Постанова

від 13.11.2024 по справі 902/1497/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Справа № 902/1497/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача 1 - не з`явився

від позивача 2 - Сенів А.М.

від відповідача 1 - Донець В.Г.

від відповідача 2 - Задарко Ю.М.

від третьої особи - не з`явився

прокурор - Манжаюк Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 (повний текст складено 19 лютого 2024 року, суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (позивач 1) та Вінницької обласної ради (позивач 2)

до Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (відповідач 1)

та до фізичної особи - підприємця Дощиної Світлани Лівонівни (відповідач 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Південо-Західне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання договору недійсним та повернення 251 080,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку та до фізичної особи - підприємця Дощиної Світлани Лівонівни про визнання недійсним договору про публічну закупівлю, як такого, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків відповідної недійсності та стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 задоволено позов Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної ради до Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку та до фізичної особи - підприємця Дощиної Світлани Лівонівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Південо-Західне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України про визнання договору недійсним та повернення 251 080,00 грн.

Визнано недійсним договір про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року № 43 укладений між Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт Тиврів Вінницького району Вінницької області, 23300, код ЄДРПОУ 03188139) та фізичною особою-підприємцем Дощиною Світланою Лівонівною ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт Тиврів Вінницького району, Вінницької області, 23300, код ЄДРПОУ: 03188139) 251 080,00 грн, а з Тиврівського обласного будинку- інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт Тиврів, Вінницького району, Вінницької області, 23300, код ЄДРПОУ 03188139) одержані ним за рішенням суду 251 080,00 грн стягнути в дохід держави.

Присуджено до стягнення з фізичної особою-підприємця Дощини Світлани Лівонівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок UА568201720343110002000003988) відшодування витрат на сплату судового збору в сумі 3 225,10 грн.

Присуджено до стягнення з Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт Тиврів Вінницького району, Вінницької області, 23300, код ЄДРПОУ: 03188139) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок UА568201720343110002000003988) відшодування витрат на сплату судового збору в сумі 3225,10 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що у діях відповідача 2 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з метою усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору. У зв`язку із цим, на переконання місцевого суду, рішення тендерного комітету Тиврівського обласного будинку інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, оформлене протоколом його засідання від 29 січня 2019 року завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони. Договір укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача 2 на підставі статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Дощина Світлана Лівонівна звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 повністю та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що норми частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, на які послався суд як на правову підставу застосування конфіскаційної санкції, передбачає наявність умислу в обох сторін правочину на вчинення його з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Договір про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43 повністю виконаний обома сторонами - фізичною особою-підприємцем Дощиною Світланою Лівонівною передано Тиврівському обласному будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку товар на суму 251080,00 гривень, який він прийняв та оплатив. Ця обставина унеможливлює застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 208 Господарського кодексу України і вказує на незаконність висновків суду й резолютивної частини рішення.

Крім того, скаржник зауважує, що прокурором в позовній заяві допущено критичну помилку щодо складових суми договору, що призвело серед іншого, до неправильного застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а саме в частині суми стягнення. Сума договору про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43 становить 251080,00 гривень та складається з: 1) коштів загального фонду обласного бюджету Вінницької області в сумі 100000,00 гривень; 2) коштів спеціального фонду Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку в сумі 151080,00 гривень (відрахування з пенсій підопічних інтернату). Судом першої інстанції зазначену обставину не враховано і безпідставно стягнуто частину пенсій підопічних інтернату в дохід держави.

На переконання апелянта, окремі недоліки процедури проведення публічної закупівлі, наведені в рішенні Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 жовтня 2021 року №72/52-р/к не спростовують правомірність мети договору про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43 щодо харчування підопічних інтернату та його повне виконання обома сторонами, а тому не можуть бути підставою для визнання договору недійсним. Узгодженість дій учасників публічної закупівлі, що свідчить про порушення ними саме антимонопольного законодавства, та як наслідок, притягнення таких суб`єктів до відповідальності у вигляді накладення штрафів органами Антимонопольного комітету України, не є безумовною підставою для кваліфікації правочину, укладеного за результатами такої закупівлі, як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, без доведення протиправних наслідків оспорюваного правочину та його завідомої суперечної мети інтересам держави та суспільства (направлення кінцевого результату оскаржуваного правочину всупереч економічним інтересам держави).

Крім того, скаржник вважає, що застосування до ФОП Дощиної С.Л. адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Листом №902/1497/23/1797/24 від 15 березня 2024 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

26 березня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1497/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2024 року у справі №902/1497/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 17 квітня 2024 року об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

02 квітня 2024 року на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни - адвоката Зарадко Юлії Миколаївни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2024 року у справі №902/1497/23 задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни - адвоката Зарадко Юлії Миколаївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/1497/23.

09 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Північного офісу Держаудитслужби надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивач 1 зазначає, що звернення Вінницької окружної прокуратури від 18 вересня 2023 року №50/1-703вих-23 (яке міститься в матеріалах судової справи) отримане вже після завершення процедури закупівлі, відтак в Управління відсутні правові підстави для проведення моніторингу по вказаній закупівлі. В Управління були відсутні правові підстави, для прийняття рішення про проведення моніторингу закупівлі, яка є предметом розгляду справи №902/1497/23.

09 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Північного офісу Держаудитслужби надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

11 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Вінницької обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач 2 стверджує, що рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 в частині задоволених позовних вимог не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості. Вінницька обласна рада посилається на рішення 23 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання "Про управління об`єктами спільної власності територіальних громад області" від 12 жовтня 2001 року №483, яким Вінницькій обласній державній адміністрації делеговані повноваження щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад області в галузі соціального захисту населення, враховуючи, що обласна державна адміністрація забезпечує реалізацію державної політики у відповідній сфері, державний контроль та нагляд за фаховою діяльністю галузей та відсутність відповідних галузевих органів ради.

11 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Вінницької обласної ради - Сенів Андрія Михайловича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2024 року у справі №902/1497/23 задоволено клопотання представника Вінницької обласної ради Сенів Андрія Михайловича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/1497/23.

12 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому відповідач 1 зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

15 квітня 2024 року від Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 та відмовити в задоволенні позову.

Згідно змісту відзивів на апеляційну скаргу, поданих Вінницькою обласною радою та Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку слідує, що вказані документ по суті являють собою апеляційні скарги, оскільки містять не тільки заперечення щодо змісту та вимог апеляційної скарги поданої фізичною особою-підприємцем Дощиною С.Л., а містить доводи щодо незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Положеннями статті 265 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Однак, частиною третьої даної статті ГПК України закріплено, що до заяви про приєднання до апеляційної скарги також додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання копії заяви іншим учасникам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги відзиви Вінницької обласної ради та Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку в частині незгоди з рішенням місцевого суду, оскільки такі процесуальні документи по своїй суті є апеляційними скаргами/заявами про приєднання до апеляційної скарги, однак подані з порушенням процесуального порядку.

16 квітня 2024 року від Вінницької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу. Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що норми частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачають наявність умислу в обох сторін правочину на вчинення його з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, прокурор зауважує, що у даному випадку позов прокурора обґрунтований наявністю умислу на вчинення оспорюваного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не в обох його сторін, а лише у ФОП Дощини С.Л., тому вищевказані доводи апеляційної скарги є безпідставними. Зазначені норми прямо передбачають відповідні правові наслідки у випадку виконання оспорюваного договору обома його сторонами. Прокурор стверджує, що спірна закупівля фінансувалась за рахунок коштів обласного бюджету, а джерело доходів бюджету у даному випадку жодним чином не впливає на статус витрачених коштів як бюджетних.

17 квітня 2024 року від фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни надійшло клопотання про врахування при перегляді справи правової позиції Верховного Суду, а саме постанови від 25 липня 2023 року у справі №160/1405/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 квітня 2024 року у справі №902/1497/23 апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21. Зобов`язано сторін повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

23 квітня 2024 року від Вінницької окружної прокуратури надійшли пояснення на апеляційну скаргу щодо правових підстав визначення Вінницької обласної ради та Північного офісу Держаудитслужби органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2024 року у справі №902/1497/23 поновлено провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13 листопада 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

28 жовтня 2024 року від Вінницької окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення, у яких прокурор просить врахувати при розгляді справи постанову Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23.

29 жовтня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника фізичної особи - підприємця Дощиної Світлани Лівонівни адвоката Задарко Юлії Миколаївни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року у справі №902/1497/23 заява адвоката Задарко Юлії Миколаївни задоволена.

30 жовтня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Вінницької обласної ради Сенів Андрія Михайловича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2024 року у справі №902/1497/23 заяву представника Вінницької обласної ради задоволено.

06 листопада 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку Донець Віталія Григоровича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2024 року у справі №902/1497/23 задоволено клопотання представника Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку Донець Віталія Григоровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/1497/23.

12 листопада 2024 року через "Електронний суд" від представника фізичної особи-підприємця Дощини С.Л. - адвоката Задарко Ю.М. надійшли додаткові пояснення у справі. Заявник стверджує, що позовні вимоги про стягнення в дохід держави коштів є конфіскаційними санкціями, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, відповідно є адміністративно-господарськими в силу приписів частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. При цьому, заявник посилається на постанови Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі №160/14095/21 та від 20 червня 2018 року у справі №80/470/17-а, окрему думку судді Банасько О.О. до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі №918/1043/21 та наукові статті аспірантів.

Безпосередньо в судових засіданнях було заслухано пояснення представників сторін та прокурора, які повністю підтримали вимоги викладені у їх процесуальних документах.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 січня 2019 року Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку в електронній системі закупівель "Ргоzorro" опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі овочів, фруктів та горіхів (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2019-01-11-000725-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-01-11-000725-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 252 тис. грн. Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ФОП Дощиною С.Л. (з ціновою пропозицією 251 080,00 грн) та ФОП Бондар Т.О. (з ціновою пропозицією 251 920,00 грн).

Рішенням тендерного комітету Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, оформленим протоколом його засідання від 29 січня 2019 року вирішено за результатами відкритих торгів визнати переможцем ФОП Дощину Світлану Лівонівну 251 080,00 грн по закупівлі № UA-2019-01-11-000725-b за кодом CPV ДК 021:2015-03220000-9 овочі, фрукти та горіхи- прийнято рішення про намір укласти договір, про що було розміщено повідомлення.

09 лютого 2019 року між Тиврівським обласним будинком - інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (Замовник) та ФОП Дощиною С.Л. (Постачальник) укладено Договір №43, відповідно до якого Постачальник зобов`язується здійснити продаж Замовнику продуктів харчування, а саме овочів, фруктів та горіхів згідно зі специфікацією.

Згідно з пунктом 7.1 Договору ціна договору складає 251 080 грн. Замовник зобов`язується оплатити за поставлений товар протягом 3-х банківських днів або після отримання фінансування (пункт 6.2 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2019 року (пункт 8.1 Договору).

До договору було обопільно підписано Додаток №1 - Специфікацію, яким погоджено поставку продукції.

Рішенням Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 жовтня 2021 року № 72/52-р/к у справі № 03-06/06-20 встановлено, що під час проведення вищевказаної закупівлі ФОП Дощина С.Л. та ФОП Бондар Т.О. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Вищевказане рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обґрунтоване наступними виявленими обставини, які свідчать, що учасники ФОП Дощина С.Л. та ФОП Бондар Т.О. узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі в торгах, що, зокрема, підтверджується: наявністю трудових відносин між учасниками до проведення Торгів, господарських відносини після проведення Торгів; наявністю і телефонних розмов між сторонами у період проведення Торгів; синхронністю дій у часі під час завантаження тендерної пропозиції у Торгах; поведінкою під час електронного аукціону; вчиненням певних дій через однаковий електронний майданчик; використанням однієї і тієї ж ІР адреси під час участі у Торгах, поданням податкової звітності, електронним банкінгом; використанням однієї електронної пошти під час подання електронної звітності; завантаженням копії паспорта конкурента та однаковим форматом файлів документів, завантажених сторонами у Торгах; однаковими назвами завантажених файлів документів сторін у Торгах; схожістю в текстах документів сторін у Торгах.

Листом від 26 жовтня 2021 року ФОП Дощина С.Л. повідомила Антимонопольний комітет України, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції визнає та звернулася з клопотанням про застосування мінімального розміру штрафних санкцій.

За наслідками розгляду вищевказаної справи рішенням Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 жовтня 2021 року на Дощину С.Л. накладено штраф у розмірі 18 831,00 грн.

Зокрема, згідно з інформації, яка міститься у листі Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19 вересня 2023 року №72 02/1630 рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 жовтня 2021 року №72/52-р/к у справі № 03-06/06-20 ФОП Дощиною С.Л. в судовому порядку не оскаржувалося, вона сплатила штраф у добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, прокурор стверджує, що в діях ФОП Дощиної С.Л. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

У зв`язку з цим, договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, на переконання прокурора, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ФОП Дощиної С.Л. на підставі статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Вінницька окружна прокуратура листом від 20 вересня 2023 року повідомила Вінницьку обласну раду про існування порушення інтересів держави від укладення спірного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ФОП Дощиної С.Л.

У відповідь на зазначений лист Вінницька обласна рада листом від 05 жовтня 2023 року повідомила, що обласна рада не наділена повноваженнями для звернення до суду з позовами про оскарження правочинів, укладених комунальними підприємствами, установами та організаціями.

Листом від 18 вересня 2023 року Вінницька окружна прокуратура повідомила Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, а також листом від 08 листопада 2023 року - Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення спірного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ФОП Дошиної С.Л.

23 листопада 2023 року листом №50/1-914-23 Вінницька окружна прокуратура повідомила Північний офіс Держаудитслужби та Вінницьку обласну раду про намір звернутись з позовом до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної ради до ФОП Дощиної С.Л. про визнання недійсним договору про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року та стягнення з ФОП Дощиної С.Л. на користь Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку 251080 грн, а з Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку одержані ним за рішенням суду 251080 грн. в дохід держави.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, втому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Прокурор обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що таке звернення зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ФОП Дощиною С.Л. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання продукції за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

При цьому згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №904/5598/18, від 15 травня 2019 року у справі №911/1497/18).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваного договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому на підставі частини 1 статті 62 указаного Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Як вбачається судами з пункту 1.4 Статуту Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, затвердженого рішенням 12 сесії Вінницької обласної ради 8 скликання від 24 вересня 2021 року №221, Інтернат є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, управління яким здійснює Вінницька обласна рада.

З вказаних норм матеріального права вбачається, що Вінницька обласна рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку.

У свою чергу Договір про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43 укладено за наслідками проведеної Тиврівським обласним будинком- інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, його оплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Так, за інформацією Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації оплата за продукти харчування за оспорюваним договором здійснювалася за кошти загального та спеціального фондів обласного бюджету в загальній сумі 251 080 грн. Отже, спірна закупівля фінансувалась за рахунок коштів обласного бюджету, а джерело доходів бюджету у даному випадку жодним чином не впливає на статус витрачених коштів як бюджетних.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 25 серпня 2020 року у справі №913/153/19, від 19 травня 2022 року у справі № 904/5558/20 тощо.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Враховуючи, що договір про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43 фінансувався за рахунок коштів обласного бюджету, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що Вінницька обласна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету Вінницької області, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах є Північний офіс Держаудитслужби, який є співпозивачем у справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (частина 1 статті 8 вказаного Закону).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (частина 1 статті 2 названого Закону).

При цьому на підставі пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 20 пункту 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Водночас відповідно до пункту 7 вищевказаного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

При цьому, наказом Держаудитслужби від 02 червня 2016 року №23 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, повноваження якого поширюються, зокрема, і на територію Вінницької області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 906/296/18, від 21 травня 2019 року у справі №912/895/18, від 29 травня 2019 року у справі №909/545/18, від 01 вересня 2020 року у справі №911/1534/19, від 06 жовтня 2020 року у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що Вінницька обласна рада та Північний офіс Держаудитслужби уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, проте, такого захисту фактично не здійснювали.

Вінницька окружна прокуратура листом від 20 вересня 2023 року повідомила Вінницьку обласну раду про існування порушення інтересів держави від укладення спірного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ФОП Дощиної С.Л.

У відповідь на зазначений лист Вінницька обласна рада листом від 05 жовтня 2023 року повідомила, що обласна рада не наділена повноваженнями для звернення до суду з позовами про оскарження правочинів, укладених комунальними підприємствами, установами та організаціями.

Крім того, Вінницька окружна прокуратура листом від 18 вересня 2023 року повідомила Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, а також листом від 08 листопада 2023 року Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення спірного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ФОП Дошиної С.Л.

У відповідь на зазначені листи Управління Північного офісу органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Отже, факт не звернення Вінницької обласної ради та Північного офісу Держаудитслужби до суду з відповідним позовом свідчить про те, що вказані органи не виконують своїх повноважень із захисту інтересів держави. Незалежно від причин не звернення до суду Вінницькою обласною радою, цей факт свідчить, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі. Прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо до пред`явлення позову, листом від 23 листопада 2023 року №50/1-914-23 повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову. Прокуратурою доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору про публічну закупівлю.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За частинами 1 та 2 статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 1 та 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у частині 1 статті 208 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №910/1421/16, від 15 лютого 2018 року у справі №911/1023/17, від 17 квітня 2018 року у справі №910/1424/16, від 31 травня 2018 року у справі № 911/639/17, від 13 січня 2022 року у справі №908/3736/15.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому частина 5 статті 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію є антиконкурентні узгоджені дії внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 50 цього Закону).

Разом із тим Закон України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (пункт 28 частини 1 статті 1 зазначеного Закону у відповідній редакції).

Тому, як зазначив суд першої інстанції, оголошуючи проведення відкритих торгів, Тиврівський обласний будинок-інтернат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку мало на меті не просто задовольнити потребу в придбанні овочів, фруктів та горіхів, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу №910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у пунктах 32, 33 своєї постанови від 10 червня 2021 року виснував, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

У разі наявності відповідного рішення АМКУ в антимонопольній справі, правомірність якого буде встановлено судовим рішенням, яке набрало чинності, обставини щодо законності цього рішення АМКУ, встановлені судом, є преюдиційними в силу приписів статті 75 ГПК України та повторного доведення не потребують.

Отже, обставини вчинення відповідачем 2 ФОП Дощиною С.Л. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UА-2019-01-11000725-b підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 жовтня 2021 року №72/52-р/к у справі № 03-06/06-20.

Уповноважений орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, у тому числі відповідачем 2 результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником. Поряд з цим, дане рішення відповідачем 2 не оспорено, натомість виконано в частині сплати штрафу, що свідчить про визнання вчинення порушення.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, несумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки, є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією вбачається, що встановлені органом АМКУ дії ФОП Дощиної Світлани Левонівної та ФОП Бондар Тетяни Олексіївни полягали в тому, що останні узгоджували свою поведінку під час участі у торгах, що, зокрема, підтверджується: наявністю трудових відносин між ФОП Дощиної Світлани Левонівної та ФОП Бондар Тетяни Олексіївни до проведення Торгів, господарських відносини після проведення Торгів; наявністю телефонних розмов між ФОП Дощиної Світлани Левонівної та ФОП Бондар Тетяною Олексіївною у період проведення Торгів; синхронністю дій у часі під час завантаження тендерної пропозиції у Торгах; поведінкою під час електронного аукціону; вчиненням певних дій через однаковий електронний майданчик; використанням однієї і тієї ж ІР адреси під час участі у Торгах, поданням податкової звітності, електронним банкінгом; використанням однієї електронної пошти під час подання електронної звітності; завантаженням копії паспорта конкурента та однаковим форматом файлів документів, завантажених відповідачами у Торгах; однаковими назвами завантажених файлів документів Відповідачів у Торгах; схожістю в текстах документів відповідачів у Торгах.

На переконання судів обох інстанцій, дії відповідача-2 були безпосередньо спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки, порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що у діях відповідача 2 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з метою усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору.

У зв`язку із цим, рішення тендерного комітету Тиврівського обласного будинку інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, оформленим протоколом його засідання від 29 січня 2019 року завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" не визначає прямо підстави для недійсності результатів закупівлі (торгів, аукціону). Разом з тим такі підстави можуть бути встановлені спеціальним законодавством. До договорів, укладених за результатами закупівлі, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

Узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору, укладеного з переможцем, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №922/2645/20, від 24 квітня 2024 року у справі №922/3322/20, від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23.

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства (цієї ж позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначено у постанові Касаційного господарського суду від 26 жовтня 2022 року у справі №904/5558/20).

Що ж до випадку, коли за нормами спеціального законодавства не передбачено визнання недійсними результатів закупівлі, оформлених відповідним рішенням замовника, колегія суддів зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №924/1288/21, згідно з якою якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна лише такий договір. Вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору). У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, такий договір є оспорюваним та може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо його за нормами Закону України "Про публічні закупівлі" не віднесено до нікчемного.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення тендерного комітету оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару, яким відповідача 2 визнано переможцем, прийнято з порушенням чинного законодавства, проте, вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення договору про закупівлю товару з їх переможцем відповідачем 2, який виконано сторонами, а тому вимога про визнання недійсним договору про публічні закупівлю від 09 лютого 2019 року №43 укладений між Тиврівським обласним будинком інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку та Фізичною особою підприємцем Дошиною Світланою Лівонівною є ефективним способом судового захисту.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання Тиврівським обласним будинком інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку овочів, фруктів та горіхів проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ФОП Дощиної С.Л. та ФОП Бондар Т.О. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

З огляду на викладене та висновки Верховного Суду, узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено у антимонопольній справі, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43, укладеного між Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідність та осіб похилого віку та фізичною особою-підприємцем Дощиною Світланою Лівонівною, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Тобто дії фізичної особи-підприємця Дощини С.Л. з укладення договору за встановлених та підтверджених обставин порушення як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суди обох інстанцій прийшли до висновку, що договір укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача 2 на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про повернення 251080 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі №918/1043/21 зазначила, що за змістом статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У статті 216 Цивільного кодексу України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у частині 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у пунктах 72, 81.2 постанови від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі №918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту статті 216 Цивільного кодексу України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Враховуючи наведене вище обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, грошові кошти у розмірі 251080 грн, сплачені Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (замовником) на виконання недійсного за рішенням суду договору про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром платіжних доручень та видаткових накладних до договору, підлягають поверненню фізичною особою-підприємцем Дощиною С.Л. Тиврівському обласному будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, а останнім - до бюджету шляхом стягнення цих коштів на користь позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів в дохід держави коштів отриманих за спірним договором в сумі 251 080,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03 грудня 2021 року у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у статті 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З дослідженого судами вбачається, що договір про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43 є виконаним на суму 251 080,00 грн.

Таким чином, фізична особа-підприємець Дощина С.Л. маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяла участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримано бюджетні кошти в сумі 251 080,00 грн.

Враховуючи наявність умислу лише у фізичної особи-підприємця Дощиної С.Л., як сторони оспорюваного договору, одержані нею кошти в сумі 251 080,00 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти правомірно присуджено місцевим судом до стягнення в дохід держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23.

Щодо клопотання представника фізичної особи-підприємця Дощини С.Л. про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу стаття 258 Цивільного кодексу України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами, про факт вчинення ФОП Дощиною С.Л. антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведеного Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку прокурору стало відомо із рішення Адміністративної колегії Південно західного міжобласного територіального відділення Антимонапольного комітету України від 27 жовтня 2021 року №72/52-р/к у справі №03-06/06-20. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору про публічну закупівлю від 09 лютого 2019 року №43 та застосування наслідків його недійсності почав свій перебіг з указаної дати, а тому не пропущений.

Апелянт стверджує про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків такої недійсності, оскільки позовні вимоги прокурора в частині стягнення отриманих коштів в межах правочину, фактично є вимогою про застосування адміністративно-господарських санкцій, строк застосування якої встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає, що апелянтом помилково ототожнені адміністративно-господарські санкції, передбачені окремим розділом Господарського кодексу України та наслідки недійсності правочину, внаслідок умислу однієї із сторін правочину, якщо вони порушили інтереси держави і суспільства.

У законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Натомість, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Скаржник, враховуючи правову позицію, яка викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (щодо використання норм частини першої статті 208 та частини першої статті 250 Господарського кодексу України, правової природи наслідків визнання господарського зобов`язання недійсним і строків їх застосування) від 25 липня 2023 року у справі № 160/14095/21 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до товариств з обмеженою відповідальністю про стягнення коштів, залишає поза увагою природу спірних правовідносин. Адже, до спірних відносин не може бути застосовано положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України, оскільки правові наслідки вчинення правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, не є адміністративно-господарськими санкціями, які згідно з частиною першою статті 238 Господарського кодексу України застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Близький за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року у справі №911/1107/18 та постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року № 911/1110/18 .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року у справі №913/410/23.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Дощини С.Л. залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом даної справи, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі №902/1497/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1497/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "18" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.