Постанова

від 28.10.2024 по справі 910/3935/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 910/3935/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Павлов Р.В. (в залі суду),

від ПП фірма «Трансспорт»: не з`явились,

від ПП «Креатор-Буд»: Олійник Ю.Р. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Креатор-Буд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 (повний текст складено 18.07.2024)

у справі № 910/3935/24 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Приватного підприємства приватна сервісно-комерційна фірма "Трансспорт",

2) Приватного підприємства "Креатор-Буд"

про стягнення 9 130 816,85 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив стягнути з Приватного підприємства приватна сервісно-комерційна фірма "Трансспорт" (далі - ПП фірма «Трансспорт», Фірма) та Приватного підприємства "Креатор-Буд" (далі - ПП «Креатор-Буд», Підприємство) 9 130 816,85 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 позовні вимоги Департаменту задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ПП фірма "Трансспорт" та ПП "Креатор-Буд" 9 130 816,85 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету: отримувач - ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок ІВАN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), ідентифікаційний код 37993783. Стягнуто з ПП фірма "Трансспорт" на користь Департаменту 54 784 грн 90 коп витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ПП "Креатор-Буд" на користь Департаменту 54 784 грн 90 коп витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024, ПП "Креатор-Буд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення в частині солідарного стягнення з ПП «КреаторБуд» 9 130 816,85 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту до ПП «КреаторБуд» про стягнення 9 130 816,85 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва - відмовити; в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Стягнути з Департаменту на користь ПП «Креатор-Буд» понесені останнім судові витрати.

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що станом на період будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію функції замовника будівництва належали обом відповідачам, один з яких є титульним замовником будівництва (ПП фірма «Трансспорт»), а інший (ПП «Креатор-Буд») - лише виконував окремі певні доручені йому першим функції такого замовника, у числі яких сплата пайової участі його прямим безумовним обов`язком не визначалася.

Апелянт відзначає, що обов`язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти пайової участі законодавством покладається виключно на замовника будівництва, правовий статус якого пов`язується з правом забудови належної на відповідному речовому праві земельної ділянки.

ПП «Креатор-Буд» зазначає, що у цьому випадку відсутні визначені ст. 541 ЦК України підстави виникнення у ПП «Креатор-Буд» перед позивачем солідарного зобов`язання із ПП фірма «Трансспорт» по сплаті пайового внеску, оскільки: відсутній закон або інший нормативний акт, яким прямо передбачено солідарне виконання ПП «Креатор-Буд» такого зобов`язання; таке солідарне зобов`язання не передбачено угодою між позивачем та ПП «Креатор-Буд», укладеною останнім окремо або спільно з ПП фірма «Трансспорт»; предмет зобов`язання не є неподільним.

Позиції учасників справи.

Від позивача та Фірми відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3935/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Креатор-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/3935/24.

22.08.2024 матеріали справи №910/3935/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Креатор-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/3935/24. Розгляд справи призначено на 09.10.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 09.10.2024 суд протокольно відклав розгляд справи до 28.10.2024, про що повідомив ПП фірма «Трансспорт» відповідною ухвалою.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

07.10.2014 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала дозвіл №ІУ115142800954 на виконання будівельних робіт по об`єкту «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями та паркінгу по проспекту Науки, 58 у Голосіївському районі м. Києва». Замовником будівництва є ПП фірма «Трансспорт».

22.12.2017 ПП фірма "Трансспорт" як замовник та ПП "Креатор-Буд" як інвестор уклали інвестиційний договір №221217-1/ІД.

У договорі сторони домовились , що наведені у ньому терміни мають таке значення:

земельна ділянка - це земельна ділянка № 3, що розташована на проспекті Науки, 58 у Голосіївському районі м. Києва за кадастровим номером 8000000000:79:616:0169, площею 3002 кв.м, визначена в додатку № 1 до даного договору;

об`єкт - житловий будинок із вбудованими офісними приміщеннями, об`єктами соціально-побутової сфери та підземним паркінгом, що буде розташований на земельній ділянці;

замовник - ПП фірма "Трансспорт";

інвестор - ПП "Креатор-Буд", яке за договором виступає інвестором, забудовником та продавцем (реалізатором) визначеної у договорі частини площ в об`єкті (майнових прав на них).

За умовами п. 1.2 договору замовник делегує (передає) інвестору на час проектування та будівництва об`єкта на всіх етапах реалізації договору частину функцій замовника будівництва об`єкта щодо розробки проектної документації та будівництва об`єкта та інших функцій, передбачених даним договором, окрім наявного у замовника права на земельну ділянку, з метою отримання сторонами у власність завершеного будівництва об`єкта у частках, визначених даним договором, та/або іншого майна та/або вигоди в порядку та на умовах, визначених в договорі. Інвестор приймає на себе на час проектування та будівництва об`єкта на всіх етапах реалізації договору виконання всіх функцій замовника, окрім тих, що відповідно до умов договору покладено на замовника; зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Згідно з п. 3.2 договору замовник делегує (передає) інвестору на час проектування об`єкта та будівництва об`єкта на всіх етапах реалізації договору частину функцій замовника будівництва об`єкта, які визначені законодавством, а саме: інвестор у повному обсязі здійснює функцій замовника будівництва об`єкта, крім тих, що цим договором покладені на замовника, зокрема, згідно з підп. 3.2.7 договору здійснює спільно з замовником прийняття об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.2.4 договору інвестор забезпечує сплату передбаченого законодавством пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту щодо об`єкта в цілому.

02.04.2021 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат №ІУ123210330482 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта за проєктом «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями та паркінгу по проспекту Науки, 58 у Голосіївському районі м. Києва ІІ черга І пусковий комплекс».

Листом від 24.05.2021 № 21/05-24/1 ПП фірма "Трансспорт" звернулося до Департаменту щодо надання висновку про необхідність вирішення питання пайової участі із пакетом документів, а також просило надати проєкт відповідного договору з розрахунком в разі необхідності сплати пайової участі.

Листом №050/08-3196 від 08.06.2021 Департамент повідомив Фірму, що документи подані не в повному обсязі, у зв`язку з чим необхідно додатково надати до Департаменту документи за наведеним переліком для вирішення питання щодо пайової участі по вказаному об`єкту.

15.06.2021 Фірма та Підприємство уклали угоду про врегулювання правовідносин щодо виконання інвестиційного договору від 22.12.2017 №221217-1/ІД, умовами п. 1 якої погодили, що підписанням цієї угоди сторони заявляють та підтверджують, що зважаючи на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з 01.01.2021 не сплачується, то сторони припинили дію положень підп. 4.2.4 п. 4.2 Інвестиційного договору щодо забезпечення інвестором сплати пайового внеску щодо об`єкта в цілому, як таких, що не підлягають виконанню, і замовник не має до інвестора жодних претензій будь-якого характеру з цього приводу.

Згідно з п. 2 угоди з урахуванням положень п. 1 цієї угоди та наведених у ньому обставин сторони визначають, що інвестиційний договір від 22.12.2017 №221217-1/ІД (з усіма чинними на дату укладення цієї угоди додатками до нього) є припиненим його належним виконанням обома сторонами (за виключенням гарантійних зобов`язань інвестора щодо якості робіт з будівництва об`єкта).

Сторони заявляють та підтверджують, що після набрання угодою чинності вони не матимуть, у т.ч. і у майбутньому, жодних претензій одна до одної щодо виконання будь-яких зобов`язань, покладених на себе за Інвестиційним договором, не матимуть права вимагати повернення того, що було виконано ними за Інвестиційним договором, та самостійно несуть усі ризики, пов`язані з такими своїми заявами (п. 3 угоди).

У подальшому Департамент звертався до відповідачів із вимогою від 21.09.2023 №050/18-3625 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, однак відповіді не отримав, грошові кошти залишилися не сплаченими.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній станом на надання дозволу від 07.10.2014 на виконання будівельних робіт) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч. 3 ст. 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019, якими ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон) визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь).

Згідно з підп. 3 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта.

Відповідно до підп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постановах від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 виснував, що законодавець під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення ст. 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-ІХ) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог ст. 40 Закону №3038-VI, залишались дійсними та підлягали повному виконанню і після виключення вказаної статті (абзац 1 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними; якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений ст. 40 Закону №3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-ІХ. Зокрема абзацом 2 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.

Суд встановив, що договір про сплату пайової участі жодним із відповідачів не укладався, сертифікат про готовність до експлуатації об`єкта будівництва - житлових будинків з вбудованими приміщеннями та паркінгу по проспекту Науки, 58 у Голосіївському районі м. Києва - видано 02.04.2021.

Доказів виконання замовником будівництва обов`язку зі сплати пайового внеску до введення об`єкту будівництва в експлуатацію до матеріалів справи не надано.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Згідно з п. 3.1 Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Відповідно до п. 4.1 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку). Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/ реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (п. 3.4 Порядку).

