Постанова
від 22.10.2024 по справі 904/2042/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2042/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 у справі №904/2042/24 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ", м. Харків

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ", м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (далі - відповідач) заборгованість за договороv поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023 у загальному розмірі 215 277,91 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 202 465,92 грн. - основний борг;

- 537,65 грн. - збитки від інфляції;

- 9 108, 87 грн. - подвійна облікова ставка НБУ;

- 3 165, 47 грн. - 10% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі №904/2042/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" про стягнення заборгованості за договором поставки задоволено повістю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А, ідентифікаційний код 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (61172, м Харків, вул. Роганська, буд. 151, ідентифікаційний код 34389679) основний борг у розмірі 202 465,92 грн, 10% річних у розмірі 3165,47 грн, інфляційні втрати в розмірі 537,65 грн, пеню в розмірі 9108,87 грн, судовий збір у розмірі 1669,24 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» (далі - Покупець) було укладено договір поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023 (далі - Договір), на виконання умов якого, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 207 101,03 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 20240123136 від 23.01.2024 на суму 6 447,23 грн, № 20240129067 від 29.01.2024 на суму 3 871,28 грн., № 20240201089 від 01.02.2024 на суму 20 402,76 грн., № 20240207042 від 07.02.2024 на суму 22 315,72 грн., № 20240215061 від 15.02.2024 на суму 15 261,90 грн., № 20240215093 від 15.02.2024 на суму 23 059,59 грн., № 20240222049 від 22.02.2024 на суму 10 992,27 грн., № 20240222070 від 22.02.2024 на суму 3 956, 12 грн., № 20240226092 від 26.02.2024 на суму 2 431,82 грн., № 20240304060 від 04.03.2024 на суму 30 687,84 грн., № 20240307080 від 07.03.2024 на суму 9 639,97 грн., № 20240307092 від 07.03.2024 на суму 15 439,01 грн., № 20240311035 від 11.03.2024 на суму 4 128,88 грн., № 20240314057 від 14.03.2024 на суму 16 865,61 грн., № 20240318051 від 18.03.2024 на суму 3 173,73 грн., № 20240318052 від 18.03.2024 на суму 10 392,58 грн., № 20240321056 від 21.03.2024 на суму 5 722,74 грн., № 20240325046 від 25.03.2024 на суму 2 312,51 грн, які, відповідно, підписані представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.

Оскільки, на момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару у розмірі 202 465,92 грн суду не надано, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 202 465,92 грн.

Перевіривши розрахунок пені в розмірі 9 108,87 грн за загальний період прострочення з 07.02.2024 по 06.05.2024р., місцевий господарський суд помилок не виявив, а позовну вимогу визнав такою, що підлягає задоволенню в розмірі 9 108,87 грн.

Позивачем надано розрахунок 10% річних за загальний період прострочення з 07.02.2024 по 06.05.2024, розмір яких склав суму 9 791,92 грн.

Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі.

Судом першої інстанції при перевірці наданого позивачем розрахунку 10% річних помилок не виявлено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку позовні вимоги в цій частині задовольнити в розмірі 3 165,47 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом першої інстанції помилок не виявлено, на підставі чого позовні вимоги в цій частині задоволено в розмірі 537,65 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А, ідентифікаційний код 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (61172, м Харків, вул. Роганська, буд. 151, ідентифікаційний код 34389679) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 покладено на позивача.

Приймаючи додаткове решення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (далі - клієнт) та адвокатом Севагіним Іваном Івановичем (далі адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2024, відповідно до пункту 1. якого за цим Договором Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Сторони також уклали додаток до договору від 30.04.2024, згідно п. 1. якого сторони погодили, що сума яка підлягає сплаті Адвокату за надання правової допомоги Клієнту (Гонорар) - складає 1 (один) % (відсоток) від розміру суми заборгованості боржника після прийняття судом відповідного рішення та/або оплати боргу, але не менше 30000,00 грн.

Сторонами підписано акт наданих послуг від 03.06.2024, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв без зауважень наступні послуги:

- здійснення ознайомлення з документами, які безпосередньо стосуються даного спору та здійснення правового аналізу справи та документів, які безпосередньо стосуються даного спору,

- аналіз норм чинного законодавства України та аналіз судової практики, а також аналогічних рішень господарських судів, рекомендацій, позицій та рішень ВГСУ, ВСУ, Касаційного господарського суду, Верховного суду. Великої палати Верховного оду пов`язаних з розглядом цієї справи,

- усна консультація клієнта з приводу можливості стягнення заборгованості у позасудовому порядку,

- усна консультація клієнта з приводу можливості стягнення заборгованості у судовому порядку,

- підготовка розрахунку пені, інфляції та 10 відсотків річних для подання позовної заяви,

- підготовка, складання позовної заяви до господарського суду по справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з боржника за договором поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (Код ЄДРПОУ 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ",

- подання позовної заяви з додатками через систему «Електронний суд»,

- ознайомлення з відзивом на позовну заяву та формування правової позиції на підставі заперечень відповідача,

- підготовка та подання через систему «Електронний суд» заяви про укладення додаткового рішення по справі №904/2042/24.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, місцевий господарський суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, незначний обсяг доказів у справі, наявність усталеної судової практики щодо розгляду даної категорії спорів, приймаючи до уваги заперечення відповідача, зважаючи на те, що розрахунки штрафних санкцій не є складними, зважаючи на визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, а також те, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн господарським судом покладено на позивача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 в частині стягнення з ТОВ "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на користь ТОВ "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" пені в сумі 9108,87 грн та ухвалити в цій частині нове рішення.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетрвоської області від 13.06.2024 у справі №904/2042/24 в частині стягнення з Товариств аз обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн та ухвалити нове додаткове рішення, яким в задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 по даній справі обґрунтована наступним:

- Господарським судом Дніпропетровської області в даній справі не взято до уваги, що Позивачем не надавалось доказів негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення Відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим збитками є лише знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких також заявлені у даній справі та задоволені судом у повному обсязі. Так розмір пені майже в два рази перевищує розмір інфляційних втрат та 3 процентів річних, що свідчить про значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків.

- Судом першої інстанції не враховано суспільну значимість діяльності ТОВ «ОЛІМПІУС КОНСАЛТ», а саме діяльність Відповідача направлена на поставку продуктів харчування для закладів освіти м. Дніпро, що підтверджено довідкою про укладені договори, та заборгованість останніх, внаслідок затримок в фінансуванні, призвела до заборгованості Відповідача.

Апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської обалсті по даній справі обгрунтована наступним:

- заява про ухвалення додаткового рішення не містить обгрунтування поважності причин не подання доказів до суду на підтвердження витрат до закінчення судових дебатів у справі, а до самої заяви не долучені належні та допустимі докази на підтвердження таких витрат;

- з наданого позивачем акту наданих послуг від 03.06.2024 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 30.04.2024 не вбачається порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави лоя зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення;

- посилання позивача в позовній заяві на орієнтований розмір витрат на правничу (правову) допомогу та відсутність в подальшому документального підтвердження відповідного розміру належними доказами (договором, рахунком, платіжною інструкцією) виключає можливість віднесення таких витрат на рахунок відповідача та є підставою для відмови в задоволенні заяви в повному обсязі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

15.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, за змістом якого стосовно вимоги апелянта щодо скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 по даній справі в частині стягнення пені зазначив, що ТОВ «ОЛІМПУС КОНСАЛТ» наразі жодним чином не зійснював дій, направлених на сплату заборгованості. На думку позивача, користуючись апеляційним оскарженням, рішення Господарського суду Дніпропетрвоської обалсті відповідач зловживає процесуальними правами та намагається уникнути оплати.

Стосовно скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 в частині стягнення з ТОВ «ОЛІМПУС КОНСАЛТ» на користь ТОВ «ВП Роганський м`ясокомбінат» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн позивач зазначає, що відповідач дійшов хибного висновку стосовно пропущеного позивачем строку, оскільки на момент подання позову ТОВ «ВП Роганський м`ясокомбінат» було додано договір про надання послуг правничої (правової) допомоги, а також зазначено орієнтований розрахунок судових витрат. Порушення строків ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу допущено не було, а акт наданих послуг, укладений сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги 03.06.2024 року має логічне правове обгрунтування.

Позивач стосовно оцінки судом першої інстанції обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості у розмірі 8 000,00 грн відповідно до додаткового рішення зауважує, що судове рішення підлягає зміні в частині самої суми, адже правового обгрунтування зменшення суми передбаченої договором, як зазначено судом, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення розкрито не було.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/2042/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2042/24.

26.06.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 у справі №904/2042/24. Вирішено об`єднати до сумісного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 у справі №904/2042/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.10.2024 об 11:40 годин.

01.10.2024 в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням члена колегії - судді Чус О.В. у відпустці розгляд справи № 904/2042/24 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі №904/2042/24 призначено в судове засідання на 22.10.2024 о 12:30 год.

У судове засідання 22.10.202 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги учасники справи повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

22.10.2024 у судовому засіданні прийнято постанову Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого у відповідності з цим договором постачальник зобов`язується передати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього обумовлену вартість на умовах цього договору. Право власності на товар переходить до покупця після повного розрахунку за товар. До моменту повного розрахунку за товар покупець набуває права розпоряджатися товаром та несе ризик його пошкодження та знищення.

Загальна сума договору складається з суми вартості поставленого товару, зазначеного в накладних, який було поставлено покупцю за весь період дії цього договору, але не може перевищувати суму у розмірі 990 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем готівковим або безготівковим шляхом, у строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 4.7. Договору датою отримання покупцем товару є дата підписання видаткової накладної.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, а щодо проведення розрахунків до повного погашення заборгованості. У випадку, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про розірвання договору, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. (п. 10.1. договору).

На виконання умов поговору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 207 101,03 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 20240123136 від 23.01.2024 на суму 6 447,23 грн, № 20240129067 від 29.01.2024 на суму 3 871,28 грн., № 20240201089 від 01.02.2024 на суму 20 402,76 грн., № 20240207042 від 07.02.2024 на суму 22 315,72 грн., № 20240215061 від 15.02.2024 на суму 15 261,90 грн., № 20240215093 від 15.02.2024 на суму 23 059,59 грн., № 20240222049 від 22.02.2024 на суму 10 992,27 грн., № 20240222070 від 22.02.2024 на суму 3 956, 12 грн., № 20240226092 від 26.02.2024 на суму 2 431,82 грн., № 20240304060 від 04.03.2024 на суму 30 687,84 грн., № 20240307080 від 07.03.2024 на суму 9 639,97 грн., № 20240307092 від 07.03.2024 на суму 15 439,01 грн., № 20240311035 від 11.03.2024 на суму 4 128,88 грн., № 20240314057 від 14.03.2024 на суму 16 865,61 грн., № 20240318051 від 18.03.2024 на суму 3 173,73 грн., № 20240318052 від 18.03.2024 на суму 10 392,58 грн., № 20240321056 від 21.03.2024 на суму 5 722,74 грн., № 20240325046 від 25.03.2024 на суму 2 312,51 грн.

Вказані накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив вартість поставленого товару в розмірі 4 635,11 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 202 465,92 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 108,87 грн. за загальний період прострочення з 07.02.2024 по 06.05.2024.

Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі, проте просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1 000,00 грн., у зв`язку з тим, що фактично здійснює єдиний вид господарської діяльності виробництво готової їжі.

Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 537,65 грн. нараховані за загальний період лютий 2024 березень 2024.

Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі.

Як вірно встановлено у додатковому рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (далі - клієнт) та адвокатом Севагіним Іваном Івановичем (далі адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2024, відповідно до пункту 1. якого за цим Договором Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору здійснити представництво (представити) інтересів Клієнта у суді з метою отримання рішення про стягненні заборгованості та штрафних санкцій з боржника за договором поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (Код ЄДРПОУ 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (Код ЄДРПОУ 34389679).

За надання Адвокатом правничої допомоги за цим Договором, що вказана в пункті 1 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору в розмірі та на умовах визначених в Додатках до цього Договору. (п.3 договору).

Цей Договір діє з дати його укладення та до 31 грудня 2027 року включно (строк дії цього Договору). Сторони погодили, що в разі набрання законної сили судовим рішенням (рішенням, ухвалою), яким вирішено справу (спір) по суті, до закінчення строку дії цього Договору передбаченого в цьому пункті, строк дії цього Договору закінчується в день набрання таким судовим рішенням законної сили. Сторони цього Договору погодили та встановили, що із закінченням строку дії цього Договору усі зобов`язання Адвоката за цим Договором вважаються виконаними належним чином та припиненими.

Також сторонами підписано акт наданих послуг від 03.06.2024, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв без зауважень наступні послуги:

- усна консультація клієнта з приводу можливості стягнення заборгованості у позасудовому порядку,

- усна консультація клієнта з приводу можливості стягнення заборгованості у судовому порядку,

- підготовка розрахунку пені, інфляції та 10 відсотків річних для подання позовної заяви,

- подання позовної заяви з додатками через систему «Електронний суд»,

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність встановлення судом першої інстанції обставин:

- укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» договору поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023;

- здійснення позивачем поставки товару на загальну суму 207 101,03 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 20240123136 від 23.01.2024 на суму 6 447,23 грн, № 20240129067 від 29.01.2024 на суму 3 871,28 грн., № 20240201089 від 01.02.2024 на суму 20 402,76 грн., № 20240207042 від 07.02.2024 на суму 22 315,72 грн., № 20240215061 від 15.02.2024 на суму 15 261,90 грн., № 20240215093 від 15.02.2024 на суму 23 059,59 грн., № 20240222049 від 22.02.2024 на суму 10 992,27 грн., № 20240222070 від 22.02.2024 на суму 3 956, 12 грн., № 20240226092 від 26.02.2024 на суму 2 431,82 грн., № 20240304060 від 04.03.2024 на суму 30 687,84 грн., № 20240307080 від 07.03.2024 на суму 9 639,97 грн., № 20240307092 від 07.03.2024 на суму 15 439,01 грн., № 20240311035 від 11.03.2024 на суму 4 128,88 грн., № 20240314057 від 14.03.2024 на суму 16 865,61 грн., № 20240318051 від 18.03.2024 на суму 3 173,73 грн., № 20240318052 від 18.03.2024 на суму 10 392,58 грн., № 20240321056 від 21.03.2024 на суму 5 722,74 грн., № 20240325046 від 25.03.2024 на суму 2 312,51 грн;

- підписання представниками сторін та скріплення печатками вищевказаних видаткових накладних без зауважень;

- часткової сплати відповідачем вартості поставленого товару в розмірі 4 635,11 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 202 465,92 грн.

- наявна заборгованості відповідача зі сплати пені становить 9 108,87 грн;

- наявна заборгованість відповідача зі сплати 10% річних становить 3 165,47 грн;

- наявна заборгованість відповідача зі сплати інфляційних втрат становить 537,65 грн.

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у зменшенні заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені.

Доводи апеляційної скарги щодо зменшення пені, а саме: «… ТОВ «ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024р. по справі №904/2042/24 не згодне, вважає що воно прийняте з порушення норм процесуального права, зокрема, при визначенні розміру пені та судових витрат, стягнутих з ТОВ «ОЛІМПІУС КОНСАЛТ», з огляду на таке.

По-перше, Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024р. з Відповідача стягнуто пеню в сумі 9 108,87 грн. грн. та відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення пені від 24.05.2024р. у зв`язку із ненаданням Відповідачем доказів, що порушення зобов`язання за договором сталося з незалежних від відповідача причин (виняткового випадку) та цей випадок є винятковим.

Правовий висновок щодо застосування інституту зменшення розміру пені викладений в постановах Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 17.10.2023р. у справі №913/162/22, від 11.07.2023р. у справі 903/486/22, від 14.12.2023р. у справі №916/2550/22.

Верховний Суд зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати: (1) наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є (2) даний випадок винятковим, виходячи з (3) інтересів сторін, які заслуговують на увагу, (4) ступеня виконання зобов`язань, (5) причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, (6) незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, (7) поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), (8) майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19)].

Верховним Судом відзначено, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3), ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.

Водночас слід також взяти до уваги те, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити [постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) та від 26.06.2019 у справі №761/9584/15- ц (пункт 85)].

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, Господарським судом Дніпропетровської області в даній справі не взято до уваги, що Позивачем не надавалось доказів негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення Відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим збитками є лише знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких також заявлені у даній справі та задоволені судом у повному обсязі. Так розмір пені майже в два рази перевищує розмір інфляційних втрат та 3 процентів річних, що свідчить про значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків.

Не враховано суспільну значимість діяльності ТОВ «ОЛІМПІУС КОНСАЛТ», а саме діяльність Відповідача направлена на поставку продуктів харчування для закладів освіти м. Дніпро, що підтверджено довідкою про укладені договори, та заборгованість останніх, внаслідок затримок в фінансуванні, призвела до заборгованості Відповідача.

На даний час Відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними заявами щодо стягнення зазначеної суми заборгованості, провадження у справі №904/1608/24, 904/1984/24 та 904/1828/24 відкрито та призначено до судового розгляду.

Зважаючи на викладене, Господарський суд Дніпропетровської області неправомірно відхилив клопотання про зменшення пені від 24.05.2024р. та вбачається підстави застосування п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024р. в частині стягнення пені та ухвалення нового рішення в цій частині…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вказане питання вирішується судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, у з в`язку з чим відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до тексту позовної заяви: «... На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, надаємо попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс або планує понести…».

До позовної заяви, згідно додатків, зокрема подано наступні документи:

- договір про надання правничої (правової) допомоги;

- додаток до договору про надання правової допомоги №б/н від 30.04.2024;

- орієнтовний розрахунок понесених судових витрат.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині надання разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

04.06.2024 Господарським судом Дніпропетровської області зареєстровано заяву про розподіл судових витрат, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи №904/2042/24.

06.06.2024 позивачем подано до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання, яким просив долучити до матеріалів справи додаток до договору про надання правової допомоги №б/н від 30.04.2024 акт наданих послуг.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині «…Так, рішення по суті позовних вимог ухвалено Господарським судом Дніпропетровської області 30 травня 2024 року та доставлено до електронного кабінету учасників справи 30.05.2024р. о 16 год 48 хв. Кінцевий строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат та підтвердження їх доказами 04 травня 2024 року. Позивачем 03 червня 2024 року подана Заява про ухвалення додаткового рішення, проте не подані докази на підтвердження розміру заявлених витрат, а саме не доданий детальний опис робіт (наданих послуг). Акт наданих послуг був долучений лише 06 червня 2024 року разом з клопотанням про долучення доказів від 06.06.2024р. (хоча в даному Акті проставлено дату підписання 03 червня 2024 року). Тобто з порушенням 5-денного строку, встановленого ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України та не зазначено про поважність причин пропуску строків подання доказів. Додатково необхідно вказати, що Заява про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважності причин не подання доказів до суду на підтвердження витрат до закінчення судових дебатів у справі, а до самої заяви не долучені належні та допустимі докази на підтвердження таких витрат…» з огляду на умови укладеного сторонами договору, предметом якого є отримання рішення про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з боржника за договором поставки. Поданий до суду акт наданих послуг не передбачений умовами договору, а отже не є обов`язковим для встановлення судом факту надання адвокатом клієнту - ТОВ «ВП Роганський м`ясокомбінат» наданих послуг.

Вищевказаний акт наданих послуг від 03.06.2024 носить інформативний характер та дозволяє встановити види наданих послуг та їх обсяг, а також підтверджує відсутність з боку позивача заперечень щодо нього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів несення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, передбачений статтями 124, 129 Господарського процесуально кодексу України порядок подання попереднього розрахунку суми судових витрат (заяви про розподіл судових витрат) та надання суду доказів на підтвердження розміру таких витрат був дотриманий позивачем, у зв`язку з чим суд відхиляє відповідні доводи скаржника.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ" (далі - клієнт) та адвокатом Севагіним Іваном Івановичем (далі адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2024, відповідно до пункту 1. якого за цим Договором Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Крім того, сторонами підписано акт наданих послуг від 03.06.2024, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв без зауважень наступні послуги:

- усна консультація клієнта з приводу можливості стягнення заборгованості у позасудовому порядку,

- усна консультація клієнта з приводу можливості стягнення заборгованості у судовому порядку,

- підготовка розрахунку пені, інфляції та 10 відсотків річних для подання позовної заяви,

- подання позовної заяви з додатками через систему «Електронний суд»,

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно абзаців 2,3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р.у справі №922/445/19, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем відповідні докази, на підставі яких дійшов висновку, що заявлена сума витрат не відповідає критерію розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в місцевому госодарському суді, а тому вимога адвоката позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, свобода сторін у визначенні розміру гонорару на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стосовно змісту детального опису робіт, Велика Палати Верховного Суду у пунктах 139-147 постанови від 22.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила наступне:

«Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.»

При цьому, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 наведене наступне: «Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом.

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Наведене підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 910/18954/17, від 16 червня 2021 року у справі 3 904/1672/19, від 18 червня 2020 року у справі № 873/91/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 911/1006/19, від 07 липня 2020 року у справі № 914/1002/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 910/11361/19 та інші).

На підставі наведеного, доводи апеляційної скарги в частині того, що «… Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях, в яких вказано, що обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених процесуальним законодавством.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в поставнові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні норми містить і Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині третій статті 30 якого зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так з наданого Позивачем Акту наданих послуг від 03.06.2024р. до Договору про надання правової допомоги №Б/Н від 30.04.2024р. не вбачається порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення.

Визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення щодо наданих доказів, які підтверджують такі витрати.

Відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які маютьзначення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, зокрема, з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені ч 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Зважаючи на викладене, посилання Позивача в позовній заяві на орієнтовний розмір витрат на правничу (правову) допомогу та відсутність в подальшому документального підтвердження відповідного розміру належними доказами (договором, рахунком, платіжною інструкцією) виключає можливість віднесення таких витрат на рахунок Відповідача та є підставою для відмови в задоволенні даної заяви в повному обсязі…» відхиляються колегією суддів як такі, що не міститять в собі обугрунтувань, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції щодо достатності поданих представником позивача доказів в підтвердження заявлених вимог щодо стягнення витрат на послуги адвоката.

Щодо доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційні скарги, а саме «… Стосовно оцінки Господарським судом Дніпропетровської області обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості у розмірі 8000 гривень 00 копійок відповідно до додаткового рішення вважаю, судове рішення підлягає зміні в частині самої суми, адже правового обґрунтування зменшення суми передбаченої договором, як зазначено судом , з урахуванням законодавчих критеріїв визначення розкрито не було.

Також незрозуміло чому суд дійшов висновку що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності та відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки.

Вважаю, що визначення категорії складності судом не розкрито та не обґрунтовано.

При цьому складність спору про стягнення заборгованості неяким чином не розкриває зусиль витрачених для надання послуги. Не враховано умови праці та перешкоди пов`язані із отримання оригіналів документів від клієнта в умовах тривалих повітряних тривог з причин обстрілів міста Харкова, постійних і непрогнозованих відключень електроенергії, що ускладнює надання послуг клієнту.

Також важливо зазначити, що при визначенні вартості послуг за договором про надання правничої допомоги було враховано рекомендації Ради адвокатів Харківської області стосовно розміру гонорару затверджених в рішенні № 13/1/7 від 21.06.2021 року (додається).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Такі ж обґрунтування викладені у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду по справі № 826/1216/16 від 27 червня 2018 року, де вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Між ТОВ «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» та Адвокатом Севагіним Іваном Івановичем, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється.

Зважаючи на те, складність справи, час що був витрачений адвокатом для підготовки справи, було вирішено розмір правничої допомоги заявити у розмірі 30 000,00 гривень. При заявлені такої суми правничої допомоги було використано принципи реальності (тобто встановлення дійсності та необхідності); розумності розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін) та співмірності. Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95)…» колегія суддів зазначає наступне:

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Відповідно, витрати на «здійснення ознайомлення з документами, які безпосередньо стосуються даного спору та здійснення правового аналізу справи та документів, які безпосередньо стосуються даного спору; аналіз норм чинного законодавства України та аналіз судової практики, а також аналогічних рішень господарських судів, рекомендацій, позицій та рішень ВГСУ, ВСУ, Касаційного господарського суду, Верховного суду. Великої палати Верховного оду пов`язаних з розглядом цієї справи; усна консультація клієнта з приводу можливості стягнення заборгованості у позасудовому порядку; усна консультація клієнта з приводу можливості стягнення заборгованості у судовому порядку; підготовка розрахунку пені, інфляції та 10 відсотків річних для подання позовної заяви; підготовка, складання позовної заяви до господарського суду по справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з боржника за договором поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (Код ЄДРПОУ 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ"; подання позовної заяви з додатками через систему «Електронний суд»; ознайомлення з відзивом на позовну заяву та формування правової позиції на підставі заперечень відповідача; підготовка та подання через систему «Електронний суд» заяви про укладення додаткового рішення по справі №904/2042/24» підлягають частковому задоволенню на суму 8 000,00 грн з заявлених до стягнення 30 000,00 грн, оскільки зміст та обсяг виконаних адвокатом позивача робіт, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, має незначну складність для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію; справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а отже, підготовка апеляційної скарги не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Враховуючи вказані вище критерії при визначенні розміру відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача, колегія суддів вважає, що адвокатом позивача не доведено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактичним обсягом виконаних ним робіт (наданих послуг).

Отже, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, обставини, викладені у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, наданих заявником документів в їх сукупності, а також загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості та добросовісності, принципу співмірності судових витрат, враховуючи заперечення відповідача та часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат» та стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПУС КОНСАЛТ» витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПУС КОНСАЛТ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 підлягає залишенню без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 у справі №904/2042/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПУС КОНСАЛТ» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 у справі №904/2042/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 у справі №904/2042/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	22.10.2024
Оприлюднено	21.11.2024
Номер документу	123137812
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Назаренко Наталія Григорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.10.2024 по справі 904/2042/24ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/2042/24

Постанова від 22.10.2024

Постанова
від 22.10.2024 по справі 904/2042/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД