Постанова

від 07.11.2024 по справі 914/3299/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа №914/3299/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ярина Плюс»

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2024 (повний текст рішення складено 17.05.2024, суддя Кітаєва С.Б.)

у справі №914/3299/23

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Приватного підприємства «Ярина Плюс», м. Львів

про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою,

за участю представників:

від позивача Попович Я.Д.

від відповідача Бартман Л.Б.

Львівська міська рада 06.11.223 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Ярина Плюс» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення літ. «Б-1», загальною площею 68,7 м2 (реєстраційний номер майна 25559871) за вказаною адресою з припиненням права власності ПП «Ярина Плюс» на вказане нежитлове приміщення.

В обґрунтування своїх позовних вимог міська рада покликається на те, що за ПП «Ярина Плюс» без належних правових підстав зареєстровано право власності на нежитлове приміщення під літ. Б-1 загальною площею 68,7 м2 за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, чим порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою за вищевказаною адресою.

Розглянувши позовні вимоги міської ради, Господарський суд Львівської області в рішенні від 01.05.2024 задоволив такі та ухвалив усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення літ. «Б-1», загальною площею 68,7 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, (реєстраційний номер майна 25559871) з припиненням права власності Приватного підприємства «Ярина Плюс» (ідентифікаційний код 36462378) на нежитлове приміщення літ. «Б-1», загальною площею 68,7 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, (реєстраційний номер майна 25559871); за рахунок відповідача відшкодував позивачу судовий збір.

Задовільняючи позовні вимоги суд встановив, що об`єкт (нежитлове приміщення, загальною площею 68,7 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158) збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Львівська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскільки вважає його необґрунтованим, прийнятим на підставі неповного та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи та загалом прийнятим із порушенням норм процесуального та матеріального права, відтак, підлягає скасуванню з наступних підстав:

·на переконання ПП «Ярина Плюс» воно є добросовісним набувачем нежитлового приміщення, а звертаючись з даним позовом, позивач намагався, виключно, витребувати спірну земельну ділянку з володіння ПП «Ярина Плюс» та уникнути застосування до спірних правовідносин приписів статей 387 та 388 ЦК України щодо неможливості витребування спірного майна у Приватного підприємства «Ярина Плюс», як у добросовісного набувача;

·відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України перехід права на земельну ділянку можливий, виключно, у разі набуття прав власності, господарського відання, оперативного управління на вичерпний перелік об`єктів нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю, або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, до якого не входить такий об`єкт, як «приміщення», відтак ПП «Ярина Плюс», як набувач такого майна не мало правової підстави для звернення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт, що належить йому на праві власності;

·апелянт наголошує, що Львівська міська рада з 2009 року була обізнана про наявність спору щодо визнання права власності на нежитлове приміщення, що розташоване на спірній земельній ділянці, однак, в силу своєї бездіяльності не зверталася до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. На переконання відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності, а незастосування судом першої інстанції таких строків, апелянт вважає неправомірним;

·водночас, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не вказав, які ж дії ПП «Ярина Плюс» призвели до порушення прав та інтересів Львівської міської ради, а також в позові не вказано обставин, які могли б свідчити про недобросовісність відповідача, а його добросовісність взагалі не ставиться під сумнів.

З огляду на вказане відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовити.

Позивач своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули представники обох сторін, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, висловлені у попередніх судових засіданнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила таке:

На виконання наказу департаменту містобудування від 07.06.2023 за №162 спеціалістами управління державного контролю за використання та охороною земель, за участю управління архітектури та урбаністики було проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, за результатами якого складений акт від 25.06.2023 №272, в якому зафіксовано, що земельна ділянка на вул. Кульпарківській, 158 у м. Львові, знаходиться в межах функціональної зони Ж-3-зона багатоповерхової житлової забудови. В ході вказаного обстеження також було встановлено, що ПП «Ярина Плюс» фактично використовую земельну ділянку орієнтовною площею 0,0065 га для обслуговування торгового павільйону на вул. Кульпарківській, 158 у м. Львові, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. До означеного акта обстеження долучено план-схему земельної ділянки та матеріали фотофіксації.

З листа Управління архітектури та урбаністики від 09.06.2023 року №4-2401-7791 слідує, що вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на вул. Кульпарківській, 158 у м. Львові не надавались.

Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 31.05.2023 року №4-0006-7262, згідно даних з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, документи щодо виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, що були б зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відсутні.

Проте, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів вбачається, що за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 68,7 м2 за відповідачем.

Вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності та, станом на момент подання цього позову, не передана в користування третім особам.

Первинно, право власності на об`єкт на вул. Кульпарківській, 158 у м. Львові (реєстраційний номер майна 25559871) було зареєстровано 26.11.2008 за фізичною особою-підприємцем Михайлівим Євгеном Євгеновичем на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 року у справі №19/202, за яким за фізичною особою-підприємцем Михайлівим Є.Є. було визнано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 68,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158 та зобов`язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» здійснити державну реєстрацію права власності за фізичною особою-підприємцем Михайлівим Є.Є. на нежитлове приміщення загальною площею 68,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158.

Львівський апеляційний господарський суд в постанові від 02.02.2009 у справі №19/202, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009, апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволив; рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202 скасував; прийняв нове рішення, яким в позові відмовив.

Як стало відомо позивачу з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 24.02.2009 було зареєстровано за Приватним підприємством «Мотор» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 68,7 м2, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158 (реєстраційний номер майна: 25559871).

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності не нерухоме майно, реєстрація права власності за ПП «Мотор» відбулася на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Михалівим Є.Є. та ПП «Мотор», реєстраційний №92 від 30.01.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Л.В.

17.06.2009 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було проведено реєстрацію права власності за ПП «Ярина Плюс», яке набуло таке право внаслідок укладення договору купівлі-продажу з ПП «Мотор», реєстраційний №1042 від 22.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу №1042 від 22.05.2009 року, Приватне підприємство «Мотор» продало, а Приватне підприємство «Ярина Плюс» придбало нежитлове приміщення під літ. «Б-1», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, загальною площею 68,7 м2.

На даний час у державному реєстрі права власності на нерухоме майно за ПП «Ярина Плюс» обліковується реєстрація права власності на нежитлове приміщення в плані під літ. «Б-1» загальною площею 68,7 м2 (реєстраційний номер майна 25559871), яке розташоване у м. Львові, на вул. Кульпарківській, 158.

ПП «Ярина Плюс» з проханням про оформлення права користування/власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт, що був предметом купівлі-продажу, до Львівської міської ради та її виконавчих органів не зверталося.

Вказане свідчить, що ПП «Ярина Плюс» без належних правових підстав користується земельною ділянкою за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, чим порушує права та майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, які підлягають захисту в судовому порядку.

Дослідивши та оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, надані в судових засіданнях, а також актуальні правові позиції Верховного Суду, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

За приписами статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Таким чином, виходячи з вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Львова територіальній громаді міста з визначенням її власником Львівської міської ради.

Органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу (п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Львівська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відтак, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування є правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України.

Згідно з ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 Земельного кодексу України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як було зазначено вище, 26.11.2008 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було проведено реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 68,7 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202. Згодом вказане рішення було скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2009.

З огляду на те, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202 скасовано, відтак ФОП Михайлів Є.Є без належних та передбачених чинним законодавством для оформлення права власності документів, оформив право власності на будівлю літ. «Б-1» загальною площею 68,7 м2, що знаходиться у м. Львові на вул. Кульпарківській, 158, що, в майбутньому, мало б слугувати перешкодою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт за ПП «Мотор», а згодом і за ПП «Ярина Плюс».

Станом на даний час у державному реєстрі права власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю в плані під літ. «Б-1», загальною площею 68,7 м2 на вул. Кульпарківській, 158 у м. Львові (реєстраційний номер майна: 25559871) зареєстровано за Приватним підприємством «Ярина Плюс»

Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно на вул. Кульпарківсьуій, 158 у м. Львові, належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради та віднесена до земель комунальної власності у відповідності до ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Водночас, спірна земельна ділянка у власність чи користування відповідачу та будь-якій іншій особі не надавалась.

Інформація про відсутність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою на вул. Кульпарківській, 158 у м. Львові підтверджується також листом Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-9673 від 20.07.2023, за змістом якого слідує, що рішення (ухвали) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення площею 68,7 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кульпарікська, 158 (реєстраційний номер майна: 25559871) Львівською міською радою не приймались, а в управлінні земельних ресурсів такі відсутні. Одночасно повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25559871) в управлінні земельних ресурсів відсутня.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За умовами ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на нерухомі речі, у відповідності до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020р. у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020р. у справі № 680/214/16-ц).

За змістом статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Як слідує з обставин справи та встановлено судом першої інстанції, цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались. Отож, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні, що свідчить про самовільне її зайняття.

Оскільки спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети, то відповідач набув права власності на таке нерухоме майно за відсутності правових підстав, відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158, є об`єктом самочинного будівництва.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (стаття 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ст. 212 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 51, 52 постанови від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 дійшла висновку, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення наведеного об`єкту нерухомості, правовий режим зазначеного об`єкта будівництва, як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 у справі №910/19726/17 та Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За приписами ч.1 ст.317 та 319 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові; власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на викладене, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю, у відповідності зі ст. 391 Цивільного кодексу України.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема, земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, у відповідності до п. б ч. 3 статті 152 Земельного кодексу України, здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи, що нежитлове приміщення, загальною площею 68,7 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158 збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, відтак земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час. Реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, в силу положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, Львівська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки, а єдиним способом захисту порушеного права є знесення самочинно збудованого майна, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі №755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).

Водночас, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

З встановлених обставин справи слідує, що державна реєстрація права власності за відповідачем на спірну нежитлову будівлю, здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до Закону Україну «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019, який набрав чинності 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 вказаного Закону (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

З огляду на вказане, судова колегія вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: на нежитлове приміщення, загальною площею 68,7 м2 за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 158 (реєстраційний номер майна: 25559871), з метою усунення перешкод Львівській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення та відмови в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Ярина Плюс» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2024 у справі № 914/3299/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом20 днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 18.11.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік