Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/2513/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа№ 910/2513/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.11.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024

у справі №910/2513/24 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальніст "ЮА. РПА"

про стягнення 5 185 329,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Міністерство оборони України (далі - позивч, МОУ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА. РПА" (відповідач, ТОВ "ЮА. РПА", скаржник) 1 605 436,00 грн (пеня за порушення терміну виконання робіт), 1 590 610,00 грн (штраф за порушення терміну виконання робіт), 1 989 283,00 грн (штрафні санкції за порушення терміну надання звітних документів), а всього - 5 185 329,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем терміну виконання робіт та терміну надання звітних документів згідно умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/87 від 11.04.2022, з огляду на що позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/2513/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" на користь Міністерства оборони України 1 605 436 (один мільйон шістсот п`ять тисяч чотириста тридцять шість) грн 00 пені за порушення терміну надання послуг, 1 989 283 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят три) грн 00 коп. пені за порушення терміну надання звітних документів, 1 590 610 (один мільйон п`ятсот дев`яносто тисяч шістсот десять) грн 00 коп. штрафу за порушення терміну виконання робіт та 62 223 (шістдесят дві тисячі двісті двадцять три) грн 95 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем порушено строк виконання свого зобов`язання, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до нього відповідальності, визначеної у п. 7.2. договору.

Також, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені та штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання вважав, що позовні вимоги про стягнення 1 605 436,00 грн пені та 1 590 610,00 грн 7% штрафу підлягають задоволенню.

Водночас судом першої інстанції зазначено, що п. 7.2. договору передбачена відповідальність за різні порушення умов договору, а саме абз. 2 встановлена відповідальність у формі пені за порушення терміну виконання зобов`язання (надання послуг з ремонту виробів), тоді як в абз. 3 цього пункту визначена відповідальність у формі пені за ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/2513/24 скасувати, ухвалити нове рішення у справі №910/2513/24, яким стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 144 671, 04 грн., а в решті позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- вимоги позивача про стягнення пені згідно абз. 3 п. 7.2 договору у розмірі 1 989 283,00 грн відповідач вважає повністю безпідставними, оскільки період нарахування пені відповідно до абз. 3 п. 7.2 договору співпадає з періодом нарахування пені відповідно до абз. 2 п. 7.2 договору і закінчується одночасно з підписанням сторонами актів приймання-передачі виробів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів, а відтак, на думку відповідача, нарахування пені відповідно до абз. 3 п. 7.2. договору є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

- позивач прострочив передання відповідачу 50 (п`ятдесяти) Виробів для проведення ремонту на 369 (триста шістдесят дев`ять) днів, що спричинило об`єктивну неможливість Виконавця розпочати виконання ремонтних робіт цих приладів та затягування строків виконання договірних зобов`язань Виконавцем за Договором №87. Також з огляду на компенсаційний, а не каральний характер штрафних санкцій (неустойки), з метою недопущення отримання невиправданих додаткових прибутків для Позивача, забезпечення балансу інтересів сторін, в ідповідач просить Півничний апеляційний господарський суд зменшити розмір штрафних санкцій на 85% з 964 473,60 грн. до 144 671,04 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання учасників апеляційного провадження

23.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того такого:

- умовами укладеного сторонами Договору чітко визначено, що роботи з ремонту Виробів Виконавцем вважаються наданими та завершеними після підписання та затвердження саме Акту приймання наданих послуг з ремонту Виробів, в якому фіксується вартість ремонту Виробів, від якої нараховуються пеня та штраф, а не Акту приймання-передачі Виробів, який свідчить лише про факт передачі зразка озброєння але не завершення робіт з ремонту та факту надання Послуг;

- умовами Договору окреслено обов`язок Виконавця не тільки здійснити сам ремонт Виробів, а й підготувати до нього пакет відповідних документів, про що зазначено у наведеному пункті 5.18 Договору, а також надати інформацію до ВП МОУ для здійснення калькуляції та визначення вартості цього ремонту. Саме це й входить до складу послуг, які приймаються Замовником у актах приймання наданих послуг та вказує на завершення і виконання Виконавцем ремонту, який останнім був проведений з простроченням;

- позивачем було здійснено розрахунки штрафних санкцій у повній відповідності до Договору до моменту прийняття послуг, а не виробів.

