Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/10803/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/10803/24

За позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕНЕРГОСТІЛ"

про стягнення 31 156,32 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - позивач, АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ") в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕНЕРГОСТІЛ" (далі - відповідач, ТОВ "ЗАВОД "ЕНЕРГОСТІЛ") про стягнення добору провізних платежів у розмірі 31 156,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

13.09.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 позовну заяву АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10803/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

25.02.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - Позивач, Перевізник) оприлюднило Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом Договору є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника (далі - Послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства (пункт 1.5 договору).

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що передбачено п. 1.6 Договору.

Згідно з п. 1.7, Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕНЕРГОСТІЛ" (далі - Замовник, Відповідач) подано Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 33671383/2020-001 від 17.03.2020.

Пунктом 1.9 Договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору із Замовником.

Відповідно до п. 1.10 Договору, договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.

Позивачем направлено Відповідачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-33671383-0002 від 17.03.2020 та присвоєно Замовнику коди: 1. відправника / одержувача: 0270; 2. платника 2833381 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Відповідно до п. 2.1 договору перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку.

31.08.2023 за накладною № 45840493 від 29.08.2023 зі станції Незалежна на станцію Кривий Ріг-Сортувальний прибули вагони № 63360762 та № 67860734 з вантажем "рельси-лом. Марки № 510".

Згідно телеграмного розпорядження №Н/384а від 27.05.2014 з метою виконання завдання залізниці із заготовки та відправки брухту чорних металів який утворився в результаті діяльності залізничних підприємств та відправляється структурними підрозділами залізниці, останніх зобов`язано забезпечити визначення маси металобрухту, яка зазначається в перевізних документах на станційних вагонних вагах, а також по прибуттю і розкредитуванні перевізних документів за участі представників станції здійснювати зважування вагону з оформленням результатів у Книзі форми ГУ-36.

31.08.2023 о 15 год. 00 хв. зі станції Незалежна прибув вагон № 63360762 за накладною № 45840493 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджується витягом з Книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Кривий Ріг-Сортувальний ф. ГУ-36 та пам`яткою ф. ГУ-45 від 31.08.2023 №49. Після зважування 31.08.2023 о 17 год. 15 хв. вагон № 63360762 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною №45869914 на станцію Лиман. Факт забирання вагону з місць загального користування підтверджено Пам`яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 31.08.2023 № 53.

31.08.2023 о 15 год. 00 хв. зі станції Незалежна прибув вагон №67860734 за накладною №45840493 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджується витягом з Книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Кривий Ріг-Сортувальний ф. ГУ-36 та пам`яткою ф. ГУ-45 від 31.08.2023 №49. Після зважування 31.08.2023 о 17 год. 15 хв. вагон № 67860734 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною № 45869914 на станцію Лиман. Факт забирання вагону з місць загального користування підтверджено Пам`яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 31.08.2023 № 53.

За накладною №45869914 платником перевезення є відповідач.

Позивач в позовній заяві вказує, що при оформленні перевезення залізничною накладною № 45869914 було розраховано:

1. плату за перевезення (провізну плату) за 2 вагона - у сумі 55 128,00 грн;

2. пату за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у вантажному рейсі за 2 вагона - у сумі 14 000,00 грн.

Разом до сплати з відповідача позивачем списано 82 953,60 грн (з ПДВ), відповідно до переліку №20230831 від 31.08.2023.

Однак, позивач зазначає, що при оформленні залізничної накладної № 45869914 було допущено помилку: не було нараховано передбачену підпунктом 2 пункту 3.2. Договору компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника та не в повному обсязі нараховано передбачену підпунктом 3 пункту 3.2. Договору плату за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (нараховано тільки за використання вагону у вантажному рейсі, а у порожньому - ні).

За твердженням позивача нарахування мали бути здійснені у вигляді:

1. плати за перевезення (провізну плату) в сумі 55 128,00 грн,

2. компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника в сумі 11 963,60 грн,

3. плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у вантажному рейсі в сумі 14 000,00 грн та у порожньому рейсі в сумі 14 000,00 грн

А тому загальна сума, яка підлягала списанню з відповідача складає 95 091,60 грн (без ПДВ).

Враховуючи, що з відповідача списано 69 128,00 грн (без ПДВ), то недобір провізних платежів за перевезення вантажу у власних вагонах становить 25 963,60 грн (без ПДВ).

АТ "Укрзалізниця" направила до відповідача лист №75/ДЗР.2 від 29.03.2024 з проханням надати дозвіл на списання суми недобору у розмірі 31 156,32 (з ПДВ), однак відповіді на цей лист не було надано.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1-3 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 3.2 Договору замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення ватажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізник, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:

1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору.

3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).

У разі використання власного вагону перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

Відповідно до абз. 19 п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, про зарахування для подвійних операцій (розвантаження одержувачем та наступне навантаження вагона цим же одержувачем або розвантаження та наступне навантаження вагона на одній під`їзній колії у разі проведення розрахунків із залізницею за користування вагонами власником під`їзної колії) у графі 14 "Примітки" Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) робиться відмітка "Подвійна операція".

Судом встановлено, що вагони, які подавалися під вантажні операції, не розвантажувалися, а зважувалися, а тому не знаходилися під подвійними операціями. Внаслідок цього виник недобір провізних платежів, а саме: плати за використання власного вагону перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані.

Оскільки подвійні операції не здійснювалися, то відсутні підстави для застосування положень абзацу 6 пункту 3.2 Договору, яким передбачено, що у разі використання власного вагону Перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника та плата за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

Відповідно до пп. 2 п. 3.2 Договору компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується тільки в разі використання власного вагону перевізника після «подвійних операцій», якими є розвантаження одержувачем та наступне навантаження вагона цим же одержувачем або розвантаження та наступне навантаження вагона на одній під`їзній колії.

За таких обставин у відповідача наявний обов`язок оплати послуги, яка фактично була надана відповідно до умов пп. пп. 2, 3 п. 3.2 Договору.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача недобору провізних платежів у сумі 31 156,32 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 81, 86, 165, 123, 124, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕНЕРГОСТІЛ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 44, офіс 57; ідентифікаційний код: 33671383) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) 31 156,32 грн (тридцять одну тисячу сто п`ятдесят шість гривень 00 коп.), провізних платежів та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 18.11.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА