Рішення

від 07.11.2024 по справі 908/1340/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/95/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 908/1340/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, 137, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Фасіліком (04655, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 21, ідентифікаційний код 38443853)

про стягнення 20 189,42 грн

представники сторін

від позивача: Шикун В.О., дов. № 803/20-24 від 08.05.2024

від відповідача: Холод Г.В., дов. б/н від 31.07.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (вх. № 1456/08-07/24) Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Фасіліком про стягнення 20 189,42 грн заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого опалення, в зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.05.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1340/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1340/24, присвоєно справі номер провадження 19/95/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11.06.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд та 13.06.2024 поштою надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідачем не здійснювались будь-які дії, з яких можна зробити висновок про бажання останнього щодо приєднання до умов Публічного договору (заявка-приєднання не підписувалась, оплата рахунків не проводилась, послуги не отримувались), позивачем не надані належні та допустимі докази щодо волевиявлення відповідача про приєднання, відповідач не звертався до позивача з проханням щодо приєднання до цього договору, і як наслідок, у позивача відсутнє право на стягнення будь-яких коштів за таким публічним договором, який не відповідає типовому договору. Також відповідач посилався на те, що спірне приміщення має автономне опалення, факт відключення Товариства від мережі опалення засвідчує Акт від 12 березня 2007 року Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП.

08.07.2024 ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.08.2024.

06.08.2024 підготовче засідання було відкладено на 05.09.2024.

04.09.2024 від представника позивача через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про долучення доказів.

05.09.2024 в судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні. Судове засідання призначено до 03.10.2024 року.

02.10.2024 від представника позивача надійшов супровідний лист з додатком, в яких міститься роз`яснення щодо проведення нарахувань за послугу з постачання теплової енергії приміщення споживача (відповідача).

Ухвалою суду від 03.10.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 07.11.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідача.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.

У судовому засіданні 07.11.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ», предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Фасіліком» на праві власності належить нежитлове приміщення VII, площею 101,1 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 31, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 467960 від 13.02.2013.

Згідно ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.

02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну МТМ опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно п.п. 1, 2, 4 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну Міські теплові мережі. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно пункту 5, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).

Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Власник (співвласники) будівлі (багатоквартирного будинку) або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань (п. 21).

Споживач, відповідно до п. 30, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця (п. 32).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії (п. 33).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34).

Споживач, згідно п. 40 має право, зокрема, на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; відключитися від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно п. 41, споживач зобов`язався оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плат за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

За умовами пунктів 51, 52, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строку.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Позивачем виписано відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 76201781 за період з липня 2023 по березень 2024 на загальну суму 20 189,42 грн.

На рахунках міститься зазначення щодо типу приладу комерційного обліку: SHARKY 775 та його заводський номер: 51845921, з зазначенням показів приладу комерційного обліку, показань приладів обліку та зазначена адреса надання послуги: вул. Перемоги, 31, прим. VII, опалювальна площа 101,1.

На підтвердження надсилання відповідачу рахунків на оплату, позивачем подано скріншот роздруківкі надсилання електронних листів через програму M.E.Doc, з підтвердженням доставки таких документів.

M.E.Doc - це поширене українське програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.

Позивач посилався на те, що відповідачу надано послуги з постачання теплової енергії за період з липня 2023 по березень 2024 на суму 20 189,42 грн, натомість, відповідач свої зобов`язання по оплаті отриманих послуг не виконав.

Невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст .630 Цивільного кодексу України).

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання, Законом України "Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Як встановлено судом, відповідач є власником нежитлове приміщення VII, площею 101,1 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 31.

Житловий будинок обладнано приладом комерційного обліку теплової енергії, що відображено в рахунках на оплату, що виписувались відповідачу.

01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг. Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі й до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Системний аналіз вище викладеного дає підстави для висновку, що Типовий індивідуальний договір, якому привласнено номер 72229651, про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 31 у м. Запоріжжі, між Концерном МТМ та ТОВ «Група Компаній Фасіліком» є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів розірвання укладеного договору сторонами не надано.

За приписами п.п. 5, 6 ч. 1ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі статтею 5 даного Закону, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Нежитлове приміщення, яке в користуванні відповідача є невід`ємною частиною багатоквартирного будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок вцілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку - і житлових, і нежитлових.

Відповідно до визначень, передбачених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315): опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.

Щодо заперечень відповідача про те, що в спірному приміщенні обладнано автономне опалення, в зв`язку з чим, у позивача відсутні підстави нарахування позивачу сум за теплову енергією, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 41 Договору, споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягутеплової енергії назабезпеченняфункціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Тому, співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житлових приміщень, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення їх від такої участі.

Дана позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18.

Відповідно до Методики № 315 у період з липня 2023 року по березень 2024 року відповідачем, яка володіє спірним нежитловим приміщенням було спожито теплову енергію на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення на загальну суму 20 189,42 грн.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/ будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/ будинку (включаючи приміщення з індівідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/ об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень відповідно до р. ІV, п. 12 Методики.

Багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Отже, відключення приміщення від теплопостачання та встановлення індивідуального опалення не звільняє відповідача від оплати за опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Таким чином, загальний обсяг спожитої теплової енергії об`єктом теплоспоживання відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315 складається з: обсягу спожитої теплової енергії на опалення окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення; обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення).

Оскільки приміщення, що належить відповідачу розташоване на 1 поверсі багатоповерхового будинку, то доказами подачі теплопостачання та його відключення є рішення Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Загальна площа будинку зазначена в інформації щодо житлового будинку.

Відовідачем не доведено належними засобами доказування не користування загальними, допоміжними приміщеннями, не надано доказів відокремлення спірного приміщення, не надано контрозрахунок заборгованості.

Крім того, посилання відповідача на те, що відповідачем було побудовано прибудова, яка не опалюється позивачем, площа приміщення 101,1 кв.м, що входить у розрахунок є меншою, суд вважає недоведеним, оскільки з наданих відповідачем документів неможливо встановити, яка площа є вбудованою в житловий будинок, а яка є прибудова.

Належних доказів на підтвердження вищевикладеного відповідачем не подано.

Нормами Розділу І Методики 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно п. 33 вказаних Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном Міські теплові мережі для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами). Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками. Перша ставка (умовно-змінні витрати) плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Пунктом 35 цих Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

З огляду на вищевказане, наявний факт отримання відповідачем послуг теплопостачання в спірний період.

Також судом встановлено, що розрахунок позивачем здійснювався відповідно до розділу III Методики визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення МЗК - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільнідушові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Розділом V Методики визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення

Відповідно до Методики обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання),

Пунктом 38 Правил №830 визначено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 внесено зміни до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315, яка набрала чинність з 28.01.2022.

Нарахування за послуги з постачання теплової енергії по приміщенню відповідача проводилось відповідно вимог Правил №830 та Методики №315. Нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії по спірному приміщенню на підставі обсягів теплової енергії, розподілених на потреби опалення загально-будинкових потреб у відповідності до Правил №830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, зокрема, за формулою 15 згідно якої визначається доля ЗБП (загально-будинкових потреб). В житловому будинку за адресою вул. Перемоги, 31 обсяги теплової енергії на ЗБП визначаються як частка 25% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді, (згідно п.8розділу IVметодики). Для будинків, в яких наявні приміщення з індивідуальним опаленням, згідно п.9розділу IV для розрахунку ЗБП будинку застосовується коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі, розраховується за формулою 26 Методики. Обсяг споживання теплової енергії за загально-будинкові потреби розраховується за формулою 25 Методики.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну МТМ, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю). Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку та інформації щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, що додані до матеріалів справи. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.

Відповідач зобов`язання по оплаті наданих послуг з теплопостачання не виконав у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за спірний період у сумі 20 189,42 грн.

Належних доказів на спростування заявлених позивачем вимог суду не надано, доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання теплової енергії за період з липня 2023 по березень 2024 в розмірі 20 189,42 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Фасіліком (04655, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 21, ідентифікаційний код 38443853) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, 137, ідентифікаційний код 32121458) 20 189 (двадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн 42 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Фасіліком (04655, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 21, ідентифікаційний код 38443853) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, 137, ідентифікаційний код 32121458) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.