Абзацом 2 п. 4.3 Порядку передбачено, що прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє Замовника від обов`язку її сплатити.

Підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об`єкта будівництва окремо (підп. 5.1.1 п. 5.1 Порядку).

Згідно з наданим Департаментом розрахунком розмір пайового внеску становить 9 130 816,85 грн, що розрахований відповідно до п. 6.4.2 Поряду, виходячи із загальної площі об`єкта - 18 622,50 кв. м, з якої: загальна площа квартир - 14 102,30 кв. м, площа нежитлових приміщень - 1 221,30 кв. м, площа технічних приміщень підвального поверху (2-4, 7-11) - 275,00 кв. м за даними технічної інвентаризації ФОП Тимчак Г.П. від 25.05.2020 № 294/2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

У разі якщо замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, замовник зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (висновок Верховного Суду у постановах від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21).

ПП «Креатор-Буд» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення коштів пайового внеску.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що у Підприємства відсутній солідарний обов`язок щодо сплати коштів пайового внеску, виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 18.12.2017) фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, в редакції від 10.06.2017, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011, №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю, а також отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.

Передбачені законодавством права та обов`язки замовника, які складають зміст його діяльності з будівництва та набуття права власності на новостворене нерухоме майно, як самим замовником, так і третіми особами, є його функціями, без реалізації яких будівництво об`єктів нерухомого майна є неможливим з правової точки зору.

Функції замовника будівництва носять імперативний характер, оскільки законодавство прямо передбачає механізм послідовних дій у будівництві. Законодавство визначає спеціальних суб`єктів у сфері будівництва та їх правий статус із закріпленими правами та обов`язками, що нерозривно пов`язані з такими суб`єктами, в т.ч. особами, які мають намір забудувати земельну ділянку.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції від 17.01.2017) виконання зобов`язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки. Предметом іпотеки за іпотечним договором можуть бути майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, або, за згодою управителя, об`єкт незавершеного будівництва, або інше нерухоме майно, яке належить забудовникові на праві власності. Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений відповідно до закону. За кожним об`єктом будівництва забудовник та управитель укладають договір доручення з відкладальними умовами, за яких управителю у разі порушення забудовником умов договору доручається виконувати функції забудовника, у т.ч. шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому забудовник на час дії договору має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управління.

Згідно з підп. 2) п. а) ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 02.08.2017) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить власне (самоврядне) повноваження щодо виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.

На підставі ч. 3 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством при здійсненні комплексної забудови території. Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

А отже, правовий статус замовника будівництва може мати лише та фізична чи юридична особа, яка є власником або користувачем земельної ділянки, щодо якої вона має намір забудови. Право на забудову земельної ділянки та функції замовника будівництва нерозривно пов`язані з правом власності особи на земельну ділянку або правом користування земельною ділянкою, наданою для будівництва.

Функції замовника будівництва можуть перейти до іншої особи у разі набуття такою особою статусу замовника будівництва, а для цього необхідно отримати належним чином оформлене право на використання під будівництво земельної ділянки, або право на забудову чужої земельної ділянки (суперфіцій). Делегування функцій замовника будівництва без набуття права користування земельною ділянкою можливе лише у випадках, прямо передбачених законом.

В іншому разі реалізація функцій замовника на будівництво третьою особою (не землекористувачем) можлива лише через інститут представництва в цивільному праві шляхом укладення відповідного договору доручення та видачі на його основі довіреності.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. При цьому у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному (ст. 1003 ЦК України).

Однак інвестиційний договір не містить умов, зокрема у переліку делегованих ПП «Креатор-Буд» функцій замовника, за якими на Підприємство покладається укладення з органом місцевого самоврядування відповідного договору щодо сплати пайової участі або фактична її сплата.

Пунктом 4.2.4 інвестиційного договору передбачено, що інвестор (ПП «Креатор-буд») забезпечує сплату передбаченого законодавством пайового внеску, однак у який спосіб, у якій сумі і на яких умовах (тобто шляхом здійснення прямого платежу на підставі іншого договору, сплати у порядку компенсації, надання позики чи поворотної/безповоротної допомоги і т.п.) - не визначено.

Водночас підп. 3.2.3 п. 3.2 інвестиційного договору прямо визначає, що сплата інвестором (ПП «Креатор-буд») на користь Фірми грошових коштів як компенсації витрат останнього для реалізації цього договору здійснюється за умови погодження таких витрат обома сторонами, що з урахуванням п. 12.2, 12.4, 12.5 інвестиційного договору передбачає укладення між ними відповідного правочину.

Доказів укладення такого правочину між ПП «Креатор-Буд» та Фірмою, у т.ч. за участю Департаменту, не надано оскільки такий договір не укладався.

Отже, станом на період будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію функції замовника будівництва належали обом відповідачам, один з яких є титульним замовником будівництва (ПП фірма «Трансспорт»), а інший (ПП «Креатор-Буд») - лише виконував окремі певні доручені йому першим функції такого замовника, у числі яких сплата пайової участі його прямим безумовним обов`язком не визначалася.

Обов`язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти пайової участі законодавство покладає виключно на замовника будівництва, правовий статус якого пов`язується з правом забудови належної на відповідному речовому праві земельної ділянки.

Суд також відзначає, що за умовами п. 1.2 та 3.2 інвестиційного договору на ПП «Креатор-буд» покладається виконання всіх функцій замовника, окрім тих, що відповідно до умов цього договору покладено на замовника. У підп. 3.2.1-3.2.18 п. 3.2 інвестиційного договору деталізовано перелік делегованих функцій, у якому відсутня така функція замовника як сплата пайового внеску.

При цьому чітко і конкретизовано визначено, фінансування яких саме робіт, послуг та витрат, у т.ч. на умовах компенсації понесених ПП фірма «Трансспорт» для реалізації договору, здійснюється ПП «Креатор-буд», проте визначення зобов`язання щодо сплати саме ним пайового внеску відсутнє.

Крім того, інвестиційний договір регулює відносини, в т.ч. зобов`язання, що виникли між відповідачами, а позивач не є стороною інвестиційного договору. Відповідно, позивач не має жодних прав вимоги виконання обов`язків від сторін цього інвестиційного договору, оскільки він не є його учасником.

Суд також відзначає, що інвестиційний договір є припиненим його належним виконанням обома сторонами (за виключенням гарантійних зобов`язань інвестора щодо якості робіт з будівництва об`єкта), що підтверджено його сторонами шляхом укладення між ними 15.06.2021 угоди про врегулювання правовідносин щодо виконання інвестиційного договору.

Так, за умовами цієї угоди усі взаєморозрахунки між сторонами за інвестиційним договором (включаючи компенсацію витрат, відшкодування збитків, сплату штрафних санкцій) проведені, завершені і заборгованість сторін одна перед одною відсутня. Інвестор (ПП «Креатор-Буд») належним чином та у повному обсязі провів фінансування витрат, необхідних для реалізації інвестиційного договору, а дія положень підп. 4.2.4 п. 4.2 інвестиційного договору щодо забезпечення інвестором сплати пайового внеску щодо об`єкта в цілому є припиненою, як таких, що не підлягають виконанню, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з 01.01.2021 не сплачується. При цьому замовник (ПП фірма «Трансспорт») не має до інвестора (ПП «Креатор-Буд») жодних претензій будь-якого характеру з цього приводу.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що у цьому випадку відсутні визначені ст. 541 ЦК України підстави виникнення у ПП «Креатор-Буд» перед позивачем солідарного зобов`язання із ПП фірма «Трансспорт» зі сплати пайового внеску.

За таких підстав вимоги Департаменту до ПП «Креатор-Буд» задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2ст. 277 ГПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано з прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог Департаменту до ПП «Креатор-Буд».

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Креатор-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/3935/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/3935/24 скасувати в частині солідарного стягнення з Приватного підприємства «Креатор-Буд» 9 130 816,85 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та розподілу судових витрат.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного підприємства "Креатор-Буд" відмовити.

4. Викласти рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/3935/24 в такій редакції:

«Позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного підприємства приватна сервісно-комерційна фірма "Трансспорт" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства приватна сервісно-комерційна фірма "Трансспорт" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-Б; ідентифікаційний код 19128797) 9130816 (дев`ять мільйонів сто тридцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 85 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету: отримувач - ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок ІВАN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), ідентифікаційний код 37993783.

Стягнути з Приватного підприємства приватна сервісно-комерційна фірма "Трансспорт" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-Б; ідентифікаційний код 19128797) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 04633423) 109 569 (сто дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 80 коп витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного підприємства "Креатор-Буд" відмовити».

5. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 04633423) на користь Приватного підприємства "Креатор-Буд" (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 1/3; ідентифікаційний код 34227060) 164 354 (сто шістдесят чотири тисячі триста п`ятдесят чотири) грн 71 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Справу №910/3935/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак