Постанова
від 22.10.2024 по справі 904/2750/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2750/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від скаржника: Федорчук Кирилл Юрійович (в залі суду) - від ФОП Гусейнова Мехрібан - адвокат, ордер серія АЕ № 1320025 від 20.09.2024

прокурор: Риженко Вікторія Олегівна (в залі суду) - від Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області - прокурор відділу, службове посвідчення № 069939 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гусейнової Мехрібан на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 (суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/2750/23

за позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Гусейнової Мехрібан

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської обалсті в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради, в якій прокурор просить зобов`язати ФОП Гусейнову Мехрібан усунути перешкоди Новомосковській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196, загальною площею 1586 кв.м, які розташовані на території Новомосковської міської ради, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м), з- ганок, К-1 нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1-7, 1 - споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), які розташовані за адресою: вул. Паланочна, 64А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; припинити володіння Гусейнової Мехрібан нерухомим майном: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м), з- ганок, К-1 нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1 -7,1- споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), яке розташоване за адресою: вул. Паланочна, 64А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. від 20.12.2018 (номер запису - 29615295) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 8245599121.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/2750/23 позов задоволено.

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Гусейнову Мехрібан усунути перешкоди Новомосковській міській раді у користуванні самовільно зайнятими земельними ділянками з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196, загальною площею 1586 кв.м, які розташовані на території Новомосковської міської ради, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: Ж-1 будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м.), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м), з- ганок, К-1 нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м.), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1-7, 1 - споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), які розташовані за адресою: вул.Паланочна, 64А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.

Припинено володіння Фізичною особою-підприємцем Гусейновою Мехрібан нерухомим майном: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м), з- ганок, К-1 нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1 -7,1- споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), яке розташоване за адресою: вул. Паланочна, 64А, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область, проведену рішенням приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. від 20.12.2018 (номер запису - 29615295) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 824559912119.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гусейнової Мехрібан на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 6 710, 00 грн. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що висновком судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №4789/4790/4791-20 від 17.03.2021 по кримінальному провадженні № 12020040350000510, актами №462-ДК/396/АП/09/01/20 від 28.04.2020, №909-ДК/788/АП/09/01/20 від 15.07.2020 перевірки Держгеокадастру у Дніпропетровській області підтверджується, що фактично будівля кафе та допоміжні приміщення знаходилися та знаходяться на земельних ділянках комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196 займаючи загальну площу 1273 кв.м.

Судом першої інстанції встановлено відсутність будь-яких документів на підтвердження надання Новомосковською міською радою дозволу на використання для забудови спірної земельної ділянки розташованої у водоохоронній зоні, оскільки будь-які угоди щодо такого використання не укладалися. Відтак, як у Відповідача, так і у попередніх власників відсутні правові підстави зайняття та забудови земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196 загальною площею 1586 кв.м, розташованих за адресою: вул. Паланочна 64-А в м. Новомосковськ, Дніпропетровської області.

При цьому, місцевий господарський суд визначив, що наведена адреса спірним об`єктам фактично не присвоювалася.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна "Будівлі кафе" загальною площею 102,8 кв.м, яка складається з приміщень поз.1-зал, поз.2-туалет, поз.3-кухня, що знаходяться за адресою: вул. Паланочна, 64А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область з 11.01.2018 належав на праві приватної власності ОСОБА_1 , як спадкоємниці.

В подальшому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - об`єкт нерухомого майна "Будівлі та споруди", які розташовані на земельній ділянці, площею 0,0119 га, кадастровий номер - 1211900000:03:006:0169, з цільовим призначенням - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності комунальна, з 23.11.2018 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Господарським судом встановлено, що підставою для державної реєстрації права власності став Договір купівлі-продажу від 23.11.2018, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №5467, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено, що об`єкт нерухомого майна "Будівлі та споруди", які розташовані на земельній ділянці, площею 0,0119 га, кадастровий номер - 1211900000:03:006:0169, з цільовим призначенням - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності комунальна, з 20.12.2018 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Підставою для державної реєстрації права власності став договір від 20.12.2018, укладений подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №6135, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В.

В сою чергу, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Новомосковської міської ради протягом 2019-2020 років тричі подавалися заяви про надання земельної ділянки площею 0,0119 га (119 м кв.) з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169, розташованої по АДРЕСА_1 , в користування на умовах оренди, у задоволенні яких відмовлено, у зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, яка внесена до Державного земельного кадастру та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідає площі фактичного використання земельної ділянки, таким чином, Відповідачка обізнана про самовільне розташування зазначеного кафе безпосередньо на березі річки та відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Відповідно до інформації Новомосковської міської ради від 09.11.2022 №1409/0/2-22 земельна ділянка з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196 зареєстрована на праві власності за територіальною громадою м. Новомосковськ. Сформована вказана земельна ділянка з метою проведення реконструкції набережної, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Під час досудового розслідування кримінального провадження №12020040350000510 від 26.03.2020 встановлено приналежність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (адреса офіційно не присвоювалася), на якій розташоване кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", до земель водного фонду, що підтверджується Актами №462-ДК/396/АП/09/01/20 від 28.04.2020, №909-ДК/788/АП/09/01/20 від 15.07.2020 перевірки дотримання вимог земельного законодавства об`єкту земельної ділянки по АДРЕСА_1 , складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області, якими встановлено, що: вказана земельна ділянка площею 0,1273 га по фактичному розміщенню будівель і споруд кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " використовується для ведення комерційної діяльності в межах водоохоронної зони, в безпосередній близькості до водного об`єкту - річка Самара, за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

Судом першої існтанції встановлено, що Новомосковська міська рада листами №817/0/2-20 від 12.05.2020 та №1409/0/2-22 від 09.11.2022 зазначила, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 площею 0,0119 га та частково на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196 - загальна площа якої становить 0,9213 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які не надавалися для цієї мети, заперечила проти визнання права власності на таку забудову та вважає, що вказаною забудовою порушено права власника земельної ділянки.

Господарський суд встановив, що ОСОБА_6 , на підставі рішення сесії №973 від 02.09.2010, уклав з Новомосковською міською радою договір оренди земельної ділянки №121190004000077 від 10.10.2012, з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0119 га, у тому числі 0,0025 га кіоск, 0,0094 га благоустрій. При цьому, площа будівель і споруд, що належать Відповідачці значно перевищує площу землі, яка видавалася попередньому власникові майна для розміщення кіоску. Наведене свідчить про неможливість законного зведення будівель і споруд не земельній ділянці, яка не видавалася для такого будівництва.

Під час договірних відносин Новомосковська міська рада рішенням № 712 від 24.04.2009 затвердила замовнику ОСОБА_7 ескізний проект розміщення кафе по АДРЕСА_3 . Однак, затвердження такого проекту не є тотожним надання згоди на будівництво.

Згідно з інформацією Новомосковської міської ради № 817/0/2-20 від 12.05.2020 Договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_6 припинений на підставі рішення Новомосковської міської ради від 20.10.2017 № 467 "Про припинення договорів оренди земельних ділянок" у зв`язку зі смертю фізичної особи орендаря.

Місцевий господарський суд виснував, що на момент придбання майна ОСОБА_2 , продавець ОСОБА_1 не мала права на користування земельною ділянкою (власність, оренда) під об`єктами, що продавалися.

З технічних паспортів виготовлених на замовлення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вбачається, що споруди кафе збудовані в межах захисних смуг р. Самара, яка є середньою річкою, прибережні захисні смуги яких встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною 50 метрів (ст. 88 Водного Кодексу України). При цьому, Відповідач не надав доказів погодження зведення будь-яких споруд на спірній земельній ділянці (в межах захисних смуг р. Самара).

Також, судом першої інстанції враховано, що проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям у власність об`єктів на такій земельній ділянці, Відповідачка могла і повинна була знати, що зазначена ділянка належить до земель водного фонду. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст. 1, 3, 4 Водного Кодексу України) природних ознак цієї земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, могла знати про те, що землі водного фонду використовуються з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття об`єкта самочинного будівництва у власність під обґрунтований сумнів. Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та під 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Господарський суд зазначив, що заперечуючи позовні вимоги, Відповідачка не довела належними доказами законність будівництва та одержання земельної ділянки для цього будівництва.

Зайнявши спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав, Відповідачка порушила право місцевої громади, в особі Новомосковської міської ради, на вільне користування та розпорядження своєю землею.

З огляду на викладене суд першої існтанції виснував, що державна реєстрація права власності на будівлю кафе загальною площею 102,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 824559912119) та подальша неодноразова перереєстрація зі збільшенням площі забудови, у тому числі остання реєстрація 20.12.2018, якою зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м.), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м.), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м.), з- ганок, К-1 нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м.), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м.), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м.), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м.), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1 -7,1- споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , проведені за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що в ході розгляду справи ним встановлено факт порушення інтересів держави, у вигляді самовільного займання земельної ділянки, комунальної власності та створення перекод законному власнику територіальній громаді міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради в користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її забудови будівлями та спорудами кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість торгового кіоску і безпідставної державної реєстрації речових прав на це нерухоме майно.

Зазначені обставини підтверджуються доказами долученими до справи прокурором у копіях, більша частина яких низької нечитабельної якості з яких не можливо встановити їх зміст, реквізити, підписантів, що викликає сумніви у їх достовірності та відповідності оригіналам, а також наявності таких документів в оригіналі

Скаржник зуважує, що з огляду на викладене та відсутність відомостей у кого знаходяться оригінали вказаних документів, представник відповідача неодноразово звертався до суду з проханням дослідити оригінали документів, копії яких долучені до справи відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 91 ГПК України. Вказані документи прокурором так і не були надані до суду для дослідження в судовому засіданні, посилаючись на таємницю досудового слідства, незважаючи на наявну у справі постанову прокурора від 30.03.2023 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування.

За доводами апелянта, місцевий господарський суд питання про витребування та огляд в судовому засіданні оригіналів документів, копії яких долучені до справи залишив поза увагою та оригінали цих документів не досліджував, що, на думку скаржника, свідчить про односторонність та упередженість суду по відношенню до відповідача.

Скаржник зазначає про неповноту судового розгляду та висновків суду першої інстанції про встановлення порушення ФОП Гусейновою Мехрібан у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та створення (без визначення способу та умов) перешкод законному власнику територіальній громаді міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради в користуванні, володінні та розпорядженні земельної ділянки шляхом її забудови будівлями та спорудами кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість торгового кіоску і безпідставної державної реєстрації речових прав на це нерухоме майно.

За доводами апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка не відводилася у користування з метою здійснення будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а будівництво на ній проведено без зареєстрованої декларації у розумінні вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Скаржник наголошує, що ФОП Гусейнова Мехрібан набула право власності на спірні об`єкти нерухомості в результаті реєстрації за нею відповідного права, а не в результаті здійсненння самочинного будівництва. Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню, оскільки ФОП Гусейнова Мехрібан не здійснювалась забудова спірного об`єкту, на відміну від ОСОБА_8 , та не може бути в даному спорі, під час вирішення цих позовних вимог, відповідачем у даному спорі, під час вирішення цих позовних вимог, відповідачем у цій справі і звернення до суду з такими позовними вимогами є передчасним.

Скаржник зазначає, що наведені в обґрунтування позову обставини щодо протиправного, самовільного зайняття Дунямалієвим Ч. земельної ділянки водного фонду не підтверджені поданими Прокурором доказами.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ФОП Гусейнова Мехрібан є належними відповідачам за позовними вимогами про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні відповідних вимог.

Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що позовні вимоги керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області про припинення володіння відповідачем нерухомим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 824559912119 підлягають задоволенню, оскільки не відповідає положенням ст.ст. 77-80, 91, 86, 236 ГПК України та свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту порушених прав позивача.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

26.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив прокурора віддіду Дніпропетровської обласної прокуратури, за змістом якого останній зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про протиправне, самовільне зайняття земельної ділянки водного фонду без належних на те правових підстав та документів.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження надання Новомосковською міською радою дозволу щодо використання для забудови спірної земельної ділянки, розташованої у водоохоронній зоні, оскільки будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.

Прокурор стверджує, що законні правові підстави зайняття та забудови земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196 загальною площею 1586 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

За доводами прокурора, відповідач обізнана про самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна (спірного кафе) безпосередньо на березі річки та відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вони розташовані.

Окрім того, прокурор зазначає, що набувши у власність будівлю кафе разом з нежитловими будівлями, ФОП Гусейнова Мехрібан набула усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому вона є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 29.06.2022 у справі № 727/10017/18.

Також, прокурор зауважує, що обраний останнім спосіб захисту є ефективним та спрямованим на усунення порушень прав законного власника земельної ділянки Новомосковської міської ради.

Прокурор зазначає, що судом першої інстанції повно, всебічно досліджено обставини справи №904/2750/23, зроблено правомірний висновок про задоволення позову прокурора, оскільки спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом без введення об`єкта в експлуатацію, побудованим на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування нею.

Враховуючи наведене вище, прокурор просить апеляційну скаргу предствника ФОП Гусейнової Мехрібан залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської обалсті по справі №904/2750/23 залишити без змін.

01.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив представника Новомосковської міської ради на апеляційну скаргу, аналогічного змісту з наведеним вище відзивом прокурора віддіду Дніпропетровської обласної прокуратури від 26.06.2024.

25.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення скаржника до апеляційної скарги, згідно яких останній вказує на те, що представником позивача не було додано жодного доказу на підтвердження скасування декларації №ДП082143440378 про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво кафе з літнім майданчиком та укріплення схилу по АДРЕСА_3 » та декларації №ДП142150280057 про готовність об`єкта до експлуатації по об`єкту «Будівництво кафе з літнім майданчиком та укріплення схилу по АДРЕСА_3 », що робить передчасним будь-які висновки про їх нечинність.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано дану обставину, що призвело до помилкових висновків щодо правового статусу об`єкта нерухомого майна.

Також, скаржником зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а також не враховано висновків, викладених в постановах Верховного суду.

На думку апелянта, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами свої твердження про те, що відпоідач неправомірно набув право власності на спірні будівлі та споруди.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 24.05.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гусейнової Мехрібан на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/2750/23 залишено без руху. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали надано можливість усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: - сплатити судовий збір у сумі 8052,00 грн за вірними реквізитами Центрального апеляційного господарського суду, докази чого надати суду.

31.05.2024 на адресу суду надійшли докази про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гусейнової Мехрібан на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/2750/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.10.2024 о 12:00 годин.

01.10.2024 в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням члена колегії - судді Чус О.В. у відпустці розгляд справи № 904/2750/23 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гусейнової Мехрібан на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/2750/23 призначено в судове засідання на 22.10.2024 о 12:00 год.

22.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Постановою Новомосковської окружної прокуратури від 30.03.2023 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, шляхом направлення до Господарського суду Дніпропетровської області та сторонам по справі копії доказів, які добуті в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020040350000510 від 26.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.

11.12.2007 ОСОБА_9 (Продавець) з ОСОБА_6 (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу торгівельного кіоску № 2790.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання Договору оренди земельної ділянки під кіоск та благоустрій, за адресою: АДРЕСА_3 виготовленої ТОВ "Геополіс" у 2010 році на замовлення Дунямалієва Ч., категорія вказаної земельної ділянки, відповідно до ст.19 Земельного кодексу України відноситься до земель громадської забудови, цільове використання землі іншого призначення.

10.10.2012 Новомосковська міська рада (Орендодавець) з ОСОБА_6 (Орендар) уклали Договір оренди земельної ділянки № 12.1190004000077 (далі Договір оренди), за п. 1.1. якого Орендодавець Новомосковська міська рада на підставі 32 сесії 5 скликання, згідно рішення від 02.09.2010 № 973 надає, а Орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

28.01.2015 зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації по об`єкту "Будівництво кафе з літнім майданчиком (замість існуючого торгівельного кіоску) та укріплення схилу по АДРЕСА_3 ".

13.04.2017 ОСОБА_6 звернувся до ДАБІ у Дніпропетровській області для реєстрації декларації №ДП082171030790 про початок виконання будівельних робіт по об`єкту "Реконструкція кафе: АДРЕСА_1 ".

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-16 від 11.01.2018, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_6 , майно яке передається в спадщину складається з: будівлі кафе літ. А-1, загальною площею 102,8 кв.м., яка складається з приміщень поз. 1-зал, поз. 2- туалет, поз. 3-кухня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1206820192018 від 05.11.2018, земельна ділянка кадастровий номер 1211900000:03:006:0169 знаходиться на праві власності у Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

23.11.2018 ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу.

03.12.2018 на замовленням ОСОБА_2 ФОП Пазій О.Л. виготовив технічний паспорт на громадський будинок "Будівлі та споруди АДРЕСА_1 ".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна "Будівлі та споруди", які розташовані на земельній ділянці, площею 0,0119 га, кадастровий номер - 1211900000:03:006:0169, з цільовим призначенням - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності комунальна. Опис об`єкта нерухомого майна: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м.), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м.), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м.), з- ганок, К-1 нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м.), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м.), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м.), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м.), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1 -7,1- споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - з 20.12.2018 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Підставою для державної реєстрації права власності став Договір від 20.12.2018, між подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №6135, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. Вказані відомості внесені до реєстру (індексний номер рішення: 29615295).

У вказаному договорі зазначено, що подружжям за час перебування в шлюбі за рахунок спільних сумісних коштів подружжя набуті в спільну сумісну власність будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони за Договором домовилися про зміну режиму спільної сумісної власності подружжя на режим спільної часткової власності на нерухоме майно, яка є предметом цього Договору, та визначення часток у праві спільної власності, кожному у розмірі частка нерухомого майна. Вказаним договором ОСОБА_10 подарував ОСОБА_3 свою частку нерухоме майно.

Під час досудового розслідування Новомосковським відділом поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області неодноразово направлялися листи за №СВ-3059 від 31.03.2020, №СВ-3263 від 06.04.2020, №СВ-3951 від 27.04.2020, №СВ-5620 від 12.06.2020 щодо зазначених обставин самовільного зайняття земельної ділянки та будівництва кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , у водоохоронній зоні.

На звернення поліції Виконавчий комітет Новомосковської міської ради у листі №679/0/2-20 від 08.04.2020 повідомив, що земельна ділянка, розташована під кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 , знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Новомосковська. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав, право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, з 20.12.2018 перейшло до гр. ОСОБА_11 . Між Новомосковською міською радою та гр. ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки не укладався.

На запит слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області надав листа № 1004-1.15/923 від 07.04.2020, в якому повідомив, що згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато з 20.05.2011, станом на час надання відповіді, наявна інформація щодо видачі-реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: № ДП082171030790, ІДАБК Дніпропетровська обл., Документи декларація про початок будівельних робіт, об`єкт реконструкція кафе, АДРЕСА_1 , замовник фізична особа.

Виконавчий комітет Новомосковської міської ради на запит Слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, надав відповідь № 711/0/2-20 від 13.04.2020, з якої вбачається, що станом на 01.04.2020 рішення щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в користування або інше правоволодіння не приймалися. Проте до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради гр. ОСОБА_5 подані заяви про надання земельної ділянки в користування на умовах оренди площею 0,0119 га (кадастровий номер 1211900000:03:006:0169), розташованої по АДРЕСА_1 . Матеріали щодо оформлення земельної ділянки в користування на умовах оренди розглянуті на пленарних засіданнях Новомосковської міської ради, громадянці ОСОБА_3 відмовлено в надані земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 . Інший пакет документів буде розглянутий на черговому пленарному засіданні сесії Новомосковської міської ради відповідно до діючого законодавства.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджуєься матеріалами справи, ОСОБА_9 відповідно до договору оренди №04:07:126:00109 від 28.09.2007, укладеного з Новомосковською міською радою на підставі рішення сесії №347 від 20.07.2007, використовував земельну ділянку під розміщення кіоску (придбаного на Українській Товарній біржі 07.06.2007 за договором купівлі-продажу №376204) та благоустрою, загальною площею 0,0119 га.

На підставі договору купівлі-продажу 11.12.2007 ОСОБА_6 придбано у ОСОБА_9 зазначений торгівельний кіоск.

На підставі рішення сесії №973 від 02.09.2010 Дунямалієвим Ч. укладено з Новомосковською міською радою договір оренди земельної ділянки №121190004000077 від 10.10.2012, з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169, по АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0119 га, у тому числі 0,0025 га - кіоск, 0,0094 га - благоустрій.

Відповідно до пунктів 15, 16, 26, 30 даного договору земельну ділянку передано під кіоск та благоустрій.

Згідно пункту 16 договору, цільове призначення земельної ділянки: комерційне використання - роздрібна торгівля, комерційні послуги та технічна інфраструктура.

Пунктом 26 договору встановлено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, у тому числі земельну ділянку необхідно використовувати виключно за цільовим призначенням; встановлено заборону зміни цільового призначення без дозволу міської ради; дотримання умов природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 30 договору до обов`язків орендаря входить у тому числі обов`язок повернути земельну ділянку після закінчення дії цього договору в належному стані.

10.12.2014 ОСОБА_6 подав до ДАБІ у Дніпропетровській області декларацію №ДП082143440378 про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво кафе з літнім майданчиком (замість існуючого торгівельного кіоску) та укріплення схилу по АДРЕСА_3 » та вже 29.01.2015 подав декларацію №ДП 142150280057 про готовність об`єкта до експлуатації по об`єкту «Будівництво кафе з літнім майданчиком (замість існуючого торгівельного кіоску) та укріплення схилу по АДРЕСА_3 ».

Проте, під час досудового розслідування кримінального провадження №12020040350000510 встановлено, що в деклараціях зазначено недостовірні відомості щодо здійснення авторського нагляду ОСОБА_12 та технічного нагляду ОСОБА_13 , якими 07.02.2023 та 13.02.2023 повідомлено про відсутність будь-яких взаємовідносин із замовником.

З огляду на наведене вище, будівництво кафе з літнім майданчиком (замість існуючого торгівельного кіоску) та укріплення схилу здійснено у порушення умов містобудування, технічної документації із землеустрою та умов договору оренди земельної ділянки площею 0,0119 га від 10.10.2012 №121190004000077.

30.12.2015 Дунямалієвим Ч. надано державному реєстратору декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 28.01.2015 №ДП142150280057, договір оренди земельної ділянки від 10.10.2012 за №121190004000077, технічний паспорт на нежитловий будинок від 20.09.2015 та довідку про присвоєння поштової адреси від 15.09.2015 №М-1201, та зареєстрував право власності на будівлю кафе загальною площею 102,8 кв м по АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що відповідно до технічного паспорту на нежитловий будинок від 20.09.2015, наданий державному реєстратору, загальна площа земельної ділянки, яка використовується, становить 1586 кв м, у тому числі під будівлями 375 кв м.

Згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту.

Крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16.

Колегія суддів визнає загальновідомим той факт, що Кількість гектарів розраховується за форомулою : Кількість квадратних метрів/ 10000. Відповідно, якщо відомо кількість гектарів, вираховувати кількість квадратних метрів можливо за формулою Кількість гектарів х10000.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів констатує, кіоск площею 0,0025кв станом на червень 2007 року мав площу 25 кв метрів виріс в 15 разів до будівлі кафе та допоміжних приміщень у розмірі 375 кв.метра. Відповідно, площа, яка надавалася 02.09.2010р. Дунямалієу Ч. Новомосковською міською радою за договором оренди земельної ділянки №121190004000077 від 10.10.2012 збільшилася з 119 кв. більше ніж в 13 разів до 1586 кв м

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що як у Відповідача, так і у попередніх власників відсутні правові підстави зайняття та забудови земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196 загальною площею 1586 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, наведена адреса спірним об`єктам фактично не присвоювалася.

Отже, законні правові підстави зайняття та забудови земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196 загальною площею 1586 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Згідно з інформацією Новомосковської міської ради № 817/0/2-20 від 12.05.2020 договір оренди земельної ділянки припинений на підставі рішення Новомосковської міської ради від 20.10.2017 № 467 «Про припинення договорів оренди земельних ділянок» у зв`язку зі смертю фізичної особи орендаря ОСОБА_6 , та на даний час вказана земельна ділянка не надана у користування іншим особам, рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу про відведення чи передачу її у користування не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилася.

Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна «Будівлі кафе» загальною площею 102,8 кв м, яка складається з приміщень АДРЕСА_4 з 11.01.2018 належав на праві приватної власності ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності стало свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_8 .

У подальшому, 14.11.2018 ОСОБА_14 звернулася до державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Дніпропетровської області Шмідт Н.М. для реєстрації технічного опису кафе згідно з технічним паспортом від 12.11.2018, виготовленим ФОП Пазій О.Л., відповідно до якого, загальна площа земельної ділянки становить 1586 кв м, під будинками та господарськими спорудами 770 кв м.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна «Будівлі та споруди», які розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169, з 23.11.2018 належали на праві приватної власності ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації права власності став договір купівлі-продажу від 23.11.2018, укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

У подальшому, 12.12.2018 ОСОБА_10 звернувся до державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Дніпропетровської області Шмідт Н.М. для реєстрації технічного опису кафе згідно з технічним паспортом від 03.12.2018, виготовленимо ФОП Пазій О.Л., відповідно до якого, загальна площа земельної ділянки не змінилася та становить 1586 кв м, під будинками та господарськими спорудами 770 кв м, однак частково змінено планування.

На даний час власником спірних об`єктів нерухомого майна є відповідач - ОСОБА_17 на підставі договору від 20.12.2018, укладеного між подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_18 .

З матеріалів справи вбачається, що Гусейновою М. до виконавчого комітету Новомосковської міської ради протягом 2019-2020 років тричі подавалися заяви про надання земельної ділянки вже під збудованими об`єктами нерухомості, площею 0,0119 га (119 м кв.) з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169, розташованої по АДРЕСА_1 , в користування на умовах оренди, у задоволенні яких відмовлено, у зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, яка внесена до Державного земельного кадастру та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідає площі фактичного використання земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що Відповідачка була обізнана про самовільне розташування зазначеного кафе безпосередньо на березі річки та відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №12020040350000510 від 26.03.2020 встановлено приналежність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (адреса офіційно не присвоювалася), на якій розташоване кафе "Султан", до земель водного фонду, що підтверджується Актами №462-ДК/396/АП/09/01/20 від 28.04.2020, №909-ДК/788/АП/09/01/20 від 15.07.2020 перевірки дотримання вимог земельного законодавства об`єкту земельної ділянки по АДРЕСА_1 , складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області, якими встановлено, що: вказана земельна ділянка площею 0,1273 га по фактичному розміщенню будівель і споруд кафе "Султан" використовується для ведення комерційної діяльності в межах водоохоронної зони, в безпосередній близькості до водного об`єкту - річка Самара, за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

Судом першої інстанції обгрунтовано зауважено, що проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям у власність об`єктів на такій земельній ділянці, Відповідачка могла і повинна була знати, що зазначена ділянка належить до земель водного фонду. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст. 1, 3, 4 Водного Кодексу України) природних ознак цієї земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, могла знати про те, що землі водного фонду використовуються з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття об`єкта самочинного будівництва у власність під обґрунтований сумнів. Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та під 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Враховуючи викладне, самовільне зайняття та забудова зазначеної земельної ділянки відбулася всупереч вимогам ст.ст. 123, 124, 125 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації передачі йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також у порушення статей 60, 61 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах, які є частиною водоохоронних зон, уздовж річок, забороняється: будівництво будь-яких споруд, та підлягає поверненню Новомосковській міській раді з приведенням її у попередній стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор звертаючись до суду з даним позовом фактично просить суд відновити права Новомосковської міської ради володіти, розпоряджатися та користуватися спірними земельними ділянками, які в свою чергу зайняті через незаконні дії щодо оформлення права власності на об`єкт нерухомості.

Відповідно до правових висновків, зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, "знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі" (пункт 84 постанови).

Таким чином, в результаті незаконної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, а саме на будівлю кафе загальною площею 102,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 824559912119) та подальша неодноразова перереєстрація зі збільшенням площі забудови, у тому числі остання реєстрація 20.12.2018, якою зареєстровано право власності за Гусейновою М. на нерухоме майно: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м.), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м.), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м.), з- ганок, К-1 нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м.), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м.), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м.), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м.), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1 -7,1- споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Новомосковська, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Таким чином, державна реєстрація права власності на будівлю кафе загальною площею 102,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 824559912119) та подальша неодноразова перереєстрація зі збільшенням площі забудови, у тому числі остання реєстрація 20.12.2018, якою зареєстровано право власності за Гусейновою М. на нерухоме майно: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м.), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м.), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м.), з- ганок, К-1 нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м.), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м.), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м.), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м.), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1 -7,1- споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , проведені за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

03.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява ФОП Гусейнової Мехрібан про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що на момент набуття права власності відповідач не була фізичною особою підприємцем, що виключає набуття нею вказаного об`єкта як суб`єктом господарювання, що в свою чергу виключає можливість заявлення до неї позовних вимог як до суб`єкта господарювання.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

В судовому засіданні уповноважний представник відповідача визнав ту обставину, що спірне нерухоме майно не використовується в якості об`єкта громадського харчування в зв`язку з ініціюванням прокурором кримінальних проваджень та подання відповідних позовів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що цільове призначення нерухомого майна, знесення якого становить предмет позовних вимог, виключає його використання іншим способом ніж в підприємницькій діяльності як заклад громадського харчування і місце відпочинку відвідувачів, що в свою чергу виключає закриття провадження через непідвідомчість спору господарського суду та , відповідно, відхиленню клопотання заявленного клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника в частині «… Суд першої інстанції залишив поза увагою та надання належної оцінки встановленим фактичним даним, підтвердженим належними і допустимими доказами набуття 11.12.2007 Дунямалієвим Чингізом Бахлул-огли права власності на торгівельний кіоск, розташований за адресою: Новомосковськ, вул. Комсомольській, в районі житлового будинку № 64.

Після чого, ОСОБА_19 звернувся до виконавчого комітету Новомосковської міської ради із заявою від 18.03.2008 №Д/199 в якій просив дозволити проектування кафе "Прибой" за адресою: м. Новомосковськ, вул. Комсомольська, 27. На підставі розглянутої заяви, для обґрунтування можливості і доцільності розміщення кафе замість існуючого металевого павільйону "Прибой" і подальшого розгляду даного питання Новомосковською міською радою для проектної організації відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету, Дунямалієву Ч. надано завдання на розроблення містобудівного обґрунтування на об`єкт з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " замість існуючого металевого павільйону "Прибой" з дотриманням вимог ДБН Б.1.1- 4-2002, яке 22.04.2008 погоджено головним архітектором виконавчого комітету Новомосковської міської ради.

Після двох невдалих спроб затвердження містобудівного обґрунтування з назвою "Будівництво кафе по АДРЕСА_1 (на місті існуючого павільйону "Прибой")", Новомосковська міська рада рішенням № 712 від 24.04.2009 затвердила замовнику Дунямалієву Ч. ескізний проект розміщення кафе по АДРЕСА_3 .

На підставі рішення сесії № 973 від 02.09.2010, Новомосковською міською радою укладено з Дунямалієвим Ч. договір оренди земельної ділянки №121190004000077 від 10.10.2012, з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169, загальною площею 0,0119 га, у тому числі 0,0025 га кіоск, 0,0094 га благоустрій, розташованою по АДРЕСА_3 .

10.12.2014 Дунямалієвим Ч. подав до Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) у Дніпропетровській області декларацію №ДП082143440378 про початок виконання будівельних робіт на об`єкті "Будівництво кафе з літнім майданчиком (замість існуючого торгівельного кіоску) та укріплення схилу по АДРЕСА_3 .

По завершенню проведення робіт з реконструкції ОСОБА_6 29.01.2015 подав декларацію №ДП 142150280057 про готовність об`єкта до експлуатації по об`єкту "Будівництво кафе з літнім майданчиком (замість існуючого торгівельного кіоску) та укріплення схилу по АДРЕСА_3 .

Вищевказані декларація №ДП082143440378 про початок виконання будівельних робіт і декларація №ДП 142150280057 про готовність об`єкта до експлуатації по об`єкту "Будівництво кафе з літнім майданчиком (замість існуючого торгівельного кіоску) та укріплення схилу по АДРЕСА_3 зареєстровані в установленому законодавством порядку, ні ким не скасовані, не визнані не дійсними, а відтак є чинними.

До Декларації про готовність об`єкта до експлуатації додано довідку про підтвердження поштової адреси № 1201 від 15.09.2015, видану Дунямалієву Ч. про те, що об`єкт нерухомого майна (кафе) ОСОБА_6 розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі вищевказаних документів було зареєстровано право власності ОСОБА_6 на будівлі кафе літ. А-1, загальною площею 102,8 кв.м., яка складається з приміщень поз. 1-зал, поз. 2- туалет, поз. 3-кухня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

13.04.2017 Дунямалієвим Ч. подано до ДАБІ у Дніпропетровській області декларацію №ДП082171030790 про початок виконання будівельних робіт по об`єкту "Реконструкція кафе: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Паланочна, 64А", яка зареєстровано в установленому законодавством порядку.

Наведене підтверджується наданим листом Департаменту державної архітектурно- будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-1.15/923 від 07.04.2020, в якому повідомлено, що згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато з 20.05.2011, станом на час надання відповіді, наявна інформація щодо видачі- реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: № ДП082171030790, ІДАБК - Дніпропетровська обл., Документи - декларація про початок будівельних робіт, об`єкт - реконструкція кафе, АДРЕСА_1 , замовник - фізична особа.

На момент розгляду даної справи судом першої інстанції у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про наявність зареєстрованого 20.12.2018 права власності ОСОБА_11 на об`єкт нерухомого майна "Будівлі та споруди", які розташовані на земельній ділянці, площею 0,0119 га, кадастровий номер - 1211900000:03:006:0169, з цільовим призначенням - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна. Опис об`єкта нерухомого майна: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м.), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м.), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м.), з- ганок, К-1 - нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м.), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м.), С-1 - нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м.), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м.), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1 -7,1- споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації права власності став Договір від 20.12.2018, між подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №6135, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., відомості про, що внесені до реєстру (індексний номер рішення: 29615295).

Після чого, відповідачем до виконавчого комітету Новомосковської міської ради протягом 2019-2020 років тричі подавалися заяви про надання земельної ділянки площею 0,0119 га з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169, розташованої по АДРЕСА_1 , в користування на умовах оренди, у задоволенні яких відмовлено, у зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, яка внесена до Державного земельного кадастру та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідає площі фактичного використання земельної ділянки. При цьому жодних даних про необхідність уточнення розміру (площі) земельної ділянки для оформлення права оренди на землю по фактичному розміщенню будівель і споруд, які належать відповідачу міською радою та її виконавчими органами повідомлено не було.

Все вище перелічене, як окремо, так і в сукупності вказує на неповноту судового розгляду та помилковість висновків суду про встановлення порушення ФОП Гусейновою Мехрібан у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та створення (без визначення способу та умов) перешкод законному власнику - територіальній громаді міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради в користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її забудови будівлями та спорудами кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість торгового кіоску і безпідставної державної реєстрації речових прав на це нерухоме майно…».

Доводи апеляційної скарги в частині того, що «…Так, відповідно до змісту позовної заяви та матеріалів справи відповідач у справі - ФОП Гусейнова Мехрібан набула право власності на спірні об`єкти нерухомості в результаті реєстрації за нею відповідного права, а не в результаті здійснення самочинного будівництва.

Як було становлено вище, у даній справі Керівником окружної прокуратури в інтересах держави в особі міської ради заявлено, зокрема, вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди Новомосковській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211900000:03:006:0169 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0196, загальною площею 1586 кв.м, які розташовані на території Новомосковської міської ради, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: Ж-1 - будівля кафе (загальна площа 240,2 кв.м), И-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,0 кв.м), 3-1 - нежитлова будівля (загальна площа 27,1 кв.м), з- ганок, К-1 - нежитлова будівля (загальна площа 18,9 кв.м), Л- 1 - нежитлова будівля (загальна площа 107,9 кв.м), С-1 нежитлова будівля (загальна площа 8,9 кв.м), Р-1 - нежитлова будівля (загальна площа 62,7 кв.м), У - навіс, П - навіс, О - вбиральня, М - вбиральня, Н - умивальня, № 1-7, 1 - споруди, мостіння (підпірні стінки, сходи, вимощення), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з положень ст. 376 ЦК України, позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво,

В той же час, відповідач по справі не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стала власником вищевказаного нерухомого майна на підставі правочину, право власності якої було зареєстровано в установленому законом порядку. Тому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню, оскільки ФОП Гусейнова Мехрібан, не здійснювали забудову спірного об`єкту, на відміну від Дунямалієва Ч., та не може бути в даній спорі, під час вирішення цих позовних вимог, відповідачем у цій справі і звернення до суду з такими позовними вимог є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі № 712/9407/20…

… У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 зазначено, що "визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом".

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Наведені положення норм права повністю спростовують висновок експерта, викладений у Висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №4789/4790/4791-20 від 17.03.2021 (у кримінальному провадженні №12020040350000510) про те, що будівництво, виконане на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 20.09.2015 по 12.11.2018 з урахуванням технічних паспортів від 20.09.2015 та від 12.11.2018 та матеріалів кримінального провадження № 12020040350000510 є самочинним, а спірний об`єкт в якості нерухомого майна взагалі, юридично не існує. Враховуючи той факт, що оригінал вищезгаданого Висновку судової земельно- технічної та будівельно-технічної експертизи №4789/4790/4791-20 від 17.03.2021 в матеріалах справи № 904/2750/23 відсутній та в судовому засіданні не досліджувався відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 77, ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 91 ГПК України і така експертиза в межах даної справи, судом не призначалася, а відтак є неналежним доказом, на яких суд послався в оскаржуваному рішенні.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у судовому процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

З огляду на викладене вище, висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку припинення володіння Фізичною особою-підприємцем Гусейновою Мехрібан ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_1 ) нерухомим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , проведену рішенням приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. від 20.12.2018 (номер запису - 29615295) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 824559912119 не може бути визнаними ефективними способами захисту.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що позовні вимоги керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області про припинення володіння відповідачем нерухомим майном, яке розташоване за адресою: вул. Паланочна, 64А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 824559912119 підлягають задоволенню, оскільки не відповідає положенням ст.ст. 77-80, 91, 86, 236 ГПК України та свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту порушених прав позивача…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Умовами для кваліфікації нерухомого майна як самочинного будівництва є наявності однієї з наступних ознак :

- майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

- майно збудоване без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту;

- майно збудоване з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Відтак, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом, як необхідних для виникнення права власності.

При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Власник земельних ділянок, на яких знаходяться спірні об`єкти нерухомого майна, має право вимагати від відповідача усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, набувши у власність будівлю кафе разом з нежитловими будівлями, ФОП Гусейнова Мехрібан набула усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому вона є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 29.06.2022 у справі № 727/10017/18.

Крім того, за правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 316/2082/19, стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Тому посилання у цій статті на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.

При цьому, законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстровано право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України).

Так, функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння.

Таким чисном, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту.

Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом.

З огляду на наведене вище, обраний прокурором спосіб захисту є ефективним та спрямований на усунення порушень прав законного власника земельної ділянки - Новомосковської міської ради.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неналежності поданих прокурором доказів, а саме: «…Наведені положення норм права повністю спростовують висновок експерта, викладений у Висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №4789/4790/4791-20 від 17.03.2021 (у кримінальному провадженні №12020040350000510) про те, що будівництво, виконане на об`єкті, розташованому за адресою: вул. Паланочна, 64 А, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, у період з 20.09.2015 по 12.11.2018 з урахуванням технічних паспортів від 20.09.2015 та від 12.11.2018 та матеріалів кримінального провадження № 12020040350000510 є самочинним, а спірний об`єкт в якості нерухомого майна взагалі, юридично не існує. Враховуючи той факт, що оригінал вищезгаданого Висновку судової земельно- технічної та будівельно-технічної експертизи №4789/4790/4791-20 від 17.03.2021 в матеріалах справи № 904/2750/23 відсутній та в судовому засіданні не досліджувався відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 77, ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 91 ГПК України і така експертиза в межах даної справи, судом не призначалася, а відтак є неналежним доказом, на яких суд послався в оскаржуваному рішенні…» з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПУ України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3, 4 статті 13 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/23713/16 (910/21036/20) та від 14.11.2023 у справі №904/2063/20 (904/8245/21).

Механізм отримання доказів не спростовує факту відношення цих доказів до предмету спору, а заперечення представника відповідача не містять інших доказів, які б спростовували висновки експерта та характер самочинного будівництва спірного об`єкту нерухомості.

Відповідно до статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з положеннями ГПК України та Закону України «Про судову експертизу» висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судову експертизу» (постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 25.02.2021 у справі №910/1668/19, від 20.04.2023 у справі №910/4542/20).

Окрім того, необхідно зауважити, що, відповідно до положень ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1)для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2)жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Враховуючи, що надані прокурором висновки експерта, виготовлені особою, що має кваліфікацію судового експерта, яка повідомлена про кримінальну відповідальність, з урахування вимог статті 101 ГПК України та Закону України «Про судову експертизу» є доказами в господарському процесі, а твердження адвоката про те, що ці докази є неналежними, є необґрунтованими.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно досліджено обставини справи №904/2750/23, зроблено правомірний висновок про задоволення позову прокурора, оскільки спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом без введення об`єкта в експлуатацію, побудованим на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування нею.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/2750/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи підприємця Гусейнової Мехрібан на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 8052,00 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гусейнової Мехрібан на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/2750/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 у справі №904/2750/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8052,00 грн покласти на Фізичну особу-підприємця Гусейнову Мехрібан.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 18.10.2024

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	22.10.2024
Оприлюднено	21.11.2024
Номер документу	123137798
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Дармін Михайло Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.10.2024 по справі 904/2750/23ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/2750/23

Постанова від 22.10.2024

Постанова
від 22.10.2024 по справі 904/2750/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД