Постанова

від 12.11.2024 по справі 918/390/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Справа №918/390/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Нектар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 (суддя Торчинюк В.Г., повний текст рішення складено 11.07.2024)

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради

до Фермерського господарства "Нектар"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

про витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій

за участю:

прокурора - Гарбарук В.А.,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Діонісьєв І.М., Полевик П.С.,

представників третіх осіб - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 позов задоволено. Витребувано з володіння фермерського господарства "Нектар" у комунальну власність на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельні ділянки площею 3,4538 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0029, площею 3,1794 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0028, площею 2,6864 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0027.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності фермерському господарству "Нектар" на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0049, площею 12,2 га з одночасним припиненням права приватної власності фермерському господарству "Нектар" на вказану земельну ділянку. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0049.

Із врахуванням ст.32, 116, 118 ЗК України, ст.13 Закону України "Про фермерське господарство", а також актів приймання-передачі майна, якими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали до господарства земельні ділянки як негрошовий вклад, суд дійшов висновку, що метою отримання членами ФГ "Нектар" земельних ділянок було не створення та ведення фермерського господарства одноосібно або з членами родини, а отримання їх безкоштовно у власність для задоволення особистих потреб, за рахунок земель, які були у користуванні ФГ "Нектар".

З огляду на що суд встановив, що рішення Городоцької сільської ради від 25.11.2021 №882, 883, 884 є такими, що прийняті всупереч положенням чинного законодавства, а спірні земельні ділянки кадастровий номер 5624687400:03:002:0027 площею 2,6864 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0028 площею 3,1794 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0029 площею 3,4538 га, незаконно вибули з комунальної власності.

Крім того, господарський суд вказав, що усупереч вимогам ст.32 ЗК України, ст.13 Закону України "Про фермерське господарство", Городоцька сільська рада своїми рішеннями передала у власність земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як членам ФГ "Нектар", для ведення фермерського господарства, однак такі земельні ділянки, останні не отримували попередньо у користування для його створення, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні ОСОБА_4 (засновника господарства), а мали б отримати у власність такі ділянки у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Отже, суд дійшов висновку про доведеність обставин незаконного вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності на землю без відповідної правової підстави, а тому наявні підстави для витребування земельних ділянок з незаконного володіння ФГ "Нектар" в координатах, межах та конфігурації, що були передані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі рішень Городоцької сільської ради від 25.11.2021 №№ 882-884.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт, зокрема, вказує, що судом помилково встановлено правомірність участі прокурора в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, оскільки висновок суду про порушення позивачем - органом місцевого самоврядування приписів земельного законодавства при прийнятті Городоцькою сільською радою 25.11.2021 року рішень №882-884 унеможливлює участь прокурора в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (Городоцька сільська рада) у відповідності до правової позиції, викладеної в постанові ВП ВС від 11.06.2024 у справі №925/1133/18. Відтак, прокурор, звертаючись до суду, неправильно визначив позивача у справі Городоцьку сільську раду, яка має виступати у даній справі відповідачем.

Крім того, вважає, що у разі задоволення позовних вимог, судом буде порушено принцип легітимних очікувань по відношенню до відповідача, оскільки чинним законодавством на дату виникнення правовідносин право члена фермерського господарства на розпаювання земель, в тому числі і за рахунок земель, що знаходяться у користуванні фермерського господарства законом не обмежувалось, а практика ВП ВС з даного питання яка "витлумачила" норми закону, і на даний факт посилається позивач у позові, з`явилась лише у 2023 році.

Також, посилаючись на судову практику Верховного Суду, скаржник зазначає, що наявність волевиявлення власника майна (рішення ради з даного питання) на його відчуження унеможливлює витребування такого майна в порядку ст.388 ЦК України.

У відповідності до ст.263 ЦК України, прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує на правомірність участі прокурора в особі органу Городоцької сільської ради, та безпідставне посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №915/1133/18, оскільки зважаючи на предмет спору, вказана справа не є подібною до справи №918/390/24, а висновки Верховного Суду не підлягають до застосування у даній справі, у зв`язку з їх нерелевантністю до спірних правовідносин.

Звертає увагу, що норми ч. 2 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство", які діяли на час прийняття рішень від 25.11.2021 №№882-884 Городоцькою сільською радою та на час прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18 не змінювалися, а тому відповідні посилання апелянта є безпідставними.

Прокурор також вважає, що незаконність дій осіб при набутті права власності на земельну ділянку не може розцінюватися як воля власника спірного нерухомого майна на вибуття майна з його володіння, тобто, воля органів державної влади або територіальної громади як власника земель може виражатися лише в таких діях, які відповідають вимогам законодавства, інтересам держави і суспільства. Враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності всупереч вимогам ст. 32 ЗК України та ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство", волі територіальної громади на таке вибуття не було, а тому підлягає до застосування ст.388 ЦК України.

З огляду на викладене, вважає, що доводи апелянта про ухвалення судом першої інстанції рішення від 02.07.2024 у справі №918/390/24 усупереч вимог матеріального та процесуального права є безпідставними та необґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу, у зв`язку з чим, прокурор просить апеляційну скаргу ФГ "Нектар2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 без змін.

У судове засідання, призначене на 12.11.2024 року, позивач та треті особи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (т.2, а.с.117-123). Позивач, Городоцька сільська рада, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника (т.2, а.с.91-93).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, зважаючи на строк розгляду апеляційної скарги, визначений ч.1 ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно Державного акта на право користування землею серії Б №050027 від 26.01.1993 (т.1, а.с.45-52), ОСОБА_4 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства на території Обарівської сільської ради Рівненського району (на даний час - Городоцької територіальної громади). Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №227.

09.02.1993 року ОСОБА_4 створено та зареєстрово ФГ "Нектар", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.1.2, 1.3. статуту ФГ "Нектар" (в новій редакції, затвердженого головою господарства 23.01.2017), засновником господарства є ОСОБА_4 , членами господарства: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Землі господарства складаються із земельної ділянки площею 15,7 га, що належить засновнику на праві постійного користування згідно з державним актом; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності згідно актів на право приватної власності; земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди, згідно договорів оренди з власниками земельних ділянок (п. 5.1 статуту).

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.01.2018, у Державному земельному кадастрі 02.03.2018 здійснено державну реєстрацію земельних ділянок площею 12,2 га (к.н.5624687400:03:002:0017), та площею 3,5 га (к.н.5624687400:03:002:0018), із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

18.04.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності на земельні ділянки за Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області, підстава реєстрації - Державний акт на право користування землею серії Б №050027 від 26.01.1993.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 14.12.2020 №17-41 ОТГ та акта приймання-передачі від 14.12.2020, земельні ділянки (к.н. 5624687400:03:002:0017, 5624687400:03:002:0018) передано із державної власності у комунальну власність Городоцької сільської ради.

06.05.2021 року члени ФГ "Нектар", які не передавали земельні ділянки до цього господарства як його учасники, звернулися до Городоцької сільської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ "Нектар".

На підставі вказаних заяв, рішенням Городоцької сільської ради від 24.05.2021 №376 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок поділу земельної ділянки площею 12,2 га (к.н.5624687400:03:002:0017), наданої у відповідності до Державного акту на право постійного користування серія Б №050027, голові фермерського господарства Полевику С.О., що розташована на території Городоцької сільської ради, у середньому розмірі земельної частки (паю), що становить 2,47 умовних кадастрових гектари, для ведення фермерського господарства членам ФГ "Нектар", за списком: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви від 19.08.2021, посвідченої приватним нотаріусом, ОСОБА_4 надав згоду на розпаювання земельної ділянки загальною площею 12,2 га (к.н.5624687400:03:002:0017), яка перебуває у його користування на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №050027, між членами фермерського господарства Полевик Г.В., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішеннями Городоцької сільської ради від 25.11.2021 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ "Нектар" на території Городоцької сільської ради Рівненського району, ОСОБА_1 - площею 3,4538 га, к.н.5624687400:03:002:0029 (рішення №882), ОСОБА_2 - площею 3,1794 га, к.н.5624687400:03:002:0028 (рішення №883), ОСОБА_3 - площею 2,6864 га, к.н. 5624687400:03:002:0027 (рішення №884).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 13.12.2021 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на вказані земельні ділянки.

01.09.2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки передані в оренду ФГ "Нектар" на підставі договорів оренди землі.

09.02.2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та реєстрацію за ФГ "Нектар" права власності на земельні ділянки (к.н.5624687400:03:002:0029; 5624687400:03:002:0028; 5624687400:03:002:0027); підстава - акти приймання- передачі майна, видані 09.02.2024.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.03.2024 року припинено право власності за ФГ "Нектар" на земельні ділянки з к.н.5624687400:03:002:0027, 5624687400:03:002:0028, 5624687400:03:002:0029. Підстава внесення відомостей: об`єднання об`єктів нерухомого майна.

За заявою ФГ "Нектар" у Державному земельному кадастрі 13.03.2024 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 12,2 та, к.н.5624687400:03:002:0049, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, яка утворена шляхом об`єднання земельних ділянок з к.н. 5624687400:03:002:0026, 5624687400:03:002:0027, 5624687400:03:002:0028, 5624687400:03:002:0029. Підстава реєстрації: технічна документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 13.02.2024.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.03.2024 зареєстровано за ФГ "Нектар" право власності на новостворену земельну ділянку площею 12,2 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0049.

Прокурор, вважаючи, що метою отримання членами ФГ "Нектар" ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) було не створення та ведення фермерського господарства, а отримання їх безкоштовно у власність для задоволення особистих потреб, чим останні порушили визначений законодавством порядок отримання таких земельних ділянок у власність спірних земельних ділянок, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 11.01.2024, від 04.03.2024 Рівненська окружна прокуратура з метою захисту інтересів держави у земельній сфері повідомила Городоцьку сільську раду про виявлені порушення законодавства, просила повідомити про вжиті заходи щодо повернення у комунальну власність земельних ділянок, наданих у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , або про проведену претензійно-позовну роботу.

У відповідь на вказані листи, 19.01.2024, 11.03.2024 Городоцька сільська рада повідомила, що заходів для повернення спірних земельних ділянок не вживала, в тому числі не зверталася до суду з позовом, про будь-які наміри такого звернення не вказала, а також не заперечила щодо представництва інтересів сільської ради в суді Рівненською окружною прокуратурою.

Із метою здійснення представництва інтересів держави у суді, 15.04.2024 Рівненською окружною прокуратурою у порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Городоцьку сільську раду про намір звернутися із відповідним позовом до суду.

Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги отримання відповіді Городоцької сільської ради про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, що фактично свідчить про усунення сільської ради від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, а також зважаючи на відсутність заперечення уповноваженого органу на повідомлення про намір здійснювати представництво, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи доводи апелянта щодо помилкового визначення позивачем у даній справі Городоцьку сільську раду, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 14.12.2020 №17-41 ОТГ та акта приймання-передачі від 14.12.2020, спірні земельні ділянки (к.н. 5624687400:03:002:0017, 5624687400:03:002:0018) передано із державної власності у комунальну власність Городоцької сільської ради.

Таким чином, власником спірних земельних ділянок з 14.12.2020 стала Городоцька сільська рада.

Частиною 1 ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).

Тож, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 29.01.2019 по справі №911/3312/17).

Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до державної (комунальної) власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті ч.3 ст.16 ГПК України відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України) .

Зміст приписів ст.388 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, враховуючи, що позовною вимогою у даній справі є витребування земельних ділянок, які вибули з володіння власника, прокурор визначив позивачем Городоцьку сільську раду як неволодіючого майном власника.

Натомість, апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, зокрема, щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави як самостійного позивача, оскільки орган місцевого самоврядування повинен виступати відповідачем у даній справі, у зв`язку з посиланням прокурора на порушення вказаним органом приписів земельного законодавства при прийнятті Городоцькою сільською радою 25.11.2021 року рішень №882-884.

Як вбачається з п.38 вказаної постанови ВП ВС, перед касаційним судом у цій справі постало питання щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ч.4, 5 ст.53 ГПК України, при вирішенні спорів про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів державної виконавчої влади, визнання недійсними договорів купівлі-продажу або оренди, укладених на підставі цих рішень, та про повернення земельних ділянок цьому органу як одному з відповідачів.

Натомість, при зверненні з позовом до суду у даній справі, прокурор вказав, що задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішень Городоцької сільської ради від 25.11.2021 № 882-884 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію шляхом державної реєстрації за останніми права власності на спірні ділянки, не призведе до захисту прав чи інтересів держави. Отже, прокурором не оспорюються рішення органу місцевого самоврядування.

Апеляційний суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, п.9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, п.8.13; від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, п.180).

Оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник (п.8.9 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №483/448/20).

Згідно з п.95-96, 147-148 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, на яку посилається апелянт, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що прокурор оскаржив рішення Черкаської міської ради, саме тому визначив останню відповідачем. Крім того, Черкаська міська рада, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною договору оренди землі), а також своїм Рішенням від 17.11.2016 Черкаська міська рада змінила цільове призначення земельної ділянки та на підставі зазначеного рішення уклала зміни до договору оренди землі. Рішення Черкаської міської ради від 17.11.2016 (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), Зазначене рішення наразі є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

Із аналізу викладеного вбачається, що у справі, на яку посилається апелянт (№925/1133/18) орган місцевого самоврядування, який порушив права територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів територіальної громади, оскільки орган місцевого самоврядування прокурором правомірно визначений відповідачем.

Натомість, у справі №918/390/24 рішення органу місцевого самоврядування не оскаржується, оскільки воно вичерпало свою дію, Городоцька сільська рада не є учасником цивільних правовідносин (стороною договору), а є суб`єктом владних повноважень уповноваженим представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, але будь-яких заходів на усунення порушень не здійснила, а тому наявні підстави для представництва інтересів держави в суді прокурором в особі Городоцької сільської ради з урахуванням п.140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, посилання відповідача на неврахування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №925/1133/18 відхиляються колегією суддів, вказана справа не є подібною до справи №918/390/24, а висновки Верховного Суду не підлягають до застосування у даній справі, у зв`язку з їх нерелевантністю до спірних правовідносин.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України), Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За приписами ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про фермерське господарство", яка кореспондується зі ст.31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Таким чином, нормами вказаного Закону запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи.

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Водночас, ч.1 ст.32 ЗК України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За правилами ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Приписами ч.1, 6 ст.118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Із аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного ст.32 ЗК України та ст.13 Закону України "Про фермерське господарство", фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному ст. 116, 118 ЗК України.

Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.

Отже, член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як члени фермерського господарства "Нектар", які раніше не отримували попередньо у користування для створення господарства, а також не передавали земельні ділянки до цього господарства, а лише увійшли до складу членів ФГ "Нектар", мали право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Відповідно до ст.1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Відповідні норми чинного законодавства є доступними, чіткими та передбачуваними.

За наслідками зазначеної оцінки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Натомість, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Судом першої інстанції на підставі належним чином оцінених матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як у заявах до Городоцької сільської ради від 06.05.2021 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, так і у заявах від 24.09.2021 про затвердження і передачу безоплатно у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства не зазначили про наявність у них як фізичних осіб, які бажають створити фермерські господарства, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності.

Більше того, після отримання у приватну власність спірних земельних ділянок вказані громадяни фермерську діяльність не здійснювали, а передали земельні ділянки в оренду, а у подальшому у власність ФГ "Нектар", а тому вбачається отримання спірних земельних ділянок в цілях їх фактичного використання іншою юридичною особою.

При цьому, як вірно вказав господарський суд, Городоцька сільська рада, надаючи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність для ведення фермерського господарства спірні земельні ділянки на підставі спрощеної процедури, не пересвідчилася в дійсності їх спроможності та намірах вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, та чи не є такі заяви штучним використанням процедури отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, зокрема для використання цієї ділянки іншими суб`єктами господарювання.

Разом із тим, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №911/32/20, від 07.06.2023 у справі №922/3737/19.

Враховуючи підстави і порядок отримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок у власність, зважаючи на передачу земельних ділянок спочатку в оренду, а в подальшому у власність ФГ "Нектар", що свідчить про отримання спірних земельних ділянок в цілях їх фактичного використання іншою юридичною особою, а також приймаючи до уваги, що вказані особи могли отримати у власність земельні ділянки у передбаченому законом розмірі лише в загальному порядку (зокрема, із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства), апеляційний суд дійшов висновку, що передача спірних земельних ділянок у власність членам ФГ "Нектар" із подальшою реєстрацією за ними права власності є незаконною та здійсненою всупереч вимогам ст. 32 ЗК України та ст.13 Закону України "Про фермерське господарство", про що вірно вказав суд першої інстанції.

Вказані обставини є наслідком незаконності рішень Городоцької сільської ради №882-884 від 25.11.2021, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у постійному користування ФГ "Нектар".

Разом з тим, колегія суддів враховує, що вимога про визнання недійсним рішення органу державної влади, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 у справі №922/6147/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20).

Під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia "суд знає закон". Тому, суд, незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Зважаючи на викладене, скасування рішень Городоцької сільської ради №882-884 від 25.11.2021 не є ефективним способом захисту та не призведе до поновлення порушених прав.

Водночас, колегія суддів враховує, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387, 388, 1212 ЦК України).

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц, від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

З огляду на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали до ФГ "Нектар" земельні ділянки, за яким і зареєстровано на даний час право власності, вірним є висновок суду першої інстанції, що спірні земельні ділянки, що розташовані на території Городоцької сільської ради Рівненського району, які на підставі незаконних рішень Городоцької сільської ради від 25.11.2021 № 882-884 вибули з комунальної власності, підлягають витребуванню у ФГ "Нектар" на користь Городоцької сільської ради на підставі ст.377, 388 ЦК України.

Положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019),

Апеляційний суд враховує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5624687400:03:002:0027, 5624687400:03:002:0028, 5624687400:03:002:0029, в координатах, межах та конфігурації, що були передані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішень Городоцької сільської ради від 25.11.2021 №№ 882-884, згідно даних ДЗК увійшли до новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0049, шляхом їх об`єднання з іншою земельною ділянкою, власником яких є ФГ "Нектар".

Водночас, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ФГ "Нектар" на новостворену земельну ділянку, а також наявність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0049 у Державному земельному кадастрі, порушує права Городоцької сільської ради як власника спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 5624687400:03:002:0027, 5624687400:03:002:0028, 5624687400:03:002:0029, оскільки унеможливлює реалізацію прав власника згідно щодо вказаних земельних ділянок ст.319 ЦК України.

Відтак, позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0049, а також про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вказаної земельної ділянки підлягають задоволенню як похідні, оскільки без їх задоволення вимога про витребування спірних земельних ділянок не призведе до відновлення прав законного власника.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що втручання у право на мирне володіння спірною земельною ділянкою відповідача ґрунтується на законі, про що зазначено вище. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом.

Зважаючи на встановлення обставин незаконного вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності, втручання у право відповідача на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для ФГ "Нектар" надмірного тягаря.

Як вірно вказав суд першої інстанції, надання земельної ділянки ОСОБА_4 в безстрокове користування згідно рішення Обарівської сільської ради народних депутатів №92 від 26.01.993 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів №227 підтверджено наявними у справі належними доказами та не заперечувався сторонами у справі.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно компетенцією органів місцевого самоврядування, зокрема є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

З огляду на викладене, питання щодо подальшого здійснення ОСОБА_4 користування зазначеною земельною ділянкою підлягає вирішенню Городоцькою сільською радою Рівненського району як органом місцевого самоврядування в межах компетенції наданої законом.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Фермерського господарства "Нектар" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 у справі №918/390/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Нектар" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.