Постанова
від 29.10.2024 по справі 904/5528/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5528/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Павліченко Людмила Михайлівна (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "Регіональна газова компанія" - адвокат, ордер серія АІ № 1477202 від 30.03.2018

від скаржника: Байда Віктор Васильович (поза межами приміщення суду) - від АТ "ОГС "Криворіжгаз" - довіреність № б/н від 17.04.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/5528/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у розмірі 791 894, 29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 791 894,29 грн, з яких 646 548,00 грн - основна заборгованість, 14 480,90 грн - 3 % річних, 13 518,38 грн - інфляційні втрати, 117 347,01 грн - пеня та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №904/5528/23 клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" про зменшення розміру пені залишено без задоволення. Позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (пр. Металургів, 1, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50051; ідентифікаційний код 03341397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, Київ 10, 01010; ідентифікаційний код 37401646) заборгованість у розмірі 791 894, 29 грн, з яких 646 548, 00 грн - основна заборгованість, 14 480, 90 грн - 3 % річних, 13 518, 38 грн - інфляційні втрати, 117 347, 01 грн пеня та судовий збір у розмірі 11 879, 00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору № 07/082-12/19-1С, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (далі - Позивач, сторона-1) та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз (далі - Відповідач, сторона-2) 30.09.2019, в редакції додаткової угоди № ДУ-2/07/082-12/19-1С від 23.12.2022 року до Договору № 07/082-12/19-1С-1С від 30.09.2019 позивачем виконані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 646 548, 00 грн., що підтверджується Актами надання послуг №РЕЯ73000111 від 31.01.2023, №РЕЯ73000353 від 28.02.2023, які сформовано та направлено до АТ Криворіжгаз за допомогою системи електронного документообігу М.Е.Dос у вигляді електронних документів, що підписані електронними підписами ТОВ Регіональна газова компанія та АТ Криворіжгаз, на підтвердження чого надано роздруківки протоколів руху документа / звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу М.Е.Dос.

Відповідно до актів, Відповідач отримав в січні та лютому 2023 року права та послуги, передбачені умовами Договору:

- за січень 2023 року - 323 274, 00 грн.,

- за лютий 2023 року - 323 274, 00 грн., що в сумі складає 646 548, 00 грн.

Оскільки станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надану послугу у розмірі 646 548,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню за січень 2023року на суму 58 835, 14 грн за період з 26.12.2022р. по 25.06.2023р. та за лютий 2023року на суму 58 511, 87 грн за період з 26.01.2023р. по 25.07.2023р., перевіривши, який, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 117 347, 01 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у загальному розмірі 14 480, 90 грн за сукупний період з 26.12.2023р. по 10.10.2023р. та інфляційних втрат у розмірі 13 518, 38 грн за період січень 2023 серпень 2023 та лютий 2023 серпень 2023 визначив, що розрахунки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (пр. Металургів, 1, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50051; ідентифікаційний код 03341397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, Київ 10, 01010; ідентифікаційний код 37401646) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 30.03.2018 між Адвокатським об`єднанням "ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" укладено договір про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18.

Сторони погодили, що за умови прийняття судом першої інстанції рішення на користь Замовника, Замовник додатково зобов`язується сплатити Виконавцю гонорар успіху в розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень 00 копійок. Оплата коштів, передбачених цим пунктом, здійснюється протягом 20 календарних днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції (п.3.1 3.2 угоди).

15 грудня 2023 року Адвокатське об`єднання "ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС" та Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія склали акт про надання послуг згідно з Додатковою угодою № 8 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. № 300318-1/01/043/18.

За цим актом виконавець надав, а Замовник отримав в повному обсязі послуги згідно з Додатковою угодою № 8 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18, а саме забезпечив супроводження розгляду справи № 904/5528/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (далі ТОВ Регіональна газова компанія) до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз (далі - АТ Криворіжгаз) про стягнення 646 548, 00 грн. заборгованості за Договором № 07/082-12/19- 1С від 30.09.2019, 117 347, 01 грн. пені, 14 480, 90 грн. 3 % річних, 13 518, 38 грн. інфляційних втрат у Господарському суді Дніпропетровської області (п.1.1 угоди).

Вартість наданих послуг за Додатковою угодою № 8 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18 складає:

- 39 189 (тридцять дев`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 43 копійки, включно з ПДВ, за послуги, які надаються згідно п. 3.1 Додатковою угодою № 8 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18;

- 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, включно з ПДВ, гонорару успіху у зв`язку з прийняттям Господарським судом Дніпропетровської області рішення на користь Замовника.

Врахувавши викладене, місцевий господарський суд з урахуванням таких критеріїв як справедливість, добросовісність, розумність, принципи співмірності та розумності судових витрат, складність цієї справи, у відповідності до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення суми витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн, поклавши іншу частину витрат на позивача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву позивача. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 79 189, 43 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове додаткове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 обгрунтована наступним:

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було застосовано положення частини 1 статті 617 ЦК України відповідно до яких особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З урахуванням положень Договору, укладеного між Сторонами, та положень статті 617 Цивільного кодексу України, положень частини 2 статті 218 та частини 4 статті 219 Господарського кодексу України, на думку скаржника, судом першої інстанції до Відповідача не мало б бути застосовано застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, визначеної в Комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до Договору.

За доводами відповідача, судом першої інстанції не було взято до уваги розрахунки відповідача, що були наведені останнім у відзиві на позовну заяву в частині правильності обрахунку позивачем процентів (3% річних) та обрахунку розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції за січень 2023, в яких за допомогою математичних операцій відповідачем було доведено помилковість розрахунку 3% річних та розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, внаслідок чого з відповідача були додатково стягнуті грошові кошти, внаслідок усунення суду першої інстанції від перевірки доведеності заявлених позовних вимог доказами у справі та ігнорування пояснень та розрахунків, які були надані відповідачем.

Апеляціна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської обалсті від 27.12.2023 обгрунтована наступним:

За текстом апеляційної скарги скаржник зазначає, що не було дотримано положння частини 5 статті 125 Господарського процесуального кодексу України щодо покладення обов`язку доведення неспівмірності витрат на відповідача, як на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Апелянт звертає увагу, що Господарським судом Дніпропетровської області у даній справі не взято до уваги визначені договором про надання правової допомоги види витрат на правову допомогу та не зазначено, які саме з передбачених договором про надання правової допомоги витрат не підлягають відшкодуванню повністю або частково.

Скаржник стверджує, що надані адвокатом послуги є такими, що пов`язані саме з розглядом даної справи, обумовлені договором про надання правової допомоги та ціною позову. Таким чином, витрати Позивача на професійну правничу допомогу є пропорційними до предмету позову, складності справи, її значенню для відновлення порушених прав та законних інтересів Позивача, обсягу виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, кількості затраченого адвокатом часу, що свідчить про адекватність та співмірність витрат на правову допомогу у цій справі.

Апеляціна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської обалсті від 27.12.2023 обгрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що відповідно до даних ЄДР ОСОБА_1 не входить до складу осіб, що можуть вчиняти дії від імені юридичної особи АО «Правовий Альянс».

За доводами скаржника, судом першої інстанції не було перевірено, чи поданий до визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу звіт, в якому містилися вихідні дані для визначення обсягу такої допомоги, взагалі відноситься до відповідної додаткової угоди, укладеної позивачем з надавачем йому таких послуг в межах конкретної господарської справи.

Апелянт звертає увагу, що у ордері на надання правової допомоги серії АІ №1477202 від 11.10.2023 року зазначено те, що такі ордери на надання правничої (правової) допомоги видані Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс», при цьому, вказаний ордер не містить обов`язкового реквізиту, а саме підпису керівника вказаного адвокатського об`єднання, яким відповідні ордери були видані адвокату.

Скаржник зауважує, що всі документи, які були надані позивачем в якості підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, на підставі яких судом і було ухвалено оскаржуване додаткове рішенняпо справі №904/5528/23, стосувалося надання правової допомоги позивачу саме АО «Правовий альянс», а не адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

На думку скаржника. Існує невідповідність в документах, поданих позивачем для підтвердження понесених ним витрат на правову (правничу) допомогу у справі №904/5528/23, оскільки на їх підставі неможливо встановити факту здійснення представництва інтересів позивача в господарському суді Дніпропетровської області саме АО «Правовий альянс», що стало для суду підставою для ухвалення оскаржуваного додаткового рішення.

Окрім того апелянт зазначив, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним з огляду на те, що підготовка позовної заяви у випадку господарської справи №904/5528/23 не була такою, що потребувала надання правової допомоги в значних обсягах та не становила значної складності.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

08.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, подану АТ «Криворіжгаз» на додаткове рішення, за змістом якого позивач вказує на те, що надані адвокатом послуги є такими, що пов`язані саме з розглядом даної справи, обумовлені договором про надання правової допомоги та ціною позову. Таким чином, витрати Позивача на професійну правничу допомогу є пропорційними до предмету позову, складності справи, її значенню для відновлення порушених прав та законних інтересів Позивача, обсягу виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, кількості затраченого адвокатом часу, що свідчить про адекватність та співмірність витрат на правову допомогу у цій справі.

Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ «Криворіжгаз» на додаткове рішення Господарського суду дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23.

29.02.2024 до Центарального апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу АТ «Криворіжгаз» на рішення Господарського суду Дніпропетрвоської обалсті, згідно змісту якого позивач зазначає, що грошове зобов`язання АТ «Криворіжгаз» за січень 2023 та лютий 2023 є простроченим, у зв`язку з цим, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат з відповідача є обгрунтованим, прийнятим з додержанням норма матеріального та процесуального права.

28.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ТОВ «Регіональна газова компанія» щодо витрат на правничу допомогу, якими позивач зазначив, що розмір витрат на правову допомогу згідно Додаткової угоди №8 від 02.10.2018 до Договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018 у випадку прийняття рішення на користь ТОВ «Регіональна газова компанія» становить 79 189,43 грн, що розраховано як 10% від суми позовних вимог, розмір яких визначався станом на орієнтовану дату подання позовної заяви з врахуванням необхідності сплати судового збору відповідно до заяви з врахуванням необхідності сплати судового збору відповідно до визначеного розміру позовних вимог.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме: оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 17 818, 50 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №904/5528/23.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою суду від 30.01.2024відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.04.2024 об 12:00 год.

Ухвалою суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.04.2024 об 12:00 год.

Ухвалою суду від 14.02.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 року у справі №904/5528/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №904/5528/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.04.2024 об 11:55 год.

Ухвалою Центрального апеляційного гсоподарського суду від 09.04.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23 відкладено на 02.07.2024 на 12:30 год.

В судовому засіданні, що відбулось 02.07.2024 судом оголошено перерву до 29.10.2024 на 11:30 год.

29.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено у рішенні Господарського суду Дніпропетрвоської області від 14.12.2023, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (далі - Позивач, сторона-1) та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз (далі - Відповідач, сторона-2) 30.09.2019 укладено Договір № 07/082-12/19-1С, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона-1 надає Стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі Послуги), а Сторона-2 зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим Договором суму (п.1.1 договору).

Згідно п. 4.2 Договору Сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим Договором.

Сторона-2 на підставі положень п. 4.3 Договору зобов`язана серед іншого своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим Договором.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № ДУ-2/07/082-12/19-1С від 23.12.2022 року до Договору № 07/082-12/19-1С-1С від 30.09.2019 року Сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року пункт 3.1 Договору щодо оплати послуг у 2023 році у наступній редакції: у 2023 році Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1:

- за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, кошти в сумі 188 870, 00 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20 % в сумі 37 774 (тридцять сім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 00 копійок);

- за надані послуги, які зазначені в п. 1.2 Договору, кошти в сумі 96 630, 00 (дев`яносто шість тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 16 105, 00 (шістнадцять тисяч сто п`ять гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 01.06.2022 № ДУ-1/07/082-12/19- 1С до Договору № 07/082-12/19-1С від 30.09.2019 Сторони домовилися викласти з 01.06.2022 року пункт 3.1 Договору у частині щодо порядку оплати послуг у наступній редакції: строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.

Відповідно до п. 2.10 Додатку № 1 до Договору № 07/082-12/19-1С від 30.09.2019 року Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії.

Згідно умов Договору ТОВ Регіональна газова компанія надало АТ Криворіжгаз у січні 2023 року та лютому 2023 року права та послуги, передбачені Договором, на загальну суму 646 548, 00 грн., що підтверджується Актами надання послуг №РЕЯ73000111 від 31.01.2023, №РЕЯ73000353 від 28.02.2023, які сформовано та направлено до АТ Криворіжгаз за допомогою системи електронного документообігу М.Е.Dос у вигляді електронних документів.

Вищезазначені Акти надання послуг №РЕЯ73000111 від 31.01.2023, №РЕЯ73000353 від 28.02.2023 підписані електронними підписами ТОВ Регіональна газова компанія та АТ Криворіжгаз, на підтвердження чого надано роздруківки протоколів руху документа / звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу М.Е.Dос.

- за січень 2023 року - 323 274, 00 грн.,

- за лютий 2023 року - 323 274, 00 грн., що в сумі складає 646 548, 00 грн.

Відповідач не здійснив оплату отриманих прав та послуг, що і стало причиною спору.

Як вірно встановлено у додатковому рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

30.03.2018 між Адвокатським об`єднанням "ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" укладено договір про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18.

В порядку та на умовах визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а Замовник приймати та оплачувати їх (п.1.1 договору).

Вартість послуг Виконавця складається з:

-щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі: 1 000,00 грн, крім того, ПДВ 200,00 грн. Загальна сума з ПДВ складає 1 200,00 грн. щомісяця.

- плати за ведення складних справ - у розмірі, визначеному в окремих додаткових угодах до Договору (пп.3.1.1 3.1.2 договору).

Додатковою угодою №8 від 02 жовтня 2023 сторони погодили, що Виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь ТОВ "Регіональна газова компанія" з АТ "Криворіжгаз" заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 791 894, 29 грн. за Договором № 07/082-12/19-1С від 30.09.2019 (далі - справа), в тому числі, забезпечити представництво прав й охоронюваних законом інтересів Замовника при розгляді даної справи судами.

На виконання умов даної Угоди Замовник уповноважує (надає право) Виконавця представляти його інтереси та вести вказану справу у суді першої інстанції, а в разі подальшого оскарження рішення суду першої інстанції будь-якою зі сторін, також і в судах апеляційної та касаційної інстанцій з усіма правами наданими Замовнику Господарським процесуальним кодексом України: з правом розписуватись на усіх процесуальних документах від імені Замовника, сплачувати від імені Замовника необхідні судові збори та інші платежі, виступати від імені Замовника усно, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії та фотознімки, посвідчувати копії документів від імені Замовника, а також користуватися усіма іншими процесуальними правами, наданими Замовнику законодавством.

Угода укладена з метою стягнення грошових коштів на суму 791 894, 29 грн (п.1.1 1-3 угоди).

Сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 39 189 (тридцять дев`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять гривень) 43 копійки, які підлягають сплаті Замовником на користь Виконавця до 31 грудня 2023 року.

За цим актом виконавець надав, а Замовник отримав в повному обсязі послуги згідно з Додатковою угодою № 8 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18, а саме забезпечив супроводження розгляду справи № 904/5528/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (далі ТОВ Регіональна газова компанія) до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз (далі - АТ Криворіжгаз) про стягнення 646 548, 00 грн. заборгованості за Договором № 07/082-12/19- 1С від 30.09.2019, 117 347, 01 грн. пені, 14 480, 90 грн. 3% річних, 13 518,38 грн. інфляційних втрат у Господарському суді Дніпропетровської області (п.1.1 угоди).

39 189 (тридцять дев`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 43 копійки, включно з ПДВ, за послуги, які надаються згідно п. 3.1 Додатковою угодою № 8 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18; та 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, включно з ПДВ, гонорару успіху у зв`язку з прийняттям Господарським судом Дніпропетровської області рішення на користь Замовника.

Загальна вартість послуг за Додатковою угодою № 8 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18 становить 79 189 грн (п.3 угоди).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (далі - Позивач, сторона-1) та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз (далі - Відповідач, сторона-2) 30.09.2019 укладено Договір № 07/082-12/19-1С, згідно умов якого, ТОВ Регіональна газова компанія надало АТ Криворіжгаз у січні 2023 року та лютому 2023 року права та послуги, передбачені Договором, на загальну суму 646 548, 00 грн., що підтверджується Актами надання послуг №РЕЯ73000111 від 31.01.2023, №РЕЯ73000353 від 28.02.2023, які сформовано та направлено до АТ Криворіжгаз за допомогою системи електронного документообігу М.Е.Dос у вигляді електронних документів. Акти надання послуг №РЕЯ73000111 від 31.01.2023, №РЕЯ73000353 від 28.02.2023 підписані електронними підписами ТОВ Регіональна газова компанія та АТ Криворіжгаз, на підтвердження чого надано роздруківки протоколів руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу М.Е.Dос.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Крім того, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Апелянтом не оспорюється факт підписання Актів надання послуг №РЕЯ73000111 від 31.01.2023 на суму 323 274 грн 00 коп., №РЕЯ73000353 від 28.02.2023 на суму 323 274 грн 00 коп. та відсутності зауважень з його боку щодо обсягів та якості наданих послуг, а також доказів сплати заборгованості Відповідачем за спірний період. Відповідні твердження апелянта щодо позбавлення його доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023р. відхиляються колегією суддів з огляду на те, що заборгованість за надані послуги утворилася у січні - лютому 2023 року, тобто в інший період часу.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме невиконання Відповідачем зобов`язань за договором 07/082-12/19-1С від 30.09.2019 у частині оплати наданих за цим договором у січні-лютому 2023 року послуг та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 646 548,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, наявність підстав для нарахування сум річних та інфляційних втрат випливає з висновку суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання відповідачем умов договору.

Перевіривши долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що його проведено арифметично правильно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за сукупний період з 26.12.2023 по 10.10.2023 в розмірі 14 480,90 грн та інфляційних втрат за період січень 2023 серпень 2023 та лютий серпень 2023 у розмірі 13 518,38 грн.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі в частині ненадання судом першої інстанції оцінки проведеним відповідачем розрахункам 3% річних та інфляційних втрат, а саме «…Крім того, судом першої інстанції взагалі не було взято до уваги розрахунки Відповідача, що були наведені ним у відзиві на позовну заяву в частині правильності обрахунку Позивачем процентів (3% річних) та обрахунку розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за січень 2023, в яких за допомогою математичних операцій Відповідачем було доведено помилковість розрахунку 3% річних та розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, внаслідок чого з Відповідача були додатково стягнуті грошові кошти, внаслідок усунення суду першої інстанції від перевірки доведеності заявлених позовних вимог доказами у справі та ігнорування пояснень та розрахунків, які були надані Відповідачем…» відхиляються колегією суддів як безпідставні з огляду на те, що відзив відповідача, поданий до суду першої інстанції, не містив жодних зауважень щодо розрахунку, математичних операцій стосовно доведення помилковості здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань на заборгованість.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодксу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Таким чином, у відповідності до ч.4 ст. 165 ГПК України, суб`єкт оскарження позбавлений права заперечення проти обставин, які не заперечувалися ним у відзиві на позовну заяву.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано наявність форс-мажорних обставин, а саме «… Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було застосовано положення частини 1 статті 617 ЦК України відповідно до яких особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до яких учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, положеннями частини 4 статті 219 Господарського кодексу України визначено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Так, відповідно до листа Торгово - промислової палати України (далі -ТПП) від 28.02.2022 року, вих.№2024/02.0-7.1 визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022 року. Згідно зазначеного листа, ТПП засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Воєнний стан, запроваджений Указом Президента України № 64/2022 з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, одночасно призвів до складних умов господарської діяльності Відповідача.

При цьому, при укладенні Договору, сторонами в розділі 7 Договору під назвою «Обставини непереборної сили» було визначено наступне:

« 7.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс- мажорних обставин).

7.2.Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

7.3.Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

7.4.Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку

7.5.Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідних підтвердних документів надати належним чином засвідчені копії таких доку ментів іншій Стороні.

7.6.Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Сторони-2 від сплати Стороні-1 за послуги, які були надані до їх виникнення.»

Відтак, неврахування того, що виконання умов Договору між сторонами здійснювалося ними під час дії форс-мажорних обставин, які були відомі як Позивачу так і Відповідача, оскільки необхідності в повідомленні про існування загальновизнаних обставин здійснення агресії проти держави України між Сторонами Договору не існувало.

Отже, з урахуванням вищенаведених положень Договору, укладеного між Сторонами, та положень статті 617 Цивільного кодексу України, положень частини 2 статті 218 та частини 4 статті 219 Господарського кодексу України судом до Відповідача не мало б бути застосовано застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, визначеної в Комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до Договору…» колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Колегія суддів констатує, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановив місцевий господарський суд, належний до сплати розмір пені становить 117 347,01 грн.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд повинен об`єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на неврахування висновків у якій посилається позивач у своїй касаційній скарзі).

Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з огляду на відсутність поданих відповідачем доказів того, що порушення зобов`язання за договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин (виняткового випадку) та цей випадок є винятковим, відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 117 347,01 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційн скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №904/5528/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор гзорозподільної системи «Криворіжгаз» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 колегія зазначає наступне.

З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд здійснює перегляд додаткового судового рішення в частині правомірності задоволення заяви позивача щодо покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції.

Відповідно до тексту позовної заяви: «… Судові витрати, які очікує позивач понести в зв`язку із розглядом справи, також включають витрати на правничу допомогу відповідно до орієнтованого розрахунку в розмірі 79 189,43 грн. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України)…».

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині надання разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

19.12.2023 Господарським судом Дніпропетровської області зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 79 189,43 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи №904/5528/233.

До заяви, згідно додактів, додано:

«… - копія договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018;

- копія Додаткової угоди №5 від 27.12.2022 до Договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018;

- копія Додаткової угоди №8 від 02.10.2023 до Договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018;

- копія Акту про надання послуг згідно з Додатковою угодою №8 від 02.10.2023 від 15.12.2023;

- Опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс» для надання правничої допомоги…».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів несення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Вартість послуг Виконавця складається з:

Угода укладена з метою стягнення грошових коштів на суму 791 894, 29 грн (п.1.1 1-3 угоди).

За цим актом виконавець надав, а Замовник отримав в повному обсязі послуги згідно з Додатковою угодою № 8 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018р. №300318-1/01/043/18, а саме забезпечив супроводження розгляду справи № 904/5528/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (далі ТОВ Регіональна газова компанія) до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз (далі - АТ Криворіжгаз) про стягнення 646 548, 00 грн. заборгованості за Договором № 07/082-12/19- 1С від 30.09.2019, 117 347, 01 грн. пені, 14 480, 90 грн. 3% річних, 13 518, 38 грн. інфляційних втрат у Господарському суді Дніпропетровської області (п.1.1 угоди).

Частиною 2-4 ст. 126 ГПК передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Враховуючи зміст Додаткової угоди № 8, колегія суддів констатує, що сторони погодили фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.

На підтвердження своїх вимог викладених у заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ «Регіональна газова компанія» додала опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» для надання правничої допомоги, що включає в себе:

1. Здійснення правового аналізу наданих клієнтом документів, що стосуються предмету договірних відносин, порядку направлення та підписання Актів наданих послуг, строків та порядку розрахунків, запит від Клієнта додаткових документів та їх правовий аналіз - 4 години;

2. Надання клієнту усної консультації з приводу можливих способів захисту його прав та законних інтересів за результатами правового аналізу наданих Клієнтом документів та законодавства України, що стосується порядку здійснення розрахунків та нарахування штрафних санкцій за прострочення здійснення розрахунків 1 година;

3. Підготовка та подання на адресу АТ «Криворіжгаз» та до Господарського суду Дніпропетровської області засобами поштового зв`язку позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості 4 години;

4. Оформлення додатків до позовної заяви, формування пакетів позовних матеріалів для суду, відповідача 0,5 години;

5. Складання та подання до суду через «Електронний суд» клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін 1 година;

6. Складання та подання до суду через «Електронний суд» клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції 1 година;

7. Участь у судовому засіданні 1 година;

8. Ознайомлення зі змістом та правовий аналіз відзиву відповідача на позовну заяву 1 година;

9. Аналіз судової практики щодо підстав застосування форс-мажорних обставин для звільнення від відповідальності для спростування доводів відповідача 1 година;

10. Складання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, направлення відповіді на відзив відповідачу та до суду через «Електронний суд» - 4 години;

11. Складання та подання до суду через «Електронний суд» клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції 1 година;

12. Участь у судовому засіданні 1 година;

13. Підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат із відповідача 1 година;

14. Оформлення додатків до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат із відповідача, формування пакетів матеріалів до суду, відповідача та направлення заяви через «Електронний суд» - 0,5 години.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що у описі робіт (наданих послуг), Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» використано погодинни обрахування об`єму наданих послуг.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" Дмитренко А.А. визнав неможливість визначнення у фіксованом розмірі вартості робіт (наданих послуг), які містяться в описі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що єдиним способом, за допомогою якого можливо встановити вартість кожної з наданих послуг окремо у фіксованому є множення кількості часу, який згідно опису робіт (наданих послуг) було витрачено на її надання на вартість однієї години роботи.

визначення вартості погодинного розміру наданих адвокатом послуг.

Так, згідно опису робіт (наданих послуг) виконаних АО «Правовий альянс» для надання правової допомоги, загальний обсяг витраченого адвокатом часу становить 22 години. Вартість наданих послуг в загальному розмірі становить 39 189,43 грн.

Отже, на підставі наданих позивачем даних, судом визначено вартість однієї години надання послуг по справі №904/5528/23, що становить 1 781,33 грн/год (39 189,43 грн / 22 год = 1 781,33 грн).

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Згідно заперечень, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначив «…В той же час, як було зазначено вище, та було зазначено Позивачем у поданих до суду документах, зокрема. Додатковій угоді № 8 від 02.10.2023 року, розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/5528/23 визначався Сторонами договору (АО «Правовий альянс» та ТОВ «Регіональна газова компанія») визначався у фіксованому у розмірі, що становив 39 189,43 гривень.

Одночасно з цим, зазначений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним з огляду на те, що сама по собі правова допомога у вигляді підготовки позовної заяви, додатків до неї, участь в судових засіданнях у господарській справі № 904/5528/23, підготовка будь-яких інших процесуальних документів в межах вказаної справи з урахуванням того, що судові спори зі стягнення заборгованості щодо оплати наданих послуг, які надавалися Позивачем на постійній основі, є типовими для Позивача - ТОВ «Регіональна газова компанія», а відтак, підготовка позовної заяви у випадку господарської справи № 904/5528/23 не була такою, що потребувала надання правової допомоги в значних обсягах та не становила значної складності. Тим більше, що погоджена сторонами договору про надання правової допомоги (АО «Правовий альянс» та ТОВ «регіональна газова компанія») ціна такої правової допомоги включала в себе послуги, які передували поданню позовної заяви, що за своїм змістом взагалі виключає можливість зрозуміти з чого така допомога складались та в чому вона полягала, та як її надання безпосередньо вплинуло на представництво інтересів ТОВ «Регіональна газова компанія» в межах господарської справи № 904/5528/23…».

Співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, апеляційний господарськи суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 39 189,43 не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору та складності справи з огляду на наступне:

Підготовка та подання на адресу АТ «Криворіжгаз» та до Господарського суду Дніпропетровської області засобами поштового зв`язку позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості включає в себе 1-й, 2-й та 4-й пункти вищевказаного опису; скаладання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, направлення відповіді на відзив відповідачу та до суду через «Електронний суд» включає в себе 8-й та 9-й пункти вищевказаного опису.

Включення до опису робіт пункту 5 «складання та подання до суду через «Електронний суд» клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін» сам по собі не є необхідним, оскільки положеннями пункту 2 статті 120 Господарського процеуального кодексу України презюмується обов`язок суду повідомляти учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

З матеріалів справи свідчить, що судом першої інстанції було проведено два судових засідання, що підтверджується протоколами судових засідань від 16.11.2023 та від 14.12.2023, з огляду на що колегія суддів доходить висновку, що включення до опису наданих послуг пунктів 7 та 12 «Участь в судовому засіданні» фактично зумовлює складання та подання до суду через «Електронний суд» клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, що визначено представником позивача в окремих пунктах (пункт 6 та 11) вищевказаного опису наданих послуг.

Колегія суддів також не вбачає підстав для включення до опису наданих послуг пунктів 13 «Підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат із відповідача» та 14 «Оформлення додатків до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат із відповідача, формування пакетів матеріалів до суду, відповідача та направлення заяви через «Електронний суд».» та, відповіно, нарахування понесених в цій частині витрат, оскільки складання відповідної заяви не потребувало значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на те, що позовна заява вже містила в собі попередній розрахунок розміру судових витрат в розмірі 79 189,43 грн, що також вказано представником позивача в заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з відповідача «…Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу по даній справі підлягають сплаті позивачем в сумі 79 189,43 грн, як і було заявлено у позовній заяві позивача…» (том 1, а.с. 106-107).

Оцінивши зміст опису наданих адвокатом послуг, суд вважає, що обґрунтованими і необхідними діями, здійсненими представником позивача по даній справі є:

- Підготовка та подання на адресу АТ «Криворіжгаз» та до Господарського суду Дніпропетровської області засобами поштового зв`язку позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості 4 години;

- Складання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, направлення відповіді на відзив відповідачу та до суду через «Електронний суд» - 4 години;

- Участь у судових засіданнях 2 години.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтованою є вартість послуг в розмірі 17 813,30 грн.

«Гонорар успіху» «success fee») визначає порядок оплати наданих послуг, в наступному порядку: юрист отримує за супровід угоди або спору обумовлений відсоток від фінансового результату кейса стягнутої або, навпаки, зекономленої суми. Головною особливістю такої схеми є низька ціна поточного обслуговування кейсу (безкоштовно або за мінімальними ставками, що компенсує прямі витрати), але дуже високу винагороду у разі виграшу в суді. Завдяки цьому не дуже багаті клієнти мають можливість найняти достатньо дорогих висококласних юристів, якщо у них є суперечка на велику суму. Колегія суддів зауважує, що основним аргументом «за» таку форми оплати є саме її умовна доступність для фінансово неспроможних клієнтів. Цей підхід змушує консультантів більш ретельно підходити до оцінки та формулювання пропозицій щодо проектів, які передбачають розподіл ризиків у форматі «гонорару успіху».

Головне, щоб клієнт і консультант «на березі» домовилися про те, що вони оцінюють як успіх за проектом, з метою уникнення розбіжностей, наприклад, у разі часткового досягнення результату. Для клієнта «гонорар успіху» цікавий тим, що в більшості випадків він є чи не єдиним способом стимулювання залученого фахівця-юриста до максимальної самовіддачі та вирішення питання (завдання), максимально враховуючи інтереси клієнта. Також такий підхід стимулює юриста ретельніше підходити до вибору клієнта. Розумний юрист не братиме проект, який не має перспектив позитивного розвитку. При цьому клієнт у такій ситуації, не несучи початкових витрат і не витрачаючи багато часу, може розраховувати на результат діяльності юриста. Однак, як правило, розмір «гонорару успіху» значно вищий, ніж погодинна або будь-яка фіксована оплата.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/ West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East / West Alliance Limited v . Ukraine , заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції ( Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважувала, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху , ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оскільки, колегією суддів вище встановлено, що матеріалами справи підтверджується необхідність надання позивачу послуг загальною варстістю 17 813,30 грн ( Підготовка та подання на адресу АТ «Криворіжгаз» та до Господарського суду Дніпропетровської області засобами поштового зв`язку позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості 4 години; Складання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, направлення відповіді на відзив відповідачу та до суду через «Електронний суд» - 4 години; Участь у судових засіданнях 2 години) в контексті обставин данної справи стягнення вартості наданих послуг за двома актами, підписаними сторонами без зауважень, колегія суддів не вбачає підстав для покладання на відповідача додаткових витрат позивача, пов`язаних з оплатою гонорару успіху, оскільки стала судова практика у подібних правовідносинах виключає будь-який інший результат розгляду справи, окрім задоволення позовних вимог.

Очевидно, що винагорода адвоката на умовах «гонорару успіху» більшою мірою притаманна матеріальним спорам і досліджується винятково з цієї точки зору. Проте, є нематеріальні спори, де такий вид винагороди адвоката видається доцільним. Наприклад, спори про визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, де не в кожному з них є матеріальна складова у вигляді якоїсь конкретно обумовленої суми позову, але надалі, в разі позитивного рішення суду, позивач отримує певне призначення, субсидію, блага тощо, які вже реально є матеріальними. Або спори про встановлення факту родинних відносин та перебування фізичної особи на утриманні, де заяви, які подаються до суду, не мають матеріальної складової, але в подальшому, на основі позитивних судових рішень, заявнику, наприклад, призначається пенсія по втраті годувальника і з`являється матеріальна складова у вигляді суми пенсій. Зазвичай, у подібних категоріях справ винагорода обумовлюється лише за складання процесуального документу (позову чи заяви), а основний гонорар адвокати отримують із першої отриманої клієнтом пенсії чи іншої соціальної виплати, тобто як «гонорар успіху» з відкладальною умовою.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що по-перше, не в кожній справі, яка супроводжується на умовах «гонорару успіху», адвокат насамперед переслідує власний економічний інтерес, і по-друге, не кожний «гонорар успіху» може бути включений до складу судових витрат у разі виграшу судової справи.

Згідно практики ЄСПЛ, судові витрати відшкодовуються в розмірі, який зазначений стороною, якщо буде доведено, що ці витрати є необхідними, дійсними і їх розмір є розумним і обґрунтованим для конкретної справи. Таким чином, існує лише одне законодавче обмеження гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Особливість «гонорару успіху» полягає в тому, що він має відшкодовуватися процесуальним опонентом програвшою стороною спору, яка не є стороною договору про надання правової допомоги адвокатом. Тому, цілком справедливо, що відшкодування «гонорару успіху» як складової судових витрат залишається на розсуд суду: він не зв`язаний угодою двох приватних суб`єктів, проте може її врахувати, наприклад, якщо іншої плати за правничу допомогу договір не передбачає взагалі або якщо фінальна сума буде співмірною визначеним процесуальним законом критеріям. Отже, остаточне рішення про конкретну суму грошових коштів, що підлягатиме компенсації прийматиме суд.

З приводу даної справи колегія суддів зазначає, що адвокатом не було доведено доцільність та обгрунтованість включення до витрат на послуги адвоката гонорару успіху в розмірі 40 000,00 грн стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, яка є достатньо сталою.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі в частині «… У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1)у разі задоволення позову - на відповідача;

2)у разі відмови в позові - на позивача;

3)у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, у постанові від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Крім того, у пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Судом зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обгрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Такий висновок Верховний Суд зробив у постанові Касаційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17.

Як зазначалося вище, заперечень щодо заявленого Позивачем розміру витрат на правову допомогу від АТ «Криворіжгаз» ні до суду, ні до ТОВ «Регіональна газова компанія» не надходило. Незгода Відповідача з заявленим розміром витрат на правову допомогу була виражена у зауваженні, що стороною договору на правову допомогу є адвокатське об`єднання, а ордер виписаний на адвоката Павліченко Людмилу Михайлівну (з цього приводу судом цілком справедливо зазначено, що ордер виданий адвокату Павліченко Людмилі Михайлівні «Адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс»).

Щодо інших незгод Відповідача з розміром заявлених Позивачем витрат на правову допомогу є єдина згадка у додатковому рішенні суду від 27.12.2023 про те, що «Відповідач також заперечував проти розміру витрат на правову допомогу», що вказує на відсутність будь-яких сформульованих, обґрунтованих та доведених аргументів Відповідача стосовно критеріїв справедливості, добросовісності, розумності чи співмірності судових витрат.

Таким чином, не дотримано положення ч. 5 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України щодо покладення обов`язку доведення неспівмірності витрат на Відповідача, як на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката…».

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості встановлення факту надання адвокатом Павліченко Л.М. правової допомоги ТОВ «Регіональна газова компанія» на виконання договору про надання правової допомоги, а саме «… При цьому, відповідно до даних Єдиного державного реєстру (витяг від 23.01.2024 року за № 483688382177) засновниками АО «Правовий альянс» (код за ЄДРПОУ 41558229) є наступні особи:

ОСОБА_2 ;

ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до даних ЄДР особами, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи - АО «Правовий альянс» (код ЄДРПОУ 41558229), є наступні особи:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто до складу зазначених осіб не входить ОСОБА_1 , тобто особа яка на підставі ордеру про надання правової допомоги здійснювала представництво інтересів ТОВ «Регіональна газова компанія» в межах господарської справи № 904/5528/23.

Таким чином, для підтвердження виконання функції представництва ТОВ «Регіональна газова компанія» в межах господарської справи № 904/5528/23, адвокатом Павліченко Л.М. суду мав би бути наданий договір, яким оформлені відносини між Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» та адвокатом Павліченко Л.М., чого матеріали справи не містять, крім того даними Єдиного державного реєстру не підтверджується участь адвоката Павліченко Л.М.І в складі Адвокатського об`єднання «Гарант Груп».

При цьому, судом взагалі не було перевірено на якій правовій підставі адвокатом Павліченко Л.М. здійснювалось надання професійної правничої допомоги в межах господарської справи № 904/5528/23, при тому, що надання такої правової допомоги на підставі поданих до суду документів здійснювалось Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс», відповідно до укладеного з ТОВ «Регіональна газова компанія» договору, який, власне, і було подано до суду Позивачем для підтвердження понесення таких витрат (договір про надання правової допомоги № 300318-01/01/043 від 30.03.20018 року, на яке містилося посилання в ордері на надання правової допомоги серії АІ № 147202 від 11.10.2023 року, який було долучено до матеріалів справи № 904/5528/23 в якості підтвердження повноважень адвоката Павлюченко Л.М.)…

… Як вбачається з ордеру на надання правової допомоги, який було додано до позовної заяви та який міститься в матеріалах господарської справи № 904/5528/23 (серія А1 № 1477202 від

11.10.2023року), останній підписаний особою, яка зазначена як представник ТОВ «Регіональна газова компанія» - адвокатом Павліченко Людмилою Михайлівною.

При цьому, безпосередньо у ордері на надання правової допомоги серії А1 № 1477202 від

11.10.2023року зазначено те, що такі ордери на надання правничої (правової) допомоги видані Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» (01010 м. Київ, р-н Печерський, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2), при цьому, вищевказаний ордер містять підпис адвоката, однак не містять такого обов`язкового реквізиту, передбаченого Положенням, як підпис керівника вищевказаного адвокатського об`єднання, яким відповідні ордери було видано адвокату…

… Відтак, подання до суду разом із позовною заявою ордеру на надання правової допомоги серії А1 № 1477202 від 11 жовтня 2023 року свідчить про його генерування адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та обліковується в Раді адвокатів Київської області, при цьому в самому ордері безпосередньо зазначено те, що він виданий Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс».

В той же час, всі документи, які були надані Позивачем в якості підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, на підставі яких судом і було ухвалено оскаржуване додаткове рішення по справі № 904/5528/23, стосувалися надання правової допомоги Позивачу саме АО «Правовий альянс», а не адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як свідчить з матеріалів справи, договір про надання правової допомоги № 300318-1/01/043/18 від 30.03.2018, як і Додаткова угода № 8 від 02.10.2023 до Договору про надання правової допомоги № 300318-1/01/043/18 від 30.03.2018 укладені між Адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс» та ТОВ «Регіональна газова компанія».

Частиною 5 статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правничої допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Уповноваженими особами, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» без довіреності, у тому числі підписувати договори є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 190).

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат Павліченко Людмила Михайлівна здійснює адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс», про що свідчить копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, наявна в матеріалах справи (том 1, а.с. 191 (зворотня сторона)).

Здійснюючи адвокатську діяльність в складі Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» на виконання Договору про надання правової допомоги № 300318- 1/01/043/18 від 30.03.2018 та Додаткової угоди № 8 від 02.10.2023 до Договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018 адвокатом Павліченко Людмилою Михайлівною надавалася правова допомога на підставі ордера АІ № 1477202 від 11.10.2023, який видано Адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс» на підставі Договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018 (том 1, а.с. 37).

Колегія суддів констатує, що вказаний ордер АІ № 1477202 від 11.10.2023 містить підпис керівника Адвокатського об`єднання «Правовий альянс» та печатку, що свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у зазначеному ордері обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41.

Відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи. Крім того, пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги передбачено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Таким чином, ордер на надання правничої (правової) допомоги АІ № 1477202 від 11.10.2023 є належним та достатнім підтвердженням надання адвокатом Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс» Павліченко Л.М. правової допомоги Товариству «Регіональна газова компанія» на виконання Договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Дніпропетрвоської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23 слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 813,30 грн.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину четверту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23 без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №904/5528/23 у сумі 17 818,50 грн покладаються на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №904/5528/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №904/5528/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5528/23 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (пр. Металургів, 1, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50051; ідентифікаційний код 03341397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, Київ 10, 01010; ідентифікаційний код 37401646) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 813,30 грн.

В іншій частині заяви відмовити.»

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №904/5528/23 покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.10.2024
Оприлюднено	21.11.2024
Номер документу	123137820
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

Дармін Михайло Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.10.2024 по справі 904/5528/23ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/5528/23

Постанова від 29.10.2024

Постанова
від 29.10.2024 по справі 904/5528/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД