Рішення

від 13.11.2024 по справі 905/452/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 Справа №905/452/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Владівське подвір`я» (67230, Одеська обл., Березівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова, буд. 65)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Vip Бетон» (85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1)

про стягнення 384 752,12 грн

Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання Сухіна В.А.

за участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивача Булгаров О.О.

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Владівське подвір`я» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Vip Бетон» про стягнення основного боргу у розмірі 162758,24 грн, 3% річних у розмірі 11930,25 грн, пені у розмірі 150891,77 грн та інфляційних втрат у розмірі 59171,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №10/11-2021/ЖБИ від 10.11.2021 в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2024 відкрито провадження у справі №905/452/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

01.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява у вступ у справі в якості представника та надання доступу до електронної справи №905/452/24 в підсистемі «Електронний суд».

15.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на ті обставини, що у даній справі не має прострочення виконання зобов`язань відповідачем, оскільки поставка товару повинна була здійснюватися на основі заявок покупця на відвантаження, прийнятих постачальником до виконання. Також відповідач посилається на те, що термін поставки відповідно до специфікації №1 від 10.11.2021 визначений як: «починає з 10 календарного дня від дати здійснення покупцем попередньої оплати та згідно з заявкою покупця». Крім того, відповідач стверджує, що від позивача не надходило жодної письмової вимоги щодо повернення передплати, чи звірки взаємних розрахунків, яку він міг надіслати у випадку, якщо вартість фактично поставленого товару і витрат на його транспортування буде менше, ніж сума коштів, сплачених покупцем. Після отримання письмової вимоги покупця постачальник або поверне сплачену суму протягом 5 банківських днів з моменту отримання оригінальних документів, або прийме її в рахунок оплати наступних поставок. Відповідач стверджує, що сплачені кошти були прийняті в рахунок оплати наступних поставок до отримання від позивача заявки на поставку товару.

15.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач стверджує, що при підписанні Специфікації на окремі партії сторонами можуть бути змінені базисні умови поставок товарів. Позивач посилається на те, що ані п. 3.1 Договору, ані п.5 Додатку №1 до Договору не передбачено, що заявка повинна бути письмовою, та зазначає, що позивач у телефонному режимі в усній формі здійснив заявку на всю партію товару передбачену Специфікацією №1. Крім того, позивач виконав своє зобов`язання щодо попередньої оплати в розмірі 70% від вартості товару, та відповідач здійснив три поставки товару своїм автотранспортом на адресу покупця без письмової заявки, а позивач в свою чергу, розвантажив товар. Позивач стверджує, що відповідач відмовився здійснювати поставку товару мотивуючи це введенням військового стану та військовими діями.

19.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він заперечує проти доводів позивача, оскільки позивач не подає доказів здійснення заявки в усній формі, не вказує яким чином передбачено поняття «партія товару», оскільки згідно з умовами договору та специфікації поставка повинна провадитись декількома етапами. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів стосовно того, що відповідач відмовився здійснювати поставку товару у зв`язку із введенням військового стану та стосовно відмови відповідача вирішити питання повернення авансу в досудовому порядку. Відповідач посилається на те, що відповідно до п. 5.3 Договору у разі виявлення невідповідності товару вимог за якістю, а також некомплектності товару, постачальник в терміни, узгоджені сторонами, повинен доповнити некомплектний товар, змінити неякісний товар або на вимогу покупця відповідно зменшити вартість поставленого товару, сплачену покупцем за неприйнятий або неякісний товар. Відповідно до видаткових накладних №80, №124, №172 та актів приймання передачі позивачем не надано жодних заперечень чи вимог щодо неналежної комплектності або поставки товару не в тій кількості. Відповідач посилається на те, що до сих пір не поставив товар, оскільки не отримав заявки від позивача та станом на 19.04.2024 не отримав від позивача вимоги щодо повернення надмірно сплаченої суми коштів, актів звірки, та не обґрунтував небажання позивача подати заявку та отримати товар в повному обсязі. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач визначив, що порушення поставки відбулося 14.12.2021, проте у видаткових накладних №80 та №124 визначено та проставлено підпис уповноваженої особи позивача на отримання товару від 31.01.2022. Тобто, до 31.01.2022 не було уповноважено особу на отримання товару. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач не виконав п. 3 Специфікації №1 та після підписання видаткової накладної протягом 5 днів не сплатив 30% по факту отримання партії товару.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.09.2024 розгляд справи №905/452/24 вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 17.09.2024 о 15:00.

У судовому засіданні 17.09.2024 оголошено перерву до 10.10.2024.

Судове засідання, призначене на 10.10.2024, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Хабарової М.В. у відпустці.

Ухвалою-повідомленням Господарського суду Донецької області від 28.10.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання у справі №905/452/24 відбудеться 13.11.2024.

13.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає, що за договором №10/11-2021/ЖБИ від 10.11.2021 відповідач не брав на себе жодних грошових зобов`язань, в матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості відповідача перед позивачем, тому вважає, що між сторонами відсутній спір. Крім того, зазначає, що строк виконання відповідачем свого зобов`язання з поставки товару чітко встановлений і визначений подією наданням відповідної заявки позивачем, в якій буде вказаний очікуваний позивачем день поставки та місце поставки, якщо воно змінилось порівняно з тим, що зазначено в специфікації. Відмова позивача від здійснення заявок на адресу відповідача, як свого обов`язку за договором, є по суті односторонньою відмовою від виконання зобов`язання з боку позивача, що порушує норми зобов`язального права. Відповідач зазначає, що повернення попередньої оплати не є грошовим зобов`язанням, тому відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. В задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

У судове засідання 13.11.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, засобами телефонного зв`язку повідомив, що не може приєднатися до судового засідання через повітряну тривогу та поганий зв`язок. Здійснивши перевірку на офіційній карті повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com/, що інформує про повітряні тривоги в містах України, суд встановив, що в Запорізькій області, де знаходиться представник відповідача Бурашнікова О.С., повітряна тривога тривала з 10:35 до 11:00. Відеоконференція по справі була розпочата об 11:14 год після відбою повітряної тривоги в м. Харкові, де розташований Господарський суд Донецької області. Стосовно поганого зв`язку, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2024 позовні вимоги про стягнення попередньої оплати та неустойки підтримав у повному обсязі, а щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат зазначив, що вони нараховані помилково на негрошове зобов`язання.

В судовому засіданні 13.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Владівське подвір`я» (покупець, позивач) підписано договір поставки № 10/11-2021/ЖБИ (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, товар (комплекти загонів), найменування, кількість, ціна якого вказані в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка здійснюється відповідно до заявки покупця, прийнятої постачальником до виконання, одним із таких способів:

-на умовах FCA (склад покупця) в редакції INCOTERMS 2000 (пункт поставки визначається в заявці покупця) в автотранспорт постачальника із розвантаженням;

-на умовах EXW (склад постачальника село Рівне, вул. Шопена, 1, Красноармійський район Донецької області) в редакції INCOTERMS 2000 із завантаженням в автотранспорт покупця.

Сторони визначають на яких базових умовах поставки, із зазначених у п. 2.1 Договору, буде поставлений товар, і вказують їх у відповідних Специфікаціях (п.2.2 Договору).

Згідно з п 3.1 Договору поставка здійснюється на основі заявок покупця на відвантаження, прийнятих постачальником до виконання.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець зобов`язаний надати і узгодити з постачальником графік поставки товару не менш, ніж за п`ять днів до планової дати відвантаження. До 14:00 дня, що передує дню відвантаження, обумовленого графіком поставки, підтвердити свої наміри письмовою заявкою на відвантаження товару. У разі неможливості Покупця надати графік відвантаження поставка товару може здійснюватися на підставі письмової заявки покупця, узгодженої з Постачальником. При цьому заявка повинна бути отримана останнім не пізніше, ніж за один робочий день до бажаної дати поставки.

Постачальник зобов`язаний оперативно розглянути заявку покупця та повідомити його про готовність або відсутність можливості виконати отриману заявку (п.3.3. Договору).

Ціна на партію товару, яка буде поставлена постачальником в межах терміну дії Договору, вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору та діє до моменту зміни ціни у постачальника. Про зміну ціни постачальник зобов`язаний повідомити покупця за 3 робочих дні (п. 4.1 Договору).

Умовами п. 4.8 Договору сторони узгодили порядок та терміни здійснення оплати: на підставі специфікації та заявки покупця на відвантаження постачальник формує рахунок на передоплату для кожної конкретної партії товару, з оплатою якого постачальник стає зобов`язаним поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його (п. 4.8.1 Договору).

Відповідно до п. 4.8.5 Договору у разі коли вартість фактично поставленого товару і витрат на його транспортування менше, ніж сума грошових коштів, сплачених покупцем за рахунком на передоплату, постачальник за письмовою вимогою покупця або поверне надмірну сплачену суму протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання оригінальних документів (лист-вимога, акт звірки), або прийме її в рахунок оплати наступних поставок.

Згідно з п. 5.1 Договору товар вважається прийнятим за кількістю та асортиментом відповідно до кількості найменування товару, зазначених у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних; за якістю згідно паспорта якості.

У разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення зобов`язання (п. 6.4 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік у разі якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про припинення дії договору за 35 календарних днів до його закінчення (п.11.5. Договору).

10.11.2021 сторонами було підписано Специфікацію №1, яка є додатком №1 до Договору, відповідно до якої визначено найменування товару комплект загону для утримання свиней у відкормочному блоці, кількість 24 шт., ціна товару 17337,20 грн без ПДВ, сума 416092,80 грн без ПДВ, всього з ПДВ 499311,36 грн.

Відповідно до п. 3 Специфікації №1 покупець здійснює попередню оплату за товар в розмірі 70% від вартості товару за рахунком, виставленим постачальником, а решта 30% по факту отримання товару в термін 5 календарних днів згідно видаткової накладної.

У п. 4 Специфікації №1 погоджено умови поставки FCA (склад покупця) в редакції INCOTERMS 2010 та місце поставки с. Причепівка, Одеської обл., Іванівського району. Розвантаження за рахунок покупця.

Відповідно до п. 5 Специфікації №1 термін поставки: починає з 10 календарного дня, від дати виконання п. 3 даної Специфікації та згідно з заявкою покупця.

На виконання умов договору позивачем була здійснена передоплата у розмірі 350000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3321 від 26.11.2021 на суму 100000,00 та платіжним дорученням №3356 від 03.12.2021 на суму 250000,00 грн.

Відповідачем 01.02.2022, 07.02.2022 та 15.02.2022 було здійснено поставку товару комплектів загонів для утримання свиней у відкормочному блоці - у кількості 9 шт., на загальну суму 187241,76 грн.

В якості доказів поставки товару позивачем до матеріалів позовної заяви додано видаткову накладну №80, товарно-транспортну накладну № 80 та акт приймання-передачі від 01.02.2022 на загальну суму 62413,92 грн; видаткову накладну №124, товарно-транспортну накладну №124 та акт приймання-передачі від 07.02.2024 на загальну суму 62413,92 грн; видаткову накладну №172, товарно-транспортну накладну №172 та акт приймання-передачі від 15.02.2022 на загальну суму 62413,92 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов`язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо посилання відповідача на відсутність прострочення виконання зобов`язань відповідачем, оскільки поставка товару повинна була здійснюватися на підставі заявок покупця на відвантаження, прийнятих постачальником до виконання, суд зазначає наступне.

У Специфікацію №1 від 10.11.2021 до Договору сторонами погоджено партію товару, (його найменування, кількість та ціну), що підлягає поставці відповідачем позивачу, а також умови поставки та оплати вказаної партії товару.

Відповідно до умов Договору та Специфікації поставка має бути здійснена з 10 календарного дня від дати здійснення попередньої оплати за товар в розмірі 70% від вартості товару за рахунком, виставленим постачальником та згідно з заявкою покупця.

Згідно з п. 4.8.1 Договору на підставі специфікації та заявки покупця на відвантаження постачальник формує рахунок на передоплату для кожної конкретної партії товару, з оплатою якого постачальник стає зобов`язаним поставити товар.

З наданих платіжних доручень, вбачається, що позивачем 26.11.2021 та 03.12.2021 на підставі рахунку №1250 вiд 24.11.2021 на виконання умов договору було здійснено попередню оплату - 70% від суми договору у загальному розмірі 350000,00 грн.

В судовому засіданні 17.09.2024 позивачем зазначено, що заявка була здійснена в телефонному режимі відразу на всю кількість товару, зазначену в Специфікації. Відповідач, в свою чергу, заперечує проти здійснення такої заявки, та стверджує, що заявки надходили на електронну пошту, відповідно до яких відповідач здійснив 3 поставки товарів. Проте, до матеріалів справи не надано доказів здійснення заявки електронною поштою.

Отже, в матеріалах справи не міститься доказів щодо наявності письмових заявок, про які заявив відповідач в судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину, як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14).

У вигляді конклюдентних дій, а саме виставивши позивачу рахунок на здійснення попередньої оплати та почавши здійснювати поставку товару після здійснення позивачем 70% попередньої оплати без будь-яких письмових заявок від позивача, відповідач почав виконувати свої зобов`язання за договором, при цьому при здійсненні поставок суперечок між сторонами не виникало, та погоджувались і підписувались без зауважень і заперечень товаророзпорядчі документи.

Таким чином, сторони своїми конклюдентними діями підтвердили зміну умов договору в частині здійснення поставки товару без письмових заявок покупця, тому заперечення відповідача в цій частині судом відхиляються.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був поставити позивачу всю партію товару, погоджену у Специфікації, починаючи з 10 календарного дня після здійснення попередньої оплати, тобто з 13.12.2021 (п. 5 Специфікації).

Відповідно до Специфікації відповідач повинен був поставити товар у кількості 24 шт., але виконав свої зобов`язання лише щодо поставки товару у кількості 9 шт.

Проаналізувавши умови Специфікації №1, в якій чітко передбачено кількість товару та ціну, враховуючи, що попередня оплата здійснена у загальному розмірі 70% на підставі рахунку, який виставлений відповідачем, суд також відхиляє доводи відповідача стосовно того, що позивач не здійснив повну оплату за ту частину товару, яку була поставлена. Оскільки 30% вартості товару сплачуються після того, як буде повністю здійснено поставку партії товару, а саме НОМЕР_1 комплекта загонів, з яких було поставлено лише 9.

Враховуючи часткове здійснення поставки відповідачем за відсутності письмових заявок без будь-яких заперечень, беручи до уваги положення умов Договору та Специфікації №1, якою визначена партія товару, умови та строк поставки, який починається з 10 календарного дня після здійснення попередньої оплати, суд приходить до висновку, що строк поставки - 13.12.2021, тобто є таким, що настав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не здійснено поставку товару на всю суму коштів, які були оплачені позивачем. Станом на дату розгляду справи судом відповідачем не поставлено товар на суму 162758,24 грн та така сума коштів не повернута відповідачем позивачу.

Відповідно до положень ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/5444/17, від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 27.08.2019 в справі №911/1958/18.

Позивач використав своє право щодо пред`явлення вимоги покупцю шляхом звернення до суду з позовною заявою про повернення попередньої оплати.

Інші заперечення відповідача щодо відстуності у нього зобов`язання з попернення попередньої оплати відхиляються судом з підстав їх необгрунтованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за неотриманий товар, тому вимога позивача про стягнення попередньої оплати за договором № 10/11-2021/ЖБИ від 10.11.2021 у розмірі 162758,24 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 150891,77 неустойки за порушення відповідачем строків поставки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.4 Договору поставки №10/11-2021/ЖБИ від 10.11.2021 у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення зобов`язання.

Зі змісту вказаного пункту договору слідує, що останній передбачає відповідальність постачальника у вигляді сплати пені за порушення строків виконання зобов`язання при поставці товару, тобто негрошового зобов`язання з поставки товару.

Суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Сторони не збільшували період нарахування пені, а тому правомірним є нарахування позивачем пені за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За таких обставин, враховуючи 6-місячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вірною кінцевою датою для нарахування пені за прострочення поставки товару є 14.06.2022.

За здійсненим судом перерахунком розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 22538,09 грн грн за період з 14.12.2021 (початкова дата нарахування визначена позивачем) з урахуванням часткових поставок відповідача по 14.06.2022 (кінцева дата нарахування враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Сплата інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов`язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013).

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних можливе виключно за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення зобов`язань відповідачем у зв`язку з прострочення поставки товару, яке, в свою чергу, не є грошовим зобов`язанням, у задоволенні вимоги про стягнення 59171,86 грн інфляційних втрат та 11930,25 грн 3% річних слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» (85325, Донецька обл., Покровский район, с. Рівне, вул. Шопена, 1, ідентифікаційний код 34798371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Владівське подвір`я» (67230, с. Причепівка, Одеська обл., Березівський район, вул. Чкалова, 65, ідентифікаційний код 34397351) суму авансового платежу за Договором № 10/11-2021/ЖБИ від 10.11.2021 у розмірі 162758 (сто шістдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 24 коп., 22538 (двадцять дві тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 09 коп. неустойки та 2779 (дві тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.11.2024

Суддя М.В. Хабарова