24.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке колегією суддів задоволено, у зв`язку із тим, що документи долучені до відповідного клопотання, є додатками до відзиву на позовну заяву від 22.03.2024, які не друкувалися судом першої інстанції.

29.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які залишені колегією суддів без розгляду, як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.09.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Сітайло Л.Г., Андрієнка В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №910/2513/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

22.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Сітайло Л.Г., Андрієнко В.В., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/2513/24 залишено без руху. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують оплату судового збору.

06.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 подано заяву про усунення недоліків до якої долучено докази оплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/2513/24. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/2513/24 .на 17.10.2024

17.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву на 07.11.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Учасники апеляційного з`явилися в судове засідання 07.11.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 11.04.2022 між Міністерством оборони України (далі -замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА. РПА" (далі -виконавець) укладено договір № 370/3/5/2/1/87 (далі - договір) про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується надати замовникові послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення: ремонт за технічним станом приладів, визначених у мпецифікації, за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Результатом надання послуг з ремонту виробів є працездатний стан виробів (їх частин, вузлів, агрегатів, комплектуючих) та відповідність робочих параметрів вимогам експлуатаційної документації виробів (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1 договору, виконавець повинен надати замовнику передбачені цим договором послуги з ремонту виробів, якість яких відповідає технічним умовам, державним стандартам, кресленням та інше, які діють на підприємстві виконавця.

У п. 3.1. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 27.02.2023, сторони погодили, що ціна цього договору становить 47 340 000,00 (сорок сім мільйонів триста сорок тисяч) грн, 00, з ПДВ, за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/1 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ - 7 890 000 (сім мільйонів вісімсот дев`яносто тисяч) грн, 00 коп.

Як передбачено п. 4.1. договору, замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги з ремонту виробів протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником акту приймання наданих послуг з ремонту виробів, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 4 до договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що до рахунку виконавцем додається: акти приймання-передачі виробів (додаток № 3 до договору); акти приймання наданих послуг з ремонту виробів (додаток № 4 до договору); посвідчення (додаток № 5 до договору), видане 1285 ВП МОУ про приймання наданих послуг з ремонту виробів (в цілому по завершенню надання послуг за етапи, або кожного окремого виробу); калькуляція витрат, сформована виконавцем, завізована 1285 ВП МОУ; копії доручень на отримання майна після ремонту представниками військових частин та установ Збройних Сил України. На підставі зазначених документів не пізніше 10-денного терміну сторонами оформляється та затверджується акт приймання наданих послуг з ремонту виробів (додаток № 4 до договору) за договором, який є підставою для проведення розрахунків.

За умовами п. 5.1. договору, термін надання послуг з ремонту виробів - відповідно до календарного плану надання послуг з ремонту виробів (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Як погодили у п. 5.2. договору сторони, передбачені цим договором послуги з ремонту виробів надаються у відповідності до вимог діючої нормативно-технічної документації визначеної в п. 2.1 цього договору. У разі зменшення ціни ремонту за фактичними витратами, сторони можуть збільшити кількість виробів, які підлягають ремонту. Термін проведення ремонту виробів встановлюється календарним планом надання послуг з ремонту виробів (додаток 1 до договору). Про початок робіт із надання послуг з ремонту виробів виконавець повідомляє 1285 ВП МОУ. Місце доставки Виробів до ремонту - виробничі потужності Виконавця.

Згідно з п. 5.4. договору, передача виконавцю для ремонту виробів здійснюється військовими частинами за нарядами (згідно Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністерства оборони України 17 серпня 2017 року №440), виданими Центральним управлінням забезпечення наземними системами Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України. Отримання виробів в ремонт здійснюється виконавцем не пізніше 30 діб після укладення договору (у кількості, що підлягає ремонту). У разі ненадходження виробів в ремонт у встановлені договором терміни, сторони укладають додаткову угоду щодо подальшого порядку надання послуг з ремонту виробів.

Як встановлено у п. 5.15 договору, приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представниками (представником) військової частини, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, та оформляється Актом приймання-передачі виробів (додаток № 3 до договору), підписується уповноваженими особами виконавця, начальником ВТК виконавця, представниками військової частини та затверджується виконавцем. Затверджений акт приймання-передачі виробів складається у 4 примірниках.

Відповідно до п. 5.18 договору, приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником здійснюється на підставі наданих виконавцем: актів приймання-передачі виробів представнику військової частини (додаток № 3 до договору); посвідчення (додаток № 5 до договору), виданого 1285 ВП МОУ, про приймання наданих послуг з ремонту виробів (в цілому по завершенню надання послуг за договором, за етапи або кожного окремого виробу); підписаного виконавцем протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів (додаток № 2 до договору). За результатом приймання наданих послуг з ремонту виробів складається акт приймання наданих послуг з ремонту виробів. Акт приймання наданих послуг з ремонту виробів підписується уповноваженими особами замовника та виконавця та затверджується замовником та виконавцем не пізніше 5 робочих днів. Зобов`язання виконавця по наданню послуг з ремонту виробів за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником (додаток № 4 до договору).

Згідно з пп 6.1.2, 6.1.5 п. 6.1 договору, замовник зобов`язаний: забезпечити передавання виробів та комплектуючих до виробів для проведення ремонту, їх приймання після проведення згідно з актом приймання-передачі виробів; забезпечувати своєчасне оформлення документів (наряді, актів).

Як визначено пп 6.3.1 п. 6.3 договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг з ремонту виробів у терміни згідно з календарним планом надання послуг з ремонту виробів (додаток 1 до договору), якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору, а згідно з пп 6.3.5 п. 6.3 договору, виконавець зобов`язаний забезпечити своєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт надання послуг з ремонту виробів.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили види порушень та санкцій за них, а саме: за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг з ремонту виробів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості (абз. 2 п. 7.2 договору); у випадку ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості ненаданих послуг з ремонту виробів (абз. 3 п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.05.2023) цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30.11.2023, в частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань по цьому договору, з питань гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного терміну.

Відповідно до календарного плану надання послуг з ремонту виробів (додаток № 1 до договору), у редакції додаткової угоди № 1 від 11.11.2022, сторони погодили надання послуг з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення, зазначили завдання, що підлягає здаванню замовнику - ремонт за технічним станом приладу, визначеного специфікацією, у загальній кількості 150 шт., вартість ремонту за од. з ПДВ - 263 000,00 грн, вартість послуг всього з ПДВ - 39 450 000,00 грн, термін виконання ремонту - 25.02.2023, 25.03.2023, 25.04.2023 відповідно за кожні 50 шт. одиниць товару, термін надання звітних документів - 28.02.2023, 30.03.2023 та 30.04.2023 відповідно.

У специфікації (додаток № 8 до договору) сторони визначили найменування та номери виробів щодо яких надаються послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення.

Позивач вказує, що відповідачем виконано умови договору в частині ремонту виробів у кількості 150 одиниць з порушенням терміну їх виконання, передбаченим календарним планом, з урахуванням додаткових угод, у зв`язку з чим і просить стягнути грошові кошти у розмірі 5 185 329,00 грн, з яких 1 605 436,00 грн - пеня за порушення терміну виконання робіт, 1 590 610,00 грн - штраф за порушення терміну виконання робіт, 1 989 283,00 грн - штрафні санкції за порушення терміну надання звітних документів).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що взяті на себе зобов`язання виконав повністю, а предметом спору є виключно стягнення штрафних санкцій за порушення термінів надання послуг, з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА. РПА" погодитися не може, оскільки додаток 1 до договору (календарний план надання послуг) містить три дати та етапи робіт, останньою з яких є 30.04.2023, що дає відповідачу підстави вважати, що незважаючи на наявність етапності виконання договору, зобов`язання з виконання робіт за договором є неподільним зобов`язанням, яке за наявності декількох дат виконання має бути виконане не пізніше останньої дати - 30.04.2023, саме після цієї дати може наступати відповідальність за порушення строків виконання зобов`язання.

Також відповідач зазначає, що оскільки нарахування пені та штрафу відповідно до п. 7.2 договору здійснені позивачем починаючи з 26.02.2023, що, на думку відповідача, не відповідає додатку № 1 до договору, то у задоволені пені та штрафу необхідно відмовити.

У свою чергу відповідач також звертає увагу суду на те, що вимоги позивача про стягнення пені згідно абз. 3 п. 7.2 договору у розмірі 1 989 283,00 грн відповідач вважає повністю безпідставними, оскільки період нарахування пені відповідно до абз. 3 п. 7.2 договору співпадає з періодом нарахування пені відповідно до абз. 2 п. 7.2 договору і закінчується одночасно з підписанням сторонами актів приймання-передачі виробів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів, а відтак, на думку відповідача, нарахування пені відповідно до абз. 3 п. 7.2. договору є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Також відповідач просить зменшити розмірі штрафних санкцій на 85 % та у зв`язку з цим зазначає, що в такому разі, підлягає стягненню на користь позивача штрафні санкції у розмірі 144 671,04 грн.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем договір, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду з елементами договору про надання послуг (змішаний договір).

Згідно із частинами 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі санкції: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

За порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За змістом ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини.

Відповідач виконав свої зобов`язання за договором щодо надання замовнику (позивачу) послуг з ремонту виробів у кількості 150 шт. та після проведення ремонту передав вироби замовнику, що підтверджується актами приймання-передачі виробів, підписаними та затвердженими у порядку п. 5.15 договору, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що за умовами п. 5.18 договору, приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником здійснюється на підставі наданих виконавцем документів, перелік яких наведено у абз. 3-4 цього пункту договору, при цьому у абз. 6 цього пункту договору сторони узгодили, що зобов`язання виконавця по наданню послуг з ремонту виробів за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником (додаток № 4 до договору).

Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач у повному обсязі виконав зобов`язання виконавця по наданню послуг з ремонту 150 шт. виробів за договором, що підтверджується актами приймання наданих послуг з ремонту виробів, підписаними та затвердженими замовником та виконавцем, а саме: № 1 від 28.02.2023 на суму 11 677 200,00 грн (37 шт. виробів); № 2 від 28.03.2023 на суму 4 102 800,00 грн (13 шт. виробі); № 3 від 30.04.2023 на суму 8 521 200,00 грн (27 шт. виробів), №4 від 14.07.2023 на суму 7 574 400,00 грн (24 шт. виробів); №5 від 16.07.2023 на суму 8 521 200,00 грн (27 шт. виробів); № 6 від 20.10.2023 на суму 6 943 200,00 грн (22 шт. виробів) копії яких наявні в матеріалах справи.

Щодо вимог позивача про стягнення на підставі абз. 2 п. 7.2 договору 1 605 436,00 грн пені та 1 590 610,00 грн 7% штрафу за порушення терміну виконання робіт.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили види порушень та санкцій за них, а саме: за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг з ремонту виробів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості (абз. 2 п. 7.2 договору); у випадку ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості ненаданих послуг з ремонту виробів (абз. 3 п. 7.2 договору).

Тобто, підставою для стягнення пені та штрафу відповідно до абз. 2 п. 7.2 договору є встановлення факту порушення виконавцем (відповідачем) терміну виконання зобов`язання за договором.

У свою чергу, як вбачається з календарного плану надання послуг з ремонту виробів (додаток № 1 до договору), у редакції додаткової угоди № 1 від 11.11.2022, сторони погодили надання послуг з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення, зазначили завдання, що підлягає здаванню замовнику - ремонт за технічним станом приладів, визначених специфікацією, у загальній кількості 150 шт., вартість ремонту за од. з ПДВ - 263 000,00 грн, вартість послуг всього з ПДВ - 39 450 000,00 грн, термін виконання ремонту - 25.02.2023, 25.03.2023, 25.04.2023 відповідно за кожні 50 шт. одиниць товару, термін надання звітних документів - 28.02.2023, 30.03.2023 та 30.04.2023 відповідно.

Отже, за умовами календарного плану, відповідач мав надати послуги з ремонту виробів 50 шт. у строк по 25.02.2023, ще 50 шт. у строк по 25.03.2023 та ще 50 шт. у строк по 25.04.2023.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів приймання наданих послуг з ремонту виробів: № 1 від 28.02.2023 на суму 11 677 200,00 грн (37 шт. виробів); № 2 від 28.03.2023 на суму 4 102 800,00 грн (13 шт. виробі); № 3 від 30.04.2023 на суму 8 521 200,00 грн (27 шт. виробів), №4 від 14.07.2023 на суму 7 574 400,00 грн (24 шт. виробів); №5 від 16.07.2023 на суму 8 521 200,00 грн (27 шт. виробів); № 6 від 20.10.2023 на суму 6 943 200,00 грн (22 шт. виробів) копії яких наявні в матеріалах справи, відповідачем порушено строк виконання свого зобов`язання, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до нього відповідальності, визначеної у п. 7.2. договору.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунок пені та штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, вважав, що позовні вимоги про стягнення 1 605 436,00 грн пені та 1 590 610,00 грн 7% штрафу підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів частково не погоджується із вищезазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Дійсно, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту Виробів (Додаток 1 до Договору №87) у редакції Додаткової угоди №2 від 12.12.2022 сторони зазначили завдання, що підлягає здаванню замовнику - ремонт за технічним станом приладу ТВНЕ-4 ПА (Б) з доведенням до виду ТВНЕ-4БУМ у кількості 150 (сто п`ятдесят) шт., термін виконання ремонту: (І) 25.02.2023 - 50 шт., (ІІ) 25.03.2023 - 50 шт., (ІІІ) 25.04.2023 - 50 шт., вартість ремонту за од. - 315 600,00 грн. з ПДВ, термін надання звітних документів відповідно - (І) 28.02.2023, (ІІ) 30.03.2023, (ІІІ) 30.04.2023.

Взяті на себе зобов`язання за Договором №87 відповідач виконав повністю на 100%, що підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи. Предметом спору у цій справі є виключно стягнення штрафних санкцій.

Згідно з п.п. 6.1.2., 6.1.3., 6.1.5. Договору № 87 замовник зобов`язаний відповідно забезпечити передавання Виробів та комплектуючих до Виробів для проведення ремонту, їх приймання після проведення згідно з Актом прийманняпередачі Виробів. Зменшувати обсяг закупівлі Послуг з ремонту виробів та загальну ціну Договору залежно від реального фінансування видатків, відповідно до пункту 3.3 договору та відсутністю ремонтопридатного ремонтного фонду. Забезпечувати своєчасне оформлення документів (нарядів, актів).

Відповідно до абз. 1-2 п. 5.4. Договору №87 передача Виконавцю для ремонту Виробів здійснюється військовими частинами за нарядами (згідно "Згідно Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністерства оборони України 17 серпня 2017 року №440), виданих Центральним управлінням забезпечення наземними системами озброєння Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України. Отримання Виробів в ремонт здійснюється Виконавцем не пізніше 30 діб після укладення Договору (у кількості що підлягає ремонту).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 у справі №910/2549/18 за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України до Державного підприємства Львівський бронетанковий завод про стягнення неустойки у зв`язку з простроченням виконання ремонту 72 одиниць військової техніки … «дата передачі виробів у ремонт безпосередньо впливає на виникнення у відповідача можливості розпочати ремонтні роботи, належне з`ясування обставин та дати передачі виробів в ремонт є обов`язковим при розгляді спору у даній справі».

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у Постанові від 12.07.2023 у справі №904/8883/21 «неможливо розглядати порушення підрядником термінів виконання робіт без дослідження своєчасності та повноти виконання своєї частини зобов`язань замовником».

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору №87 відповідач повинен був виконати ремонт за технічним станом приладу ТВНЕ-4 ПА (Б) з доведенням до виду ТВНЕ-4БУМ у кількості 150 (сто п`ятдесят) шт.

У контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає, що задовольняючи повністю позовні вимоги у відповідній частині, судом першої інстанції не надано правової оцінки коли ж саме Замовник передав Підряднику прилади для проведення їх ремонту.

Суд першої інстанції взагалі не дав оцінки доданому відповідачем Наряду на ремонт №2724/23, відповідно до якого позивач передав відповідачу 50 (п`ятдесят) Виробів для проведення їх ремонту лише 15.05.2023.

Всупереч умов Договору №87 від 11.04.2022 Замовник порушив своє зобов`язання з забезпечення передання Виробів для проведення ремонту, яке повинно було бути виконане Замовником не пізніше 11.05.2022.

Прострочення Замовника з передання 50 Виробів для проведення їх ремонту складає 369 (триста шістдесят дев`ять) днів (з 12.05.2022 до 15.05.2023).

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що відповідач листом №87/1 від 31.03.2023 звертався до позивача з проханням надати вироби в достатній кількості для виконання Договору №87.

Проте, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не дав оцінки ані Наряду на ремонт №2724/23 від 15.05.2023, ані листу №87/1 від 31.03.2023, чим допустив неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, внаслідок порушення оцінки доказів, наданих відповідачем.

Не враховуючи те, що позивач передав відповідачу 50 Виробів для проведення їх ремонту згідно Наряду №2724/23 лише 15.05.2023 суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення ремонту цих 50 Виробів за період починаючи з 26.04.2023, тобто ще до того як ці Вироби були передані відповідачу для ремонту.

Загальний розмір безпідставно стягнутих штрафних санкцій по ремонту 50 Виробів, переданих згідно Наряду №2724/23 від 15.05.2023р., складає 2 129 318,00 грн. (два мільйони сто двадцять дев`ять тисяч триста вісімнадцять гривень 00 копійок), з яких 1 046 824,00 грн. - це пеня з розрахунку 0,1% від вартості ремонту за кожний день прострочення, а 1 082 494,00 грн. - це 7% штраф (їх розрахунок приведений на 5-8 сторінках позовної заяви - (т. 1, а.с. 3-5).

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/2513/24 є частково необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, а саме дата передачі позивачем виробів у ремонт відповідачу.

Відповідно до абз. 2 п.7.2. Договору №87 за порушення терміну виконання зобов`язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Послуг з ремонту Виробів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Згідно зі ст. 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Невиконання замовником підрядних робіт на ремонт речі обов`язку щодо передання виконавцю конкретної речі, що підлягає ремонту (стаття 851 ЦК України), з дотриманням етапів проведення таких робіт, зумовлює об`єктивну неможливість виконавця розпочати виконання робіт на користь замовника та, відповідно, затягування строків виконання договірних зобов`язань.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №910/5787/19 за позовом Міністерства оборони України до Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 11 349 190, 35 грн

Подібну позицію висловив Верховний Суд і у постанові від 28.05.2020 у справі №910/6217/19 за позовом Міністерства оборони України до Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 460 000 грн., зазначивши «невиконання замовником підрядних робіт на ремонт речі обов`язку щодо передачі виконавцю конкретної речі, що підлягає ремонту (стаття 851 ЦК України), у тому числі за заявкою виконавця складових частин речі у разі виявлення у процесі ремонту їх неремонтопридатності, зумовлює об`єктивну неможливість виконавця розпочати виконання робіт чи продовжити їх з етапу, під час якого було виявлено необхідність заміни комплектуючих до виробу, що підлягає ремонту, та, відповідно, затягує строки виконання договірних зобов`язань виконавцем підрядних робіт.

Колегія суддів зазначає, що позивач прострочив передання відповідачу 50 (п`ятдесяти) Виробів для проведення ремонту, що спричинило об`єктивну неможливість Виконавця розпочати виконання ремонтних робіт цих приладів та затягування строків виконання договірних зобов`язань Виконавцем за Договором №87.

Вказане прострочення позивача привело до того, що штрафні санкції по ремонту цих 50 (п`ятдесяти) Виробів почали нараховуватись раніше, ніж самі прилади були передані відповідачу, тобто суд першої інстанції притягнув до відповідальності відповідача за порушення зобов`язання позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … 2) зміна умов зобов`язання.

Згідно зі ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

При застосуванні ст. 613 Цивільного кодексу України Верховний Суд неодноразово виснував, що, встановивши наявність прострочення кредитора, виконання зобов`язання мало бути відстрочене на час прострочення кредитора (постанова від 21.09.2021 у справі №910/10618/20); прострочення замовника, більше, ніж на 2 місяці відстрочило обов`язок підрядника виконати роботи у передбачений у договорі строк також на вказаний термін (Постанова від 05.02.2020 у справі №904/330/19), відстрочення виконання зобов`язання боржником можливе лише за умов невчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (постанова від 10.01.2024 у справі №904/6023/19).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Аналогічні по своїй суті норми містяться у ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 7.9. Договору № 87 виконавець звільняється від відповідальності за ненадання Послуг з ремонту Виробів у разі неможливості Замовника надати Вироби, або комплектуючі (за необхідності) для проведення ремонту.

Оскільки передача 50 (п`ятдесяти) Виробів в ремонт була прострочена позивачем на 369 днів, то згідно приписів ст.ст. 3, 851, 613, 611 Цивільного кодексу України, практики Верховного Суду застосуванні ст. 613 Цивільного кодексу України внаслідок порушення зобов`язання з передачі виробів Замовником у ремонт відбувається зміна умов зобов`язання - відстрочення строку передачі 50 Виробів з ремонту від обумовленої сторонами в Договорі №87 дати 25.04.2023 на час прострочення кредитора - 369 днів - 19.05.2024.

Тобто через прострочення позивача, ремонт 50 Виробів, переданих позивачем згідно Наряду на ремонт №2724/23 від 15.05.2023, мав бути здійснений не пізніше 369 днів з отримання, а саме не пізніше 19.05.2024.

У свою чергу, з 50 Виробів, які були передані Замовником згідно Наряду на ремонт №2724/23 від 15.05.2023, ремонт 3 (трьох) Виробів був здійснений протягом 1 (одного) дня з отримання, ремонт 5 (п`яти) Виробів був здійснений протягом 16 (шістнадцяти) днів з отримання, ремонт 4 (чотирьох) Виробів був здійснений протягом 23 (двадцяти трьох) днів з отримання, ремонт 7 (семи) Виробів був здійснений протягом 28 (двадцяти восьми) днів з отримання, ремонт 4 (чотирьох) Виробів був здійснений протягом 32 (тридцяти двох) днів з отримання, ремонт 5 (п`яти) Виробів був здійснений протягом 36 (тридцяти шести) днів з отримання, ремонт 2 (двох) Виробів був здійснений протягом 39 (тридцяти дев`яти) днів з отримання, ремонт 15 (п`ятнадцяти) Виробів був здійснений протягом 66 (шістдесяти шести) днів з отримання, ремонт 5 (п`яти) Виробів був здійснений протягом 72 (сімдесяти двох) днів з отримання.

За виконання Відповідачем ремонту виробу протягом 1 (одного) дня з отримання Позивач нарахував, а суд першої інстанції стягнув штрафні санкції у розмірі 6 312,00 грн., за ремонт 5 (п`яти) Виробів протягом 16 (шістнадцяти) днів з отримання штрафні санкції склали 165 690,00 грн., за ремонт 4 (чотирьох) Виробів протягом 23 (двадцяти трьох) днів з отримання штрафні санкції склали 141 388,80 грн., за ремонт 7 (семи) Виробів протягом 28 (двадцяти восьми) днів з отримання штрафні санкції склали 258 476,40 грн., за ремонт 4 (чотирьох) Виробів протягом 32 (тридцяти двох) днів з отримання штрафні санкції склали 152 750,40 грн., за ремонт 5 (п`яти) Виробів протягом 36 (тридцяти шести) днів з отримання штрафні санкції склали 197 250,00 грн., за ремонт 2 (двох) Виробів протягом 39 (тридцяти дев`яти) днів з отримання штрафні санкції склали 80 162,40 грн., за ремонт 15 (п`ятнадцяти) Виробів протягом 66 (шістдесяти шести) днів з отримання штрафні санкції склали 762 174,00 грн., за ремонт 5 (п`яти) Виробів протягом 72 (сімдесяти двох) днів з отримання штрафні санкції склали 254 058,00 грн.

Отже, за проведений відповідачем ремонт 50 Виробів, переданих Замовником згідно Наряду №2724/23 від 15.05.2023 протягом максимум 72 (сімдесяти двох) днів з дати отримання суд першої інстанції безпідставно стягнув штрафні санкції у загальному розмірі 2 129 318,00 грн. (два мільйони сто двадцять дев`ять тисяч триста вісімнадцять гривень 00 копійок), у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення у відповідній частині.

Щодо вимог позивача про стягнення на підставі абз. 3 п. 7.2 договору у розмірі 1 989 283,00 грн штрафних санкцій за порушення терміну надання звітних документів за період з 01.03.2023 по 19.10.2023.

У абз. 3 п. 7.2 договору сторони погодили, що у випадку ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості ненаданих послуг з ремонту виробів.

Тобто, укладаючи договір, сторони шляхом власного волевиявлення, визначили відповідальність за ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів.

Колегія суддів вказує, що вказаний абзац п. 7.2. договору є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався, матеріали справи протилежного не містять.

А відтак умови абз. 3 п. 7.2 договору є обов`язковими для виконання сторонами у розумінні ст. 629 ЦК України.

У свою чергу, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що п. 7.2. договору передбачена відповідальність за різні порушення умов договору, а саме абз. 2 встановлена відповідальність у формі пені за порушення терміну виконання зобов`язання (надання послуг з ремонту виробів), тоді як в абз. 3 цього пункту визначена відповідальність у формі пені за ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг з ремонту виробів.

Тобто, умовами договору передбачена пеня за різні види відповідальності.

Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання у розмірі 1 989 283,00 грн вважав, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів частково не погоджується із даними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Проаналізувавши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що фактично до виконання робіт Виконавець не може надати позивачу для підписання Акти приймання наданих послуг з ремонту Виробів за Договором №87. Тобто будь-яке прострочення надання для підписання Актів приймання наданих послуг з ремонту Виробів безпосередньо пов`язано з простроченням виконання ремонтних робіт.

З огляду на те, що в даному випадку, як встановлено колегією суддів вище, 50 виробів було передано позивачем тільки згідно Наряду на ремонт №2724/23 від 15.05.2023, тобто, відбулось саме прострочення зобов`язання кредитора, і з огляду на те, що надання звітних документів напряму залежить від виконання робіт (ремонту Виробів), що у свою чергу, напряму залежить від своєчасного надання позивачем відповідачу таких виробів для проведення ремонтних робіт, за висновками колегії суддів, дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 773 003, 83 грн. - пені за порушення терміну надання звітних документів.

Також скаржник просить зменшити суму штрафних санкцій на 85 %.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При застосуванні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі 916/4692/15.

Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України вказується, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 ).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, наразі колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем/скаржником належним чином доказово не обґрунтовано обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача є частково обгрунтованими, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню 1 839 731, 83 грн. заборгованості, з яких: 558 612, 00 грн. - пені за порушення терміну надання послуг, 508 116, 00 грн. - штрафу за порушення терміну виконання робіт, 773 003, 83 грн. - пені за порушення терміну надання звітних документів. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 1 839 731, 83 грн. заборгованості, з яких: 558 612, 00 грн. - пені за порушення терміну надання послуг, 508 116, 00 грн. - штрафу за порушення терміну виконання робіт, 773 003, 83 грн. - пені за порушення терміну надання звітних документів.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/2513/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/2513/24 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальніст "ЮА. РПА" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, ідентифікаційний код 39279705) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т., Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 1 839 731, 83 грн. заборгованості, з яких: 558 612, 00 грн. - пені за порушення терміну надання послуг, 508 116, 00 грн. - штрафу за порушення терміну виконання робіт, 773 003, 83 грн. - пені за порушення терміну надання звітних документів та 22 076, 78 грн. судового збору за подання позову.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.»

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т., Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА. РПА" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, ідентифікаційний код 39279705) 60 220, 75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. В іншій частині судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА.РПА".

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/2513/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 18.11.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім