Постанова

від 01.10.2024 по справі 904/3551/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3551/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від скаржника: Зеленова О.Р., представник;

від боржника: Зибін А.О., ліквідатор;

від кредитора: Яцишин О.Й., представник АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі";

інші сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 року (повний текст складено 05.03.2024 року) у справі № 904/3551/20 (суддя Камша Н.М.)

за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

до боржника Дочірнього підприємства комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" "Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп"(52100, Дніпропетровська обл., м. П`ятихатки, вул. Клименка, буд 78, код ЄДРПОУ 36723114)

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2023 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ліквідатора Зибіна А.О. №б/н від 09.10.2023 року про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, в якій арбітражний керуючий просив:

- витребувати у П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області реєстраційну справу №12141020000000726 Дочірнього підприємства комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" "Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп";

- притягти Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради та П`ятихатську міську раду до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Дочірнього підприємства комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" "Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" та стягнути солідарно з Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради на користь Дочірнього підприємства комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" "Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 3 937 041,72 грн (три мільйони дев`ятсот тридцять сім тисяч сорок одну гривню 72 коп).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ліквідатор банкрута Зибін А.О. не мав можливості виконати вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.06.2022 року, якою скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021 року, направлено справу на новий розгляд, зобов`язано та здійснити проведення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута, оскільки на запит розпорядника майна Ратинської С.В. Головне управління статистики у Дніпропетровській області 28.08.2020 року повідомило, що ДП КП ПМР "П`ятихатський комунгосп" за останні три роки не звітувало до органів статистики. У відповідь на запит ліквідатора банкрута Зибіна А.О. Головне управління статистики повідомило, що останній звіт подано у 2014 році.

Бухгалтерська та інша документація банкрута ліквідатору Ратинській С.В. органами управління банкрута не передавалась.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 року суд задовольнив клопотання ліквідатора банкрута Зибіна А.О. від 28.02.2023 року, зобов`язав П`ятихатську міську раду та Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" негайно передати ліквідатору ДП КП ПМР "П`ятихатський комунгосп", зокрема, бухгалтерську та іншу документацію банкрута, баланси та фінансову звітність, надати перелік майна, яке передавалось на баланс банкрута.

Вимоги суду, зазначені в ухвалі, П`ятихатською міською радою не виконані.

Звертаючись до суду із заявою про застосування субсидіарної відповідальності, ліквідатор зазначив, що вважає підставою для такої відповідальності саме бездіяльність П`ятихатської міської ради та її виконавчого комітету щодо належного управління банкрутом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 року у цій справі заяву ліквідатора банкрута Зибіна А.О. від 09.10.2023 року про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута задоволено повністю; притягнуто Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради та П`ятихатську міську раду до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Дочірнього підприємства комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" "Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп"; стягнуто солідарно з Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради та П`ятихатської міської ради на користь Дочірнього підприємства комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" "Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 3 937 041,72 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у формі бездіяльності органу місцевого самоврядування, який є органом управління банкрутом.

Відсутність будь-якої бухгалтерської документації дочірнього підприємства, що унеможливила стягнення дебіторської заборгованості у межах строків позовної давності; відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення за вимогами кредиторів; ненадання дотацій з місцевого бюджету; втрата контролю за діяльністю боржника через непризначення керівника; вилучення майнового комплексу, який використовувався у підприємницькій діяльності і передача його іншій юридичній особі, - весь комплекс вищеозначених обставин і зумовив в подальшому стан неплатоспроможності та неоплатності боржника.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 року у справі № 904/3551/20, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ліквідатора банкрута Зибіна А.О. від 09.10.2023 року про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідно до положень Статуту банкрута Дочірнє підприємство комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" "Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" є комунальним комерційним підприємством. З урахуванням змісту ст. 78 Господарського кодексу України особливості його господарської діяльності визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних підприємств, а не державних казенних підприємств.

За доводами скаржника, відповідно до ст. 74 Господарського кодексу України держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Апелянт наголошує, що в рішенні суду відсутнє посилання на норму матеріального права, на підставі якої відповідача-1 та відповідача-2 можна віднести до кола осіб, які в контексті абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ст. 61 КУзПБ відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника Дочірнього підприємства комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" "Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп", отже ця норма матеріального права не могла бути застосована судом як підстава для задоволення вимог ліквідатора.

Скаржник наголошує, що за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ДП КП ПМР "П`ятихатський водоканал" "Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" ліквідатором не встановлено доведення суб`єкта господарювання до банкрутства, зокрема його засновником, відповідних доказів матеріали справи не містять. Вказані обставини справи Заявником не заперечуються.

На переконання скаржника, враховуючи вимоги законодавства щодо не включення до ліквідаційної маси банкрута об`єктів комунальної інфраструктури, прийняття П`ятихатською міською радою рішення від 24.10.2013 року № 904-34/ІV "Про передачу майнового комплексу, що забезпечує процес водопостачання та водовідведення міста П`ятихатки в оперативне управління" мало на меті саме безперебійне забезпечення міста якісним водопостачанням та водовідведенням, а не ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення. В такому випадку відсутній причинно-наслідковий зв`язок між обставинами прийняття відповідачем такого рішення та порушенням у подальшому справи про банкрутство, оскільки вимоги кредитора все одно не могли бути задоволені у межах ліквідаційної процедури за рахунок об`єктів комунальної інфраструктури.

Апелянт звертає увагу, що відповідач-1 та відповідач-2 по відношенню до підприємства банкрута діяли добросовісно, як було встановлено попереднім ліквідатором та не спростовано іншими учасниками; рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, рішення про виведення активів, які б могли бути включені до ліквідаційної маси боржника, ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 не приймалось. Отже, негативний вплив на економічну (юридичну) долю боржника став наслідком звичайного господарського обороту, а не протиправних дій/бездіяльності з боку П`ятихатської міської ради чи Міськвиконкому.

Скаржник зазначає, що згідно Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради (ідентифікаційний код 04052620) не входить до складу П`ятихатської міської ради, не є її структурним підрозділом. Отже, П`ятихатська міська рада (ідентифікаційний код 44045391) та Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради (ідентифікаційний код 04052620) є різними юридичними особами і мають різні повноваження та функції.

На думку апелянта, ліквідатором не доведено, а судом не встановлено, що директор підприємства банкрута звертався до органу управління з відомостями щодо наявності ознак банкрутства. Це в свою чергу свідчить про недоведеність такого елементу правопорушення, як об`єктивна сторона у вигляді бездіяльності П`ятихатської міської ради як органу управління майном, яку суд першої інстанції вважав встановленою.

Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

23.04.2024 року судді Чередко А.Є., Коваль Л.А., Мороз В.Ф. подали заяву про самовідвід у справі № 904/3551/20 з посиланням на приписи ч. 3 ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 року заяви суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А., Мороза В.Ф. про самовідвід у справі № 904/3551/20 задоволено; справу № 904/3551/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/3551/20, у зв`язку із задоволення заяви суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А., Мороза В.Ф. про самовідвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 904/3551/20, у зв`язку з тим, що справи про банкрутство не відносяться до категорії справ, щодо яких визначено спеціалізацію судді Кощеєва І.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2024 року на 10:50 год.

У судовому засіданні 01.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Колегією суддів встановлено, що провадження у справі про банкрутство боржника відкрито 22.07.2020 року за заявою кредитора АТ "ДТЕК "Дніпровські електромережі".

27.10.2020 року господарським судом Дніпропетровської області прийнято постанову про визнання боржника банкрутом.

11.11.2021 року господарським судом Дніпропетровської області затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора банкрута.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 року ухвалу суду від 11.11.2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2022 задоволено касаційну скаргу кредитора - АТ "ДТЕК "Дніпровські електромережі", скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021 року, направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції для здійснення ліквідатором банкрута заходів щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 КУзПБ ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

За приписами ч. 1 ст. 65 КУзПБ після завершення всіх розрахунків з кредиторами, ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

Обов`язок виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених ст. 61 КУзПБ.

За змістом положень ч.1 ст.215, ч.1 ст.216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 96, 619 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) попри загальне правило про відповідальність безпосередньо юридичної особи за допущені нею порушення у сфері господарювання (порушення своїх зобов`язань перед кредиторами), законодавець визначає також інших суб`єктів (третіх осіб), відповідальних за такі порушення, встановлюючи для цього певні підстави, умови та порядок.

Суб`єкти, інші, ніж юридична особа - боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов`язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - КУзПБ у межах покладення на цих суб`єктів за правилами цього Кодексу субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

У застосуванні наведених положень про субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство Суд звертається до висновків, сформульованих Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 19.06.2024 року у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), відповідно до яких, зокрема:

- субсидіарна відповідальність, що покладається у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ, має деліктну правову природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

- розмір субсидіарної відповідальності, що покладається у справі про банкрутство, визначається як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів, та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна боржника в процедурі ліквідації;

- право ліквідатора, кредитора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство виникає не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, у разі встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Визначене нормами ч.2 ст.61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч.2 ст.61 КУзПБ.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 року № 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто, зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом ч.2 ст. 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

08.12.2022 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Зибіна А.О., зобов`язано виконувати повноваження ліквідатора у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства та у строк до 01.02.2023 року подати до суду висновок щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

На виконання вимог суду ліквідатор звернувся до арбітражного керуючого Ратинської С.В., яка виконувала повноваження ліквідатора до 08.12.2022 року, щодо отримання, зокрема, документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Арбітражний керуючий Ратинська С.В. повідомила ліквідатору, що за інформацією, яка надійшла до неї від виконкому П`ятихатської міської ради, керівник боржника ОСОБА_1 померла, рішення про призначення на посаду керівника боржника іншої особи не приймалось. Орган місцевого самоврядування також повідомив про те, що інформацією про майно боржника станом на 26.08.2020 року не володіє.

На запит розпорядника майна Ратинської С.В. Головне управління статистики у Дніпропетровській області 28.08.2020 року повідомило, що ДП КП ПМР "П`ятихатський комунгосп" за останні три роки не звітувало до органів статистики.

У відповідь на запит ліквідатора банкрута Зибіна А.О. Головне управління статистики повідомило, що останній звіт подано у 2014 році.

Бухгалтерська та інша документація банкрута ліквідатору Ратинській С.В. органами управління банкрута не передавалась.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 року суд задовольнив клопотання ліквідатора банкрута Зибіна А.О. від 28.02.2023 року, зобов`язав П`ятихатську міську раду та Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" негайно передати ліквідатору ДП КП ПМР "П`ятихатський комунгосп", зокрема, бухгалтерську та іншу документацію банкрута, баланси та фінансову звітність, надати перелік майна, яке передавалось на баланс банкрута.

Вимоги суду, зазначені в ухвалі, П`ятихатською міською радою не виконані.

Матеріали справи свідчать, що боржник по даній справі Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" (далі дочірнє підприємство) згідно його Статуту створене у відповідності до рішення п`ятнадцятої сесії П`ятихатської міської ради шостого скликання від 02.03.2012 року за № 486, є дочірнім підприємством Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський водоканал" шляхом надання у господарське відання частини майна комунальної власності водопровідно-каналізаційного господарства П`ятихатської міської ради, тобто власності територіальної громади м. П`ятихатки.

Органом управління боржника є П`ятихатська міська рада.

Дочірнє підприємство є самостійною юридичною особою та володіє, користується і розпоряджається майном на праві господарського відання, закріпленим за ним органом управління майном П`ятихатською міською радою (п. 2.1 Статуту).

Пунктом 2.9 Статуту передбачено, що дочірнє підприємство не відповідає за зобов`язаннями органу управління майном, а орган управління майном не відповідає за зобов`язаннями дочірнього підприємства.

Дочірнє підприємство має самостійний баланс, поточний і розрахунковий рахунки в банках, має право укладати угоди, договори, контракти, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в судах (п.п.2.4,2.5 Статуту).

Згідно Статуту дочірнього підприємства (п.4.3) розмір його статутного капіталу не визначений.

Статутом (ст.5) передбачено, що дочірнє підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку, але погоджує цю діяльність з органом управління.

Пунктом 6.3.2 Статуту унормовано, що управління майном дочірнього підприємства, яке передане йому в господарське відання органом управління майном, здійснюється органом управління майном П`ятихатською міською радою.

Керівник дочірнього підприємства зобов`язаний кожні півроку звітувати перед органом управління майном (п.6.7 Статуту).

Статтею 7 Статуту встановлено, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності дочірнього підприємства є прибуток. Порядок розподілу прибутку та покриття збитків дочірнього підприємства узгоджується з органом управління майном. Дочірнє підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами, що встановлюються на договірній основі за погодженням з органом управлінням майном. Дочірнє підприємство реалізує свої послуги за цінами і тарифами, встановленими органом управління майном, при цьому ціни повинні враховувати середню галузеву собівартість послуг і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності послуг, на які вони поширюються. Якщо цей рівень рентабельності не забезпечується встановленими цінами, то орган управління майном повинен забезпечити дочірнє підприємство дотацією за умови, що послуги дочірнього підприємства, як об`єкта життєзабезпечення і стратегічного призначення, є суспільно необхідними.

Таким чином, виходячи із положень Статуту дочірнього підприємства, зважаючи на те, що при його створенні дочірнє підприємство не було наділене навіть мінімальним статутним капіталом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що його діяльність повністю залежала від рішень органу управління майном П`ятихатської міської ради.

Саме П`ятихатська міська рада приймала рішення про його створення, наділяла його майном на праві господарського відання, яке могла вилучати, повинна була визначати напрямки його стратегічної діяльності, встановлювала тарифи на надання дочірнім підприємством послуг та мала забезпечувати мінімальний рівень рентабельності шляхом надання дотацій.

Керівник дочірнього підприємства призначався П`ятихатською міською радою, згідно Статуту повинен був кожні півроку звітувати перед засновником.

Як вбачається із матеріалів справи, фактично дочірнє підприємство працювало в період з дати створення (зареєстровано 16.03.2012 року) по дату вилучення майнового комплексу і передачі його 24.10.2013 року на баланс П`ятихатської міської ради.

З матеріалів справи встановлено, що до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство включені вимоги трьох кредиторів:

1. Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на загальну суму 2 264 275,42 грн.;

2.Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на загальну суму 393 738,99 грн.;

3. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на загальну суму 1 279 027,31 грн.

Загальна суму незадоволених вимог кредиторів по даній справі становить 3 937 041,72 грн, що становить об`єкт правопорушення.

Як встановлено судом першої інстанції і апелянтом не спростовано, об`єктивну сторону даного господарського правопорушення підтверджують наступні обставини.

Зважаючи на специфіку діяльності боржника (надання послуг населенню з водопостачання та водовідведення) та структуру кредиторської заборгованості, можна прийти до висновку про можливу наявність дебіторської заборгованості населення чи інших споживачів перед боржником. Однак будь-яких документів бухгалтерського обліку для проведення претензійно-позовної роботи ліквідаторам банкрута не передано, місцезнаходження такої документації невідомо.

Кредиторська заборгованість формувалась протягом 2012-2014 років, аналогічним є і період формування дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість могла бути реальним активом боржника. Однак стягнення цієї заборгованості в межах процедури банкрутства неможливе через відсутність первинної документації та через сплив строків позовної давності.

Як зазначено вище, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 року про зобов`язання П`ятихатської міської ради негайно передати ліквідатору ДП КП ПМР "П`ятихатський комунгосп", зокрема, бухгалтерської та іншої документації банкрута, баланси та фінансову звітність, надати перелік майна, яке передавалось на баланс банкрута, до цього часу не виконана.

Відсутність бухгалтерської документації банкрута і його балансів в державних органах статистики за останні 3 роки перед відкриттям провадження у справі про банкрутство унеможливило проведення ліквідаторами Аналізу фінансового та майнового становища боржника, встановлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та приховування банкрутства.

Матеріали справи свідчать, що П`ятихатська міська рада, створюючи у 2012 році дане комунальне підприємство, не сформувала навіть його статутний фонд, що підтверджується Статутом боржника та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Передано було у господарське відання дочірньому підприємству лише майновий комплекс, який у встановленому чинним законодавством порядку віднесено до об`єктів комунальної інфраструктури.

Таким чином, орган місцевого самоврядування створив суб`єкта підприємницької діяльності, який фактично був позбавлений будь-яких активів, які у випадку неплатоспроможності могли бути використані для задоволення вимог кредиторів.

Статутні документи боржника передбачають, що орган його управління П`ятихатська міська рада повинна була щороку заслуховувати звіти керівника боржника, визначати напрямки його діяльності, забезпечувати його рентабельну діяльність шляхом встановлення тарифів на послуги та надання відповідних дотацій у разі потреби. Доказів, які б підтверджували здійснення такого контролю, П`ятихатською міською радою не подано.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність такого значного розміру кредиторської заборгованості всього лише за 1 рік 7 місяців діяльності боржника свідчить про бездіяльність П`ятихатської міської ради щодо ефективного своєчасного контролю за належним управлінням боржником.

Зі змісту судових рішень у справах №904/7507/14 та №904/9013/14 вбачається, що з боржника на користь АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" стягнуто 883 910, 92 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію та 1 947 029, 21 грн. відповідно.

Період, за який стягнуто заборгованість за цими судовими рішеннями, серпень 2012 - грудень 2014 року.

Разом з тим, починаючи з 24.10.2013 року у боржника вже було вилучено майновий комплекс об`єкт комунальної інфраструктури, який використовувався ним у господарській діяльності для надання послуг водопостачання та водовідведення членам територіальної громади м.П`ятихатки. Тому кошти за спожиту електроенергію мало сплачувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Східно-Українське підприємство по упровадженню безтраншейних технологій".

При цьому, більше одного календарного року заборгованість за спожиту електроенергію нараховувалась комунальному підприємству, у якого вилучено всі активи, необхідні для здійснення підприємницької діяльності.

Вірогідним є те, що майно комунальної інфраструктури використовувалось у підприємницькій діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія "Східно-Українське підприємство по упровадженню безтраншейних технологій", а договори на постачання електроенергії дочірнім підприємством не були розірвані. І ця обставина теж є свідченням неналежного управління П`ятихатською міською радою комунальним підприємством.

За вищевказаного, об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у формі бездіяльності органу місцевого самоврядування, який є органом управління банкрутом.

Відсутність будь-якої бухгалтерської документації дочірнього підприємства, що унеможливила стягнення дебіторської заборгованості у межах строків позовної давності; відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення за вимогами кредиторів; ненадання дотацій з місцевого бюджету; втрата контролю за діяльністю боржника через непризначення керівника; вилучення майнового комплексу, який використовувався у підприємницькій діяльності і передача його іншій юридичній особі, - весь комплекс вищеозначених обставин і зумовив в подальшому стан неплатоспроможності та неоплатності боржника.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності наявності причинно-наслідкового зв`язку між критичним фінансовим станом ДП КП ПМР "П`ятихатський комунгосп" та бездіяльністю органу управління боржником П`ятихатською міською радою, що є суб`єктом субсидіарної відповідальності.

При цьому, невиконання міською радою як засновником боржника-комунального підприємства обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв`язку з вилученням майна, що перебувало в користуванні у боржника на праві господарського відання, та вчинити встановлені законодавством заходи щодо запобігання банкрутству боржника (належного управління боржником, встановлення економічно обгрунтованих тарифів, надання дотацій для покриття збитків від діяльності тощо) свідчить про наявність вини міської ради у формі простої необережності і, як наслідок, підстав для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 року у справі №902/318/16).

Представником П`ятихатської міської ради та Виконкому П`ятихатської міської ради не доведено відсутність вини органу місцевого самоврядування, який є органом управління боржника, в доведенні боржника до банкрутства, не подано доказів, які б підтверджували вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника.

Колегія суддів наголошує, що чинне у 2013-2014 роках законодавство про банкрутство (ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") зобов`язувало засновників боржника, власників майна боржника, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

Враховуючи критичний фінансовий стан дочірнього підприємства, органи місцевого самоврядування мали ініціювати провадження у справі про банкрутство ще у 2012-2013 роках з тим, щоб максимально використати можливість стягнення з дебіторів боржника заборгованості і хоча б з цих коштів погасити заборгованість перед кредиторами, чого зроблено не було, а провадження у справі про банкрутство відкрито у 2020 році за заявою кредитора.

Ліквідатор у своїй заяві просив стягнути суму неоплачених кредиторських вимог солідарно з П`ятихатської міської ради та Виконкому П`ятихатської міської ради на користь боржника. Колегія суддів погоджується з тим, що така вимога є правомірною з огляду на те, що згідно зі ст.22 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів є виконавчі органи та апарати місцевих рад. Оскільки предметом субсидіарної відповідальності є грошові кошти місцевого бюджету, обов`язок П`ятихатської міської ради та її виконавчого комітету є неподільним, він має виконуватись ними солідарно.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника стосовно того, що за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ДП КП ПМР "П`ятихатський водоканал" "Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "П`ятихатський комунгосп" ліквідатором не встановлено доведення суб`єкта господарювання до банкрутства. Щодо цього слід звернути увагу на наступне:

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.06.2022 року по даній справі (п.74) Аналіз фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).

У пункті 62 вищеозначеної постанови Верховний Суд акцентував, що відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).

Відповідно до пункту 3.1 Статуту боржника дочірнє підприємство створене з метою отримання прибутку за рахунок використання водопровідно-каналізаційного господарства П`ятихатської міської ради, а майно, закріплене за дочірнім підприємством на праві господарського відання, перебуває в комунальній власності, тобто боржник є комунальним комерційним підприємством.

П`ятихатська міська рада, як орган управління боржника, мала управлінські і фінансові механізми для своєчасного реагування на виникнення стану неплатоспроможності дочірнього підприємства, заміни його керівника, перегляду тарифів, надання дотацій з місцевого бюджету тощо.

Неможливо розцінювати як звичайний ризик підприємницької діяльності ту обставину, що навіть після вилучення у дочірнього підприємства комплексу з надання послуг водопостачання та водовідведення у жовтні 2013 року, саме на дочірнє підприємство покладались борги перед АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" за споживання активної електричної енергії, що свідчить про недбалість в управлінні боржником і зростання його кредиторської заборгованості навіть після фактичного припинення статутної діяльності.

Твердження про те, що навіть при наявності цього комплексу у користуванні дочірнього підприємства його неможливо було включити до ліквідаційної маси (як об`єкт комунальної інфраструктури, що підлягає безоплатній передачі у комунальну власність) не спростовує та не виключає обов`язок органу управління, яким є П`ятихатська міська рада, належно управляти створеним комунальним підприємством та не допускати порушення прав його кредиторів, які мали правомірні очікування на оплатність їх вимог.

Колегія суддів погоджується з тим, що Виконком П`ятихатської міської ради не мав повноважень щодо управління дочірнім підприємством та не давав обов`язкових для виконання останнім вказівок, однак через відсутність рахунків у П`ятихатської міської ради, з яких можливо здійснити стягнення коштів, та те, що розпорядником коштів міського бюджету є саме виконком місцевої ради, обов`язок ради та виконкому є неподільним і має виконуватись цими органами солідарно.

З огляду на вищеозначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви ліквідатора банкрута Зибіна А.О. від 09.10.2023 року про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 року у справі № 904/3551/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 18.11.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г. Іванов