Рішення

від 19.11.2024 по справі 904/4103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4103/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ",м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 20/72-3874 від 14.03.2019р. у загальному розмірі 387 603,57 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- сума попередньої оплати в розмірі 337 893, 60 грн.;

- неустойка за прострочення поставки товару у розмірі 49 709 ,97 грн.

Ухвалою від 19.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

19.11.2024 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 20/72-3874 від 14.03.2019 в частині повної та своєчасної поставки товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 15.02.2024 13:15.

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 19.09.2024 було доставлено до електронного кабінету відповідача 19.09.2024 (а.с.63).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо укладання договору, встановлення факту поставки за договором, порушення відповідачем договору в частині повної та своєчасної поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати, правомірність нарахування неустойки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариство "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" (далі постачальник) був укладений договір поставки № 20/72-3874 від 11.03.2019 (далі- договір).

Крім того, сторонами також укладалися додаткові угоди до договору №1 від 26.02.2020, №02 від 07.09.2023.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю (передати у власність), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Асортимент, кількість і ціна товару вказуються у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 26.02.2020).

Загальна сума договору складає сумарну вартість придбаного за договором товару, але не повинна перевищувати 1 003 210,10 грн. У разі необхідності збільшення суми договору, окрім як унаслідок перерахунку ціни згідно специфікацій до договору, сторони зобов`язані підписати додаткову угоду до цього договору. (п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 07.09.2023).

В п. 2.3. договору сторони погодили умови оплати товару, що поставляється за цим договором: 100% передплата за 5 днів перед відвантаженням.

Товар поставляється окремими партіями згідно замовлень.

Покупець направляє в письмовому вигляді, а постачальник протягом 3 днів, підтверджує замовлення покупця. Замовлення під підписуються повноважними представниками сторін. Замовлення становлять невід`ємну частину договору.(п.п. 3.1, 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, постачальник зобов`язаний поставити товар у строк не пізніше ніж 50 днів з дати отримання письмового замовлення покупця за умови своєчасного виконання грошових зобов`язань покупцем за попереднім замовленнями.

Товар поставляється покупцеві на умовах DDP, м. Київ.(п. 3.4. договору).

Згідно п. 3.6. договору датою поставки товару покупцю сторони вважають дату, зазначену в накладній на товар.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.04.2020, але до повного виконання зобов`язань сторонами.

Якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення строку дії даного договору письмово не попередила іншу сторону про бажання припинити цей договір, строк дії договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від своєчасного і повного виконання своїх обов`язків за цим договором. (п.п. 11.1-11.3. договору).

На виконання умов договору сторони уклали специфікацію № 3 від 07.09.2023, в якій узгодили найменування товару, кількість, ціну.

Згідно п. 1 специфікації №3 вартість товару по даній специфікації складає 337 893,60 грн. з урахуванням 20% ПДВ.

Еквівалент ціни товару зафіксований в USD. Еквівалент долару (USD) по відношенню до гривні, розрахованого згідно курсу НБУ (36,5686/ 1 USD на 07.09.2023). У випадку зміни курсу більш ніж на 5% від першопочаткового значення ціна перераховується по курсу НБУ на дату складання рахунку без укладення сторонами угоди про зміну ціни та загальної вартості товару. (п. 4 специфікації №3).

В пункті 5 специфікації №3 сторони узгодили наступні умови оплати: 70% передоплата, 30% - при готовності до відвантаження зі складу постачальника.

Відповідно до п. 6 специфікації №3 умови поставки наступні: поставка на склад покупця (пров. Чистяківський, 7/33, м. Київ) не більше 40 днів від дати направлення постачальнику передплати покупцем, якщо інше не вказано в замовленні.

На виконання умов договору та специфікації позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 151 від 11.08.2023 на суму 337 893,60 грн. здійснив попередню оплату вартості товару в розмірі 337 893,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 9893 від 18.10.2023 (а.с. 22).

Однак, позивач вказує на те, що відповідачем не виконані умови спірного договору поставки № 20/72-3874 від 11.03.2019 в частині поставки товару.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з листом № 20-01/454 від 20.02.2024 з проханням пришвидшити поставку товару.

Відповідач листом №ot/24-0055 від 06.03.2024 зобов`язався поставити товар до 15.04.2024 (а.с. 24).

Однак, відповідач товар не поставив, у зв`язку з чим позивач направив вимогу № 20-01/1747 від 02.07.2024 про повернення передоплати в розмірі 337 893,60 грн. та сплату неустойки в розмірі 49 709,97 грн. (а.с. 25-29).

Відповідач відповідь на вимогу не надав, попередню оплату в розмірі 337 893,60 грн. не повернув.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк на поставку товару є таким, що настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив оплату товару згідно з погодженими сторонами умовами, однак у встановлений договором строк відповідач свої зобов`язання з поставки обладнання не виконав.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

В даному випадку позивач звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати в розмірі 337 893,60 грн.

Доказів поставки товару або повернення попередньої оплати відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню в розмірі 337 893,60 грн.

Правомірність нарахування неустойки.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що в разі прострочення поставки товару згідно п. 5.1.2 цього договору чи прострочення зобов`язань за п. 7.3 договору, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості товару щодо якого несвоєчасно виконано зобов`язання за кожен день прострочки.

Оплата штрафних санкцій (пені, неустойки) не звільняє винну сторону від подальшого виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку, сума якої становить 49 709,97 грн. за період прострочення з 28.11.2023 по 28.05.2024.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що сума неустойки більша, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога в цій частині підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 49 709,97 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 63), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" (49000, м. Дніпро, вул. Молодгвардійська, буд. 45-Б, код ЄДРПОУ 30166282) на користь Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 139, код ЄДРПОУ 00480862) 337 893,60 грн. попередньої оплати, 49 709,97 грн. неустойки, 5 814,05грн. - витрат на сплату судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко