Ухвала

від 19.11.2024 по справі 522/17633/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/17633/24-Е

Провадження №2/522/7591/24

УХВАЛА

19 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів заперечення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ» - адвоката Коваль Ірини Вікторівни проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ», Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

13 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло заперечення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТ ДРІМ» - адвоката Коваль Ірини Вікторівни проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у якому заявник просить задовольнити клопотання та здійснити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Клопотання мотивовано тим, справа характеризується складністю предмету позову з огляду не невизначеність позивача щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому процесі. Також, заявник вказує на те, що частина позовних вимог викликає питання щодо того, чи є обраний позивачем спосіб захисту належним. Також, посилається на те, що на стадії досудового врегулювання спору не обрала конкретного способу захисту своїх прав та демонструвала суперечливу поведінку. Зазначає про те, що дана справа має велике значення для відповідачів, адже вирішення справи впливає на репутацію закладу.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цивільним процесуальним Кодексом України, у порядку, зокрема: позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до п.п.1,4 ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, а також справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

У п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України вказано, що до категорії малозначних справ належать справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте, пункт 1 частини шостої статті 19 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-р(II)/2023 від 22.11.2023. Пункт 1 частини шостої статті 19 утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:

1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин;

3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У ч. 2 ст.274 ЦПК України вказано, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У ч.3 ст.274 ЦПК України вказано, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналізуючи ч.4 ст.274 ЦПК України, справа про стягнення заборгованості за кредитним договором може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження за умови, що ціна позову не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20) зазначено, що: «враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета».

КЦС ВС вказав, що суд першої інстанції дотримався наведених норм процесуального права, оскільки в ухвалі про відкриття провадження зробив висновок про те, що при вирішенні питання про визначення порядку розгляду справи суддею враховано предмет позову, який не належить до переліку справ, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України), враховано характер справи та належність справи до категорії незначної складності, тому дану справу відніс до категорії малозначних справ, яку за правилами статей 19, 274, 279 ЦПК України доцільно розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін, роз`яснивши учасникам судового розгляду їх процесуальні права, відповідно до статті 274 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції правильно врахував, що зазначений спір не входить до переліку спорів, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 705/1279/18, від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 466/10577/20.

Чинне законодавство не передбачає обов`язку здійснювати розгляд зазначеної категорії справ в порядку загального позовного провадження, а тому, питання про порядок розгляду справи вирішується на розсуд суду під час відкриття провадження у справі.

У постановіОдеського апеляційногосуду від27.06.2024року усправі № 522/17563/23, суд зазначив про те, що чинне законодавство не містить чіткого поняття «малозначна справа» та вичерпного переліку підстав, за яких суд може визначити справу малозначною, норми ЦПК України, визначають лише рекомендований список ознак малозначності справ за наявності яких суд має право визначити справу малозначною, проте це не є обов`язком суду. Питання щодо віднесення справи до категорії малозначних справ вирішується судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі.

На думку суду, ціна позову в даній справі не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, справа характеризується низьким рівнем складності, незначним обсягом доказів, що потребує дослідження, відсутністю клопотань про виклик свідків та проведення експертизи, відсутністю будь якого суспільного інтересу, оскільки рішення по справі зачіпає права та інтереси двох осіб позивача та відповідача, підстави для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін відсутні.

У ч.1 ст.43 ЦПК України вказано, що учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Суд зазначає, що проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяк не впливає на можливість реалізації зазначених прав, а скоріше залежить від волевиявлення учасників справи.

Тому, будь-які заперечення щодо предмету спору, зокрема, неправильність розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги сторони можуть висловити у заявах по суті справи, у тому числі шляхом подання відзиву. Більше того,

Щодо посилання заявника на те, що справа характеризується складністю предмету позову з огляду не невизначеність позивача щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому процесі та на те, що частина позовних вимог викликає питання щодо того, чи є обраний позивачем спосіб захисту належним, то суд зазначає наступне.

Згідно постанови КЦС ВС від 25.09.2023 у справі № 503/603/17, з урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача, що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22) зазначено, що «якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Тому, у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено неналежний склад відповідачів або неналежний спосіб захисту, суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, питання про належність відповідачів та належність способу захисту може вирішуватися виключно під час розгляду справи.

Також, у запереченні представник відповідача зазначає про те, задля встановлення належного кола відповідачів та обрання належного способу захисту необхідно перейти до загального позовного провадження.

З приводу цього, суд роз`яснює відповідачеві, що визначення кола відповідачів та обрання способу захисту це виключне право позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Щодо посилання представника відповідача на те, що на стадії досудового врегулювання спору не обрала конкретного способу захисту своїх прав та демонструвала суперечливу поведінку, то суд зазначає про те, що дана категорія справ не передбачає обов`язкового досудового регулювання спору.

У запереченні представник відповідача посилається на те, що справа має велике значення для відповідачів, адже вирішення справи впливає на репутацію закладу, проте, не обґрунтовує, яким саме чином вирішення справи по суті впливає на репутацію закладу.

На думку суду, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін носить виключно позитивні аспекти, зокрема, дає змогу здійснити розгляд справи в межах строків, встановлених ЦПК України, дисциплінує сторін, унеможливлює безпідставне затягування сторонами судового процесу та в жодному разі не впливає на об`єктивність, неупередженість та повноту розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Тому, приймаючи до уваги ціну позову та незначну складність справи, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, враховуючи факт того, що клопотання про виклик свідків та/або проведення експертизи не заявлялися, кількість доказів у справі незначна, справа не становить значного суспільного інтересу, оскільки впливає виключно на права та обов`язки позивача та відповідачів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19, 43, 83, 247, 277 ЦПК України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

Заперечення представникаТовариства зобмеженою відповідальністю«ФІТ ДРІМ»-адвоката КовальІрини Вікторівнипроти розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала остаточна та оскарженню окремо від рішення суду - не підлягає.

Суддя Косіцина В.В.