхали на місце події для складення адміністративних матеріалів. На відеозаписі зафіксовано складання працівником поліції адміністративного протоколу в присутності ОСОБА_1 . Працівниками поліції було ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом протоколу, роз`яснено йому права, повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді. Надав свої пояснення у протоколі. Працівники поліції повідомлено, що у водія вилучається посвідчення водія та отримано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. ОСОБА_1 розписався за отримання копії протоколу та отримав останню.

Дані відеозапису повністю узгоджуються із роздруківкою результатів огляду (а.с. 2), з даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 4), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Суд, дослідивши відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.

Відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, встановити послідовність даних, що містяться в матеріалах провадження, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові, а також заперечень, викладених в апеляційній скарзі та озвучених під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при фіксації обставин подій патрульними поліцейськими, проходженні ним огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння з допомогою Алкотестера «Драгер» під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає їх безпідставними.

Апеляційний суд вважає, що доводи про те, що працівники поліції спровокували ОСОБА_1 на вчинення правопорушення, оскільки сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що вищевказані правопорушення були вчинені правопорушником внаслідок свідомого нехтування законом та її впевненості в тому, що вона має право керувати транспортним засобом в межах прибудинкової території.

Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (справа «Раманаускас проти Литви»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника. (справа «Тейшейра де Кастро проти Португалії»)

Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що працівники поліції не проводили негласну операцію стосовно ОСОБА_1 , а діяли відкрито, відповідно до наявної ситуації, не підбурювали його до вчинення правопорушення шляхом наполегливих спонукань та обіцянок і не вчиняли дій, які переконували його в необхідності порушити закон, а діяли в межах своїх повноважень, намагаючись забезпечити безпеку дорожнього руху.

Зокрема, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що поліцейські з`явились на місці події за викликом у зв`язку з тим, що припаркований у дворі автомобіль, унеможливлював проїзд.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що реформування патрульної поліції неодноразово визнавалось однією із найуспішніших реформ в країні, внаслідок якої вдалось істотно покращити професійний рівень та доброчесність працівників поліції, а тому сумніви в законності дій працівників поліції у даному випадку носять суто вірогідний характер є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю доказів, які досліджені судом та повністю узгоджуються між собою.

Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних обґрунтованих відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

В матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про неправомірну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , недотримання працівниками патрульної поліції приписів нормативно-правових актів при виконанні службових обов`язків, перевищення службових повноважень працівниками поліції, тощо.

Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не проінформовано водія про можливість скористатися юридичним захистом, апеляційний суд звертає увагу на те, що право на захисника, яке передбачено ст.268 КУпАП виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки після складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що водій транспортного засобу не має права вимагати участі адвоката під час проведення огляду водія на стан сп`яніння, оскільки за своїм правовим змістом проведення такого огляду є виконанням обов`язків водія відповідно до Правил дорожнього руху України.

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість скористатись своїми процесуальними правами та розпорядитись процесуальними обов`язками з метою захисту своїх інтересів, зокрема: прийняти рішення щодо згоди/відмови від огляду на стан наркотичного сп`яніння в спеціалізованому медичному закладі; ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення, надати письмові пояснення та заперечення щодо висунутого обвинувачення та дій працівників поліції, тощо.

Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що в матеріалах провадження достатньо належних та допустимих доказів, які поза всяким розумним сумнівом доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а відтак і наявність в діях останнього складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що і поставлено йому у вину.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами, оскільки при накладенні стягнення судом першої інстанції було вірно враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв