Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/19879/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/19879/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР"

про стягнення 9777581,36 грн

за участю представників:

від позивача: Сабанцева С.А.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" про стягнення 9777581,36 грн, з яких: 7489387,50 грн - основна заборгованість, 368266,93 грн - 3% річних, 1919926,93 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 6 від 06.01.2022 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 7489387,50 грн, а також виникли підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційні втрат.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19879/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.02.2024.

31.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про залишення без руху позовної заяви та відзив на позов.

31.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на позов.

06.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 08.02.2024 суд, розглянув заяву відповідача про залишення без руху позовної заяви. Так, відповідач стверджує про наявність підстав для залишення позовної зави без руху, оскільки остання подана позивачем з порушенням вимог п.2 .ч.3 ст.162 ГПК України, а саме, позивач не зазначив відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в обох учасників справи та станом на 22.12.2023 (дата позову) у позивача був відсутній електронний кабінет.

Відповідно до положень статті 162 ГПК України містяться вимоги, які мають бути дотримані при подачі позовної заяви.

Згідно із частиною першою статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, саме на суд покладений обов`язок перевірити чи дотримані вимоги, встановлені процесуальним законодавством для подання відповідного позову.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (ч.1 ст.176 ГПК України).

Суд вже досліджував питання додержання вимог, в тому числі і викладених у статті 162 ГПК України, та крім іншого, встановив, що станом на час надходження позову до суду та відкриття провадження у справі у позивача наявний електронний кабінет. Враховуючи наведене, з метою недопущення надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, забезпечення права доступу до суду, суд відкрив провадження у справі.

Відтак, посилання відповідача про невідповідність позовної заяви приписам статті 162 ГПК України вже після прийняття її до розгляду та наявності підстав для залишення позовної заяви ТОВ "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" без руху не відповідає нормам цього Кодексу, як наслідок, заяву суд залишив без задоволення, про що постановив протокольну ухвалу.

Протокольною ухвалою від 08.02.2024 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 29.02.2024.

12.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" про розірвання договору поставки №6 від 06.01.2022, укладеного між ТОВ "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" та ТОВ "ХІМВЕКТОР". 12.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" про розірвання договору поставки №6 від 06.01.2022, укладеного між ТОВ "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" та ТОВ "ХІМВЕКТОР".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" про розірвання договору поставки №6 від 06.01.2022, укладеного між ТОВ "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" та ТОВ "ХІМВЕКТОР" на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України повернуто заявнику.

28.02.2024 через Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/19879/23 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва №910/19879/23 від 16.02.2024 в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 відкладено підготовче засідання на 21.03.2024.

Ухвалою Господарського суду від 18.03.2024, враховуючи направлення матеріалів справи №910/19879/23 до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду від 16.02.2024 та відсутність можливості розглянути справу №910/19879/23 до повернення матеріалів із суду апеляційної інстанції, задовольнивши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 28.02.2024, суд зупинив провадження у справі до повернення матеріалів справи №910/19879/23 до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду від 23.08.2024 поновлено провадження у справі №910/19879/23; призначено підготовче судове засідання у справі на 26.09.2024.

Протокольною ухвалою від 26.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2024.

Ухвалою Господарського суду від 17.10.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" про участь у судовому засіданні 17.10.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 17.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 07.11.2024. Визнав явку позивача у наступне судове засідання обов`язковою та зобов`язав позивача надати для огляду оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про розгляд справи по суті відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується протоколом від 17.10.2024 та розпискою про дату судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання 07.11.2024 не з`явився.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, оскільки відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті позову.

У судовому засіданні 07.11.2024 суд оглянув оригінали доказів, додані позивачем до позову.

У судовому засіданні 07.11.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки № 6 від 06.01.2022 позивач у період з 01.02.2022 по 22.02.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 7489387,50 грн.

Однак, відповідач взяті на себе за договором поставки грошові зобов`язання не виконав та не оплатив поставлений товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за оплату поставленого відповідно договору товару становить 7489387,50 грн.

Посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 368266,93 грн та інфляційні втрати у сумі 1919926,93 грн.

У відповіді на відзив позивач, зокрема, зазначив, що істотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію не є підставою для невизнання господарської операції; при цьому недоліки, про які зазначає відповідач, були допущені саме з боку відповідача, а тому відповідальність за такі дії покладається відповідача.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що не погоджується із доводами наведеними позивачем в позовній заяві, вважає позов необґрунтованим належними та допустимими доказами, посилаючись на таке:

додані позивачем до позовної заяви видаткові накладні містять істотні недоліки та не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять обов`язкових реквізитів, зокрема в них не зазначено посади, прізвища та будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; не містять посилання на підставі якого документу діяла особа, яка підписувала видаткові накладні від імені ТОВ "ХІМВЕКТОР";

додані позивачем до позовної заяви Акти приймання-передачі продукції не містять обов`язкових реквізитів, оскільки в них відсутня інформація стосовно посади, прізвища та будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

в доданих позивачем до позовної заяви залізничних накладних відсутня інформація про підтвердження одержання вантажу (графа 53 накладних).

Отже, посилаючись на положення ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4, 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року (із наступними змінами), відповідач стверджує, що додані до позовної заяви видаткові накладні та акти приймання - передання продукції не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки не відповідають вимогам законодавства на предмет наявності в них обов`язкових реквізитів (посади, прізвища та будь-яких інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), а також відомостей про те, на підставі якого документу діяла особа, яка підписувала документи від імені відповідача.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" (далі - покупець) був укладений договір поставки № 6 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти та передати у власність покупцеві товар відповідно до специфікації (специфікацій), узгодженої (них) до договору, а покупець зобов`язався прийняти такий товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору, номенклатура товару за даним договором зазначається у відповідній специфікації/накладній.

Згідно із п.2.1, 2.2 договору умови поставки товару викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року та узгоджуються у відповідній специфікації (специфікаціях). Поставка товару здійснюється в строки, зазначені у відповідній (них) специфікації (ях), що складається (ються) на підставі письмового замовлення покупця на поставку товару.

У пункті 2.5 договору визначено, що датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі товару від постачальника до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній (них) специфікації (ях), що зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній, залізничній).

Згідно із п.2.6. договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - це кількість товару, переданого покупцю за одним товаросупровідним документом (накладна/товарно-транспортна накладна/залізнична накладна). Кількість товару, визначена у специфікації, є орієнтовною; поставка товару в кількості, меншій ніж визначена у специфікації, вважається узгодженою з покупцем.

Поставку товару супроводжують наступні документи:

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна/залізнична накладна;

- документ, що підтверджує походження та якість товару (сертифікат якості);

- акт прийому-передачі товару (при залізничному перевезенні).

Документи повинні бути складені українською мовою, відповідати вимогам чинного законодавства станом на дату поставки товару, та надаються постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаному в письмовому замовленні покупця.

Відповідно до п.3.1. - 3.3. договору ціна товару, що поставляється покупцю, договірна, узгоджується сторонами у специфікації (ціях), що є невід`ємною частиною договору. Узгоджена сторонами у специфікації (специфікаціях) ціна товару є твердою та незмінною протягом дії відповідної специфікації. Загальна сума договору складається із сум вартості всіх партій товару, поставка якого здійснена за цим договором по всім узгодженим сторонами специфікаціям до даного договору.

Згідно із п.4.1., 4.2. договору умови оплати товару узгоджуються сторонами у відповідній (них) специфікації (ях). Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару покупцем здійснюється у національній валюті України по банківських реквізитах постачальника, зазначених у договорі.

У п.5.5 договору передбачено, що претензії по якості та кількості товару можуть бути пред`явлені покупцем постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару.

За змістом пункту 8.1 договору останній вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

У специфікаціях № 1, №2 від 06.01.2022 до договору сторони погодили якісні показники, найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару, що поставляється за цією угодою.

Так, за умовами специфікації № 1 від 06.01.2022 сторони погодили поставку товару - вапна будівельного негашеного грудкового (УКТ ВЕД 2522), орієнтовною кількістю 1200 т, за ціною 4212,50 гривень без ПДВ (загальна орієнтовна вартість товару з ПДВ: 6066000,00 гривень), протягом лютого 2022 року, за визначеними хімічними показниками.

Згідно з п.1 специфікації № 1 від 06.01.2022 постачальник здійснює поставку товару, зокрема, залізничним транспортом на умовах СРТ (датою переходу права власності на товар вважається, у випадку відвантаження залізничним транспортом -дата приймання вантажу до перевезення в електронній накладній) - станція Баси (код 445607); одержувач товару - ПАТ "Сумихімпром" (код 1673); відправник продукції - ТОВ "Купянскспецпереробка" (код 5066), на замовлення ТОВ "Укрхімтрейдінг".

Відповідно до п.3 специфікації № 1 від 06.01.2022 умови оплати: покупець здійснює оплату партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки партії товару. В ціну товару входить вартість залізничного тарифу.

Відповідно до специфікації №2 від 06.01.2022 сторони погодили поставку товару - вапна будівельного негашеного грудкового (УКТ ВЕД 2522), орієнтовною кількістю 200 т, за ціною 4437,50 гривень без ПДВ (загальна орієнтовна вартість товару з ПДВ: 1065000,00 гривень), протягом лютого 2022 року, за визначеними хімічними показниками.

Згідно із п.1 специфікації №2 від 06.01.2022 датою переходу права власності на товар вважається, у випадку відвантаження автомобільним транспортом - дата підписання видаткової накладної.

Відповідно до п.3 специфікації № 1 від 06.01.2022 умови оплати: покупець здійснює оплату партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки партії товару.

Згідно із наявними у матеріалах справи видатковими накладними №РН-0001 від 01.02.2022 на суму 329586,00 грн, №РН-0006 від 03.02.2022 на суму 338179,50 грн, №РН-0010 від 04.02.2022 на суму 351828,00 грн, №РН-0011 від 04.02.2022 на суму155490,00 грн, №РН-0016 від 05.02.2022 на суму 316948,50 грн, №РН-0017 від 05.02.2022 на суму 118321,50 грн, №РН-0021 від 06.02.2022 на суму 341718,00 грн, №РН-0022 від 06.02.2022 на суму 122049,00 грн, №РН-0026 від 07.02.2022 на суму 344751,00 грн, №РН-0030 від 08.02.2022 на суму 343740,00 грн, №РН-0031 від 08.02.2022 на суму 253257,00 грн, №РН-0037 від 09.02.2022 на суму 270403,50 грн, №РН-0046 від 11.02.2022 на суму 348795,00 грн, №РН-0053 від 12.02.2022 на суму 341718,00 грн, №РН-0058 від 13.02.2022 на суму 325036,50 грн, №РН-0064 від 14.02.2022 на суму339696,00 грн, №РН-0069 від 15.02.2022 на суму 343740,00 грн, №РН-0075 від 16.02.2022 на суму 337674,00 грн, №РН-0081 від 17.02.2022 на суму 351322,50 грн, №РН-0087 від 18.02.2022 на суму 332619,00 грн, №РН-0092 від 19.02.2022 на суму 345256,50 грн, №РН-0098 від 20.02.2022 на суму 343234,50 грн, №РН-0102 від 21.02.2022 на суму 340201,50 грн, №РН-0110 від 22.02.2022 на суму 324531,00 грн, №РН-0111 від 22.02.2022 на суму 129291,00 грн, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 7489387,50 грн.

Прийом-передача товару підтверджується актами приймання-передання продукції, підписаними між сторонами за період з 01.02.2022 по 22.02.2022.

Поставка товару залізничним транспортом підтверджується наявними у матеріалах справи залізничними накладними.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам договору відповідач покладений на нього обов`язок з оплати поставленого йому товару та у строки встановлені договором, не виконав.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що за доводами позивача, відповідач, в порушення умов укладеного договору не оплатив товар, поставлений позивачем у період з 01.02.2022 по 22.02.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 7489387,50 грн.

Посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у сумі 368266,93 грн та інфляційні втрати у сумі 1919926,93 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи видатковими накладними та приймання-передання продукції позивач у період з 01.02.2022 по 22.02.2022 поставив відповідачу товар, погоджений сторонами у специфікації №1 до договору, на загальну суму 7489387,50 грн.

Видаткові накладні та акти підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилаючись на приписи ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4, 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (із наступними змінами), стверджує, що додані до позовної заяви видаткові накладні та акти приймання - передання продукції не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки не відповідають вимогам законодавства на предмет наявності в них обов`язкових реквізитів (посади, прізвища та будь-яких інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), а також відомостей про те, на підставі якого документу діяла особа, яка підписувала документи від імені відповідача

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

За правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року в справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року в справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, крім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Так, наявними у матеріалах справи доказами (копіями підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених відбитками їх печаток без жодних зауважень чи заперечень видатковими накладними та актами приймання-передавання продукції, а також копіями а також залізничних накладних) підтверджено те, що позивач здійснив поставку на користь відповідача товару, погодженого сторонами у специфікаціях.

Оригінали поданих позивачем доказів оглянуто у судовому засіданні 07.11.2024.

Суд зауважує, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач скористався правом на відмову від прийняття товару або його повернення позивачу.

Крім цього, відтиск печатки відповідача на первинних документах (зокрема, видаткових накладних №РН-0001 від 01.02.2022, №РН-0006 від 03.02.2022, №РН-0010 від 04.02.2022, №РН-0011 від 04.02.2022, №РН-0016 від 05.02.2022, №РН-0017 від 05.02.2022, №РН-0021 від 06.02.2022, №РН-0022 від 06.02.2022, №РН-0026 від 07.02.2022, №РН-0030 від 08.02.2022, №РН-0031 від 08.02.2022, №РН-0037 від 09.02.2022, №РН-0046 від 11.02.2022, №РН-0053 від 12.02.2022, №РН-0058 від 13.02.2022, №РН-0064 від 14.02.2022, №РН-0069 від 15.02.2022, №РН-0075 від 16.02.2022, №РН-0081 від 17.02.2022, №РН-0087 від 18.02.2022, №РН-0092 від 19.02.2022, №РН-0098 від 20.02.2022, №РН-0102 від 21.02.2022, №РН-0110 від 22.02.2022, №РН-0111 від 22.02.2022) свідчить про участь відповідача у здійсненні відповідних господарських операцій.

Під час розгляду справи відповідач не надав жодних належних доказів на спростування факту поставки відповідачу товару за вищенаведеними накладними, як і не надав доказів на підтвердження факту повернення отриманого товару постачальнику чи його оплати, зокрема, на спірну суму основного боргу в розмірі 7489387,50 грн.

Також суду відхиляє посилання відповідача на те, що в доданих позивачем до позовної заяви залізничних накладних відсутня інформація про підтвердження одержання вантажу (графа 53 накладних), оскільки, датою переходу права власності на товар вважається, у випадку відвантаження залізничним транспортом -дата приймання вантажу до перевезення в електронній накладній, та під час оформлення накладної вантажовідправником в накладній заповнюються лише графи щодо відправлення вантажу.

За наведених обставин, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача проти позову.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також згідно із Законом України № 2136-IX від 15.03.2022 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП України, якими визначено святкові та неробочі дні.

У специфікаціях № 1, 2 від 06.01.2022 сторони погодили, що відповідач здійснює оплату партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки партії товару.

Отже, виходячи з умов договору та специфікації №1, погоджених сторонами строків оплати та приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідач мав сплатити за поставлений товар у наступні строки:

за видатковою накладною №РН-0001 від 01.02.2022 - у строк до 03.03.2022;

за видатковими накладними №РН-0006 від 03.02.2022, №РН-0010 від 04.02.2022, №РН-0011 від 04.02.2022, №РН-0016 від 05.02.2022, №РН-0017 від 05.02.2022- у строк до 07.03.2022;

за видатковими накладними №РН-0021 від 06.02.2022, №РН-0022 від 06.02.2022 - у строк до 08.03.2022;

за видатковою накладною №РН-0026 від 07.02.2022 - у строк до 09.03.2022;

за видатковими накладними №РН-0030 від 08.02.2022, №РН-0031 від 08.02.2022 - у строк до 10.03.2022;

за видатковою накладною №РН-0037 від 09.02.2022 - у строк до 11.03.2022;

за видатковими накладними №РН-0046 від 11.02.2022, №РН-0053 від 12.02.2022 - у строк до 14.03.2022;

за видатковою накладною №РН-0058 від 13.02.2022 - у строк до 15.03.2022;

за видатковою накладною №РН-0064 від 14.02.2022 - у строк до 16.03.2022;

за видатковою накладною №РН-0069 від 15.02.2022 - у строк до 17.03.2022;

за видатковою накладною №РН-0075 від 16.02.2022 - у строк до 18.03.2022;

за видатковими накладними №РН-0081 від 17.02.2022, №РН-0087 від 18.02.2022 - у строк до 21.03.2022, №РН-0092 від 19.02.2022 - у строк до 21.03.2022;

за видатковою накладною №РН-0098 від 20.02.2022 - у строк до 22.03.2022;

за видатковою накладною №РН-0102 від 21.02.2022 - у строк до 23.03.2022;

за видатковими накладними №РН-0110 від 22.02.2022, №РН-0111 від 22.02.2022 - у строк до 24.03.2022.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 7489387,50 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості відповідачем не надано.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 7489387,50 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 7489387,50 грн.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 368266,93 грн та інфляційні втрати у сумі 1919926,93 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п.43 постанови).

Щодо нарахування інфляційних втрат, то суд зазначає, що порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши розрахунок 3% процентів річних та інфляційних втрат коштів, судом встановлено, що позивач неправильно визначив початкову дату періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості товару, поставленого по окремим накладним.

Враховуючи встановлені вище правильні дати оплати за посталений товар по кожній окремій накладній, нарахування 3% річних слід здійснювати з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане. Отже, нарахування 3% річних слід здійснювати у такому порядку: за видатковою накладною №РН-0001 від 01.02.2022 - з 04.03.2022 по 01.11.2023; за видатковими накладними №РН-0006 від 03.02.2022, №РН-0010 від 04.02.2022, №РН-0011 від 04.02.2022, №РН-0016 від 05.02.2022, №РН-0017 від 05.02.2022 - з 08.03.2022 по 01.11.2023; за видатковими накладними №РН-0021 від 06.02.2022, №РН-0022 від 06.02.2022 - з 09.03.2022 по 01.11.2023; за видатковою накладною №РН-0026 від 07.02.2022 - з 10.03.2022 по 01.11.2023; за видатковими накладними №РН-0030 від 08.02.2022, №РН-0031 від 08.02.2022 - з 11.03.2022 по 01.11.2023; за видатковою накладною №РН-0037 від 09.02.2022 - з 12.03.2022 по 01.11.2023; за видатковими накладними №РН-0046 від 11.02.2022, №РН-0053 від 12.02.2022 - з 15.03.2022 по 01.11.2023; за видатковою накладною №РН-0058 від 13.02.2022 - з 16.03.2022 по 01.11.2023; за видатковою накладною №РН-0064 від 14.02.2022 - з 17.03.2022 по 01.11.2023; за видатковою накладною №РН-0069 від 15.02.2022 - з 18.03.2022 по 01.11.2023; за видатковою накладною №РН-0075 від 16.02.2022 - з 19.03.2022 по 01.11.2023; за видатковими накладними №РН-0081 від 17.02.2022, №РН-0087 від 18.02.2022, РН-0092 від 19.02.2022 - з 22.03.2022 по 01.11.2023; за видатковою накладною №РН-0098 від 20.02.2022 - з 23.03.2022 по 01.11.2023;за видатковою накладною №РН-0102 від 21.02.2022 - з 24.03.2022 по 01.11.2023; за видатковими накладними №РН-0110 від 22.02.2022, №РН-0111 від 22.02.2022 - з 25.03.2022 по 01.11.2023.

За правильним перерахунком суду сума 3% річних становить 367440,35 грн, а тому позовні вимоги у цій частині суд вважає частково обґрунтованими.

Також позивач нарахував інфляційні втрати за період з 15.03.2022 по 01.04.2023 на суму 4641517,50 грн (заборгованість, яка виникла станом на 15.03.2022) та за період з 24.03.2022 по 01.11.2023 на суму 2847870,00 грн (заборгованість, яка виникла станом на 24.03.2022).

З урахуванням встановлених судом правильних дат прострочення виконання зобов`язання у межах визначених позивачем періодів, нарахування інфляційних втрат має здійснюватися: за березень 2022 року - жовтень 2023 року на заборгованість по видатковим накладним з 01.02.2022 по 12.02.2022 у сумі 3976785,00 грн; за квітень 2022 року - жовтень 2023 року на заборгованість по накладним з 13.02.2022 по 14.02.2022 у сумі 664732,50 грн; за квітень 2022 року - жовтень 2023 року на заборгованість по накладним з 15.02.2022 по 22.02.2022 у сумі 2847870,00 грн. За перерахунком суду інфляційні втрати становлять 1883365,34 грн, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат є частково обґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 7489387,50 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за висновками суду є частково обґрунтованими, а саме в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1883365,34 грн та 3% річних у сумі 367440,35 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР", а саме в частині стягнення заборгованості у сумі 7489387,50 грн, інфляційних втрат у сумі 1883365,34 грн та 3% річних у сумі 367440,35 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" (01601, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 2 літера А, 18 поверх, офіс 4, ідентифікаційний код 41556090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБТРЕЙДІНГ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Ливарна, будинок 4, приміщення 404, ідентифікаційний код 44563853) заборгованість у сумі 7489387,50 грн, інфляційні втрати у сумі 1883365,34 грн, 3% річних у сумі 367440,35 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 146102,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.11.2024.

Суддя С.О. Турчин