Постанова

від 09.10.2024 по справі 904/372/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/372/23 (904/3493/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від відповідача-1: Шевченко В.Є., ліквідатор;

від відповідача-2: Демченко С.В., представник;

інші сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект") на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/372/23(904/3493/23) (суддя Мартинюк С.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", м.Дніпро,

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект", м. Дніпро

про визнання недійсним договору поруки № 04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року

в межах справи №904/372/23

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м.Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", м. Дніпро

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 ТОВ "Істейтглобал" та відповідача-2 ПрАТ "СК "Інгосстрах" про визнання недійсним договору поруки №04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір поруки №04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року укладено без наявної економічної мети; за цим договором ТОВ "Істейтглобал" прийняло на себе зобов`язання, маючи власні невиконані грошові зобов`язання, зокрема перед АТ КБ "Приватбанк".

Позивач зазначав, що 04.12.2015 року між ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Істейтглобал" (поручитель) укладено договір поруки №04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року, за змістом якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Долма" (ідентифікаційний код 33564332) щодо оплати (компенсації) витрат кредитора, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) у відповідності до договору страхування кредитів №13/04/01-01К від 01.04.2013 року.

Вказаний договір забезпечує виконання зобов`язань за двома кредитними договорами, а саме - за кредитним договором №Т001/12/ГС від 26.12.2012 року та кредитним договором №КД-518Г від 28.09.2012 року із загальним розміром зобов`язання на суму 27 743 625, 04 грн. Крім того, договором встановлено штрафну санкцію в розмірі 360% річних за порушення зобов`язання; розмір річних перевищує розмір основної заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що у суду наявні підстави для визнання договору поруки №04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року недійсним за позовом кредитора у справі про банкрутство.

Суд звернув увагу, що спірний правочин укладено 04.12.2015 року, в той час як загальний строк позовної давності складає 3 роки.

На думку суду, АТ КБ "Приватбанк" мав можливість дізнатись про оскаржуваний ним договір за результатами звітного періоду за 2015 рік, оскільки АТ КБ "Приватбанк" є засновником боржника, розмір частки якого складає 6,16%.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" в повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що протокол, який не містить особистого підпису представника Банку, без долученого до протоколу журналу реєстрації учасників загальних зборів (з особистими підписами учасників, які з`явилися на збори) та книги протоколів ТОВ "Істейтглобал", не може визначатися як належний, допустимий та достовірний доказ.

Скаржник наголошує, що про укладення оспорюваного договору поруки АТ КБ "Приватбанк" жодним чином не повідомлялося (в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення, в тому числі відсутнє повідомлення про проведення 20.11.2015 року загальних зборів учасників ТОВ "Істейтглобал", на якому ніби-то приймалося рішення про його укладення), ініціювання стягнення ПрАТ "СК "Інгосстрах" заборгованості з ТОВ "Істейтглобал" за оспорюваним договором не здійснювалося, що підтверджується відсутністю відповідних судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Про укладення цього договору Банк дізнався 16.06.2023 року з заяви ПрАТ "СК "Інгосстрах" з конкурсними грошовими вимогами до боржника під час ознайомлення представником АТ КБ "Приватбанк" з матеріалами справи про банкрутство ТОВ "Істейтглобал".

Апелянт звертає увагу, що 19.12.2023 року, вже після закінчення підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті, на адресу Банку надійшло клопотання від ліквідатора ТОВ "Істейтглобал" про долучення доказів до матеріалів справи, до якого було додано вищенаведений протокол від 20.11.2015 року, без додавання доказів того, коли саме та при яких обставинах зазначений протокол ним було отримано. Крім того, під час розгляду справи на стадії підготовчих засідань, про відсутність протоколів ТОВ "Істейтглобал" ліквідатором заявлялося неодноразово. Заявлялось, що директором товариства протоколи не передавалися.

На переконання скаржника, ліквідатором ТОВ "Істейтглобал" порушено строк на подачу доказів - протоколу загальних зборів від 20.11.2015 року.

При цьому, у клопотанні про долучення доказів ліквідатор ТОВ "Істейтглобал" обгрунтував причини пропуску строку на подання доказів їх відсутністю на момент подачі відзиву на позов, але не клопотав щодо поновлення строку, що підтверджується прохальною частиною самого клопотання.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" ( правонаступником якого згідно ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 року є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" ) також звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/372/23 (904/3493/23), в якій просить оскаржуване рішення змінити шляхом викладу мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення з урахуванням обґрунтувань даної апеляційної скарги; резолютивну частину оскаржуваного рішення залишити без змін.

Апелянт зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині відмови у задоволенні позову є обґрунтованим, однак судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.

Так, апелянт не погоджується з наступними висновками суду:

"...Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" взяло на себе зобов`язання у великому обсязі, що є не співмірним із сумою винагороди за спірним Договором... ";

"...Господарський суд вважає, що такі дії боржника впливають на його фінансовий стан, оскільки автоматично збільшують розмір зобов`язань у поручителя, а також створюють негативні наслідки для кредиторів у справі... ";

"...відповідно до фінансової звітності на 2015 рік (період укладання спірного Договору) розмір чистого збитку товариства боржника становить 8 000 000, 00 грн, і разом з цим боржник тільки за цим договором поруки поручився за виконання ТОВ "Долма" зобов`язань у розмірі 27 743 625, 04 грн. ... ".

За доводами скаржника, предметом доказування в рамках цієї справи, з урахуванням змісту позову, слугують інші обставини (право позивача на подання позову, добросовісність учасників справи під час вчинення позову); суд вдався до самостійного аналізу фінансового стану боржника та майнових змін боржника, повністю ігноруючи відсутність порушених прав позивача. При цьому, відповідач - ТОВ "Агро Комплект" наголошував про те, що протокол 20.11.2015 року свідчить не лише про пропуск строку позовної давності, а й про відсутність порушеного права позивача при укладенні оспорюваного правочину, а отже позов не підлягає задоволенню в будь-якому випадку.

На переконання апелянта, спір щодо фраудаторності правочину не призначений для оцінки якості управлінських рішень керівництва боржника при укладенні правочину, а спрямований на відновлення порушених прав позивача-кредитора, якщо оспорюваний правочин здійснено на шкоду кредитору.

При цьому, безсумнівним залишається той факт, що 20.11.2015 року АТ КБ "Приватбанк" узгодив укладення даного правочину як учасник боржника, а тому такий правочин не може визнаватись "шкідливим" для кредитора у 2024 році. Наміри боржника були узгоджені з АТ КБ "Приватбанк", а тому вважаються такими, що відповідали внутрішній волі АТ КБ "Приватбанк". АТ КБ "Приватбанк" поданням даного позову діє суперечливо та недобросовісно.

Апелянт вказує, що АТ КБ "Приватбанк" не надав жодних доказів на спростування твердження про участь АТ КБ "Приватбанк" в узгодженні (укладенні) оспорюваного правочину, в той час як матеріали справи містять беззаперечні докази протилежного.

Як стверджує апелянт, суд першої інстанції вийшов за межі предмету розгляду справи під час опису мотивувальної частини рішення та не звернув увагу на обставини, які підлягали встановленню (відсутність порушеного права позивача внаслідок укладення оспорюваного правочину).

ТОВ "Істейтглобал" згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обставини справи вказують на те, що позивач АТ КБ "Приватбанк" не лише знав про укладення спірного договору поруки №04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року, а й приймав участь у загальних зборах учасників ТОВ "Істейтглобал" та проголосував за укладення спірного договору.

При цьому, апелянтом не надано суду доказів, що Банк дійсно не був обізнаним щодо проведених загальних зборів ТОВ "Істейтглобал" та про спірний правочин дізнався тільки у 2023 році.

Відповідач-1 вказує, що доводи апелянта в скарзі зводяться до того, що частка ТОВ "Істейтглобал", яка належить Банку, не є великою, а тому представник Банку на загальних зборах не був присутнім і відсутність підпису на зазначеному протоколі це підтверджує. Однак, на підтвердження своїх доводів не надає жодного доказу, що Банк не був обізнаним про існування зазначеного протоколу, а також що представник Банку дійсно був відсутній 20.11.2015 року під час проведення загальних зборів ТОВ "Істейтглобал".

Крім того, відповідач-1 вказує, що ліквідатором ТОВ "Істейтглобал" в клопотанні про долучення до справи доказів від 08.12.2023 року було надано пояснення суду, що зазначена інформація та документи у ліквідатора ТОВ "Істейтглобал" арбітражного керуючого Шевченка В.Є. були відсутні під час подання відзиву на позовну заяву Банку і він був позбавлений можливості приєднати до матеріалів справи протокол №20/11/15-1 від 20.11.20215 року в якості доказів. Тільки після отримання інформації з документальним підтвердженням у ліквідатора ТОВ "Істейтглобал" з`явилась можливість надати суду з іншими доказами протокол №20/11/15-1 від 20.11.2015 року.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Агро Комплект" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначає, що АТ КБ "Приватбанк" є учасником ТОВ "Істейтглобал" з часткою, яка як і зараз, так і на момент укладення спірного правочину, складала 6,15774 %.

До виключних повноважень загальних зборів учасників не належить здійснення контролю укладення господарських договорів товариства, так як це є повноваженнями виконавчого органу - директора підприємства, який звітує на вимогу загальних зборів учасників про результати діяльності, але не в розрізі штучно укладених договорів, а в цілому (річні результати діяльності).

Наведене, на думку Банку, спростовує твердження відповідача-2 про те, що Банк мав би знати про оспорюваний правочин як мінімум в кінці року за результатами звітного 2015 року.

За доводами Банку, ТОВ "Істейтглобал" та ПрАТ СК "Інгосстрах" через ТОВ "Приват Сервіс Центр" мають економічний/управлінський вплив на здійснення господарської діяльності ТОВ "Долма", проте апелянтом фактично не зазначено та не надано жодних пояснень про їх пов`язаність.

АТ КБ "Приватбанк" наголошує, що не є стороною Угоди про добровільне погашення заборгованості та договору поруки, а є заінтересованою особою, яка вважає порушеними свої права та інтереси внаслідок укладання зазначеного правочину (враховуючи п. 5 Угоди, яким передбачено нарахування 360 % на суму заборгованості).

При цьому, наявні обґрунтовані підстави стверджувати, що боржником у період настання стану неплатоспроможності укладено цілий ряд правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, без наміру їх реального виконання, виключно з метою формування штучної "дружньої" кредиторської заборгованості з метою здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника, зокрема серед вказаних правочинів - угода про добровільне погашення заборгованості від 25.12.2017 року.

Наявність кредиторських вимог ПрАТ "СК "Інгосстрах", які ґрунтуються на спірному пункті угоди, зменшує обсяг грошових коштів, які могли бути направлені на погашення кредиторських вимог Банку.

Згідно додаткових пояснень до апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" вказує, що єдиним доказом, який на думку ліквідатора ніби-то підтверджує присутність на зборах представника Банку, є протокол від 20.11.2015 року.

На думку Банку зазначений протокол не є допустимим та достовірним доказом, що підтверджує присутність представника Банку на зборах, за умови заперечення Банком проти як підписання протоколу, так і прийняття представником Банку участі у цих зборах.

Заява свідка Варфоломєєвої І. підтверджує лише факт того, що зазначений протокол підписано особисто нею та не підтверджує того, що представник Банку в особі Голови правління був присутній на зборах товариства, яке є одним з тисячі підприємств сателітів, пов`язаних з колишніми акціонерами Банку.

За доводами Банку належними та допустимими доказами участі представника Банку у зборах є не протокол (без підпису представника), а копія повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Істейтглобал", призначених на 20.11.2015 року з підтвердженням направлення/отримання Банком; долучений до протоколу зборів журнал реєстрації учасників загальних зборів (з особистими підписами учасників, які з`явилися на збори); книга протоколів ТОВ "Істейтглобал" або журнал обліку протоколів зборів ТОВ "Істейтглобал".

Банк переконаний, що обставини, які існували при розгляді справи № 233/2021/19, є схожі обставинам справи, що переглядається. В обох випадках: встановлюються обставини щодо закінчення строку позовної давності; учасник товариства заперечує свою присутність на зборах учасників та доводить, що він не знав та не міг знати про їх проведення. З огляду на наведене Банк не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами ліквідатора про нерелевантність наведеної Банком судової практики.

В судове засідання з`явились представники відповідача-1 та відповідача-2, інші учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.02.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 року здійснено заміну відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (ідентифікаційний код 39205544) його правонаступником, яким є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (ідентифікаційний код 33248430, місцезнаходження: 49100. Дніпропетровська обл., місто Дніпро, узвіз Кодацький, будинок 2).

У судовому засіданні 09.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" слід задовольнити в силу наступного:

За змістом позовної заяви позивач зазначив і сторонами не спростовується наступне:

18.12.2013 року ПрАТ "СК "Інгосстрах" складено страховий акт №1459Б/К, відповідно до якого порушення ТОВ "Долма" умов кредитного договору від 28.09.2012 року № КД-518Г та неповернення в строк до 10.12.2013 року АТ КБ "Приватбанк" частки кредиту внаслідок неплатоспроможності визнано страховим випадком та прийнято рішення виплатити страхове відшкодування в розмірі 15 343 625, 04 грн.

У зв`язку з цим ПрАТ "СК "Інгосстрах" здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ "Долма" на суму 15 343 625,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.12.2013 року № 3442, № 3446 із зазначеним у призначеннях платежів страхового акту №1459Б/К.

Надалі, ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулося до ТОВ "Долма" з листом від 20.12.2013 року № 20-12/02-01 щодо отриманого права регресної вимоги внаслідок виплати страхового відшкодування в сумі 15 343 625, 04 грн. за договором страхування кредитів від 01.04.2013 року № 13/04/01-01К.

У відповідь на даний лист ТОВ "Долма" листом від 23.12.2013 року № 2013/12/23-1 повідомило, що не має можливості відшкодувати ПрАТ "СК "Інгосстрах" грошові кошти в сумі 15 343 625, 04 грн.

26.12.2013 року між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Долма" (боржник) укладено угоду про добровільне погашення заборгованості, відповідно до умов якої боржник визнає, що його заборгованість перед кредитором на момент укладення даної угоди становить 15 343 625, 04 грн., яка буде погашена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитора протягом 3 (трьох) років з моменту укладення цієї угоди до 26.12.2016 року.

Відповідно до п.п. 5, 6 зазначеної угоди у разі прострочки боржником виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора за цією угодою, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При простроченні боржником виконання грошового зобов`язання перед кредитором на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовується в розмірі 360 (триста шістдесят) відсотків річних. Строк позовної давності становить 15 років.

В подальшому, 04.12.2015 року між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Істейтглобал" (поручитель) укладено договір поруки № 04-12/2015-п2, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Долма", код ЄДРПОУ 33564332 (надалі іменується "боржник") щодо оплати (компенсації) витрат кредитора, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) у відповідності до договору страхування кредитів від 01.04.2013 року № 13/04/01-01К у розмірі 15 343 625,04 грн., що виникли у зв`язку з виконанням кредитором обов`язків боржника перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 28.12.2012 року № КД-518Г та додатково зазначені в угоді про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013 року, строк погашення - 26.12.2016 рік, строк поруки -до 31.12.2025 року.

Згідно п. 1.2. договору поруки у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором (угодою про добровільне погашення заборгованості) боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, у зв`язку з укладенням договору поруки № 04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року і невиконанням ТОВ "Долма" умов угоди про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013 року, у ТОВ "Істейтглобал" виникла заборгованість перед ПрАТ "СК "Інгосстрах" у сумі 306 560 583,67 грн., яка складалась з:

15 343 625, 04 грн. - сума основної заборгованості;

10 491 676, 39 грн. - сума інфляційних збитків за порушення строків оплати;

280 725 282, 24 грн. - сума 360% річних.

13.11.2013 року ПрАТ "СК "Інгосстрах" складено страховий акт № 1454Б/К, відповідно до якого порушення ТОВ "Долма" умов кредитного договору від 26.12.2012 року № Т001/12/ГС та неповернення в строк АТ КБ "Приватбанк" частки кредиту внаслідок неплатоспроможності визнано страховим випадком та прийнято рішення виплатити страхове відшкодування в розмірі 12 400 000,00 грн.

ПрАТ "СК "Інгосстрах" здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ "Долма" на суму 12 400 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.11.2013 року № 3500, № 3607 від 13.11.2013 року із зазначеним у призначеннях платежів страхового акту № 1454Б/К.

Надалі, ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулося до ТОВ "Долма" з листом від 26.11.2013 року №26-11/02-01 щодо отриманого права регресної вимоги внаслідок виплати страхового відшкодування в сумі 12 400 000,00 грн. за договором страхування кредитів від 01.04.2013 року №13/04/01-01К.

У відповідь на даний лист ТОВ "Долма" повідомило, що не має можливості відшкодувати ПрАТ "СК "Інгосстрах" грошові кошти в сумі 12 400 000,00 грн.

Відтак, 26.12.2013 року між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Долма" (боржник) укладено угоду про добровільне погашення заборгованості, відповідно до умов якої боржник визнає, що його заборгованість перед кредитором на момент укладення даної угоди 12 400 000,00 грн., яка буде погашена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитора протягом 3 (трьох) років з моменту укладення цієї угоди до 26.12.2016 року.

Відповідно до п.п. 5, 6 зазначеної угоди, у разі прострочки боржником виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора за цією угодою, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При простроченні боржником виконання грошового зобов`язання перед кредитором на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується в розмірі 360 (триста шістдесят) відсотків річних. Строк позовної давності становить 15 років.

У подальшому, 04.12,2015 року між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Істейтглобал" (поручитель) укладено договір поруки № 04-12/2015-п2, у відповідності до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Долма" ("боржник") щодо оплати (компенсації) витрат кредитора, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) у відповідності до договору страхування кредитів від 01.04.2013 року № 13/04/01-01К у розмірі 12 400 000,00 грн, що виникли у зв`язку з виконанням кредитором обов`язків боржника перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 26.12.2012 року № Т001/12/ГС та додатково зазначені в угоді про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013 року, строк погашення - 26.12.2016 року, строк поруки - до 31.12.2025 року.

Згідно п. 1.2. договору поруки, у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором (угодою про добровільне погашення заборгованості) боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, у зв`язку з укладенням договору поруки № 04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року та не виконанням ТОВ "Долма" умов угоди про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013 року, у ТОВ "Істейтглобал" виникла заборгованість перед ПрАТ "СК "Інгосстрах" у сумі 247 747 923, 17 грн., яка складалась з:

12 400 000,00 грн. - сума основної заборгованості;

8 478 882,07 грн. - сума інфляційних збитків за порушення строків оплати;

226 869 041,10 грн. - сума 360% річних.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору поруки №04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року, за яким ТОВ "Істейтглобал" є поручителем за двома зобов*язаннями ТОВ "Долма" - у відповідності до договору страхування кредитів від 01.04.2013 року № 13/04/01-01К в угоди про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013 року

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямований на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

У цьому колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 року у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 року у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 року у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 року у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі №910/3907/18).

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

У даному випадку з позовною вимогою щодо визнання договору поруки № 04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року недійсним звернулась не сторона цього правочину, а заінтересована особа - АТ КБ "Приватбанк" (кредитор у справі), яка вважає порушеними свої права та інтереси.

Позов ґрунтується, зокрема, на приписах ст.ст. 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України), вимоги позову мотивовані наявністю обставин, що свідчать про недобросовісність сторін оскаржуваного договору, який вчинений на шкоду інтересам кредиторів (фраудаторний правочин).

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 року у справі №6-806цс16, постановах Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 року у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 року у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 року у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 року у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 року у справі N 904/2979/20.

З наведеного слідує, що ЦК України наділяє правом оспорювати правочин не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов*язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 910/23097/17).

На даний час сформована стала судова практика про можливість оскарження правочину, вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину), особою (не стороною правочину), чиї інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам.

Отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Судом встановлено, що АТ КБ "Приватбанк" є засновником боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", розмір його частки у статутному капіталі Товариства складає 6,16%.

При цьому, існують обставини, які свідчать, що позивач не тільки міг знати про укладання спірного правочину, а і брав беспосередню участь при укладенні спірного правочину.

Так, 20.11.2015 року відбулись загальні збори учасників ТОВ "Істейтглобал", на яких були присутні повноважні представники АТ КБ "Приватбанк" (6,15774% частки в статутному капіталі), ТОВ "Спектрум-Енерго" (0,00062% частки в статутному капіталі) та ТОВ "Долма" (93,84164% частки в статутному капіталі).

Окрім інших питань, учасники загальних зборів ТОВ "Істейтглобал" розглянули питання №2 щодо клопотання ТОВ "Долма" поручитись перед ПрАТ "СК "Інгосстрах" в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Долма" за угодою про добровільне погашення заборгованості від 20.03.2014 року (сума основного боргу 10 126 000, 00 грн), що виникли у зв`язку з виконанням ПрАТ "СК "Інгосстрах" обов`язків ТОВ "Долма" перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №Т001/12Г/С від 26.12.2012 року та за угодою про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013 року (сума основного боргу - 27 743 625,04 грн), що виникли у зв`язку з виконання ПРАТ СК "Інгосстрах" обов`язків ТОВ "Долма" перед ПАТ КБ "Приватбанк" (код ЄДРПОУ - 14360570) за кредитними договорами № КД-518Г від 28.09.2012 року та №Т001/12Г/С від 26.12.2012 року. Після чого Голова зборів надала на ознайомлення присутнім учасникам проект договорів поруки.

Загальними зборами учасників ТОВ "Істейтглобал" прийнято рішення про укладення з ПрАТ "СК "Інгосстрах" договорів поруки в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Долма" за угодою про добровільне погашення заборгованості від 20.03.2014 року, що виникли у зв`язку з виконанням ПрАТ "СК "Інгосстрах" обов`язків ТОВ "Долма" перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №Т001/12Г/С від 26.12.2012 року та за угодою про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013 року, що виникли у зв`язку з виконання ПРАТ СК "Інгосстрах" обов`язків ТОВ "Долма" перед ПАТ КБ "Приватбанк" (код ЄДРПОУ - 14360570) за кредитними договорами № КД-518Г від 28.09.2012 року та №Т001/12Г/С від 26.12.2012 року (сума основного боргу - 27 743 625,04 грн).

На переконання суду дані обставини вказують на те, що позивач АТ КБ "Приватбанк" не лише знав про укладення спірного договору поруки №04-12/2015-п2 від 04.12.2015 року, а й приймав участь у загальних зборах учасників ТОВ "Істейтглобал" та проголосував за укладення спірного договору.

Апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів оскарження згаданого рішення загальних зборів учасників ТОВ "Істейтглобал" від 20.11.2015 року щодо надання згоди на укладання спірного правочину ані АТ КБ "Приватбанк", ані будь-якою іншою особою.

Таким чином, за встановлених вище обставин, враховуючи безпосередню участь позивача АТ КБ "Приватбанк", як засновника боржника, при вирішенні питання надання дозволу на укладення оспорюваного правочину, а також відсутність заперечень щодо укладення такого правочину з боку Банку, спірний договір не може бути фраудаторним, так як такий правочин було вчинено, у тому числі, за згодою АТ КБ "Приватбанк".

Відтак, позивач не є ані стороною правочину, ані особою, чиї інтереси порушує такий правочин, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, правильним є висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов такого ж висновку з інших підстав з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Проте, встановлення судом відсутності обставин порушення оспорюваним правочином прав позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог саме з цих мотивів, а не з причин застосування строків позовної давності, оскільки умовою такого застосування є встановлення порушення права або інтересу, що передбачає попереднє доведення їх наявності у спірних правовідносинах.

За викладеного колегія суддів визнає необгрунтованими доводи апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" щодо пропуску строку позовної давності.

Також відхиляються судом доводи АТ КБ "Приватбанк" щодо недоведеності участі його представника у загальних зборах учасників ТОВ "Істейтглобал", що, на думку позивача, підтверджує відсутність підпису представника позивача на протоколі від 20.11.2015 року та ненадання відповідачем журналу реєстрації учасників і повідомлень про проведення загальних зборів.

Так, ліквідатором ТОВ "Істейтглобал" надано до матеріалів справи копію протоколу загальних зборів учасників, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні 13.02.2024 року судом першої інстанції, і за змістом цього протоколу вбачається участь представника Банку на зборах. При цьому, позивач жодними доказами не спростовував участь свого представника в загальних зборах учасників ТОВ "Істейтглобал" 20.11.2015 року.

Доводи АТ КБ "Приватбанк" щодо підозрілості обставин появи протоколу від 20.11.2015 року у ліквідатора є виключно припущеннями скаржника, які не підтверджені належними та допустими доказами.

Крім того, є безпідставними доводи АТ КБ "Приватбанк" щодо порушення ліквідатором процесуального строку при долученні до матеріалів справи доказів, оскільки в клопотанні про долучення доказів ліквідатором було обгрунтовано неможливість подання таких доказів раніше, і суд вважає вказані ліквідатором причини поважними.

Посилання АТ КБ "Приватбанк" на постанову Верховного Суду у справі № 233/2021/19 не приймаються судом до уваги, оскільки обставини цієї справи не є тотожними обставинам справи №904/372/23 (904/3494/23).

Підсумовуючи усе вищенаведене, апеляційний суд зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014 Судом зазначено наступне: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", наведені в апеляційній скарзі, є частково обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, при цьому, не спростовують правильного по суті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/372/23 (904/3493/23), проте, у зв`язку з тим, що останнє прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, його належить змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишається без змін.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" покладаються на скаржника.

Cудові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" покладаються на АТ КБ "ПриватБанк".

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/372/23(904/3493/23) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (і.к. 39205544)) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/372/23(904/3493/23) задовольнити.

Змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/372/23(904/3493/23), виклавши її в редакції даної постанови.

Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року у справі №904/372/23(904/3493/23) залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (ідентифікаційний код 33248430, місцезнаходження: 49100. Дніпропетровська обл., місто Дніпро, узвіз Кодацький, будинок 2) (правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" (і.к. 39205544)) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 8 052,00 грн.

Видати судовий наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 19.11.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков